Рішення

від 18.05.2023 по справі 922/2418/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2023м. ХарківСправа № 922/2418/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Саєнко А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватної фірми "Ринок" (61001, м. Харків, майдан Захисників України, буд. 1-А) до Приватного підприємства КОМПАНІЯ М3 (62303, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Золочівський Шлях, буд. 7) про та за зустрічним позовом до про стягнення коштів та розірвання договору Приватного підприємства КОМПАНІЯ М3 (62303, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Золочівський Шлях, буд. 7) Приватної фірми "Ринок" (61001, м. Харків, майдан Захисників України, буд. 1-А) визнання договору припиненим та стягнення за участю представників:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) - Дородних С.В., ордер серія АН №1083887 від 27.10.2022;

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) - Махонін О.С., ордер серія АЕ №1180737 від 14.02.2023;

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма "Ринок" звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "КОМПАНІЯ МЗ", в якому просить:

- Стягнути з Приватного підприємства "КОМПАНІЯ МЗ" (ідентифікаційний код юридичної особи 40868205) на користь Приватної фірми Ринок (ідентифікаційний код юридичної особи 25467348; ІВАN НОМЕР_1 у АТ Альфа Банк, код банку 300346) суму боргу за договором найму (оренди) нерухомого майна та встановлення сервітуту від 20.09.2019 року в розмірі 55 000 грн. 3% річних в розмірі 717,54 грн., 5 915,00 грн. інфляційних втрат, а всього стягнути 61 632,54 (шістдесят одна тисяча шістсот тридцять дві) гривні 54 копійки;

- Розірвати договір найму (оренди) нерухомого майна та встановлення сервітуту від 20.09.2019 року, укладений між Приватною фірмою Ринок (ідентифікаційний код юридичної особи 25467348) та Приватним підприємством КОМПАНІЯ М3" (ідентифікаційний код юридичної особи 40868205);

- Припинити право оренди Приватного підприємства "КОМПАНІЯ МЗ" на приміщення підвалу №№1-5, 7, 8, 13, 14, 14а, 17-19, 21, 23, 24, 26, 26а, 27, 27а, 16 першого поверху №29, 29а, 29б, 29в, 28, 30, 30а, 30б, 33, 36-43, приміщення антресолі №№44-45, загальною площею 664 м2, у нежитловій будівлі загальною площею 680 м2, що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, майдан Захисників України, будинок 1А, шляхом скасування державної реєстрації права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 33312324, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46776426 від 20.09.2019 року;

- Зобов`язати Приватне підприємство "КОМПАНІЯ МЗ" повернути Приватній фірмі Ринок приміщення підвалу №№1-5, 7, 8, 13, 14,14а, 17-19, 21, 23, 24, 26, 26а, 27, 27а, 16 першого поверху №29, 29а, 29б, 29в, 28, 30, 30а, 30б, 33, 36-43, приміщення антресолі №№44-45. загальною площею 664 м2 у нежитловій будівлі загальною площею 680 м2, що знаходиться за адресою. Харківська область, місто Харків, майдан Захисників України, будинок 1А шляхом виселення з приміщень;

- Стягнути з Приватного підприємства "КОМПАНІЯ МЗ" (ідентифікаційний код юридичної особи 40868205) на користь Приватної фірми Ринок (ідентифікаційний код юридичної особи 25467348,: ІВАN НОМЕР_1 у АТ Альфа Банк, код банку 300346) судові витрати, які складаються з суми судового збору в розмірі 9 924,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2418/22. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на "02" лютого 2023 р. о 12:00 год..

В судовому засіданні 02.02.2023 на підставі п.3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 16.02.2023 о 10:45 год.

14.02.2023 представником відповідача до суду подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи за вх. № 3603, яке долучено судом до матеріалів справи.

16.02.2023 представником відповідача до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи за вх. № 3898. Клопотання долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 16.02.2023 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 16.03.2023 о 11:00 год..

02.03.2023 представником відповідача (ПП "Компанія МЗ") до суду подано відзив на позов за вх. № 5116 та зустрічну позовну заяву за вх. № 5117, в якій ПП "Компанія МЗ" просить: прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом по справі № 922/2418/22; визнати припиненим з 20 квітня 2022 року Договір найму (оренди) нерухомого майна та встановлення сервітуту від 20 вересня 2019 року, що укладений між Приватною фірмою "Ринок" та Приватним підприємством "Компанія МЗ", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 3433; стягнути з Приватної фірми "Ринок" на користь Приватного підприємства "Компанія МЗ" вартість поліпшень у розмірі 2 256 744,10 грн.; судові витрати (судовий збір, витрати на правничу допомогу, інші витрати) покласти на Приватну фірму "Ринок".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.03.2023 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Приватного підприємства "Компанія МЗ" (вх. № 5117 від 02.03.2023) до Приватної фірми "Ринок" про визнання договору припиненим та стягнення вартості поліпшень за договором оренди. Постановлено вимоги за зустрічним позовом об`єднати в одне провадження з первісним позовом.

В підготовчому засіданні 16.03.2023 протокольною ухвалою задоволено усне клопотання представника позивача за первісним позовом та представника відповідача за зустрічним позовом про відкладення підготовчого засідання. На підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 18.04.2023 о 10:30 год., а також постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за ініціативи суду на підставі ст.177 ГПК України.

04.04.2021 позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) до суду подано відзив на зустрічну позовну заяву за вх. № 8081, який долучено судом до матеріалів справи.

17.04.2023 ПП «Компанія МЗ» до суду подано клопотання про призначення експертизи за вх. № 9292, в якому позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним) просить суд призначити у справі комплексну будівельно-технічну та оціночно-будівельну експертиз, проведення якої доручити експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса.

В підготовчому засіданні 18.04.2023 постановлено протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача за первісним позовом про призначення у справі 922/2418/22 комплексної будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи. Крім того, на підставі п.3 ч.2 ст.185 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.05.2023 о 11:00 год.

В судовому засіданні 02.05.2023 на підставі ч.2 ст.216 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 18.05.2023 об 11:00 год.

В судовому засіданні 18.05.2023 представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) просив задовольнити первісний позов, в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) просив в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між Приватною фірмою "РИНОК (надалі "позивач за первісним позовом", "відповідач за зустрічним позовом", "орендодавець"), з одного боку, та Приватним підприємством "КОМПАНІЯ МЗ" (надалі "відповідач за первісним позовом", "позивач за зустрічним позовом", "орендар"), з іншого боку, укладено договір найму (оренди) нерухомого майна та встановлення сервітуту від 20.09. 2019 року (надалі за текстом - «Договір» або «Договір оренди»).

Вищезазначений договір підписаний сторонами без зауважень.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гончаренко Н.Ю (зареєстровано в реєстрі за №3433). На підставі цього Договору право користування (найму (оренди) зареєстроване за ПП «Компанія МЗ» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер - 48776428 від 20.09.2019 року: номер запису про інше речове право: 33312324).

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування - найм (оренду) наступне нерухоме майно:

1) приміщення підвалу №№1-5, 7, 8, 13, 14, 14а, 17-19, 21, 23, 24, 26, 26а, 27, 27а, 16 першого поверху №29, 29а, 29б, 29в, 28, 30, 30а, 30б, 33, 36-43, приміщення антресолі №№44-45, загальною площею 664 м2, у нежитловій будівлі загальною площею 680 м2, що розташована за адресою: Харківська область, місто Харків, майдан Захисників України, будинок 1А;

2) Обладнання та устаткування (холодильні машини), що є невід`ємними від приміщень, перелік якого міститься в акті приймання-передачі.

Зазначена нежитлова будівля знаходиться на земельній ділянці площею 0,2601 га, кадастровий номер: 6310136900:01:003:0004, цільове призначення (використання) земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, майдан Захисників України, 1А (один А), яка належить «Орендодавцю» на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серій ЯБ № 201272, виданого 29 грудня 2004 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 6902.

Сторони домовилися, що до «Орендаря» переходить право користування частиною вищезазначеної земельної ділянки (сервітут), площею 686 (шістсот вісімдесят шість) кв.м., яка необхідна для здійснення Орендарем господарської діяльності у Об`єкті оренди та для обслуговування Об`єкта оренди, яка зазначена в плані-схемі, що є невід`ємною частиною цього договору.

Право сервітуту полягає у можливості проходу, проїзду через зазначену частину земельної ділянки, паркування машин Орендаря та його робітників і клієнтів та відвідувачів, розміщення рухомого майна Орендаря, яке необхідне для здійснення господарської діяльності, розміщення літнього майданчику, господарського двору та інше.

Земельний сервітут підлягає державній реєстрації та встановлюється на строк дії цього договору та до «30» червня 2024 (дві тисячі двадцять четвертого) року включно, за плату, яка зазначена в ньому договорі. «Орендодавець» має право володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою. Сервітут - не підлягає відчуженню. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на земельну ділянку, щодо якої він встановлений. Сервітут припиняється одночасно з припиненням дії цього договору оренди або з підстав, передбачених, статтею 406 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1.3. Договору майно передається в Оренду з метою його використання за цільовим призначенням, а саме - для здійснення господарської діяльності Орендарем.

Згідно п. 2.1 Договору набуття Орендарем права користування Майном настає після підписання сторонами цього Договору Акту прийому передачі Майна та державної реєстрації речового права.

Відповідно до п. 2.2 Договору передача Майна в Оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це Майно. Власником Майна залишається Орендодавець, а Орендар користується ним , протягом строку дії цього договору.

Відповідно до п. 2.3. Договору у разі припинення цього Договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю Майно у стані, не гіршому ніж воно було одержано, з урахуванням фізичного зносу. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами Акту прийому - передачі (повернення).

Пунктом 3.1 Договору Сторони встановили, що розмір орендної плати складає 5 000 грн. (п`ять тисяч) з ПДВ за всю площу Об`єкту оренди.

Нарахування орендної плати починається з дати підписання Акту прийому-передачі (пункт 3.2 Договору).

Водночас сторони погодили, що вартість комунальних послуг (водопостачання, теплопостачання, послуги водовідведення, послуги з електропостачання) компенсується Орендарем згідно Актів та виставлених рахунків (пункт 3.3 Договору), витрати на сплату податків на землю та нерухоме майно сплачуються згідно деклараціям пропорційно займаної площі (пункт 3.4 Договору).

Згідно пункту 3.5 Договору орендна плата сплачується Орендарем Орендодавцю у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий Орендодавця. Орендар зобов`язаний здійснювати сплату Орендодавцеві орендної плати щомісячно не пізніше п`ятого числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 4.3. Договору Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно п. 5.5. Договору Орендар має право проводити переобладнання або встановлення систем охорони та безпеки, перепланування, ремонт та будь-яку іншу зміну Об`єкту Оренди, якщо такі роботи не пов`язані несучими конструкціями та інженерними системами будівлі. Проводити поточний ремонт об`єкту Оренди і встановлення тимчасових конструкцій, які не пов`язані з несучими конструкціями та інженерними системами будівлі, за письмовою згодою Орендодавця.

У разі розірвання договору Орендар має право демонтувати ці конструкції без пошкодження об`єкту Оренди.

Пунктом 7 2 Договору встановлено, що Орендодавець має право вимагати своєчасної сплати орендної плати та компенсації комунальних послуг.

Згідно п. 7.3. Договору Орендодавець має право розірвати Договір в односторонньому порядку у разі несплати обов`язкових платежів (орендна плата та компенсація комунальних послуг) протягом 2-х місяців.

Відповідно до п. 9.1. Договору цей договір вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до «30» червня 2024 (дві тисячі двадцять четвертого) року включно.

Згідно п. 9.2. Договору даний Договір припиняється у випадках, передбачених чинним законодавством України і даним Договором, у тому числі:

- Закінчення строку, на який було укладено даний Договір.

- Ліквідації Орендодавця або Орендаря.

- Загибелі (знищення) Об`єкту Оренди.

Даний Договір не може бути достроково розірваний за згодою Сторін, крім випадку передбаченому п. 7.3. Договору.

Відповідно до п. 9.3. Договору від 20 вересня 2019 року, Договір може бути достроково розірвано в односторонньому порядку Орендарем, при цьому попередньо письмово попередивши Орендодавця за 60 календарних днів до відповідного моменту розірвання.

Звертаючись до суду з позовом ПФ «Ринок» (позивач за первісним позовом) зауважує, що починаючи з моменту укладання договору та до січня 2022 року, ПП «Компанія МЗ» без заперечень сплачувало на користь орендодавця орендну плату, компенсувало останньому вартість комунальних послуг, а також спожитої електроенергії. Проте, в подальшому, всупереч умовам Договору, орендар перестав виконувати в повному обсязі взяті на себе зобов`язання. Так, орендна плата за користування об`єктом оренди не вносилась відповідно до умов, визначених Договором оренди, у зв`язку з чим допущено заборгованість за період з січня 2022 року по листопад 2022 року на загальну суму 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) грн.

Зважаючи на викладене, 08.07.2022 року ПФ «Ринок» на адресу ПП «Компанія МЗ» було скеровано претензію №5 від 07.07.2022 року з вимогою погасити борг за договором оренди, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» (номер відправлення 6100149053405).

Однак, відправлення 6100149053405 повернуто позивачу за первісним позовом 06 08.2022 року у зв`язку із спливом терміну зберігання, що підтверджується роздруківкою з сайту АТ «Укрпошта», а також відбитком штемпелю на поштовому конверті.

Претензію №5 від 07.07.2022 року з вимогою погасити борг за договором оренди було відправлено повторно 12.08 2022 року та отримано ПП «Компанія МЗ» 16.08.2022 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, роздруківкою з сайту АТ «Укрпошта», накладною (відправлення 6100149076901).

Враховуючи те, що ПП «Компанія МЗ» борг за договором оренди не було погашено, Приватна фірма «Ринок» звернулась до Господарського суду Харківської області відповідним позовом, в якому просить: стягнути з ПП «Компанія МЗ» суму боргу за договором найму (оренди) нерухомого майна та встановлення сервітуту від 20.09.2019 року в розмірі 55 000 грн., 3% річних в розмірі 717,54 грн., 5 915,00 грн. інфляційних втрат, а стягнути 61 632,54 грн.; розірвати договір найму (оренди) нерухомого майна та встановлення сервітуту від 20.09.2019 року; припинити право оренди Приватного підприємства «КОМПАНІЯ МЗ» шляхом скасування державної реєстрації права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; зобов`язати Приватне підприємство "КОМПАНІЯ МЗ" повернути приміщення шляхом виселення з приміщень.

Не погоджуючись з позовом Приватної фірми «Ринок», ПП «Компанія МЗ» звернулось до суду із зустрічним позовом в якому просить: визнати припиненим з 20 квітня 2022 року Договір найму (оренди) нерухомого майна та встановлення сервітуту від 20 вересня 2019 року, що укладений між Приватною фірмою "Ринок" та Приватним підприємством "Компанія МЗ", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 3433; стягнути з Приватної фірми "Ринок" на користь Приватного підприємства "Компанія МЗ" вартість поліпшень у розмірі 2 256 744,10 грн.

В обґрунтування зустрічного позову ПП «Компанія МЗ» вказує, що на об`єкті оренди здійснювалась діяльність ресторанного закладу «Тусовка». Проте, на початку грудня 2021 року керівництвом ПП «Компанія МЗ» було прийнято рішення про призупинення роботи закладу через погіршення економічної доцільності, обслуговування відвідувачів фактично було припинено, при цьому у приміщеннях продовжувало працювати обладнання та здійснювалось зберігання продуктів харчування. З метою врегулювання договірних відносин, Приватну фірму «Ринок» у грудні 2021 року було попереджено про припинення діяльності ресторанного закладу, повідомлено про розірвання Договору від 20 вересня 2019 року та запропоновано провести повернення приміщень.

Позивач за зустрічним позовом також зазначає, що після тривалих перемовин на адресу Приватної фірми «Ринок» було повторно направлено рішення ПП «Компанія МЗ» вих.№186 від 01 грудня 2021 року та направлено лист - запит вих. №288 від 16 лютого 2022 року про необхідність направлення Приватною фірмою «Ринок» власних представників для повернення об`єкту оренди та оформлення належним чином відповідного Акту приймання-передачі. Однак, Приватна фірма «Ринок» жодним чином не відреагувала та знехтувала власним обов`язком щодо направлення представників та оформлення необхідного акту, що, в свою чергу, унеможливило виконання будь-яких подальших дій у відносинах сторін.

За таких умов, позивач за зустрічним позовом вважає, що ефективним способом захисту у відносинах сторін за Договором від 20 вересня 2019 року буде визнання його припиненим з моменту реалізації п.9.3. самого Договору та спливу строку попередження, передбаченого таким пунктом Договору.

Так, первинне рішення про припинення Договору оренди було сформоване у грудні 2021 року та доведено до відома ПФ «Ринок», проте, як вказує позивач за зустрічним позовом, наразі докази щодо первинного повідомлення відшукуються в існуючій документації ПП «Компанія МЗ». Разом з цим, ані позивачем, ані відповідачем не заперечується факт повторного повідомлення про розірвання Договору від 20 вересня 2019 року, що згідно з поштовими документами направлено 18 лютого 2022 року. Оскільки, наразі це підтверджена дата повідомлення, то ПП «Компанія МЗ» вважає за доцільне здійснювати відлік строку, передбаченого п.9.3. Договору, з цієї дати. Тобто, Договір оренди, згідно до його умов, мав припинитись 20 квітня 2022 року (зі спливом 60 днів з моменту повідомлення).

А отже, позивач за зустрічним позовом наполягає на тому, що є підстави для визнання припиненим Договору оренди від 20 вересня 2019 року з 20 квітня 2022 року, оскільки таке припинення не визнається ПФ «Ринок».

Також, ПП «Компанія МЗ» вказує, що метою поліпшення та оптимізації функціонування ресторанного закладу, згідно з листом Приватного підприємства «Компанія МЗ» на адресу ПФ «Ринок» було надано запит згідно з яким «ПП «Компанія МЗ» просить дозволу на 1) зведення тимчасової нетитульної споруди розміром 3м*20м, яка буде прибудована до стіни нежитлової будівлі за адресою м. Харків, вул. Захисників України, 1-А, що знаходиться у нашому користуванні згідно договору оренди; 2) вищевказана споруда не буде фундаментальною та за конструкцію буде тимчасовою спорудою; 3) тимчасова споруда буде збудована на земельній ділянці, яка належить Вам на праві власності та не буде виходити за її межі».

В свою чергу, у листі №6 від 18 березня 2021 року Приватною фірмою «Ринок» було зазначено: «Приватна фірма «Ринок» дає дозвіл на зведення тимчасової нетитульної споруди, згідно вашого звернення».

А отже, позивач за зустрічним позовом вважає, що Приватною фірмою «Ринок» у відповідності до п.1.1. Договору та додаткового листа №6 від 18 березня 2021 року було беззаперечно погоджено здійснення поліпшень у вигляді літнього майданчика, прибудованого до фасадної стіни нежитлової будівлі (Об`єкту оренди).

Водночас, з метою зведення літнього майданчику, між Приватним підприємством «Компанія МЗ» та фізичною особою-підприємцем Шалімовим Олексієм Юрійовичем було укладено договір №07/19 від 06 березня 2021 року.

Відповідно до п.1.1. Замовник (Приватне підприємство «Компанія МЗ») доручає, а Підрядник (ФО-П Шалімов О.Ю.) у відповідності до умов Договору зобов`язується своїми та залученими силами та засобами на власний ризик виконати роботи відповідно до укладених кошторисів з проектування, будування та ремонту тимчасової нетитульної споруди за адресою: м. Харків, м. Захисників України, 1 А.

Відповідно до п. 5.1. Договору підряду, строки виконання робіт встановлюються: 1) початок робіт впродовж 60 днів з моменту укладення Договору, але не раніше отримання Замовником погодження на зведення споруди від Приватної фірми «Ринок»; 2) закінчення робіт до 30 жовтня 2021 року.

В процесі реалізації Договору підряду сторони погодили низку кошторисів щодо вартості робіт та матеріалів із зведення літнього майданчика.

Згідно з актом наданих послуг (виконаних робіт), проведено зведення літнього майданчика загальною вартістю 2 256 744,20 гривень (два мільйони двісті п`ятдесят шість тисяч сімсот сорок чотири грн. 20 коп.).

ПП «Компанія МЗ» наполягає на тому, що літній майданчик є вартісним та суттєвим поліпшенням Об`єкту оренди, що значно підвищує вартість самого об`єкту нерухомості у процесі подальшого використання. За таких умов, вартість покращень у вигляді літнього майданчика підлягає компенсації. А отже, за твердженнями позивача за зустрічним позовом, Приватна фірма «Ринок» має відшкодувати вартість покращень у вигляді літнього майданчика у загальному розмірі 2 256 744,20 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 ЦК України, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно частини 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Підставою первісного позову є невиконання відповідачем за первісним позовом зобов`язань за договором найму (оренди) нерухомого майна та встановлення сервітуту від 20.09. 2019 року.

Оскільки для справи має вирішальне значення чи є діючим спірний договір, суд вважає за необхідне надати правову оцінку аргументам ПП «Компанія МЗ» щодо припинення укладеного між сторонами договору, які є підставою зустрічного позову.

На підтвердження своїх доводів в частині вимог визнати договір оренди припиненим ПП «Компанія М3» додано до своєї позовної заяви:

1) копію листа від 01 грудня 2021 року (вих. №186);

2) копію листа від 16 лютого 2022 року (вих. №288).

Так, у своєму листі від 01 грудня 2021 року (вих. №186), адресованому ПФ «РИНОК», ПП «КОМПАНІЯ М3» вказує, що «… відповідно до умов договору цим листом ПОВТОРНО повідомляємо ВАС про своє бажання достроково розірвати Договір оренди нежитлового приміщення з 01 січня 2022 року».

Разом з тим, у своєму листі від 16 лютого 2022 року (вих. №288), адресованому ПФ «РИНОК», ПП «КОМПАНІЯ М3» вказує, що «…Приватним підприємством «КОМПАНІЯ М3» листом (Вих. №186 від 01 грудня 2021 року) було повідомлено Ваше підприємство про бажання достроково розірвати Договір оренди нежитлового приміщення, посвідчений 20.09.2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренок Н.Ю, зареєстрований в реєстрі за №3433, відповідно до умов якого Ваше підприємство (як Орендодавець) надало в користування ПП «КОМПАНІЯ М3» (як Орендарю) нежитлове приміщення загальною площею 640 кв.м., розташоване за адресою: м.Харків, майдан Захисників України, 1А (надалі Об`єкт оренди).

На виконання п.п. 2.3 2.4 вищезазначеного договору просимо Вас забезпечити явку Вашого повноважного представника за адресою місця розташування Об`єкта оренди для його передачі (повернення після оренди) та оформлення належним чином відповідного Акту приймання-передачі сторонами».

З огляду на положення пункту 9.3 договору оренди, позивач за зустрічним позовом вважає, що вказаний договір мав припинитись 20 квітня 2022 року (зі спливом шістдесяти календарних днів з моменту надсилання повідомлення).

Однак, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди.

Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Приписами частини першої статті 782 ЦК України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору (частина друга цієї статті).

Отже, виходячи з положень статті 782 ЦК України відмова від договору є правом, а не обов`язком наймодавця.

Пунктом 9.2 Договору Сторони погодили, що даний Договір не може бути достроково розірваний за згодою Сторін, крім випадку, передбаченому п. 7.3 Договору.

Згідно з п. 7.3 Договору, несплата орендної плати протягом двох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Відповідно до пункту 9.3 Договору оренди даний Договір може бути достроково розірваний в односторонньому порядку Орендарем, при цьому попередньо повідомивши іншу Сторону за 60 календарних днів до відповідного моменту розірвання.

Відповідно до ч. 1 ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом випливає із звичаїв ділового обороту.

Статтею 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

В той же час, з матеріалів справи не вбачається, що не отримавши згоду Орендодавця на розірвання договору, Орендар звертався до суду щодо вирішення питання про розірвання спірного договору в судовому порядку.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що станом на момент звернення позивача за зустрічним позовом до господарського суду Договір оренди є дійсним, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 314420334; дата формування: 07.11.2022 року). Право оренди зареєстроване за ПП «КОМПАНІЯ М3» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48776428 від 20.09.2019 року; номер запису про інше речове право: 33312324).

Жодні відомості щодо припинення права оренди в реєстрі відсутні.

Поняття правочину, різновидом якого є договір, і поняття правовідносин, різновидом яких є зобов`язання, нетотожні: правочином є дії, спрямовані на створення юридичних наслідків, а правовідносини - це урегульовані суспільні відносини, змістом яких є права й обов`язки учасників цих відносин (суб`єктів правовідносин). Договірні правовідносини виникають на підставі договору. Останній є юридичним фактом (домовленістю, взаємопов`язаними діями), із яким пов`язане виникнення зобов`язання. Отже, виникнення правовідношення, зокрема зобов`язання, не є тотожним укладенню договору, а поняття «припинення правовідношення» (як спосіб захисту цивільних прав та обов`язків, передбачений пунктом 7 частини другої статті 16 ЦК України) не є тотожним поняттю «припинення договору».

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі N 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі N 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі N 209/3085/20).

Верховний Суд у постанові від 03 вересня 2020 року, справа № 914/1201/19, зазначив, що за змістом статей 3,15,16 ЦК правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц).

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі дії мають бути ефективними, тобто призводити до того результату, на який вони спрямовані. Інакше кажучи, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 ЦК України).

З договору можуть виникати одне або декілька зобов`язань. Тобто за договором найму (оренди), крім правовідношення найму (оренди), можуть виникати інші зобов`язальні правовідношення, учасники (сторони) яких є одночасно сторонами найму (оренди).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що однаково означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків.

Приписи, зокрема, статті 16 ЦК України не передбачають такого способу захисту права та інтересу як визнання договору припиненим, а реалізація таких способів захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору. Звертаючись до суду з вимогою про визнання договору припиненим, позивач прагне досягнути юридичної визначеності у відносинах з відповідачем, тобто прагне отримати підтвердження судом припинення певних прав іншої сторони договору. У такому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі N 905/2260/17 (пункт 59)).

З огляду на тісний зв`язок договору із правовідносинами, які саме з нього виникають (договірні правовідносини), розвиток останніх можуть зумовлювати, зокрема, умови договору. Проте подальші зміни цих правовідносин, наприклад, припинення прав та обов`язків за договором, не обов`язково пов`язані зі зміною чи припиненням договору. Інакше кажучи, припинення обов`язку за договором не завжди пов`язане з припиненням самого договору (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.16)). Тобто за наявності у сторін договору найму (оренди) інших зобов`язань за цим договором припинення найму (оренди) з підстав, передбачених ЦК України, не означає припинення самого договору та втрату ним чинності.

Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала потреби у повторному зверненні до суду. Тому спосіб захисту, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися для захисту інтересу в юридичній визначеності лише в разі неможливості захисту позивачем його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі N522/1528/15-ц (пункт 58), від 22 лютого 2022 року у справі N 761/36873/18 (пункт 9.21)).

Передбачений у пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України спосіб захисту цивільних прав та інтересів може стосуватися визнання як наявності права, так і його відсутності. Визнання права у позитивному значенні (визнання існуючого права) та у негативному значенні (визнання відсутності права та відповідного йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у юридичній визначеності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі N 916/1415/19 (пункт 6.14) та від 26 січня 2021 року у справі N 522/1528/15-ц (пункти 54-56)).

Для ефективного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, яка вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема, у таких випадках (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 57)):

Підсумовуючи, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін (статті 3, 12-15, 20 ЦК України), потрібно зробити висновок про те, що в разі невизнання орендарем припинення його права оренди, таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України.

Так, розглядаючи касаційну скаргу у справі про визнання припиненим договору оренди землі, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання товариства повернути земельну ділянку власникові у постанові Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 663/1651/21 суд дійшов висновку, що право орендодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання права орендаря таким, що припинене, а не шляхом припинення договору оренди землі.

Зокрема Верховний Суд з посиланням на вже існуючу судову практику зазначив, що стаття 16 ЦК України не передбачає такого способу захисту права та інтересу як визнання договору припиненим, а реалізація таких способів захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору. Звертаючись до суду з вимогою про визнання договору припиненим, позивач прагне досягнути юридичної визначеності у відносинах з відповідачем, тобто прагне отримати підтвердження судом припинення певних прав іншої сторони договору. У такому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача. Підсумовуючи Суд робить узагальнення про те, що в разі невизнання орендарем припинення його права оренди, таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України.

Захист цивільних прав та інтересів не досягається встановленням юридичних фактів. Таке встановлення є елементом оцінки обставин справи й обґрунтованості вимог. Тому воно не зумовить попередження порушення або відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного права чи інтересу. Отже, позовна вимога про визнання договору припиненим (тобто про встановлення факту того, що цей договір припинився) є неналежним способом захисту прав та інтересів орендаря, який стверджує про зміну основного зобов`язання без його згоди, внаслідок чого збільшився обсяг його ж відповідальності. Отже, право орендаря підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання права орендаря таким, що припинене, а не шляхом припинення договору оренди землі.

Зважаючи на вказане, суд зазначає, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі №910/10011/19).

Зважаючи на викладене, позов ПП «КОМПАНІЯ М3» в частині визнати припиненим з 20 квітня 2022 року Договір найму (оренди) нерухомого майна та встановлення сервітуту від 20 вересня 2019 року, що укладений між Приватною фірмою "Ринок" та Приватним підприємством "Компанія МЗ", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 3433, не підлягає задоволенню.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що на час розгляду справи договір найму (оренди) нерухомого майна та встановлення сервітуту від 20.09. 2019 року є діючим.

Згідно з вимогами частин 1, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 284 ГК України, орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений частиною 3 статті 285 цього кодексу.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як зазначає позивач за первісним позовом, відповідачем не виконуються взяті на себе зобов`язання за договором найму (оренди) нерухомого майна та встановлення сервітуту від 20.09. 2019 в частині сплати вчасно та в повному обсязі орендної плати, у зв`язку з чим за ПП «Компанія МЗ» обліковується заборгованість за період з січня 2022 року по листопад 2022 року на загальну суму 55 000,00 грн.

Суд зазначає, що відповідачем за первісним позовом жодним чином наявність заборгованості не спростована, при цьому строк виконання зобов`язань з її оплати є таким, що настав.

Матеріали справи не містять доказів в підтвердження оплати відповідачем за первісним позовом заборгованості за договором оренди, що є предметом позову.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач за первісним позовом в установленому порядку обставини, які повідомлені ПФ «Ринок» не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом про стягнення з ПП «Компанія МЗ» заборгованості у розмірі 55 000,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 717,54 грн. за період з 06.01.2022 по 29.11.2022 та інфляційних втрат у розмірі 5 915,00 грн. за період січень листопад 2022 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши наведені позивачем за первісним позовом розрахунки, суд зазначає, що вони не суперечать вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними. Відповідно, суд дійшов висновку про обґрунтованість первісних позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 717,54 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5 915,00 грн.

Що стосується вимоги за первісним позовом про розірвання договору та повернення орендованого майна, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до вимог статті 782 ЦК України, наймодавець може відмовитись від договору найму та вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить орендну плату за користування річчю протягом трьох місяців.

Пунктом 7.3. Договору встановлено, що несплата орендної плати протягом двох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для розірвання договору оренди.

Судом встановлено, що в порушення умов договору відповідач за первісним позовом не сплачував орендну плату за договором найму (оренди) нерухомого майна та встановлення сервітуту від 20.09. 2019 протягом одинадцяти місяців (січень листопад 2022 року), на підставі чого у останнього утворилась заборгованість з орендної плати.

Вказане свідчить про істотне порушення ПП «Компанія МЗ» умов договору оренди, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог за первісним позовом в частині розірвання договору оренди.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Беручи до уваги, що з моменту розірвання договору оренди, відповідач за первісним позовом втрачає статус орендаря, суд дійшов висновку про те, що первісні позовні вимоги про повернення об`єкта оренди на шляхом виселення з приміщень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги первісного позову припинити право оренди шляхом скасування державної реєстрації права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, слід зазначити наступне.

Згідно пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або притінення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом ч. 2, 8 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації праввизначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Право оренди зареєстроване за ПП «Компанія МЗ» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48776428 вад 20.09 2019 року; номер запису про інше речове право: 33312324).

Велика Палата Верховного Суду у п. 74 постанови від 29 травня 2019 року №357/2022/15-ц (14-376цс18) звертає увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (див. пункт 5.17 постанови від 4 вересня 2018 року у справі №915/127/18).

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимога за первісним позовом припинити право оренди Приватного підприємства «КОМПАНІЯ МЗ» шляхом скасування державної реєстрації права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується зустрічної позовної вимоги про стягнення з Приватної фірми "Ринок" вартості поліпшень у розмірі 2 256 744,10 грн., суд зазначає наступне.

Наслідки поліпшення наймачем речі, переданої у найм, визначені у статті 778 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Отже, законодавством закріплено право наймача на проведення поліпшень майна, яке є предметом договору найму, лише за згодою наймача. Поліпшення майна означає проведення в ньому таких змін, завдяки яким суттєво збільшується вартість майна, його корисність, порівняно зі станом, в якому воно було до передачі його наймачу, без зміни функціонального призначення речі.

Відповідно, якщо наймодавець дає згоду на проведення таких поліпшень, він зобов`язується прийняти назад в зміненому стані річ, яка має більш високу вартість, і відшкодувати наймачеві понесені ним витрати на невіддільне поліпшення.

Цивільне законодавство надає наймачу альтернативне право щодо вибору форми відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. При цьому право вибору предмета альтернативного зобов`язання належить боржнику, якщо інше не встановлене договором.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №916/685/17.

Водночас, частиною 5 статті 778 Цивільного кодексу України передбачено, якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Тобто, розглядаючи справу по суті, слід встановити наявність згоди орендодавця на здійснення поліпшень, чи можуть бути такі поліпшення відокремлені від речі без її пошкодження, також встановити вартість витрат наймача на поліпшення і відповідно вирішити питання про наявність підстав їх компенсації орендарю.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, листом №6 від 18 березня 2021 року ПФ «Ринок» було беззаперечно погоджено здійснення поліпшень у вигляді літнього майданчика, прибудованого до фасадної стіни нежитлової будівлі (Об`єкту оренди).

На підтвердження понесених витрат на здійснення поліпшень позивачем за зустрічним позовом надано до матеріалів справи у якості доказів копії наступних документів:

1) договір найму (оренди) нерухомого майна та встановлення сервітуту від 20.09.2019 року;

2) договір про виконання підрядних робіт (надання послуг) №07/19 від 06.03.2021 року;

3) кошторис витрат на демонтаж та монтаж покрівлі в тимчасовій нетитульній споруді «Тусовка» за адресою: м. Харків, м. Захисників України, 1-А до договору про виконання підрядних робіт (надання послуг) №07/19 від 06.03.2021 року на суму 562 569,30 грн.;

4) кошторис витрат на монтаж покрівлі та водостоку в тимчасовій нетитульній споруді «Тусовка» за адресою: м. Харків, м. Захисників України, 1-А до договору про виконання підрядних робіт (надання послуг) №07/19 від 06.03.2021 року на суму 207 787,50 грн.;

5) кошторис витрат шумоізоляції та утеплення стін караоке та покрівлі в тимчасовій нетитульній споруді «Тусовка» за адресою: м. Харків, м. Захисників України, 1-А до договору про виконання підрядних робіт (надання послуг) №07/19 від 06.03.2021 року на суму 377 756,50 грн.;

6) кошторис витрат на демонтаж теплого полу та ламінату в тимчасовій нетитульній споруді «Тусовка» за адресою: м. Харків, м. Захисників України, 1-А до договору про виконання підрядних робіт (надання послуг) №07/19 від 06.03.2021 року на суму 695 563,30 грн.;

7) кошторис витрат на демонтаж та монтаж електропроводки в тимчасовій нетитульній споруді «Тусовка» за адресою: м. Харків, м. Захисників України, 1-А до договору про виконання підрядних робіт (надання послуг) №07/19 від 06.03.2021 року на суму 96 717,60 грн.;

8) кошторис витрат на дизайнерський супровід по тимчасовій нетитульній споруді «Тусовка» за адресою: м.Харків, м.Захисників України, 1-А до договору про виконання підрядних робіт (надання послуг) №07/19 від 06.03.2021 року на суму 316 350,00 грн.

9) акт приймання-передачі виконаних робіт від 09.09.2021 року на суму 2 256 744,20 грн.;

10) лист ПП «КОМПАНІЯ М3», адресований ПФ «РИНОК», з проханням надати дозвіл на взведення тимчасової нетитульної споруди;

11) лист ПФ «РИНОК», яким воно надає дозвіл ПП «КОМПАНІЯ МЗ» на взведення тимчасової споруди.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що вказані вище документи підтверджують наявність згоди орендодавця на здійснення поліпшень, неможливість відокремлення поліпшень від речі без її пошкодження, вартість витрат наймача на поліпшення і наявність підстав їх компенсації орендарю.

Однак не погоджуючись з доводами ПП «Компанія МЗ», суд зазначає наступне.

Пунктом 5.5 Договору Сторони погодили, що Орендар має право проводити поточний ремонт об`єкту оренди і встановлення тимчасових конструкцій, які не пов`язані з несучими конструкціями та інженерними системами будівлі, за письмовою згодою Орендодавця. У разі розірвання договору Орендар має право демонтувати ці конструкції без пошкодження об`єкту оренди.

Отже, Договором оренди передбачено два випадки, коли орендар повинен отримати від орендодавця дозвіл:

1) проведення поточного ремонту об`єкту оренди;

2) встановлення тимчасових конструкцій.

При цьому, слід звернути увагу, що укладений між Сторонами спору Договір оренди, не регламентує процедуру отримання Орендарем від Орендодавця такого дозволу.

Як вбачається з матеріалів справи, листом Приватного підприємства «Компанія МЗ» на адресу ПФ «Ринок» було надано запит згідно з яким «ПП «Компанія МЗ» просить дозволу на 1) зведення тимчасової нетитульної споруди розміром 3м*20м, яка буде прибудована до стіни нежитлової будівлі за адресою м. Харків, вул. Захисників України, 1-А, що знаходиться у нашому користуванні згідно договору оренди; 2) вищевказана споруда не буде фундаментальною та за конструкцію буде тимчасовою спорудою; 3) тимчасова споруда буде збудована на земельній ділянці, яка належить Вам на праві власності та не буде виходити за її межі».

В свою чергу, у листі №6 від 18 березня 2021 року Приватною фірмою «Ринок» було зазначено: «Приватна фірма «Ринок» дає дозвіл на зведення тимчасової нетитульної споруди, згідно вашого звернення».

Суд звертає увагу, що відповідно до частини другої четвертої статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року №244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (надалі за текстом також «Порядок).

Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (надалі за текстом також «ТС») - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту (пункт 1.3 Порядку).

Підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (додаток 1) (пункт 2.1 Порядку).

Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС (пункт 2.2 Порядку).

Згідно пункту 2.3. Порядку до заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1 : 500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування/прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) / місцезнаходження ТС/контактна інформація) та напрям підприємницької діяльності.

Для визначення відповідності намірів щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам відповідний комплект документів направляється до органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.

У разі відсутності у складі відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради органу з питань містобудування та архітектури відповідність намірів щодо місця розташування ТС на території сільської, селищної, міської ради визначає орган з питань містобудування та архітектури відповідної районної державної адміністрації за територіальною належністю (пункт 2.4 Порядку).

Про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам замовник повідомляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури письмово протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідного комплекту документів або замовнику надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення ТС (пункт 2.5 Порядку).

Згідно пункту 2.6 для оформлення паспорта прив`язки ТС замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС, до якої додає: схему розміщення ТС (додаток 1); ескізи фасадів ТС у кольорі М 1: 50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб`єкт господарювання, який має у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1); технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж.

Зазначені документи замовником отримуються самостійно.

Паспорт прив`язки ТС надається органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви (пункт 2.7 Порядку).

Паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (пункт 2.10 Порядку).

Відповідно до пункту 2.11 паспорт прив`язки ТС включає: титульний аркуш із зазначенням реквізитів замовника (найменування/прізвище, ім`я та по батькові (за наявності)/місцезнаходження ТС/контактна інформація) та напряму підприємницької діяльності; схему розміщення ТС, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1 : 500; ескізи фасадів ТС у кольорі М 1 : 50 (для стаціонарних ТС); · технічні умови щодо інженерного забезпечення ТС, отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж.

Паспорт прив`язки ТС підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації (пункт 2.12 Порядку).

Паспорт прив`язки ТС підлягає реєстрації в журналі реєстрації паспортів прив`язки або електронному журналі органом, який його видав, з подальшим внесенням інформації про ТС до містобудівного кадастру (пункт 2.16 Порядку).

Строк дії паспорта прив`язки ТС визначається органом з питань містобудування та архітектури відповідної ради або районної державної адміністрації з урахуванням строків реалізації положень містобудівної документації на місцевому рівні (пункт 2.17 Порядку).

Встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив`язки ТС (пункт 2.20 Порядку).

Відхилення від паспорта прив`язки ТС не допускається (пункт 2.21 Порядку).

Після розміщення ТС замовник подає до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або відповідної районної державної адміністрації письмову заяву за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку, у якій зазначає, що він виконав вимоги паспорта прив`язки ТС (пункт 2.23 Порядку).

У разі проведення балансоутримувачем планових ремонтних робіт або аварійних ремонтних робіт на інженерних мережах власнику ТС надається тимчасове місце для розміщення ТС з перенесенням ТС (у тому числі з перенесенням на попереднє місце) за рахунок балансоутримувача цих мереж у місячний строк (при аварійних роботах - тижневий строк) з дати прийняття рішення (розпорядження, наказу) виконавчим органом відповідної ради або районної державної адміністрації про призупинення дії паспорта прив`язки ТС.

На період до надання замовнику тимчасового місця розташування ТС така ТС розташовується в межах місця проведення ремонтних робіт (пункт 2.27 Порядку).

Підставами для відновлення дії паспорта прив`язки ТС є завершення планових ремонтних робіт або аварійних ремонтних робіт (пункт 2.28 Порядку).

У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки ТС, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу (пункт 2.29 Порядку).

Розміщення ТС самовільно забороняється (пункт 2.30 Порядку).

Отже, з вище наведеного вбачається, що ПФ «Ринок» було надано дозвіл лише на зведення тимчасової нетитульної споруди, натомість матеріали справи не містять жодних доказів отримання ПП «КОМПАНІЯ МЗ» паспорта прив`язки тимчасової споруди, а також доказів надання цього паспорту ПФ «РИНОК».

Разом з цим, слід зазначити, що поліпшення це роботи з модернізації, модифікації, добудови, дообладнання, реконструкції тощо об`єкта ОЗ, які приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта (у т. ч. до збільшення строку його корисної експлуатації) (п. 14 П(С)БО 7 «Основні засоби»). До поліпшень основних засобів (далі ОЗ), зокрема, належать (п. 31 Методичних рекомендацій з обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну від 30.09.03 р. № 561 (далі Методрекомендації № 561)): модифікація, модернізація об`єкта в цілях продовження строку його експлуатації або збільшення виробничої потужності; заміна окремих частин обладнання для підвищення якості продукції (робіт, послуг); впровадження більш ефективного технологічного процесу, який дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати; добудова (надбудова) будівлі, яка збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість робіт (послуг) або умови їх виконання.

Поліпшення орендованого об`єкта можуть бути відокремлюваними і невідокремлюваними. Невідокремлюваним від об`єкта оренди (складовою частиною) слід вважати таке поліпшення, яке не може бути відокремлене від майна без його пошкодження або істотного знецінення (ст. 187 ЦК України).

Однак, матеріали справи не містять доказів надання ПФ «Ринок» дозволу ПП «Компанія МЗ» на здійснення поліпшень орендованого майна.

Крім того, позивачем за зустрічним позовом не надано суду належних та допустимих доказів того, що вчинені ПП «Компанія МЗ» роботи призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які очікується одержати у майбутньому при використанні приміщення, адже саме така кваліфікаційна ознака дає підстави віднести ті чи інші роботи до поліпшень орендованого майна.

Не надано доказів того, що такі поліпшення не можуть бути відокремлені від речі (об`єкта оренди) без її пошкодження, а також не надано доказів понесення витрат на оплату здійснених поліпшень, адже відшкодуванню підлягають саме витрати, понесені орендодавцем на поліпшення орендованого майна, як і не надано доказів здійснення поліпшень саме об`єкту договору оренди.

Суд звертає увагу, що кошториси витрат до договору про виконання підрядних робіт (надання послуг) №07/19 від 06.03.2021 року не передбачають здійснення будь-яких поліпшень Об`єкту оренди, оскільки об`єктом оренди згідно договору, укладеного між сторонами спору, є нерухоме майно (приміщення у нежитловій будівлі), тоді як кошториси витрат передбачають здійснення робіт з демонтажу та монтажу покрівлі, водостоку, шумоізоляції та утеплення стін караоке, демонтаж та монтаж полу, електропроводки, здійснення дизайнерських робіт в тимчасовій нетитульній споруді «Тусовка», тобто майна, що не є об`єктом договору оренди.

З наданих до зустрічної позовної заяви матеріалів, взагалі не зрозуміло, що саме було побудовано - літній майданчик, тимчасова нетитульна споруда чи літня веранда.

З огляду на вказане, слід дійти висновку, що ПП «КОМПАНІЯ М3» ставить вимогу про стягнення коштів за не отримане речове майно, тобто за нерухоме майно яке він добудував, без згоди орендодавця.

А отже, суд вважає, що позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами обставини, викладені у зустрічній позовній заяві, у зв`язку з чим позовна вимога за зустрічним позовом щодо стягнення з Приватної фірми "Ринок" вартості поліпшень у розмірі 2 256 744,10 грн. задоволенню не підлягає.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд вважає позовні вимоги первісного позову обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. В зустрічному позові, суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача за первісним позовом.

Що стосується витрат на професійну (правничу) допомогу за первісним позовом у розмірі 10 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч. 3. ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Положеннями ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач за первісним позовом надав: копію ордера адвоката АН № 1083887 від 27.10.2022; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДН № 4955; копію договору № 61 про надання правової допомоги від 30.06.2021; копію Додаткової угоди № 1 від 24.11.2022 до Договору про надання правової допомоги № 61 від 27.10.2022 року; Акт про надання правової допомоги від 02.12.2022 на суму 10 000,00 грн. за складання (підготовку) позовної заяви.

Дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позивачем за первісним позовом надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката на суму 10 000,00 грн., яка є обґрунтованою.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення первісного позову в повному обсязі, суд вважає, що стягненню з відповідача за первісним позовом підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625, 651,759, 762, 778, 782, 785 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісний позов - задовольнити.

Розірвати договір найму (оренди) нерухомого майна та встановлення сервітуту від 20.09.2019 року, укладений між Приватною фірмою Ринок (ідентифікаційний код юридичної особи 25467348) та Приватним підприємством КОМПАНІЯ М3" (ідентифікаційний код юридичної особи 40868205).

Припинити право оренди Приватного підприємства "КОМПАНІЯ МЗ" на приміщення підвалу №№1-5, 7, 8, 13, 14, 14а, 17-19, 21, 23, 24, 26, 26а, 27, 27а, 16 першого поверху №29, 29а, 29б, 29в, 28, 30, 30а, 30б, 33, 36-43, приміщення антресолі №№44-45, загальною площею 664 м2, у нежитловій будівлі загальною площею 680 м2, що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, майдан Захисників України, будинок 1А, шляхом скасування державної реєстрації права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 33312324, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46776426 від 20.09.2019 року.

Зобов`язати Приватне підприємство "КОМПАНІЯ МЗ" повернути Приватній фірмі Ринок приміщення підвалу №№1-5, 7, 8, 13, 14,14а, 17-19, 21, 23, 24, 26, 26а, 27, 27а, 16 першого поверху №29, 29а, 29б, 29в, 28, 30, 30а, 30б, 33, 36-43, приміщення антресолі №№44-45, загальною площею 664 м2 у нежитловій будівлі загальною площею 680 м2, що знаходиться за адресою. Харківська область, місто Харків, майдан Захисників України, будинок 1А шляхом виселення з приміщень.

Стягнути з Приватного підприємства КОМПАНІЯ М3 (62303, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Золочівський Шлях, буд. 7, код ЄДРПОУ 40868205) на користь Приватної фірми "Ринок" (61001, м. Харків, майдан Захисників України, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 25467348; ІВАN НОМЕР_1 у АТ Альфа Банк, код банку 300346) суму боргу за договором найму (оренди) нерухомого майна та встановлення сервітуту від 20.09.2019 року в розмірі 55 000 грн., 3% річних в розмірі 717,54 грн., інфляційні втрати в розмірі 5 915,00 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 924,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач (за первісним позовом): Приватна фірма "Ринок" (61001, м. Харків, майдан Захисників України, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 25467348).

Відповідач (за первісним позовом): Приватне підприємство КОМПАНІЯ М3 (62303, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Золочівський Шлях, буд. 7, код ЄДРПОУ 40868205).

Повне рішення складено "29" травня 2023 р.

СуддяВ.В. Суслова

справа № 922/2418/22