Рішення

від 15.05.2023 по справі 210/773/22

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/773/22

Провадження № 2/210/99/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 травня 2023 року

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Чайкіної О.В.,

за участі секретаря судового засідання Епельман К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням сторін) позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОНТА» про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

ОСОБА_1 (надалі Позивач), звернулась до суду із позовом про стягнення заборгованості за договором Про надання поворотної фінансової допомоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОНТА» (надалі Відповідач).

В обґрунтування якого зазначив, що 28 вересня 2020 року у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, між громадянкою України фізичною особою ОСОБА_1 , позикодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОНТА» позичальником, було за Договором №ФД-2809- 20 про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики) від 28.09.2020 року передано грошові кошти у розмірі 234000,00 (двісті тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, що відповідає сумі в іноземній валюті 5000 (п`ять тисяч) євро та 2500 (дві тисячі п`ятсот) американських доларів на момент позики, які позичальник - Відповідач ТОВ «ГОНТА» зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) 28 листопада 2020 року.

Пізніше, за згодою сторін, було складено та підписано Додаткову угоду №1 від 27 листопада 2021 року до Договору №ФД-2809-20 про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики) від 28.09.2020 року про зміну строку повернення коштів з 28 листопада 2020 року на 28 січня 2021 року.

Потім, за згодою сторін, було складено та підписано Додаткову угоду №2 від 28 січня 2021 року до Договору №ФД-2809-20 про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики) від 28.09.2020 року про зміну строку повернення коштів не пізніше 28 лютого 2021 року.

Але всупереч вимогам ЦК України та п.п. 2.1.; 2.2.; 2.3 та п. 3.1 Договору №ФД-2809-20 про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики) від 28.09.2020 року в редакції додаткових угод №1 від 27 листопада 2021 року та №2 від 28 січня 2021 року до Договору №ФД-2809-20 про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики) від 28.09.2020 року грошові кошти на час подання позову взагалі повернуті не були.

Тому, звертається до суду із зазначеним позовом, та просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 234000,00 (двісті тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, що відповідає сумі в іноземній валюті 5000 (п`ять тисяч) євро та 2500 (дві тисячі п`ятсот) американських доларів, індекс інфляції у розмірі 20887,01 гривень, 3% річних в розмірі 6366,08 гривень та судові витрати.

Аргументи учасників справи та рух справи

В ході розгляду учасники справи надали свої пояснення.

Представник позивача ОСОБА_2 , повідомлений належним чином, в судовому засіданні присутнім не був, заяв про відкладення слухання справи не надходило.

Позивач ОСОБА_1 надіслала заяву, про розгляд справи у її відсутність на позові наполягає.

У відповіді на відзив на позовну заяву сторона позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні відповідач присутнім не був, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що Між ТОВ «ГОНТА» та ОСОБА_1 дійсно був укладено Договір №ФД-2809-20 від 28.09.2020 р. про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики). Відповідно до п. 2.1 Договору поворотна безвідсоткова фінансова допомога (грошові кошти) надається в національній валюті України в межах суми 234 000 гри. Відповідно до П: 3.1 Договору, поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 28.11.2020 року. Пізніше Сторони Договору змінили строк повернення фінансової допомоги, та узгодили строк повернення - до 28.02.2021 р. (Додаткова угода №2 до Договору) від 28.01.2021 р. Проте, ТОВ «ТОНГА» зазначає, що виконало свій обов`язок щодо повернення грошових коштів за Договором №ФД-2809-20 від 28.09.2020 року. З метою, підтвердження перерахунку грошових коштів на рахунки ОСОБА_1 та її чоловіка, директор ТОВ «ГОНТА» - ОСОБА_3 звернувся 14.10.2022 р. до АТ «ПУМБ» з запитом щодо надання виписки по картковим рахункам. Тому, просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача - адвокат Гордієнко А.І. в судове засідання не з"явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

За клопотанням сторони відповідача розгляд справи відкладався неодноразово, однак докази погашення заборгованості суду не представлено.

Відповідно дост. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

28 вересня 2020 року у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, між громадянкою України - фізичною особою ОСОБА_1 , позикодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОНТА» позичальником, було за Договором №ФД-2809- 20 про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики) від 28.09.2020 року передано грошові кошти у розмірі 234000,00 (двісті тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, що відповідає сумі в іноземній валюті 5000 (п`ять тисяч) євро та 2500 (дві тисячі п`ятсот) американських доларів на момент позики, які позичальник - Відповідач ТОВ «ГОНТА» зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) 28 листопада 2020 року (а.с.7-8).

Згідно пункту 2.2 Договору поворотна безвідсоткова фінансова допомога (грошові кошти) надається Позичальнику на платній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується (а.с.7).

Відповідно до пункту 2.3 Договору поворотна безвідсоткова фінансова допомога (грошові кошти) надається Позикодавцем повністю всією сумою. Термін надання не повинен перевищувати одного календарного дня з дати підписання данного договору. Передача грошових коштів здійснюється Позикодавцем Позичальнику з підписанням акту приймання-передачі грошових коштів в готівковій формі (а.с.7).

Пізніше, за згодою сторін, було складено та підписано Додаткову угоду №1 від 27 листопада 2021 року до Договору №ФД-2809-20 про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики) від 28.09.2020 року про зміну строку повернення коштів з 28 листопада 2020 року на 28 січня 2021 року (а.с.10).

Потім, за згодою сторін, було складено та підписано Додаткову угоду №2 від 28 січня 2021 року до Договору №ФД-2809-20 про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики) від 28.09.2020 року про зміну строку повернення коштів не пізніше 28 лютого 2021 року (а.с.11).

Відповідно до акту приймання-передачі грошових коштів в готівковій формі до Договору №ФД-2809-20 від 28.09.2020 року, фізична особа ОСОБА_1 - позикодавць, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОНТА» - позичальник, підписали акт про те, що Позикодавцем 28 вересня 2020 року передані Позичальнику наступні грошові кошти: 234000,00 (двісті тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, що відповідає сумі в іноземній валюті 5000 (п`ять тисяч) євро та 2500 (дві тисячі п`ятсот) американських доларів (а.с.9).

Мотивувальна частина

Позиція суду та застосовані норми права

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин 1 та 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти, заподіяння матеріальної та моральної шкоди тощо, а також вони можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами першою, другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Згідно зі статтями 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах з участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Порівняння диспозицій наведених норм права дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, несуперечливе правове регулювання. Отже, договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору потрібно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, про що зазначено в частині першій статті 1050 ЦК України.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України слід встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, між громадянкою України - фізичною особою ОСОБА_1 , позикодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОНТА» позичальником, було за Договором №ФД-2809- 20 про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики) від 28.09.2020 року передано грошові кошти у розмірі 234000,00 (двісті тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, що відповідає сумі в іноземній валюті 5000 (п`ять тисяч) євро та 2500 (дві тисячі п`ятсот) американських доларів на момент позики, які позичальник - Відповідач ТОВ «ГОНТА» зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) 28 листопада 2020 року.

Згідно пункту 2.2 Договору поворотна безвідсоткова фінансова допомога (грошові кошти) надається Позичальнику на платній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується. Відповідно до пункту 2.3 Договору поворотна безвідсоткова фінансова допомога (грошові кошти) надається Позикодавцем повністю всією сумою. Термін надання не повинен перевищувати одного календарного дня з дати підписання данного договору. Передача грошових коштів здійснюється Позикодавцем Позичальнику з підписанням акту приймання-передачі грошових коштів в готівковій формі. Пізніше, за згодою сторін, було складено та підписано Додаткову угоду №1 від 27 листопада 2021 року до Договору №ФД-2809-20 про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики) від 28.09.2020 року про зміну строку повернення коштів з 28 листопада 2020 року на 28 січня 2021 року.

Потім, за згодою сторін, було складено та підписано Додаткову угоду №2 від 28 січня 2021 року до Договору №ФД-2809-20 про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики) від 28.09.2020 року про зміну строку повернення коштів не пізніше 28 лютого 2021 року.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 359/9825/17-ц (провадження № 61-7151св19) про стягнення коштів за договорами про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги зазначено, що суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що позивач не надав доказів наявності між сторонами правовідносин, які виникли із договорів позики, первинних документів про здійснення між сторонами фінансових операцій на виконання цих договорів фінансової допомоги, ні самих договорів, а встановити факт зобов`язальних правовідносин між сторонами на підставі дублікату договору, який не має самостійного значення і сили правочину без оригіналу договору неможливо.

В силу ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок із доказування потрібно розуміти як врегульовану в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Стандарт доказування «вірогідності доказів», передбачений статтею 79 ЦПК України, на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Позивач свої зобов`язання за вказаним договором виконав та надав відповідачу визначену у договорі суму коштів, що підтверджується актом приймання передач грошових котів в готівковій формі до Договору №ФД-2809-20 від 28.09.2020 року (а.с.9).

Крім того, суд звертає увагу, що сторона Відповідача не заперечує та не спростовує, а ні факт отримання від ОСОБА_1 , а ні суму вказаних коштів, що вбачається з відзиву на позовну заяву.

З матеріалів справи встановлено, що у визначений договором строк відповідач отримані кошти не повернув, у зв`язку з чим позивачем на його адресу 16 вересня 2021 року направлено претензію з вимогою не пізніше 14.10.2021 року повернути кошти (а/с 12).

Суд встановив, що наданий позивачем договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 28 вересня 2020 року є належним письмовим доказом укладення між сторонами договору позики, яким підтверджено як їх укладення, так і умови договору, суму позики, зобов`язання і повернення, сторонами не оспорювалася обставина, що відповідач отримав кошти за вказаним вище договором у розмірі 234000,00 грн і вказані грошові кошти відповідач позивачу не повернув, що підтверджується відзивом на позовну заяву.

Відповідач стверджує, що сума безповоротної фінансової допомоги повернута в повному обсязі позивачу та її чоловікові

Згідно зі статтями 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У пункті 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - Положення № 637) (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Касові операції - це операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Відповідно до пунктів 3.3 та 3.4 Положення № 637 приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником. Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Згідно з пунктами 3.5, 3.6 Положення № 637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред`явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору.

У постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 169/506/17 (провадження № 61-37213св18), від 24 червня 2021 року у справі № 686/19271/19 (провадження № 61-9459св20) зроблено висновки, що факт отримання та повернення грошових коштів доводять банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення (виплати) грошей до (з) каси товариства.

Отже, належними та допустимими доказами внесення/повернення особою коштів у готівковій формі можуть бути прибуткові та видаткові касові ордери, а у випадку внесення/повернення коштів у безготівковій формі таким доказом може бути відповідна банківська виписка.

У частині третій статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Також згідно з частиною третьою статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

З наведених підстав суд дійшов переконання, що на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку систематизується інформація, що міститься в первинних документах. Відповідальність за будь-які розбіжності, що містяться у первинних документах та регістрах бухгалтерського обліку, несуть особи, які склали та підписали ці документи, власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством. Самі лише регістри синтетичного та аналітичного обліку не є належним та достатнім доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, якщо інформація, відображена в них, не підтверджена первинними документами. Тобто регістри синтетичного та аналітичного обліку є доказом повернення боргу за умови, що інформація, яка в них відображена, підтверджена первинними документами.

Наведені висновки узгоджуються з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 02 червня 2020 року у справі № 902/672/16, відповідно до яких допустимими доказами, що підтверджують вчинення господарської операції, передусім є первинний документ, який складений та оформлений належно і відповідно до вимог закону. Відсутність первинногодокумента спростовуєіснування господарськоїоперації тафакт виникненняу сторінправ таобов`язківза цієюгосподарською операцією(сплатитикошти тощо). Недотримання вимоги закону про відображення інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку (частина третя статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»), не має наслідком спростування відповідної господарської операції та не впливає на права та обов`язки сторін, що виникають в результаті здійснення цієї господарської операції, оскільки у цьому випадку наслідки полягають у настанні відповідальності за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та за недостовірність відображених у них даних, для осіб, які склали та підписали ці документи (частина восьма статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»).

Верховний Суд неодноразово формулював висновки щодо доказової бази на підтвердження факту сплати коштів, якими є належно оформлені первинні документи, а саме: прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення/повернення особою коштів у готівковій формі та банківська виписка у випадку внесення/повернення коштів у безготівковій формі. Такі висновки, викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 169/506/17 (провадження № 61-37213св18), від 24 червня 2021 року у справі № 686/19271/19 (провадження № 61-9459св20) та від 02 червня 2020 року у справі № 902/672/16. Крім того, в останній постанові Верховний Суд зробив висновок про застосування частини третьої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тому доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права не підтвердилися.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань та повернення отриманої суми фінансової допомоги, як про це стверджується у відзиві.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути борг за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 28 вересня 2020 року у розмірі 234000,00 грн.

Щодо стягнення пені та трьох процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд погоджується з позовною вимогою Позивача про стягнення пені у розмірі 3%, яка складає 6366,08 грн, оскільки позичальником не повернуто отримані грошові кошти у розмірі та строки передбачені договором.

Проте оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17, які суд вважає за необхідне врахувати при ухваленні даного рішення.

Наведений висновок не був змінений, і Верховний Суд від нього не відступав. Крім того цей висновок Верховного Суду України був неодноразово застосований Верховним Судом, зокрема: у постановах Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16; від 23 жовтня 2019 року у справі № 369/661/15-ц; від 23 вересня 2019 року у справі № 638/4106/16-ц; від 20 лютого 2019 року у справі № 638/10417/15-ц та у постанові Касаційного господарського суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 905/192/18.

Слід також зазначити, що інші доводи заперечень, на які посилається сторона відповідача є безпідставними та не є такими, що свідчать про можливість відмови в задоволенні позову у повному обсязі, а також спростовуються наявними та дослідженими доказами.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено з матеріалів справи, Позивач сплатив судовий збір розмірі 2612,54 грн.

Предметом позову ОСОБА_1 є стягнення з відповідача суми заборгованості за договором № ФД-2809-20 у загальному розмірі 261253,09 гривень.

Разом з тим, суд дійшов висновку про обгрутнованість стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 240366,08 грн (92% від заявлених позовних вимог), що складається з основного боргу 234000,00 грн та 3% річних 6366,08 грн.

За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що стягненню з позивача на користь відповідача підлягає сума у розмірі 2860,00 грн.

Керуючись ст.ст. 79-82, 141, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ГОНТА»про стягненнязаборгованості задоговором пронадання поворотноїфінансової допомоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОНТА» борг на користь ОСОБА_1 за Договором №ФД-2809-20 про надання поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики) від 28.09.2020 року у розмірі 5000 (п`ять тисяч) євро та 2500 (дві тисячі п`ятсот) доларів США, або в гривневому еквіваленті, розрахованому по комерційному курсу продажу іноземної валюти комерційного банку на день повернення грошових коштів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОНТА» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 3%, що становить 6366 (шість тисяч триста шістдесят шість) гривень 08 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОНТА» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 2860,00 (дві тисячі вісімсот шістдесят) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення складено 22 травня 2023 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: ( АДРЕСА_1 );

- відповідач:Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОНТА»,ЄДРПОУ 25535251,(50006,Дніпропетровська область,м.Кривий Ріг,вул.Ветеранів праці,буд.26,прим.2).

Суддя: О. В. Чайкіна