Рішення

від 30.05.2023 по справі 910/4290/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.05.2023Справа № 910/4290/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФСТАЛЬ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ПЛАСТ»

про стягнення 90 000,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФСТАЛЬ» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ПЛАСТ» (далі - відповідач) про стягнення 90 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 85/22 від 03.08.2022 щодо своєчасності та повноти погашення заборгованості за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 24.03.2023 була отримана позивачем 04.04.2023 та 05.04.2023, а відповідачем - 31.03.2023 та 03.05.2023.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.08.2022 між ТОВ «Профсталь» (постачальник) та ТОВ «Альфа Пласт» (покупець) було укладено Договір поставки № 85/22 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставляти і передавати на умовах даного Договору товар чи партію товару у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 3.1. - п. 3.4. Договору ціна Товару визначається на підставі Замовлення Покупця щодо кількості і асортименту Товару та вказується у накладних. Вартість конкретної партії Товару згідно з даним пунктом визначається виходячи з ціни за Товар. Загальна вартість даного Договору визначається вартістю Товару, поставленого протягом дії цього Договору. Остаточно узгоджені Сторонами ціни на Товар зміні в односторонньому порядку не підлягають. Узгоджена ціна постачання є звичайною, що відповідає ринковій. Ціна Товару включає вартість відвантаження, пакування, маркування та ПДВ.

Сторони застосовують до даного Договору умову поставки "EXW* (згідно з «Інкотермс 2010». При цьому умови «Інкотермс» застосовуються тільки в тій частині, яка може бути застосована для поставок в межах України) - склад Постачальника: Київ, вул. Радистів, 64. Поставка Товару здійснюється на підставі прийнятих Постачальником до виконання Замовлень Покупця (п. 4.1.- п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.10. та п. 4.11. Договору право власності на Товар, а також усі ризики загибелі та/або пошкодження Товару переходять від Постачальника до Покупця в момент передачі товару та підписання Сторонами оформленої належним чином видаткової накладної на Товар в пункті поставки. Зобов`язання Постачальника з поставки кожної окремої партії Товару вважається виконаним з моменту підписання Сторонами оформленої належним чином видаткової накладної в пункті поставки.

Згідно з п. 6.1. Договору розрахунки між Сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку Покупця на рахунок Постачальника, що вказані в даному договорі. Валюта розрахунків - гривня.

При оформленні платіжного доручення Покупець зобов`язується вказати номер договору, за яким здійснюється оплата, або зазначати номер рахунку (замовлення). Постачальник залишає за собою право вважати, що оплата за Товар за узгодженим Замовленням згідно з рахунком-фактурою зараховується в рахунок погашення поточної заборгованості за даним Договором. За окремою домовленістю Сторін при наявності заборгованості за даним договором Постачальник може зарахувати кошти на умовах попередньої оплати, умови такої передплати погоджуються Сторонами додатково у відповідній додатковій угоді даного Договору. При оформленні платіжного доручення Покупець зобов`язується вказати номер додаткової угоди (п.6.2. Договору).

Відповідно до пункту 6.4. Договору Покупець зобов`язується оплачувати кожну конкретну партію Товару в строк, що не перевищує 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту виконання Постачальником зобов`язання з поставки відповідної партії Товару згідно з пунктом 4.11. даного Договору.

Згідно з пунктами 9.1. та 9.3. Договору сторони погодили, що в разі виникнення спірних ситуацій, пов`язаних з виконанням умов даного договору, Сторони зобов`язуються докласти усіх зусиль для досудового врегулювання спору шляхом переговорів. Якщо спір не вирішено на стадії досудового врегулювання, він вирішується у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2025 року (п.10.1. Договору).

Сторонами у справі не надано до матеріалів справи доказів розірвання договору, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що він є чинними.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного правочину позивач згідно з видатковою накладною № 3731 від 03.11.2022 поставив відповідачу товар на загальну суму 260 054,21 грн (у т.ч. ПДВ). Видаткова накладна № 3731 від 03.11.2022 підписана між сторони та скріплена печатками товариств без будь-яких зауважень.

Відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково в сумі 170 054,21 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 6984 від 04.11.2022 на суму 100 054,21 грн, № 7048 від 13.12.2022 на суму 60 000,00 грн та № 7227 від 10.03.2023 на суму 10 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач 23.01.2023 звернувся до відповідача з листом № 7 про погашення заборгованості, який залишено без відповіді.

Позивач 23.02.2023 звернувся до відповідача з претензією № 32 про погашення заборгованості, проте останній залишив її без задоволення. Докази направлення міститься в матеріалах справи.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 90 000,00 грн основного боргу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодекс України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у статті 193 ГК України.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти такий товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

Як встановлено судом, позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно з видатковою накладною № 3731 від 03.11.2022 на загальну суму 260 054,21 грн (у т.ч. ПДВ). Видаткова накладна № 3731 від 03.11.2022 підписана між сторони та скріплена печатками товариств без будь-яких зауважень.

Відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково в сумі 170 054,21 грн, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 90 000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 6.4. Договору Покупець зобов`язується оплачувати кожну конкретну партію Товару в строк, що не перевищує 14(чотирнадцяти) календарних днів з моменту виконання Постачальником зобов`язання з поставки відповідної партії Товару згідно пункту 4.11. даного Договору.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 1 ст. 251 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Отже, враховуючи умови п. 6.4. Договору, граничною датою за видатковою накладною № 3731 від 03.11.2022, до якої товар мав бути оплачений відповідачем, - 17.11.2022 включно.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з 18.11.2022 у відповідача виникло прострочення виконання грошового зобов`язання щодо оплати поставленого товару.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що останній, всупереч умовам Договору та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив вартість поставленого товару, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в загальному розмірі 90 000,00 грн.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження оплати вартості поставленого товару у повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Суд розцінює часткові оплати відповідача як визнання ним основного боргу.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ПЛАСТ» (01024, м. Київ, вул. БОГОМОЛЬЦЯ, будинок 7/14, приміщення 182, код 37568310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФСТАЛЬ» (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 18/7, код 30633869) суму заборгованості у розмірі 90 000 (дев`яносто тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 30.05.2023

Суддя О.Г. Удалова