Рішення

від 29.05.2023 по справі 916/1198/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/1198/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/1198/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НЕРУДБУДПОСТАЧ (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 12 код ЄДРПОУ 38689044)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МПА УКРБУД» (65009, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 18, офіс 18, код ЄДРПОУ 40371638)

про стягнення 46723,54грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю НЕРУДБУДПОСТАЧ звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МПА УКРБУД» про стягнення 46 723,54грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.03.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1198/23. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його адресу реєстрації та отримана останнім 18.04.2023р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Як вказує позивача, протягом 2019р. -2020р. Товариством з обмеженою відповідальністю НЕРУДБУДПОСТАЧ було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «МПА УКРБУД» товар на загальну суму 497 915,76грн., що підтверджується видатковими накладними а саме: №РН-0000019 від 11.01.2019р., №РН-0000020 віл 11.01.2029р., №РН-0000149 віл 29.01.2019р., №РН-0000088 від 29.01.2019р., №РН-0000144 від 04.02.2019р., №РН-0000169 від 14.02.2019р., №РН-0000219 від 21.02.2019р., №РН-0000239 від 25.02.2019р., №РН-0000260 від 28.02.2019р., №РН-0000348 від 07.03.2019р., №РН-0000509 від 23.03.2019р., №РН-0000630 від 04.04.2019р., №РН-0000631 від 09.04.2019р., №РН-0000632 від 09.04.2019р., №РН-0000823 від 17.04.2019р., №РН-0000927 від 26.04.2019р., №РН-0001014 від 03.05.2019р., №РН-0001100 від 16.05.2019р., №РН-000157 від 20.05.2019р., №РН-0001187 від 21.05.2019р., №РН-0001262 від 23.05.2019р., №РН-0001263 від 24.05.2019р., №РН-0001264 від 25.05.2019р., №рн-0001391 від 03.06.2019р., №РН-0002365 від 20.08.2019р., №РН-2586 від 02.09.2019р., №РН-2824 від 30.09.2019р., №РН-1112951 від 02.10.2019р., №РН-0003025 від 09.10.2019р., №РН-0003183 від 26.10.2019р., №РН-0003509 від 21.11.2019р., №РН-0000076 від 30.01.2020р., №РН-0000326 від 13.03.2020р., №РН-0000497 від 16.04.2020р., №РН-0000517 від 21.04.2020р., №РН-0000598 від 04.05.2020р., №РН-0000676 від 08.05.2020р., №РН-0000802 від 23.05.2020р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю «МПА УКРБУД» оплату отриманого товару здійснив частково в сумі 467 598,75грн. в наслідок чого в останнього утворилась заборгованість в сумі 30 317,04грн.

Також позивач зазначає, що 31 травня 2023 року сторонами було підписано Акт звірки взаєморозрахунків за яким сума боргу ТОВ «МПА УКРБУД» на користь ТОВ НЕРУДБУДПОСТАЧ складає 30 317,04грн., після чого покупцем подальша оплата не здійснювалася, інших поставок товару не було, а відтак сума боргу у розмірі 30 317,04грн. залишилась незміною та непогашеною.

Крім того, в зв`язку з нездійснення відповідачем оплати вартості отриманого товару, позивачем відповідно до вимог ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 2 551,61грн. та інфляційні втрати в сумі 13 854,89грн.

Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати вартості отриманого товару, Товариство з обмеженою відповідальністю НЕРУДБУДПОСТАЧ звернулося до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Дійсно, згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При цьому, в силу ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, для правочинів (за змістом ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма. Разом з тим, згідно ст. 218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсності, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у томі числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи протягом 2019р. -2020р. Товариством з обмеженою відповідальністю НЕРУДБУДПОСТАЧ було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «МПА УКРБУД» товар на загальну суму 497 915,76грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: №РН-0000019 від 11.01.2019р., №РН-0000020 віл 11.01.2029р., №рн-0000149 віл 29.01.2019р., №РН-0000088 від 29.01.2019р., №РН-0000144 від 04.02.2019р., №РН-0000169 від 14.02.2019р., №РН-0000219 від 21.02.2019р., №РН-0000239 від 25.02.2019р., №РН-0000260 від 28.02.2019р., №РН-0000348 від 07.03.2019р., №РН-0000509 від 23.03.2019р., №РН-0000630 від 04.04.2019р., №РН-0000631 від 09.04.2019р., №РН-0000632 від 09.04.2019р., №РН-0000823 від 17.04.2019р., №РН-0000927 від 26.04.2019р., №РН-0001014 від 03.05.2019р., №РН-0001100 від 16.05.2019р., №РН-000157 від 20.05.2019р., №РН-0001187 від 21.05.2019р., №РН-0001262 від 23.05.2019р., №РН-0001263 від 24.05.2019р., №РН-0001264 від 25.05.2019р., №рн-0001391 від 03.06.2019р., №РН-0002365 від 20.08.2019р., №РН-2586 від 02.09.2019р., №РН-2824 від 30.09.2019р., №РН-1112951 від 02.10.2019р., №РН-0003025 від 09.10.2019р., №РН-0003183 від 26.10.2019р., №РН-0003509 від 21.11.2019р., №РН-0000076 від 30.01.2020р., №РН-0000326 від 13.03.2020р., №РН-0000497 від 16.04.2020р., №РН-0000517 від 21.04.2020р., №РН-0000598 від 04.05.2020р., №РН-0000676 від 08.05.2020р., №РН-0000802 від 23.05.2020р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю «МПА УКРБУД» оплату отриманого товару здійснив частково в сумі 467 598,75грн., що підтверджується виписками по рахунку.

Згідно з ч.1 ст.181 ГК допускається укладення договору шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень. Саме таким підтвердженням є зазначені вище накладні, згідно яких Відповідач отримав товар від Позивача.

Враховуючи, що предметом договору між сторонами був продаж будматеріалів - строк договору визначений моментом продажу цього товару. Предмет та ціну договору зафіксовано в письмовій формі у зазначеній накладній про отримання товару.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сума заборгованості склала 30 317,04грн.

Крім того в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків, який підписано сторонами, з якого вбачається наявність у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 30 317,04грн.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартості отриманого та неоплаченого товару в сумі 30 317,04грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

При цьому відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування факту наявності відповідного заборгованості.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Щодо нарахування 3% річних в сумі 2 551,61грн. та інфляційних втрат в розмірі 13 854,89грн. суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості отриманого тору, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості отриманого товару в розмірі 2 551,61 грн., судом встановлено, що вказаний розрахунок 3% річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості отриманого товару в розмірі 2 551,61 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або не знецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату вартості отриманого товару в розмірі 13 854,89грн., наразі встановлено, що вказаний розрахунок інфляційних втрат був здійснений позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати, нараховані за несвоєчасну оплату вартості отриманого товару в розмірі 13 854,89 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю НЕРУДБУДПОСТАЧ є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Щодо розподілу судових витрат, господарський суд виходить з наступного.

Згідно з орієнтовним розрахунком судових витрат, який наведений Товариством з обмеженою відповідальністю НЕРУДБУДПОСТАЧ у позовній заяві, судові витрати останнього складаються із: судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі 5 286,80 грн.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно з п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У ч.ч. 2, 3, 4 ст.126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В підтвердження розміру понесених судових витрат позивачем до суду надані: Договір про надання правничої допомоги №04/03-21 від 04.03.2021р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю НЕРУДБУДПОСТАЧ та Адвокатом Корзаченко В.М.; ордер серії АІ 1118702 від 10.03.2023р. виданий адвокату Корзаченко В. М.; Розрахунок суми гонорару за надану професійну правничу допомогу адвоката з підготовки матеріалів до судового розгляду, згідно з умовами договору №04/03-21 на суму 5 286,80грн.; Акт здачі-прийняття виконаних робіт від 13.02.2023р. на суму 5 286,80грн. та Рахунок-фактуру №006 від 13.02.2023р. на суму 5 286,80грн.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд дійшов висновку про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу саме у заявленому позивачем розмірі 5 286,80 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю НЕРУДБУДПОСТАЧ (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 12 код ЄДРПОУ 38689044) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МПА УКРБУД» (65009, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 18, офіс 18, код ЄДРПОУ 40371638) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МПА УКРБУД» (65009, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 18, офіс 18, код ЄДРПОУ 40371638) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НЕРУДБУДПОСТАЧ (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 12 код ЄДРПОУ 38689044) основний борг в сумі 30 317 (тридцять тисяч триста сімнадцять)грн. 04коп., 3% річних в розмірі 2 551 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят одна)грн. 61 коп., інфляційних втрат в сумі 13 854 (тринадцять тисяч вісімсот п`ятдесят чотири)грн. 89коп., судовий збір в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири)грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 286 (п`ять тисяч двісті вісімдесят шість)грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29 травня 2023 р.

Суддя К.Ф. Погребна