Рішення

від 29.05.2023 по справі 910/13609/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2023Справа № 910/13609/22Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Партнер ЮА"</a>;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМГ-БУД"</a>;

про стягнення 69 272,95 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Партнер ЮА"</a> звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМГ-БУД"</a> про стягнення 46 080 грн. заборгованості, 7 701,04 грн. пені, 4 608 грн. штрафу, 9 819,65 грн. інфляційних втрат, 1 064,26 грн. 3% річних за договором поставки № 004 від 25.01.2022.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.12.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив строк учасникам справи для реалізації процесуальних прав.

02.02.2023 року через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання № 23/01-01/ТМГ від 27.01.2023 року про долучення до матеріалів справи гарантійного листа № 1 від 13.01.2023 року ТОВ "ТМГ-БУД".

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, ухвалу суду від 13.12.2022 було надіслано відповідачу на адресу згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поштовим відправленням № 0105493360961, яке повернено до суду із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою", будь-яких заяв про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.

Згідно положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім партнер ЮА" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТМГ-БУД" (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 004 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товар (будівельні матеріали в асортименті). Кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість партії товару визначається сторонами у накладних на кожну таку партію товару. Накладні є невід`ємними частинами цього договору.

Пунктом 1.6. договору визначено, що загальна кількість товару, що передається постачальником покупцю за цим договором визначається сумованою кількістю товару, що був поставлений, згідно видаткових накладних.

В п. 2.2. договору визначено, що приймання-передача товару оформлюється видатковими накладними, які підписуються уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 3.2. договору загальна вартість товару за цим договором (ціна договору) визначається сумованою вартістю товару, переданого постачальником покупцю за видатковими накладними протягом дії цього договору.

Відповідно до п. 3.3. договору оплата за цим договором здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування покупцем на поточний рахунок постачальника грошових коштів за кожну партію товару, згідно рахунку постачальника, - не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання покупцем такого рахунку поштою, нарочно, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, але в будь-якому випадку не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту поставки товару.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього договору, та закінчується 31.12.2021 року, але в будь-кому випадку договір діє до повного виконання зобов`язань сторін за ним (п. 6.2. договору).

На виконання умов договору поставки № 004 від 25.01.2022 року позивач протягом 2022 року поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 272 400, 09 грн., що підтверджується видатковими накладними: №№ 6 від 25.01.2022, 10 від 28.01.2022, 12 від 01.02.2022, 17 від 07.02.2022, 28 від 11.02.2022, 35 від 15.02.2022.

Вказані видаткові накладні без зауважень та заперечень підписані представниками позивача та відповідача, а також скріплені відповідними печатками сторін.

За отриманий товар відповідач розрахувався лише частково на суму 226 320, 09, що підтверджується копією банківської виписки за період 01.02.2022 по 22.11.2022 та копією оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за січень-листопад 2022 , внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 46 080, 00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого за договором поставки № 004 від 25.01.2022 року товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 46 080, 00 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як вже було встановлено судом вище, на виконання умов договору поставки № 004 від 25.01.2022 року позивач протягом 2022 року поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 272 400, 09 грн., що підтверджується зазначеними вище видатковими накладними.

Зазначені видаткові накладні містять найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства та є у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинними бухгалтерськими документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Видаткові накладні підписані зі сторони відповідача без жодних зауважень щодо асортименту, комплектності, кількості і якості поставленого товару.

Матеріалами справи підтверджується, що за отриманий товар відповідач розрахувався лише частково, відтак відповідач має заборгованість за договором у розмірі 46 080, 00 грн.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 3.3. договору оплата за цим договором здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування покупцем на поточний рахунок постачальника грошових коштів за кожну партію товару, згідно рахунку постачальника, - не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання покупцем такого рахунку поштою, нарочно, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, але в будь-якому випадку не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту поставки товару.

Отже, виходячи з умов п. 3.3. договору, строк оплати товару за вищезазначеними видатковими накладними є таким, що настав.

Станом на момент звернення до суду з даним позовом у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 46 080, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 7 701,04 грн. пені, 4 608 грн. штрафу, 9 819,65 грн. інфляційних втрат, 1 064,26 грн. 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У п. 4.2. договору визначено, що покупець за порушення обов`язку по оплаті товару, визначеного у п. 3.3. цього договору, за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити останньому неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, шо діяла на момент виникнення зобов`язання, від суми не виконаного (не своєчасно або не в повному обсязі виконаного) зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За прострочення оплати понад один календарний місяць, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми несвоєчасно оплаченого товару.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він виконаний арифметично правильно, відтак, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 7 701,04 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафу, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, в сумі 4 608,00 грн.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що вони виконані арифметично правильно, відтак, сума інфляційних втрат та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 9 819,65 грн. інфляційних втрат та 1 064,26 грн. 3% річних.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві ТОВ «Торговий дім Партнер ЮА» було наведено розрахунок витрат, у відповідності до якого розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу становить 4000,00 грн.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 року у справі № 909/452/19, 02.11.2020 року у справі № 922/3548/19 та 18.11.2019 року у справі № 923/1121/17.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу становить 4000,00 грн.

В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав наступні докази:

- копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 22/11-01 від 01.11.2022 року;

- копію додатку № 2 від 28.11.2022 року до договору № 22/11-01 від 01.11.2022 року;

- копію акту виконаних робіт (наданих послуг) № 01 від 01.12.2022 року.

Представництво інтересів позивача у даній справі здійснював адвокат Садиков В.В. на підставі ордеру серії ВМ № 1031695 від 30.11.2022 року.

На підтвердження наявності у Садикова В.В. статусу адвоката надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії СМ № 000674 від 18.03.2020 року.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМГ-БУД"</a> клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та заперечень стосовно заявлених витрат не надходило.

Таким чином, суд вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із предметом позову, складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній заявником сумі відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності, справедливості, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМГ-БУД"</a> (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, код 41347695) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Партнер ЮА"</a> (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7, оф. 305, код 42721874) 46 080 (сорок шість тисяч вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 7 701 (сім тисяч сімсот одну) грн. 04 коп. пені, 4 608 (чотири тисячі шістсот вісім) грн. 00 коп. штрафу, 9 819 (дев`ять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) грн. 65 коп. інфляційних втрат, 1 064 (одну тисячу шістдесят чотири) грн. 26 коп. 3% річних, 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. судового збору, 4 000 (чотири тисячі) грн. витрат на правову допомогу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України та може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, передбачені розділом IV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак