Рішення

від 29.05.2023 по справі 910/4009/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2023Справа № 910/4009/23Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЗНЯКИ-АВТОСЕРВІС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР-КОНСАЛТ»

про стягнення 14 030,57 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЗНЯКИ-АВТОСЕРВІС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР-КОНСАЛТ» про стягнення 14 030,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг №16-09-113Б/СТ13 від 16.09.2019.

Процесуальні дії у справі

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.03.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/4009/23, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) .

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 20.03.2023, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка отримана відповідачем - 28.04.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105493842206.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконує свої зобов`язання за договором за період з 01.08.2018 по 29.03.2019 існує заборгованість за надані на підставі договору про надання послуг №16-09-113Б/СТ13 від 16.09.2019 в частині оплати витрат по утриманню будинків та прибудинкової території, у зв`язку з чим за період з 01.04.2021 по 01.02.2023 у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 12 100,00 грн.

Оскільки відповідачем не здійснено повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 12 100,00 грн, пені в сумі 444,24 грн., 3% річних у сумі 304,21 грн та інфляційних втрат у сумі 1182,11 грн.

Позиція відповідача

Відповідач у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав до суду відзив на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

16.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс» (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор-Консалт" (далі - відповідач, власник) було укладено договір про надання послуг №16-09-113Б/СТ13 (далі - договір), відповідно до якого предметом цього договору є надання виконавцем послуг по утриманню будівлі і споруд, в т.ч. автостоянка №113 в підземній автостоянці секції Б (далі - машиномісце) за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, будинок 13 (далі - паркінг), послуг по забезпеченню пропускного режиму (в т. числі з використанням систем контролю та управління доступом, далі - СКУД) до паркінгу та здійснення функцій управління (далі - послуги) (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2 договору власник зобов`язується виконувати умови договору належним чином та оплачувати послуги в порядку та на умовах, визначених договором.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 4.1 договору).

Згідно з п. 4.2. договору сторони домовились про застосування авансової системи оплати послуг. Платежі по авансовій системі вносяться за один місяць.

Після закінчення періоду, за який оплачено послуги, власник оплачує послуги за наступний період (один місяць) відповідно до вартості послуг, яка діятиме на дату настання строку платежу (п. 4.3 договору).

Згідно з п. 4.4 договору, у випадку, якщо протягом періоду, оплаченого власником в порядку, передбаченому п. 4.2 та 4.3 договору, відбулася зміна вартості послуг, виконавець зобов`язаний здійснити відповідний перерахунок та зарахувати переплачену суму грошових коштів в рахунок майбутніх платежів, про що письмово повідомити власника (у випадку зміни вартості послуг у сторону зменшення) або направити відповідний рахунок на адресу власника (у випадку зміни вартості послуг у сторону збільшення). У випадку збільшення вартості послуг власник зобов`язаний здійснити доплату за відповідний період у строк 7 (семи) банківських днів з дати виставлення рахунка виконавцем.

Відповідно до п. 4.5 договору, послуги оплачуються власником готівкою через реєстратори розрахункових операцій (за наявності) або в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця за реквізитами, зазначеними

Пунктом 4.8 договору визначено, що розмір щомісячної плати за надання послуг (частка власника у витратах) на дату укладення цього договору становить 380 (триста вісімдесят) гривень 00 копійок.

Сторони домовились, що умови цього договору, відповідно до статті 631 ЦК України розповсюджуються на відносини, по наданню зазначених у договорі послуг, які виникли між сторонами з « 16» вересня 2019 діє до « 15» вересня 2022 включно (п. 7.1. договору).

Звертаючись із даним позовом до суду позивач зазначив, що на виконання умов договору останнім було надано відповідачу послуги по утриманню будівлі і споруд, в т.ч. автостоянка №113 в підземній автостоянці секції Б за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, будинок 13 у період з 01.04.2021 по 01.02.2023 у загальному розмірі 12 100,00 грн.

Відповідач не здійснив оплату за надані позивачем послуги, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 12 100,00 грн, пені в сумі 444,24 грн., 3% річних у сумі 304,21 грн та інфляційних втрат у сумі 1182,11 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, між сторонами укладений договір про надання послуг №16-09-113Б/СТ13 від 16.09.2019, згідно із умовами якого позивач зобов`язався надавати послуги по утриманню будівлі і споруд, в т.ч. автостоянка №113 в підземній автостоянці секції Б за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, будинок 13, послуги по забезпеченню пропускного режиму (в т. числі з використанням систем контролю та управління доступом, далі - СКУД) до паркінгу та здійснення функцій управління, водночас відповідач зобов`язався оплачувати послуги в порядку та на умовах, визначених договором.

Матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача заперечень чи зауважень щодо послуг. Доказів в спростування надання позивачем послуг в розмірі 12 100,00 грн відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 договору сторони домовились про застосування авансової системи оплати послуг. Платежі по авансовій системі вносяться за один місяць. Після закінчення періоду, за який оплачено послуги, власник оплачує послуги за наступний період (один місяць) відповідно до вартості послуг, яка діятиме на дату настання строку платежу.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 12 100,00 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд визнає обґрунтованим позов в частині стягнення заборгованості у розмірі 12 100,00 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пені в сумі 444,24 грн., 3% річних у сумі 304,21 грн та інфляційних втрат у сумі 1182,11 грн.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за надані послуги передбачена у п. 5.3. договору, відповідно до якого у випадку порушення зобов`язання щодо внесення платежів у строки та розмірі, передбаченому договором, власник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов`язання до дати повного погашення заборгованості.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Позивачем, в порушення приписів ч. 6 ст. 232 ГПК України, нараховано пеню за порушення строків оплати за перший період, який перевищує шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

За таких обставин, оскільки сторони не передбачили іншого періоду нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України), то визначений позивачем період нарахування пені обмежується шестимісячним строком.

Поряд з тим, позивач здійснює нарахування пені з 01.04.2021 по 01.12.2022 на загальну суму заборгованості 12 100,00 грн, яка, згідно розрахунку позивача, виникла за період з 01.04.2021 по 01.02.2023.

Отже, з наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивач здійснює розрахунок на загальну суму заборгованості та загальний період прострочення без врахування строку оплати за кожним платежем, а тому розрахунок пені, наданий позивачем, є необґрунтованим, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення пені.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Розрахунок нараховані 3% річних у сумі 304,21 грн та інфляційних втрат у сумі 1182,11 грн є арифметично вірним, у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи встановлені вище обставини, суд частково задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЗНЯКИ-АВТОСЕРВІС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР-КОНСАЛТ».

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР-КОНСАЛТ» (18031, місто Черкаси, НАДПІЛЬНА, будинок 55; ідентифікаційний код 43111777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЗНЯКИ-АВТОСЕРВІС» (02068, місто Київ, вулиця ДРАГОМАНОВА, будинок 17; ідентифікаційний код 30183224) заборгованість у сумі 12 100,00 грн, 3 % річних у сумі 304,21 грн, інфляційні втрати у сумі 1182,11 грн та судовий збір у розмірі 2 599,02 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 29.05.2023.

Суддя О.В. Гулевець