Рішення

від 25.05.2023 по справі 904/1195/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2023м. ДніпроСправа № 904/1195/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджистік Транс Сервіс", м.Миколаїв

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат", м. Вільногірськ, Дніпропетровська область

про стягнення грошових коштів в розмірі 3 497 867, 91 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Літвін Д.Е.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоджистік Транс Сервіс" (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" (далі - Відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 3 497 867,91 грн., з яких: 2 319 759,99 грн. основний борг, 248 884,16 грн. - інфляційне збільшення, 194 233,20 грн. - штраф, 734 990,16 грн. - пеня.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки №523-2 від 03.08.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2023 року відкрито провадження у справі № 904/1195/23, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що заборгованість відповідача перед Позивачем складає 2 319 759, 99 грн., однак просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неможливість виконання своїх договірних зобов`язань через дію форс-мажорні обставини, що викликані введенням в Україна воєнного стану згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року.

Ухвалою від 27.04.2023 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті в засіданні на 25.05.2023 року.

В процесі вирішення спору, Відповідач подав докази здійснення оплати основного боргу в сумі 600 000,00 грн., після пред`явлення позову до суду.

Сторони явку представників в засідання не забезпечили.

Позивач подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 25.05.2023 року підписано вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.08.2022 року між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (Покупцем) укладено Договір поставки № 523-2 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується передати у власність покупця Паливо дизельне (надалі товар) (ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти), а покупець зобов`язується його прийняти і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору, номенклатура, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару, що буде поставлятись покупцю зазначається у специфікаціях. Поставка кожної партії товару здійснюється за заявками покупця, у яких зазначається номенклатура, асортимент та кількість товару.

Відповідно до умов Договору, поставки Товару здійснюються партіями протягом 5 ти календарних днів з моменту отримання Постачальником заявки від Покупця. Постачальник має право на дострокову поставку Товару за погодженням Покупцем. (п. 3.1. Договору).

Поставка Товару здійснюється Постачальником на наступних умовах: DDP (поставка з оплатою мита, англійською мовою - Delivered Duty Paid) автомобільним транспортом у місце поставки за адресою: вул. Степова, буд.1, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, 51700. (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 8.1. Договору оплата Товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, що зазначений в цьому Договорі.

Згідно п. 8.2. Договору оплата Товару здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання Товару та підписання видаткової накладної, Акту (форма №5-НП), на підставі виставленого Постачальником рахунку

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 13 888 604,05 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 2 від 10.08.2022 p., № 3 від 11.08.2022 p., № 4 від 11.08.2022 p., № 5 від 15.08.2022 p., № 6 від 15.08.2022 p., № 7 від 19.08.2022 p., № 8 від 22.08.2022 p., № 9 від 22.08.2022 p., № 10 від 30.08.2022 p.; та рахунками № 2 від 10.08.2022 p.; № 3 від 11.08.2022 p., № 4 від 11.08.2022 p., № 5 від 15.08.2022 p.; № 6 від 15.08.2022 p.; № 7 від 19.08.2022 p.; № 8 від 22.08.2022 p.; № 9 від 22.08.2022 p.; № 10 від 30.08.2022 р. (а.с. 21-38).

Відповідач оплату вартості поставленого товару здійснив частково в розмірі 11 568 844,06 грн., у зв`язку з чим, в останнього виникла заборгованість перед Позивачем в розмірі 2 319 759, 99 грн., стягнення якої Позивач вимагає в судовому порядку.

Відповідно до наданих у справу доказів, після відкриття провадження у справі, Відповідач здійснив часткову оплату основної заборгованості в розмірі 600 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 227415 від 20.03.2023, №3227445 від 21.03.2023 року, №229357 від 04.05.2023 року. В силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, зазначені обставини, є підставою для закриття провадження у справі в зазначеній частині вимог в зв`язку з відсутністю предмету спору.

Отже, борг Відповідача перед Позивачем складає 1 719 759,99 грн.

На час розгляду справи доказів сплати заборгованості суду не надано.

Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню в розмірі 734 990, 56 грн. за період з 16.08.2022 року по 02.03.2023 року та 7% штрафу в розмірі 194 233, 20 грн.

В обґрунтування здійсненого нарахування пені та штрафу, Позивач посилається на ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, якою передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналізуючи зміст статті 231 ГК України в цілому, Велика палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 по справі № 904/4156/18 зазначила, що частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні.

Таким чином, враховуючи те, що штрафні санкції передбачені ч. 2 ст. 231 ГК України застосовуються лише за порушення негрошових зобов`язань, а в даному спорі мало місце порушення Відповідачем саме грошового зобов`язання (порушення строків оплати поставленого товару), суд приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для застосування норми ч. 2 ст. 231 ГК України до спірних правовідносин.

Згідно ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зважаючи на те, що в договорі сторони не узгодили розмір пені та штрафу за порушення грошового зобов`язання, не встановлено їх розміру і нормами чинного законодавства, нарахування Позивачем пені в розмір 734 990, 56 грн. та штрафу в розмірі 194 233, 20 грн. слід визнати безпідставним, у зв`язку із чим, позов в цій частині вимог задоволенню не підлягає.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Крім стягнення суми основного боргу, Позивач вимагає стягнення з Відповідача інфляційні втрати в розмірі 248 884,16 грн. які розраховані за загальний період прострочення з 16.08.2022 року по 02.03.2023 року.

Здійснивши перевірку складеного Позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що нарахування проведено арифметично правильно.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 1 968 644,15 грн., з яких: 1 719 759,99 грн. - основного боргу, 248 884,16 грн. - інфляційне збільшення.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 600 000,00 грн. провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору, в решті позовних вимог слід відмовити.

Посилання Відповідача на форс-мажорні обставини господарським судом до уваги не приймаються, з огляду на таке.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України введено воєнний стан.

Листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану.

Згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 12.1. Договору при настанні обставин непереборної сили (обставин форс-мажору), тобто неможливість повного або часткового виконання зобов`язань за Договором внаслідок обставин непереборної сили, а саме пожежі, стихійного лиха, урядових заборон, блокади, війни, військових дій будь-якого характеру або інших незалежних від Сторін обставин, термін виконання зобов`язань продовжується на такий термін, протягом якого будуть діяти вищевказані обставини та їх наслідки Сторона, для якої наступили обставини непереборної сили, зобов`язана письмово протягом 5 робочих днів з моменту настання цих обставин повідомити іншу сторону.

Зазначені обставини і момент їх настання повинні бути належним чином підтвердженні Торгово-промисловою палатою України.

З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Обґрунтовуючи неможливість виконання договірного зобов`язання щодо оплати за поставлений товар, відповідач посилається на офіційний лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, відповідно до якого засвідчено форс-мажорні обставини: військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президент; підтверджено, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання яких форс-мажорних обставин.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно;

- форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до частини 4 статті 263 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду Касаційного господарського суду від 01 червня 2021 року за № 910/9258/20 вказано, що у постановах Верховного Суду від 15 червня 2018 року зі справи N 915/531/17, від 26 травня 2020 року зі справи N 918/289/19, від 17 грудня 2020 року зі справи N 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого: статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за спірним договором.

За змістом листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року саме форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання зобов`язань у встановлений договором термін. Доказів, які б підтверджували наявність таких обставин саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання суду не надані.

Відтак, твердження Відповідача про те, що прострочення оплати товару сталася з причин настання форс-мажорних обставин, а саме з початком військової агресії Російської федерації проти України та введенням військового стану, які були відомі позивачу, є необґрунтованим.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог та вимог, за яким провадження у справі закрито в зв`язку з погашенням боргу після відкриття провадження у справі.

Керуючись статями 73-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова, 1, код ЄДРПОУ 39389830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджистік Транс Сервіс" (54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, 165, код ЄДРПОУ 43691668) 1 719 759,99 грн. основного боргу, 248 884, 16 грн. інфляційних збільшень, 38 529, 67 грн. витрат зі сплати судового збору, про що видати наказ.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 600 000, 00 грн. провадження у справі закрити в зв`язку з відсутністю предмету спору.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.06.2023

Суддя О.В. Ліпинський