Рішення

від 22.05.2023 по справі 920/262/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.05.2023м. СумиСправа № 920/262/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/262/23

за позовомПриватного виробничого підприємства Інструмент-сервіс з іноземними інвестиціями (вул. Театральна, буд. 1, м. Дніпро, 49000)

до відповідача Акціонерного товариства Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування Насосенергомаш (пл. Привокзальна, 1, м. Суми, Сумська область, 40011)

про стягнення 43704 грн 16 коп.

УСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву (вх. № 928 від 14.03.2023), в якій просить суд стягнути з відповідача 43704 грн 16 коп., в тому числі 34011 грн 00 коп. заборгованості за поставлений товар, 3401 грн 10 коп. пені, 906 грн 74 коп. 3% річних, 5385 грн 32 коп. інфляційних втрат відповідно до договору поставки від 22.01.2020 № 28-2/3, укладеного між сторонами. Позивач також просить суд стягнути з відповідача судові витрати (2684 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн 00 коп.).

Ухвалою від 21.03.2023 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/262/23; визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Згідно зі ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.03.2023 була надіслана відповідачу за адресою місцезнаходження та отримана останнім 24.03.2023, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

07.04.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 2152 від 07.04.2023), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що поставка товару за видатковими накладними від 01.02.2022 № РН-031, від 11.02.2022 № РН-047, від 15.02.2022 № 050, від 23.02.2022 № РН-067, від 23.02.2022 № РН-065, від 23.02.2022 № РН-066 було проведена не в рамках договору поставки від 22.01.2020 № 28-2/30, так як у видаткових накладних відсутнє посилання на договір, в матеріалах справи відсутні специфікації на товар, що вказаний у видаткових накладних, які є обов`язковими згідно з умовами договору. Станом на дату подання позову, відповідач не отримував від позивача вимоги щодо оплати товару, поставленого за видатковими накладними, у зв`язку з чим відповідач не порушив строк оплати, встановлений ст. 530 Цивільного кодексу України. Оскільки у відповідача відсутнє порушення господарського зобов`язання, до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції за порушення господарського зобов`язання. Також відповідач зазначає, що листом від 28.02.2022 № 26-07/01519, розміщеним на офіційному сайті АТ «Сумський завод «Насосенергомаш», відповідач заявив про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за договорами (контрактами), зокрема у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану. Відповідач вважає, що належним чином виконав свій обов`язок щодо інформування позивача про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Торгово-промислова палати України підтвердила форс-мажорні обставини листом від 28.02.2022 № 2024/02.0- 7.1. Також відповідач зазначає, що 24.02.2022 Правлінням Національного Банку України була прийнята Постанова «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 № 18, відповідно до якої зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком операцій зазначених у п. 15 постанови. Кінцевим бенефіціарним власником відповідача є громадянин рф, тому АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» не мав та і не має фактичної можливості здійснити оплату за видатковими накладними навіть, якщо б строк оплати настав, такі обставини не залежать від волі АТ «Сумський завод «Насосенергомаш».

24.04.2023 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 332 від 24.04.2023), в якій зазначає, що поставка товару була здійснена в рамках договору №28-2/30 від 22.01.2020. У видаткових накладних міститься посилання на рахунки-фактури, кожний з яких містить посилання на договір. Формальне посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1, не впливає на відповідальність за невиконання вимог Договору №28-2/30 від 22.01.2020, оскільки посилаючись на форс-мажор, як на підставу для звільнення від відповідальності, стороні потрібно довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання такого зобов`язання. Між сторонами виникли відносини з поставки товару, який має бути оплачений відповідачем відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України. При цьому, законодавством України не встановлено такої підстави для припинення зобов`язання з оплати отриманого товару, як введення мораторію на перерахування коштів. Обставини щодо введення мораторію на перерахування коштів стороні або наявність інших обставин, що можуть перешкоджати здійсненню розрахунків, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Зазначені обставини мають значення виключно при фактичному перерахуванні коштів на стадії виконання судового рішення та їх встановлення не віднесено до компетенції суду при вирішенні спору про стягнення боргу. До відповіді додані докази її надсилання відповідачу 24.04.2023.

24.04.2023 позивач подав заяву (вх. № 1424 від 24.04.2023), в якій просить суд поновити строк для подання відповіді на відзив та прийняти відповідь на відзив до розгляду. Позивач зазначає, що отримав відзив на позовну заяву 13 квітня 2023 року Наданий судом семиденний строк для подання відповіді на відзив сплив 20.04.2023 року. У зазначений період позивачем не було подано відповідь на відзив до суду. Неподання відзиву до суду обґрунтовано тим, що адвокат позивача Безштанько Т.К. з 03 квітня по 23 квітня 2023 року перебувала у щорічній відпустці, зокрема з 01.04.2023 по 20.04.2023 перебувала за кордоном та була позбавлена можливості надати відповідь на відзив у встановлені процесуальні строки. На підтвердження обставин перебування за кордоном позивачем до заяви долучені копії квитків.

Розглянувши заяву позивача (вх. № 1424 від 24.04.2023) суд вважає зазначені позивачем підстави пропуску строку поважними, з метою дотримання принципів об`єктивності, змагальності сторін, відповідно до ст. 119 ГПК України, задовольняє клопотання позивача, продовжує строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та приймає відповідь на відзив до розгляду.

Заперечення на відповідь на відзив станом на 21.05.2023 від відповідача до суду не надходили.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

22.01.2020 між сторонами укладений договір поставки № 28-2/30 за умовами якого позивач зобов`язується поставити та передати у власність відповідачу, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити на умовах договору продукцію, кількісні та якісні характеристики якої викладені у специфікаціях (прикладених до договору), що є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.1. договору позивач поставляє товар (партію товару) автомобільним транспортом на умовах СРТ м. Суми, склад покупця. При тлумаченні умов поставки мають силу Міжнародні правила тлумачення торгівельних термінів Інкотермс в редакції 2010 року.

Строк поставки товару протягом 30 календарних днів з дати підписання специфікації сторонами, якщо інше не зазначено у специфікації (п. 2.3. договору).

Датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем, вказана у видатковій накладній та в товарно-транспортній накладній (п. 2.4. договору).

Відповідно до п. 2.7. договору, право власності на товар (партію товару) та ризики переходять від постачальника до покупця з моменту передачі товару (партії товару).

Згідно з п. 3.2. договору покупець здійснює оплату в розмірі 100% загальної вартості товару (партії товару) відповідно до рахунку-фактури на банківський рахунок постачальника протягом 60 днів з дати поставки товару, якщо інше не вказано у специфікації.

За умовами п. 4.4., 4.5. договору зобов`язання постачальника по договору вважаються виконаними в повному обсязі після постачання товару у відповідності з умовами, передбаченими пунктами 2.3.-2.5. договору, а також закінчення гарантійного терміну на товар. Зобов`язання покупця по договору вважаються виконаними з моменту отримання постачальником оплати в розмірі 100% загальної вартості товару, вказаного у специфікаціях.

Згідно з п. 9.4. договору, останній вважається діючим з моменту підписання та діє до 31.12.2022.

Відповідно до матеріалів справи 28.01.2022 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-036 на оплату товару вартістю 2079 грн., 09.02.2022 - рахунок-фактуру №СФ-051 на суму 5040 грн, 14.02.2022 рахунок-фактуру № СФ-056 на суму 3648 грн, 18.02.2022 рахунок-фактуру № СФ-040 на суму 3444 грн, 23.02.2022 рахунок-фактуру № СФ-082 на суму 7920 грн, 23.02.2022 рахунок-фактуру № СФ-083 на суму 11880 грн.

Відповідно до видаткової накладної № РН-031 від 01.02.2022 позивач поставив відповідачу товар вартістю 2079 грн (замовлення рахунок-фактура № СФ-036 від 28.01.2022), видаткової накладної № РН-047 від 11.02.2022 - товар вартістю 5040 грн (замовлення рахунок-фактура № СФ-051 від 09.02.2022), видаткової накладної № РН-050 від 15.02.2022 - товар вартістю 3648 грн (замовлення рахунок-фактура № СФ-056 від 14.02.2022), видаткової накладної № РН-067 від 23.02.2022 - товар вартістю 11880 грн (замовлення рахунок-фактура № СФ-083 від 23.02.2022), видаткової накладної № РН-065 від 23.02.2022 - товар вартістю 3444 грн (замовлення рахунок-фактура № СФ-040 від 18.02.2022), видаткової накладної № РН-066 від 23.02.2022 - товар вартістю 7920 грн (замовлення рахунок-фактура № СФ-082 від 23.02.2022). Загальна вартість поставленого товару 34011 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив поставлений товар, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 34011 грн 00 коп.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд встановив, що факт поставки позивачем відповідачу та отримання останнім товару за договором на загальну суму 34011 грн 00 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема рахунками-фактури та видатковими накладними, що підписані сторонами, підписи скріплені печатками.

Твердження відповідача про те, що поставка товару за видатковими накладними здійснена не на підставі договору суд вважає необґрунтованими, оскільки посилання на договір міститься у рахунках-фактури, на які, в свою чергу, є посилання у видаткових накладних.

Відсутність специфікації не спростовує факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару відповідно до договору.

Строк оплати товару визначений у п. 3.2. договору - покупець здійснює оплату товару відповідно до рахунку-фактури протягом 60 днів з дати поставки товару.

Суд встановив, що відповідач не розрахувався за отриманий товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача; заборгованість становить 34011 грн 00 коп. Доказів сплати боргу відповідач не подав.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого товару, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 34011 грн 00 коп. заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.3. договору, у разі прострочення платежів покупець, на вимогу постачальника, сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2% простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше 10% суми простроченого платежу.

Відповідно до розрахунку позивача, за несвоєчасну оплату товару відповідачу нарахована пеня, виходячи з суми заборгованості за товар, в розмірі 0,2% за шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, з урахуванням обмеження у 10% суми простроченого платежу - 3401 грн 10 коп.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд встановив, що розмір заявленої до стягнення пені, з урахуванням обмеження у 10% суми простроченого платежу, не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховані 3 % річних в загальній сумі 906 грн 74 коп. та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 5385 грн 32 коп., виходячи з суми заборгованості по кожній накладній, з урахуванням строків розрахунків, передбачених договором.

Відповідач вказує на форс-мажорні обставини.

За приписами ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 7.1.-7.4. договору сторона звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по договору, якщо це є наслідком дії обставин непереборної сили (форс-мажору), наприклад: стихійного лиха; військових конфліктів, військових переворотів, терористичних актів, включаючи біологічну та хімічну війну, спалахів інфекційних захворювань, епідемій, карантинів, громадянських хвилювань, масштабного страйку, обставин, що стали наслідком приписів, розпоряджень, наказів уряду або президента чи інших адміністративних або урядових обмежень, включаючи, але не обмежуючи, заборону експорту й імпорту або інше ліцензування, які впливають на виконання зобов`язань сторонами за цим договором.

Строк виконання зобов`язань по договору подовжується на час дії перерахованих вище обставин непереборної сили при умові, що сторона для котрої настав форс-мажор, у 3-денний термін з моменту виникнення цих обставин письмово сповістить іншу сторону про настання форс-мажорних обставин.

Належним підтвердженням настання форс-мажорних обставин та їх строку дії є відповідний документ Торгово-промислової палати України.

У випадку, якщо обставини форс-мажору діють протягом більш як 3-трьох місяців, сторони проведуть перемовини по питанням подальшого виконання або розірвання договору та проведення взаєморозрахунків.

Відповідно до листа від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України засвідчує форсмажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, суд зазначає, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки стороною договору має бути доведено не лише настання цих обставин, але і їх безпосередній, прямий вплив на можливість належного виконання зобов`язання з урахуванням часу та місця його виконання у конкретних правовідносинах.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Суд встановив, що відповідачем не доведено причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання зобов`язань щодо оплати товару у встановлені договором строки.

Відповідач не подав доказів на підтвердження перебування у скрутному фінансовому становищі, доказів того, що внаслідок введення в Україні воєнного стану відповідач не в змозі здійснювати господарську діяльність та виконувати взяті на себе грошові зобов`язання за договором.

Також суд зазначає, що лист від 28.02.2022 № 26-07/01519, розміщений на офіційному сайті товариства, в якому відповідач заявив про настання форс-мажорних обставин по договорам (контрактам), у зв`язку із введенням воєнного стану, не є належним доказом письмового повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин за договором, оскільки такий лист не містить ні інформації про договір, ні інформації про контрагента. Докази надсилання позивачу такого листа або повідомлення про розміщення відповідної інформації на сайті товариства відповідач не подав.

Доводи відповідача про те, що він не має можливості виконати свої зобов`язання, у зв`язку із забороною банкам, на підставі постанови НБУ №18 від 24.02.2022, здійснювати видаткові операції за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти рф, суд не приймає, оскільки обмеження видаткових операцій, які введені Національним банком України, не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку виконання договірного зобов`язання.

Суд враховує, що відповідач не подав доказів, які свідчать, що ним вживались заходи для виконання обов`язку з оплати товару, доказів, які підтверджують повідомлення позивача про неможливість виконання зобов`язання через введені Національним банком України обмеження видаткових операцій.

За цих обставин суд вважає відсутніми підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання договірних зобов`язань щодо оплати товару.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати товару, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3401 грн 10 коп. пені, 906 грн 74 коп. 3% річних, 5385 грн 32 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Акціонерного товариства Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування Насосенергомаш (пл. Привокзальна, 1, м. Суми, Сумська область, 40011, код ЄДРПОУ 05785448) на користь Приватного виробничого підприємства Інструмент-сервіс з іноземними інвестиціями (вул. Театральна, буд. 1, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 31659469) 34011 грн 00 коп. заборгованості за товар, 3401 грн 10 коп. пені, 906 грн 74 коп. 3% річних, 5385 грн 32 коп. інфляційних втрат, 2684 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 30.05.2023.

СуддяД. В. Вдовенко