Ухвала

від 23.05.2023 по справі 916/1287/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"23" травня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1287/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. при секретарі судового засідання Рясний В.О. розглянувши скаргу Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (54030, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 7, код ЄДРПОУ 03365707) від 09.05.2023р. за вх. №2-634/23 на дії заступника начальника Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Гидирим Алли Миколаївни (67500, Одеська область, Одеський район, смт. Доброслав, вул. Центральна, 75) по справі №916/1287/19

за позовом: Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (54030, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 7, код ЄДРПОУ 03365707)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю БК Дорлідер (65025, Одеська область, Комінтернівський район, 21 км Старокиївського шляху, буд. 30 А, код ЄДРПОУ 37468590)

про зобов`язання вчинити певні дії

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від суб`єкта оскарження: не з`явився;

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.09.2019 позов Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю БК Дорлідер задоволено повністю; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю БК Дорлідер безоплатно усунути недоліки, що були виявлені Актом комісійного обстеження від 24.04.2019р., при виконанні робіт капітального ремонту дороги по пр. Богоявленський від пров. Кобера до вул. Виноградна в м. Миколаєві, що становить предмет договору № 1414 від 16.09.2016р.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю БК Дорлідер на користь Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради судовий збір в розмірі 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одна)грн. 00коп.

На виконання вищезазначеного рішення 24.12.2019р. господарським судом Одеської області видано відповідні накази.

09.05.2023р. до Господарського суду Одеської області від Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради надійшла скарга (вх.№ 2-634/23), на дії заступника начальника Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Гидирим Алли Миколаївни, згідно якої скаржник просить суд:

1. Визнати дії заступника начальника Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Гидирим Алли Миколаївни в частині винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 06.04.2023р. наказу №916/1287/19 від 21.12.2019р. виданого Господарським судом Одеської області на підставі п.10 ч.4 ст. 4 Закону України №Про виконавче провадження неправомірними.

2. Скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без виконання від 06.04.2023р. наказу №916/1287/19 від 21.12.2019р. виданого Господарським судом Одеської області на підставі п.10 ч.4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження, що винесено заступником начальника Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Гидирим Аллою Миколаївною.

3. Зобов`язати заступника начальника Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Гидирим Аллу Миколаївну прийняти рішення щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу №916/1287/19 від 24.12.2019р. виданого Господарським судом Одеської області про стягнення з зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю БК Дорлідер на користь Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради судового збору в розмірі 1921грн. 00 коп. відповідно до вимог чинного законодавства та повідомити про це стягувача у встановлений чинним законодавством порядку, шляхом надсилання відповідного документу.

В обґрунтування скарги заявник зазначає, що заступником начальника Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Гидирим Аллою Миколаївною неправомірно винесено повідомлення від 06.04.2023, на підставі п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки заступник начальника Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Гидирим Алла Миколаївна є представником держави, а в розумінні ст. 1291 Конституції України, винесення відповідного повідомлення є порушенням зазначеної норми Конституції України в частині забезпечення виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.05.2023р. відповідну скаргу Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради було прийнято та призначено до розгляду в засіданні суду.

15.05.2023р. за вх. №15976/23 до суду від суб`єкта оскарження надійшов відзив на скаргу, згідно якого останній вважає що скарга є необґрунтованою, в зв`язку з чим в її задоволені просить суд відмовити.

Так в обґрунтування своїх заперечень суб`єкт оскарження вказує, що у разі якщо боржником є юридична особа відповідно до пунктів 3,4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець враховує, зокрема, повне найменування для юридичних осіб їх місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань стягувача та боржника. Інформація щодо відомості повного найменування для юридичних осіб боржників, даних щодо місця їх реєстрації, автоматично підтягується в АСВП з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб та громадських формувань, шляхом здійснення пошуку за критерієм «ЄДРПОУ».

Суб`єкт оскарження вказує, що в ході проведення перевірки було встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб та громадських формувань 05.08.2021р. за №1005561070028056373 проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю БК Дорлідер змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія» Лібертон Стар», коротка назва ТОВ «Лібертон Стар», також змінилось і місцезнаходження особи з 65025, Одеська область, Комінтернівський район, 21 км Старокиївського шляху, буд. 30 А на 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А.

У зв`язку з встановленими обставинами, як зазначає суб`єкт оскарження, 06.04.2023р. на підставі п.10 ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», заступником начальника відділу було винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без виконання. В повідомлення було зазначено причини відмови у прийнятті, та роз`яснено до якого саме відділу ДВС необхідно звернутись стягувачу.

Крім того, суб`єкт оскарження зазначає, що повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, не позбавляє його права повторного звернення з заявою про відкриття виконавчого провадження.

Дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами при розгляді скарги та заслухавши пояснення скаржника, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 129-1 Конституції України).

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012р. вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013р. зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. № 11-рп/2012).

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

Згідно ч.1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 341 ГПУ України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно ч. 1 ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Згідно ч. 2 вказаної вище статті неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Згідно частини 1 ст.327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно ст.1 Закону України „Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Приписами ст. 3 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів встановлено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Як встановлено судом 31.03.2023р. Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради було направлено на адресу Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) заяву про відкриття виконавчого провадження, щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 24.12.2019р. по справі №916/1287/19 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю БК Дорлідер на користь Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради судового збору в розмірі 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одна)грн. 00коп.

04.04.2023р. Доброславським відділом державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) було отримано відповідну заяву.

За змістом ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

За змістом вказаних норм вбачається, що діяльність органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень, має бути спрямована в першу чергу на дотримання закріпленого в Конституції принципу законності його дій.

Приписами ст.ст. 5, 18, 41 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

З урахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим Законом України „Про виконавче провадження та пред`явлений за належним місцем виконання рішення.

Так, ч.1 ст. стаття 4. Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

За змістом ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Як встановлено судом, відповідно до відомостей які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05.08.2021р. за №1005561070028056373 проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна місцезнаходження юридичної особи. Зміна найменування юридичної особи (повного та/або скороченого). Зміна до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. А саме Товариство з обмеженою відповідальністю БК Дорлідер змінило назву на Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія» Лібертон Стар», коротка назва ТОВ «Лібертон Стар», також змінилось і місцезнаходження особи з 65025, Одеська область, Комінтернівський район, 21 км Старокиївського шляху, буд. 30 А на 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А.

З наведеного вбачається що виконавчих документ, а саме наказ суду від 24.12.2019р. по справі №916/1287/19 був пред`явлений не за місцезнаходженням боржника, що є підставою до його повернення стягувачу без прийняття до виконання.

Отже, заступника начальника Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Гидирим Алли Миколаївни цілком обґрунтовано та правомірно було винесено повідомлення про повернення стягувачу виконавчого документу без прийняття до виконання на підставі п.10 ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому суд зазначає, що у відповідному повідомленні стягувачу було роз`яснено до якого саме відділу ДВС необхідно звернутись, а саме Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Посилання скаржника на той факт, що старшим державним виконавцем Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) було відкрито виконавче №70217242 провадження з примусового виконання наказу №916/1527/18 від 28.02.2019р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю БК Дорлідер на його користь пені та штраф, суд оцінює критично, оскільки як встановлено судом відповідне виконавче провадження відповідно до вимог ч.4 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» було передано до виконання до Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Положеннями ст. 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги Департамента житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради від 09.05.2023р. за вх. №2-634/23 на дії заступника начальника Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Гидирим Алли Миколаївни, оскільки господарським судом не було встановлено таких порушень з боку органу державної виконавчої служби, які можуть бути достатніми для визнання неправомірним та скасування повідомлення.

Керуючись ст. ст. 232-235, 339-345 Господарського процесуального кодексу України суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволені скарги Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради від 09.05.2023р. за вх. №2-634/23 на дії заступника начальника Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Гидирим Алли Миколаївни по справі №916/1287/19 відмовити.

Ухвала набрала чинності в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали Господарського суду Одеської області.

Повний текст ухвали складено 29.05.2023р.

Суддя К.Ф. Погребна