Рішення

від 30.05.2023 по справі 910/3441/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.05.2023Справа № 910/3441/23Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом державної установи "Український інститут"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Пілот"

про стягнення 26 397,00 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

Державна установа "Український інститут" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Пілот" про стягнення 26 397,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір про надання послуг №26/02/20-1 від 26.02.2020.

Позивач звернувся з проханням до відповідача ініціювати перед авіаперевізниками повернення коштів за невикористані квитки.

Відповідачем не здійснено повернення коштів, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

22.03.2023 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви з доданими документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 01054 94274147 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.10.2022, а саме: вул. Лісова, буд. 80, м. Київ, 02068.

Вищезазначена ухвала Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 повернута до суду у зв`язку з: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/3441/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

26.02.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю "Пілот" (виконавець) та державною установою "Український інститут" (замовник) укладено договір №26/02/20-1 про надання послуг (далі - Договір).

Вказаним Договором встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Пілот" зобов`язується за замовленням замовника надавати послуги з бронювання та оформлення авіаквитків на повітряні перевезення пасажирів та багажу (ДК 021:2015:60410000-5 "Послуги з регулярних авіаційних перевезень").

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що послуги надаються в рамках реалізації заходу "Забезпечення участі України у міжнародній конференції "What Future for Festivals" в рамках Salzburg Global Seminar у м. Зальцбург" 10-15 березня 2020 року, передбаченого п. 1.26 Плану заходів ДУ "Український інститут" на 2020 рік, затвердженого Наказом від 17.01.2020 року №3.

Замовник зобов`язується прийняти та оплатити товариству з обмеженою відповідальністю "Пілот" надані за замовленням клієнта послуги (п. 2.3 Договору).

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що за взаємною згодою сторони можуть внести до цього Договору необхідні доповнення або зміни шляхом підписання відповідних додаткових угод, які набирають чинності після їх підписання уповноваженими представниками сторін.

06.03.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю "Пілот" та державною установою "Український інститут" укладено додаткову угоду № 1 до Договору від 26.2020 №26/02/20-1 (далі - Додаткова угода).

Додатковою угодою змінено пункти Договору та викладено в такій редакції:

- пункт 2.2: "Послуги за цим Договором надаються в рамках реалізації заходу "Забезпечення участі України у міжнародній конференції "What future for Festivals" в рамках Salzburg Global у м. Зальцбург"

- пункт 3.1: "Загальна вартість Послуг складає 28 092,00 грн (двадцять вісім тисяч дев`яносто дві гривні 00 коп.), у т.ч. ПДВ 80,00 (вісімдесят) грн., що підтверджується Специфікацією (Додаток 1) та Протоколом погодження договірної вартості (Додаток 2), які є невід`ємними частинами цього Договору".

Також викладено Специфікацію (Додаток 1) та Протокол погодження договірної вартості (Додаток №2) у новій редакції.

Пунктами 3.3 та 3.6 Договору встановлено, що замовник здійснює оплату виконавцю послуг шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця протягом 7 банківських днів з моменту підписання та отримання сторонами оригіналу акту приймання-передачі наданих послуг. Виконавець підтверджує надання замовлених замовником послуг своєчасним наданням останньому оригіналу акта приймання-передачі наданих послуг.

12.03.2020 товариство з обмеженою відповідальністю "Пілот" та державна установа "Український інститут" уклали акт №2656 наданих послуг про те, що виконавець надав, а замовник прийняв послуги з бронювання та оформлення авіаквитків на повітряні перевезення пасажирів та багажу (ДК 021:2015:60410000-5 "Послуги з регулярних авіаційних перевезень") згідно Договору від 26 лютого 2020 року №26/02/20-1.

Відповідно до вказаного акту сторони дійшли висновку, що послуги відповідають умовам Договору і надані на належному рівні, в повному обсязі та відповідають вимогам замовника. Вартість послуг виконавця склала 28 902,00 грн.

На виконання умов Договору державна установа "Український інститут" здійснила оплату наданих послуг в розмірі 28 092,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №93 від 12.03.2020.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Враховуючи наведене, суд встановив, що матеріали справи містять належні докази підтвердження обставини виконання сторонами, зокрема, товариством з обмеженою відповідальністю "Пілот" зобов`язань по Договору №26/02/20-1 від 26.02.2020 (з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 06.03.2020).

Листом від 25.09.2020 позивач просив відповідача сприяти повному поверненню бюджетних коштів за авіаквитки на перевезення пасажирів та багажу за маршрутом Київ/Бориспіль - Відень, Відень - Зальцбург та у зворотному напрямку, розглянувши відповідний проєкт додаткової угоди до Договору.

Листом від 04.11.2020 відповідач повідомив позивача, що ним надіслано запит в авіакомпанію з проханням розглянути можливість повернення авіаквитків, що за правилами тарифу не підлягають поверненню, у якості виключення з загальних правил.

Також у вказаному листі міститься інформація щодо суми, сплаченої за авіаквитки, яка може бути повернута шляхом передачі оригіналу листа в офіс компанії товариства з обмеженою відповідальністю "Пілот".

В матеріалах справи містяться листи позивача від 12.11.2020 та 05.02.2021 з відповіддю на лист відповідача від 04.11.2020 без доказів направлення їх адресату.

01.09.2021 позивачем виставлено вимогу відповідачу щодо повернення коштів за Договором про надання послуг №26/02/20-1 від 26.02.2020 у сумі 26 397,00 грн.

Зміни та доповнення в Договір про надання послуг вносяться шляхом підписання додаткових угод (п. 10.1 Договору), однак в матеріалах справи не міститься доказів погодження проєкту додаткової угоди, направленого позивачем листом від 25.09.2020, або укладення інших додаткових угод після виконання Договору.

Відповідь на лист від 25.09.2020 не має правових наслідків щодо зміни умов Договору про надання послуг.

Отже, вимога про повернення коштів в розмірі 26 397,00 грн. в рамках договірних відносин, що закріпленні Договором про надання послуг, є необґрунтованою, оскільки відповідачем виконаний свій обов`язок щодо надання послуг в межах Договору.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Суд зазначає, що надані докази (лист 416/36-930-351 від 25.09.2020, лист № ВИХ.-ПТ00093 від 04.11.2020, лист №416/36-930-474 від 12.11.2020 та лист 416/36-930-39 від 05.02.2021) окремо та у сукупності не підтверджують обставину укладання договору у спрощений спосіб між державною установою "Український інститут" та товариством з обмеженою відповідальністю "Пілот" про повернення 26 397,00 грн., оскільки із зазначених документів не можна встановити належне виконання приписів цивільного законодавства для виникнення договірних зобов`язань, зокрема: лист позивача від 25.09.2020 не є пропозицією укласти новий договір, а лише стосується відносин по Договору №26/02/20-1 від 26.02.2020; лист відповідача від 04.11.2020 не містить чітких формувань щодо виникнення зобов`язання та може трактуватися як інформаційне повідомлення щодо можливості звернення до товариства з обмеженою відповідальністю "Пілот" з листом про повернення коштів; відсутні докази направлення або отримання листів позивача від 12.11.2020 та 05.02.2021.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що вимога державної установи "Український інститут" щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Пілот" грошових коштів у розмірі 26 397,00 є необґрунтованою, не підтвердженою належними та допустимими доказами, а тому не підлягає задоволенню.

Частинами 3, 4 ст.13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий