Рішення

від 18.05.2023 по справі 906/818/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/818/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

прокурор: Ільченко П.Л. - службове посвідчення №071249 від 01.03.2023;

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: Богуш А.М., дов. №01-07/403 від 18.11.2022 (в режимі відеоконференції );

від відповідача 2: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Заступника керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби

до 1) Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Овруцьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Євраз Ойл"

про визнання недійсним договору про закупівлю

Заступник керівника Коростенської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Житомирської області в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби з позовом до Державного підприємства "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євраз Ойл" про визнання недійсним договору поставки №300822-1 від 30.08.2022.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на укладення відповідачами оспорюваного договору поза межами вимог законодавства про публічні закупівлі.

В якості правових підстав прокурор посилається, зокрема, на ст.203, 215, 216 Цивільного кодексу України, відповідні положення Закону України "Про публічні закупівлі" та постанови Кабінету Міністрів України №169 від 28.02.2022 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану".

Ухвалою від 24.10.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 12.01.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/818/22 до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 18.04.2023 постановлено замінити першого відповідача у справі №906/818/22 Державне підприємство "Овруцьке лісове господарство" його правонаступником - Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі Філії "Овруцьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Крім того, 18.04.2023 ухвалою суду оголошено перерву в судовому засіданні до 18.05.2023 о 14:30.

Прокурор у судовому засіданні 18.05.2023 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник позивача в судове засідання 18.05.2023 не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся засобами електронного зв`язку, що підтверджується відповідною роздруківкою суду (а.с. 108, т.2).

Представник 1-го відповідача у судовому засіданні 18.05.2023 (у режимі відеоконференції) проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник 2-го відповідача в судове засідання 18.05.2023 не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся засобами електронного зв`язку, що, зокрема, підтверджується відповідною роздруківкою суду. Крім того, за інформацією з офіційного сайту "Укрпошта" - http:// services. ukrposhta. com/ barcodesiaglе/ - щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відправлення за номером (штрихкодовий ідентифікатор) 1000233426664, яке суд адресував ТОВ "Євраз Ойл" рекомендованим листом з копією ухвали від 18.04.2023, вручено за довіреністю (запис від 09.05.2023) (а.с. 109 - 111, т.2).

08.12.2022 від 2-го відповідача надійшло клопотання, в якому повністю підтримує позицію іншого відповідача, яка викладене у відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь на відзив, також просить суд розглянути справу без участі їх представника (а.с. 159, т.1).

При цьому, суд враховує, що відповідно до ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Всі ухвали Господарського суду Житомирської області у справі №906/818/22 оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua), а тому учасники справи могли ознайомитися з їх текстом, оскільки були обізнані з судовим розглядом справи, що вбачається з доданих матеріалів.

Згідно з п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка представників позивача та 2-го відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалася, суд вважає, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора і представника 1-го відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи.

02.09.2022 Державним підприємством "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" (правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Овруцьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України") (1-ий відповідач) в електронній системі закупівель оприлюднено Звіт №UA-2022-09-02-008609-a про договір №300822-1 від 30.08.2022 щодо закупівлі, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Євраз Ойл" (2-ий відповідач), без використання електронної системи закупівель, на постачання 20 000літрів мастильних матеріалів (технічна олива та мастила) на суму 10 000 000,00грн (а.с. 19-20, т.1).

30.08.2022 між Державним підприємством "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" (правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Овруцьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України") (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євраз Ойл" (покупець) укладено договір поставки №300822-1 (далі - Договір) (а.с. 46-50, т.1).

За умовами п.1.1 Договору постачальник зобов`язується передавати технічну оливу та мастила (мастильні матеріали) (надалі - товар) у власність покупцеві, а покупець - приймати та оплачувати товар у асортименті, кількості, ціні у відповідності до заявки покупця, яка погоджується між сторонами за допомогою факсимільного зв`язку, електронної пошти або в усній формі. Підтвердженням факту погодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній (у разі оплати товару на умовах відстрочення платежу) або оплата товару згідно рахунку-фактури (у разі оплати товару на умовах попередньої оплати ). Видаткові накладні або рахунки-фактури мають юридичну силу Специфікацій у розумінні статті 266 Господарського кодексу України і є невід`ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п.4.1 Договору загальна сума договору складається із суми вартості всього товару, поставленого постачальником протягом строку дії цього договору, та не може перевищувати 10 000 000,00грн, в т.ч. ПДВ.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, в частині невиконання зобов`язань - до їх повного виконання (п.8.1 Договору).

Прокурор, посилаючись на порушення відповідачами відповідних положень Закону України "Про публічні закупівлі" та постанови Кабінету Міністрів України №169 від 28.02.2022 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану", звернувся до суду з позовом про визнання договору поставки №300822-1 від 30.08.2022 недійсним.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" (тут і надалі - в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин між сторонами) договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього встановлено статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", частина перша якої визначає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч.3 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" забороняється укладення договорів про закупівлю, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

Аналогічне положення міститься й у ч.10 ст.3 вказаного Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлено, що забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом, та укладення договорів про закупівлю, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом.

Отже, однією з основних вимог, встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" до договору про закупівлю, є те, що такий договір укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі, визначених цим Законом. При цьому, укладення договорів про закупівлю, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом, забороняється.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі можуть здійснюватися шляхом застосування однієї з таких конкурентних процедур: відкриті торги; торги з обмеженою участю; конкурентний діалог. Як виняток та відповідно до умов, визначених у частині другій статті 40 цього Закону, замовники можуть застосовувати переговорну процедуру закупівлі (частина друга статті 13 цього Закону).

Частиною 1 статті 40 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що переговорна процедура закупівлі використовується замовником як виняток і відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю після проведення переговорів щодо ціни та інших умов договору про закупівлю з одним або кількома учасниками процедури закупівлі.

Крім того, варто зауважити, що через військову агресію російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Законом України від 24.02.2022 №2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Указом Президента України №573/2022 від 12.08.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2500-ІХ від 15.08.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Питання здійснення закупівель товарів, робіт та послуг в умовах воєнного стану нормативно регламентовано Постановою Кабінету Міністрів України №169 від 28.02.2022 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану" (тут і далі - у редакції, чинній станом на виникнення спірних правовідносин між сторонами), абзацом 3 пункту 1 якої передбачається, що замовники здійснюють публічні закупівлі, вартість яких становить або перевищує 50тис. гривень із використанням електронного каталогу та/або порядку проведення спрощених закупівель, встановленого Законом України "Про публічні закупівлі". Придбання товарів, робіт і послуг, вартість яких становить або перевищує 50тис. гривень, може здійснюватися без застосування порядку проведення спрощених закупівель та/або електронного каталогу у разі, коли:

інформація, що повинна бути оприлюднена в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі, належить до інформації з обмеженим доступом або її розголошення під час дії правового режиму воєнного стану може нести загрозу національній безпеці та/або громадській безпеці і порядку;

замовник перебуває в районі проведення воєнних (бойових) дій на момент прийняття рішення про здійснення закупівлі або її здійснення;

відсутня технічна можливість використання електронної системи закупівель, яка повинна бути документально підтверджена замовником;

існує нагальна потреба у здійсненні закупівлі у зв`язку із виникненням об`єктивних обставин, що унеможливлюють дотримання замовником строків для проведення спрощеної закупівлі або використання електронного каталогу;

роботи, товари чи послуги можуть бути виконані, поставлені чи надані виключно певним суб`єктом господарювання за наявності одного з таких випадків:

- предмет закупівлі полягає у створенні або придбанні витвору мистецтва або художнього виконання;

- укладення договору про закупівлю з переможцем архітектурного або мистецького конкурсу;

- відсутність конкуренції з технічних причин, яка повинна бути документально підтверджена замовником;

- необхідність захисту прав інтелектуальної власності;

- укладення договору про закупівлю з постачальником "останньої надії" або з постачальником універсальної послуги на постачання електричної енергії або природного газу;

відмінено спрощену закупівлю через відсутність учасників, у тому числі за лотом;

виникла після укладення договору про закупівлю у замовника необхідність у постачанні додаткового обсягу товару у того самого постачальника, якщо в разі зміни постачальника замовник був би вимушений придбати товар з іншими технічними характеристиками, що призвело б до виникнення несумісності, пов`язаної з експлуатацією і технічним обслуговуванням. Закупівля додаткового обсягу товару у того самого постачальника здійснюється протягом трьох років після укладення договору про закупівлю, якщо загальна вартість такого постачання не перевищує 50 відсотків ціни договору про закупівлю;

виникла після укладення договору про закупівлю у замовника необхідність закупівлі додаткових аналогічних робіт чи послуг у того самого учасника. Можливість і умови таких додаткових робіт чи послуг можуть бути передбачені в основному договорі про закупівлю, який укладений за результатами проведення тендеру/спрощеної закупівлі. Закупівля додаткових аналогічних робіт чи послуг у того самого учасника здійснюється протягом трьох років після укладення договору про закупівлю, якщо загальна вартість таких робіт чи послуг не перевищує 50 відсотків ціни основного договору про закупівлю, укладеного за результатами проведення тендеру/спрощеної закупівлі;

здійснюється закупівля послуг з адвокатської діяльності;

здійснюється закупівля юридичних послуг, пов`язаних із захистом прав та інтересів України, у тому числі з метою захисту національної безпеки і оборони, під час врегулювання спорів, розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб`єкта та України;

здійснюється закупівля товарів, робіт і послуг для забезпечення функціонування об`єктів критичної інфраструктури;

публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються для:

- проведення заходів із мобілізації та цивільного захисту;

- будівництва, реконструкції, капітального ремонту та облаштування місць проживання внутрішньо переміщених та евакуйованих осіб;

- будівництва, реконструкції, капітального ремонту та облаштування захисних споруд цивільного захисту, у тому числі подвійного призначення, найпростіших споруд, укриттів;

- підготовки до проведення опалювального сезону.

Як судом зазначалося вище, п.4.1 договору поставки №300822-1 від 30.08.2022 визначено, що загальна сума договору складається із суми вартості всього товару, поставленого постачальником протягом строку дії цього договору, та не може перевищувати 10 000 000,00грн, в т.ч. ПДВ.

Таким чином, враховуючи зміст абз.3 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №169 від 28.02.2022 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану", а також ціну оспорюваного договору, придбання товару, що є предметом даного договору, повинно було здійснюватися через закупівлю з проведенням процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами Закону України "Про публічні закупівлі" та Постанови Кабінету Міністрів України №169 від 28.02.2022.

Проте, договір поставки №300822-1 від 30.08.2022 було укладено відповідачами як прямий договір без оприлюднення оголошення про проведення закупівлі, без встановлення строку на надання пропозицій учасникам, без проведення електронного аукціону, а так само і без застосування електронного каталогу, загалом - без використання електронної системи закупівель, що, зокрема, підтверджується Звітом 1-го відповідача №UA-2022-09-02-008609-a від 02.09.2022 про договір №300822-1 від 30.08.2022 щодо закупівлі, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Євраз Ойл", без використання електронної системи закупівель, на постачання 20 000літрів мастильних матеріалів (технічна олива та мастила) на суму 10 000 000,00грн (а.с. 19-20, т.1), та не заперечується самими сторонами оспорюваного договору. Вказане, у свою чергу, є порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі" та положень Постанови Кабінету Міністрів України №169 від 28.02.2022 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану".

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч.1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Так, з позовом про визнання недійсним договору поставки №300822-1 від 30.08.2022 у даній справі звернувся заступник керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби.

Пунктом 2 частини 1 статті 131-1 Конституції України та пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про прокуратуру" на органи прокуратури покладено виконання функції представництва інтересів держави в суді.

Відповідно до ч.6 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що під час здійснення представництва інтересів держави в суді прокурор, серед іншого, має право звертатися до суду з позовом в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Згідно з ч.3, 4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель, недискримінації учасників, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, запобігання корупційним діям і зловживанням.

Укладення оспорюваного договору без застосування визначених чинним законодавством про закупівлі процедур не лише свідчить про порушення 1-им відповідачем вимог законодавства, а й вказує про нехтування ним можливостями заощадити кошти підприємства та усвідомлене намагання обійти наведені вище принципи публічних закупівель з тим, щоб уникнути та не допустити проведення закупівлі відкрито і на конкурентних засадах та укласти договір із самостійно обраним постачальником. Тобто, недотримання процедури проведення закупівлі призвели та призведуть в подальшому до фактичних втрат коштів державного підприємства, що мали б бути використані для належного виконання ним статутних завдань.

Варто зазначити, що в контексті дослідження наявності державного інтересу необхідно звернути увагу на те, що хоча 1-ий відповідач не є розпорядником або одержувачем бюджетних коштів, останній заснований державою, яка передала йому безоплатно у користування лісові ресурси та інші основні засоби, за рахунок використання яких державним підприємством і здійснюється господарська діяльність та отримується прибуток.

За таких обставин, інтереси держави вбачаються, в тому числі, у належному та ефективному використанні спеціалізованим лісогосподарським підприємством грошових коштів, що отримані ним внаслідок використання державного майна.

Іншою обставиною, що свідчить про наявність у даному випадку порушених державних інтересів, є очевидний взаємозв`язок між витрачанням 1-им відповідачем коштів та ефективним виконанням ним же функцій щодо ведення лісового господарства, охорони та захисту державних лісів, які є правом власності Українського народу, для належного здійснення яких це державне підприємство і було створене.

Крім того, варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи №2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п.54 рішення від 02.11.2004 у справі "Трегубенко проти України" категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Отже, правильне застосування 1-им відповідачем законодавства у сфері закупівель беззаперечно становить суспільний інтерес.

За вказаних обставин, враховуючи предмет та підстави позову, звертаючись до суду із цим позовом, прокурор, відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України обґрунтував та підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

З огляду на наведене, у даному випадку прокурор правомірно звернувся з позовом на захист прав та інтересів держави. Наведене узгоджується з вимогами ст. 131-1 Конституції України, які покладають на органи прокуратури обов`язок представництва інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом пред`явлення та підтримання у суді відповідного позову.

Необхідно зауважити, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

Як судом зазначалося вище, договір поставки №300822-1 від 30.08.2022 укладено відповідачами як прямий договір без оприлюднення оголошення про проведення закупівлі, без встановлення строку на надання пропозицій учасникам, без проведення електронного аукціону, а так само і без застосування електронного каталогу, загалом - без використання електронної системи закупівель, що, зокрема, підтверджується Звітом 1-го відповідача №UA-2022-09-02-008609-a від 02.09.2022 про договір №300822-1 від 30.08.2022 щодо закупівлі, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Євраз Ойл", без використання електронної системи закупівель, на постачання 20 000літрів мастильних матеріалів (технічна олива та мастила) на суму 10 000 000,00грн, та не заперечується самими сторонами оспорюваного договору. Вказане, у свою чергу, є порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі" та положень Постанови Кабінету Міністрів України №169 від 28.02.2022 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану".

Судом критично оцінюється посилання 1-го відповідача, в якості заперечень проти позову, на те, що він не має статусу замовника в розумінні Закону України "Про публічні закупівлі", враховуючи наступне.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" замовники - суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.

За змістом п.3 ч.1 ст.2 Закону України "Про публічні закупівлі" до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак:

юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;

органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;

у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Таким чином, для кваліфікації відповідної юридичної особи як замовника в розумінні Закону України "Про публічні закупівлі" необхідна сукупність таких умов:

1) підприємство забезпечує потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі;

2) підприємство є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів або органи державної влади чи органи місцевого самоврядування чи інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління підприємства або у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

При цьому, зазначені ознаки (вказані в п.2)) законодавцем наводяться в альтернативний спосіб, тобто достатньо наявності хоча б однієї з них.

Аналіз наведеної норми дає підстави дійти висновку, що замовниками у розумінні Закону України "Про публічні закупівлі" є суб`єкти, які створені державою або територіальною громадою для забезпечення потреб суспільства, яких має забезпечувати держава та які витрачають для здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг публічні фінанси.

Відповідно до ч.2 ст.81 ЦК України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом, зокрема Президента України, органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Статтею 73 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова "державне підприємство".

Згідно з ч.1-3 ст.74 ГК України державне комерційне підприємство є суб`єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. Статутний капітал державного комерційного підприємства утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу державного комерційного підприємства встановлюється зазначеним уповноваженим.

Отже, юридична особа публічного права створюється за безпосередньої участі держави з метою ефективного та раціонального використання державного і громадського майна, але держава чи територіальна громада не можуть управляти належними їй цінностями, то це майно закріплюється за окремими підприємствами, установами та організаціями на праві господарського відання. При цьому держава, територіальні громади як власники майна дозволяють цим підприємствам, установам та організаціям управляти належним їм майном, розпоряджатися грошовими коштами, вступати від свого імені у будь-які правовідносини для реалізації певних інтересів та потреб держави або територіальної громади.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справи №260/1666/19, від 23.09.2021 у справі №907/576/19.

Так, у статуті Державного підприємства "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство" (правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Овруцьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України") (чинним станом на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Статут) (а.с. 80-94, т.1) передбачено, що підприємство засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Міністерства лісового господарства України від 12.01.2006 №2 "Про удосконалення лісовим і мисливським господарством у Житомирській області", належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України і координується Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

Підприємство є державним комерційним підприємством юридичною особою публічного права та суб`єктом господарювання державного сектору економіки (пункт 4.1 Статуту).

Згідно з п.3.1 зазначеного Статуту підприємство створене з метою: ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству; одержання прибутку від комерційної діяльності.

За змістом п.5.1, 5.3 Статуту статутний капітал підприємства утворюється Органом управління майном та складає 7 482 350,25грн. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

З огляду на вищевикладене, 1-ий відповідач станом на час укладення спірного договору був наділений обов`язковими ознаками замовника в розумінні Закону України "Про публічні закупівлі".

Отже, в силу вимог Закону України "Про публічні закупівлі" та Постанови Кабінету Міністрів України №169 від 28.02.2022, а також з врахуванням суми оспорюваного договору в розмірі 10 000 000,00грн, для 1-го відповідача існує законна заборона на закупівлю товару, що є предметом даного договору, без застосування процедури, визначеної чинним законодавством у сфері закупівель.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України", зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно з ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову в повному обсязі, суд дійшов висновку про покладення витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, на відповідачів у солідарному порядку.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір поставки №300822-1 від 30.08.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євраз Ойл" та Державним підприємством "Овруцьке лісове господарство".

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євраз Ойл" (01103, м. Київ, вул. Німанська, 10, літ. А, офіс 6; ідентифікаційний код) та Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А; ідентифікаційний код 44768034) в особі філії "Овруцьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (11102, Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Дубовий Гай, вул. Шевченка, буд. 3; ідентифікаційний код ВП 44994466) на користь Житомирської обласної прокуратури (10002, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, ідентифікаційний код 02909950) 2 481,00грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 29.05.23

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - Житомирській обласній прокуратурі на електронну пошту: prokzt@zhit.gp.gov.ua

3 - Північному офісу Держаудитслужби на електронну пошту: 260600@dasu.gov.ua

4 - Філії "Овруцьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на електронну пошту: ovruchslg@ukr.net; advokatbogush@ukr.net

5 - ТОВ "Євраз Ойл" (рек.) та на електронну пошту: evrazoil@ukr.net; evrazoilgroup@ukr.net

6 - ДСГП "Ліси України" (рек.) (01601, м.Київ, вул Руставелі Шота, буд. 9А)