Рішення

від 30.05.2023 по справі 910/4367/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.05.2023Справа № 910/4367/23

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 23; ідентифікаційний код: 33745659)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Николета» (04210, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 34; ідентифікаційний код: 38799274)

про стягнення 45429,76 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Николета» про стягнення 45429,76 грн, з яких 26202,98 грн основного боргу, 6186,37 грн пені, 1828,90 грн 3% річних та 11211,51 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №8974-пд на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 01.08.2013 не у повному обсязі здійснив оплату за надані позивачем у період з лютого 2020 року по квітень 2021 року послуги, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 26202,98 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 6186,37 грн пені, 1828,90 грн 3% річних та 11211,51 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 відкрито провадження у справі №910/4367/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/4367/23 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04210, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 34), що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку про повернення поштового відправлення та поштовим конвертом, в якому ухвала суду надсилалась на адресу відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Николета» (замовник) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (виконавець) укладено Договір №8974-пд на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги з вивезення твердих побутових відходів (ТПВ), що утворюються на об`єкті замовника (кафе), який знаходиться за фактичною адресою: м. Київ, вул. П. Сагайдачного, буд. 10/5, а замовник зобов`язується прийняти та своєчасно оплачувати послуги.

Відповідно до п. 1.2 Договору №8974-пд на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 01.08.2013 кількість ТПВ, що підлягає вивезенню, за домовленістю сторін (по факту утворення ТПВ) становить 11,1 куб.м. в місяць.

Тариф на послуги, які передбачені п. 1.1 цього договору, встановлено розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.06.2010 №397 «Про затвердження та погодження тарифів на послуги з вивезення побутових відходів та внесення змін до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.12.2008 №1723 та від 18.11.2009 №1298». Тариф на послуги за цим договором становить 51,89 грн за 1 куб.м. Вартість послуг за договором становить 575,98 грн в місяць (п. 2.1 Договору №8974-пд на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 01.08.2013).

Відповідно до п. 2.1 Договору №8974-пд на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 01.08.2013 (в редакції Додаткової угоди від 2015) тариф на послуги, які передбачені п. 1.1 цього договору, встановлено розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.03.2015 №186. Тариф на послуги за цим договором становить 89,16 грн за 1 куб.м. Вартість послуг за договором становить 989,41 грн в місяць.

Відповідно до п. 2.2 Договору №8974-пд на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 01.08.2013 вартість послуг та норми утворення ТПВ на одиницю розрахунку об`єкту замовника, на якому утворюються ТПВ, передбачені договором, можуть бути змінені на підставі відповідних актів, прийнятих органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Опублікування та оголошення в засобах масової інформації про зміну цін, тарифів на послуги з вивезення та утилізації ТПВ, а також норм утворення ТПВ, є підставою для внесення змін у вартість за цим договором, з дати опублікування такого акту у засобах масової інформації, і потребує складання окремого письмового документа (Додаткової угоди до договору).

Згідно з п. 7.1 Договору №8974-пд на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 01.08.2013 цей договір вступає в силу з 01.09.2013 та діє до 31.12.2013.

В разі, якщо жодна із сторін протягом 15 календарних днів до закінчення строку дії цього договору не заявить в письмовій формі (шляхом надсилання рекомендованого листа) про свій намір не продовжувати дію даного договору, то строк дії цього договору вважається автоматично продовженим на наступний календарний рік (п. 7.3 Договору №8974-пд на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 01.08.2013).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №8974-пд на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 01.08.2013 не у повному обсязі здійснив оплату за надані позивачем у період з лютого 2020 року по квітень 2021 року послуги, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 26202,98 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 6186,37 грн пені, 1828,90 грн 3% річних та 11211,51 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

У ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем комунальних послуг з поводження з побутовими відходами є суб`єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов`язані укласти договір про поводження з побутовими відходами з особою, визначеною у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одиницею виміру обсягу наданих послуг з поводження з побутовими відходами є кілограм, тонна, кубічний метр або інша одиниця, визначена правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Одиниця виміру обсягу наданих послуг з поводження з побутовими відходами встановлюється органом місцевого самоврядування.

Послуга з поводження з побутовими відходами надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з поводження з побутовими відходами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає зміст (предмет) і підставу позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача (відповідачів), стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, що тягнуть за собою певні правові наслідки. Поряд із цим, підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача (відповідачів). Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача (відповідачів) на захист проти позову.

З тексту позовної заяви вбачається, що позивач вказує, що заборгованість відповідача на суму 26202,98 грн виникла за період надання послуг з лютого 2020 року квітень 2021 року.

Отже, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за період з лютого 2020 року квітень 2021 року, в межах якого суд і здійснює розгляд справи.

Позивачем долучено до позовної заяви копії актів приймання-передачі за період з лютого 2020 року по квітень 2021 року на загальну суму 28361,70 грн. та копії відповідних рахунків (за будь-які інші періоди позивачем не долучено до матеріалів справи ані сформованих рахунків на оплату, ані актів надання послуг).

Вказані акти підписані позивачем.

У п. 2 Додаткової угоди від 2015 сторони погодили, що вони фіксують факти здійснення господарських операцій за договором шляхом ведення первинних документів в електронному вигляді, у зв`язку з чим сторони визнають всі первинні бухгалтерські документи за договором в електронному вигляді (які були виконані, опрацьовані, виправлені, передані, отримані для зберігання, використання, знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності з підтвердженням факту отримання таких документів в процесі здійснення господарської діяльності сторін через систему електронного документообігу, поданих в електронному вигляді з використанням електронного цифрового підпису, засобами телекомунікаційного зв`язку та/або на електронних носіях) як оригінал. Передача сторонами документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку та/або на електронних носіях здійснюється з дотриманням та у чіткій відповідності до вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронний цифровий підпис», постановою КМУ від 26.05.2004, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані акти на рахунки на оплату (за період з лютого 2020 року квітень 2021 року) були направлені відповідачу за допомогою програмного забезпечення M.E.Doc для подання звітності до контролюючих органів та обміну юридично значущими первинними документами між контрагентами в електронному вигляді.

Акти та рахунки містять відмітку про їх доставлення відповідачу.

Згідно з п. 2.6 Договору №8974-пд на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 01.08.2013 за результатами наданих послуг виконавець направляє замовнику для підписання акт наданих послуг в двох екземплярах та податкову накладну. Акт наданих послуг підписується щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним. Після підписання акту уповноваженими представниками сторін усі суперечки щодо перевезення ТПВ вважаються необгрунтованими. Замовник зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дати підсипання вищезазначений акт повернути виконавцю. Якщо замовник не повернув його протягом зазначеного терміну, акт вважається погодженим.

Оскільки матеріали справи не містять доказів висловлення відповідачем будь-яких заперечень щодо інформації, вказаної позивачем надісланих актах та рахунках, суд дійшов висновку, що акти є погодженими сторонами.

Таким чином, за період з лютого 2020 року по квітень 2021 року позивачем було надано відповідачу послуги на умовах Договору №8974-пд на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 01.08.2013 на загальну суму 28361,70 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.5 Договору №8974-пд на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 01.08.2013 щомісячна оплата послуг у розмірі, що вказаний у п. 2.1 даного договору, з урахуванням ПДВ, здійснюється замовником не пізніше 15-го числа поточного місяця на розрахунковий рахунок виконавця на підставі виписаного виконавцем рахунку.

З матеріалів справи (відповідно до інформації, наведеної позивачем в актах звірки взаємних розрахунків, та відповідно до банківських виписок з рахунку позивача) вбачається, що 25.06.2020 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 1890,78 грн (призначення платежу - за квітень 2020 року), 09.07.2020 - грошові кошти у розмірі 1890,78 грн (призначення платежу - за червень 2020 року), 18.03.2020 - грошові кошти у розмірі 1890,78 грн (призначення платежу - за березень 2020 року), 18.03.2020 - грошові кошти у розмірі 5672,34 грн (призначення платежу - за грудень 2019 року, за січень 2020 року, за лютий 2020 року).

Таким чином, враховуючи чітке призначення платежу, яке вказував платник (відповідач), суд дійшов висновку, що послуги, які були надані позивачем, у лютому, березні, квітні та червні 2020 року, є оплаченими у повному обсязі (на загальну суму 7563,12 грн).

Отже, оскільки предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за період з лютого 2020 рок по квітень 2021 року, беручи до уваги, що за вказаний спірний період позивач надав відповідачу послуги на суму 28361,70 грн, а відповідач сплатив грошові кошти за спірний період у розмірі 7563,12 грн, суд дійшов висновку, що у відповідача виникла заборгованість у сумі 20798,58 грн.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 20798,58 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Николета» за Договором №8974-пд на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 01.08.2013 (за період з лютого 2020 року квітень 2021 року) у сумі 20798,58 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Николета» суми основного боргу у розмірі 26202,98 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 20798,58 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 6186,37 грн (1078,50 грн пені за період з 16.11.2020 по 23.01.2023 за прострочення оплати послуг за листопад 2020 року; 1059,90 грн пені за період з 16.12.2020 по 23.01.2023 за прострочення оплати послуг за грудень 2020 року; 1040,65 грн пені за період з 16.01.2021 по 23.01.2023 за прострочення оплати послуг за січень 2021 року; 1021,38 грн пені за період з 16.02.2021 по 23.01.2023 за прострочення оплати послуг за лютий 2021 року; 1003,41 грн пені за період з 16.03.2021 по 23.01.2023 за прострочення оплати послуг за березень 2021 року; 982,53 грн пені за період з 16.04.2021 по 23.01.2023 за прострочення оплати послуг за квітень 2021 року).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.2 Договору №8974-пд на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 01.08.2013 за прострочення оплати послуг вивезення ТПВ за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки позивачем не враховано, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

При цьому, умовами Договору №8974-пд на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 01.08.2013 сторони не встановили іншого (більшого) періоду нарахування пені.

Крім того, послуги, які надаються позивачем відповідно до умов Договору №8974-пд на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 01.08.2013, є комунальними послугами, а тому їх регулювання підпадає під норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Більш того, 17.03.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», де зазначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Оскільки в Україні постановою КМУ від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid-19» введено карантин, який триває і наразі, підстави для нарахування відповідачу заявленої до стягнення пені відсутні.

Таким чином, суд відмовляє у позові Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Николета» пені у розмірі 6186,37 грн.

Також, позивач нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1828,90 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку щодо його необгрунтованості, у зв`язку з чим здійснив власний розрахунок 3% річних, відповідно до якого обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, є 1390,79 грн.

Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Николета» 3% річних у розмірі 1828,90 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 1390,79 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у сумі 11211,51 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, у зв`язку з чим здійснив власний розрахунок, відповідно до якого обґрунтованим розміром інфляційних втрат є 8553,11 грн.

Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Николета» інфляційних втрат у розмірі 11211,51 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 8553,11 грн.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Николета» (04210, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 34; ідентифікаційний код: 38799274) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 23; ідентифікаційний код: 33745659) суму основного боргу у розмірі 20798 (двадцять тисяч сімсот дев`яносто вісім) грн 58 коп., 3% річних у розмірі 1390 (одна тисяча триста дев`яносто) грн 79 коп., інфляційні втрати у розмірі 8553 (вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят три) грн 11 коп. та судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 27 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак