Рішення

від 11.05.2023 по справі 201/2486/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/2486/23

Провадження № 2/201/1454/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

11 травня 2023 року м. Дніпро

Жовтневий районнийсуд м.Дніпропетровська вскладі:головуючого суддіНаумової О.С.,за участюсекретаря судовогозасідання МоренкоД.Г.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Магнат» до ОСОБА_1 про стягнення авансу на відрядження,

ВСТАНОВИВ:

08.02.2023р. (згідно штампу на поштовому конверті - а.с. 12) ТОВ «Транспортна компанія «Магнат» звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення авансу на відрядження (а.с. 2 3).

Ухвалою судді Наумової О.С. від 01.03.2023р. відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 14).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ТОВ «Транспортна Компанія «Магнат» здійснює господарську діяльність шляхом надання транспортних послуг з перевезення вантажу у міжнародному сполученні. 02.05.2022р. ТОВ «ТК «МАГНАТ» як перевізник і ФОП ОСОБА_2 як експедитор підписали договір-заявку № 191 від 02.05.2022р. транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні. Відповідно до умов договору-заявки ТОВ «ТК «Магнат» надає транспортні послуги з перевезення вантажу за маршрутом м. Нікополь (Україна) - Німеччина. Марка і номер автомобіля «ДАФ 0087АО/АЕ1461ХF», водій - ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 займає посаду водія автотранспортних засобів у ТОВ «ТК «Магнат» з 06.08.2021р.

06.05.2022р. ТОВ «ТК «Магнат» перерахувало водію ОСОБА_1 аванс на відрядження в сумі 30 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1766.

Відповідач у м. Дніпрі залишив транспортний засіб, який йому було надано позивачем право керування при здійсненні перевезення вантажів згідно договір-заявки № 191 від 02.05.2022р., тому відрядження є таким, що не відбулося. Пізніше відповідача звільнено за пунктом 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Відповідач зобов`язаний був повернути грошові кошти, видані йому на відрядження, у сумі 30000,00 грн. протягом трьох робочих днів з дня прийняття ним рішення про відміну поїздки. Однак, протягом 3-х банківських днів не повернув підприємству грошові кошти, видані в якості авансу на відрядження та привласнив їх. Позивач неодноразово звертався до відповідача і письмово і засобами телефонного зв`язку з приводу з`ясування ситуації, відсутності на робочому місці і повернення ввірених кошів, проте вимоги залишились без реагування.

Неправомірними діями ОСОБА_1 ТОВ «Транспортна Компанія «МАГНАТ» завдано збитки у розмірі 20000,00 грн., порушенням доставки вантажу у встановлені договором строки, внаслідок чого товариство терміново вживало заходів щодо пошуку водія для заміни, а в цей час завантажений транспортний засіб п`ять днів стояв у м. Дніпрі. Відповідно до умов договору-заявки №191 дата прибуття в автопорт одержувача - 12.05.2022р., але у зв`язку з протиправними діями ОСОБА_1 , завантажений транспортний засіб лише 11.05.2022р. виїхав із м. Дніпра.

Також діями відповідача заподіяно моральну шкоду, через зниження престижу та підриву довіри до діяльності ТОВ «ТК «Магнат» з боку замовників. Розмір моральної шкоди позивач оцінює у 20000,00 грн.

На підставі викладеного, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Транспортна Компанія «Магнат» аванс на відрядження в сумі 30000,00 грн., збитки в сумі 20000,00 грн., моральну шкоду в сумі 20000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. 05.04.2023р. представник позивача Антіпов С.Г. (діє на підставі довіреності від 03.04.2023р. а.с. 19) надала заяву, у якій просив розглядати справу без його участі, на задоволенні позову наполягав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с. 18).

Відповідач ОСОБА_1 за даними Єдиного державного міграційного реєстру зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 24).

Згідно із Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022р. № 309р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022р. за № 1668/39004, місто Бердянськ Бердянської міської територіальної громади з 27.02.2022р. є тимчасово окупованою територією.

Тому поштове сполучення у даному напрямку відсутнє.

З урахуванням того, що відповідач знаходиться на тимчасово окупованій території, то про дати, час та місце слухання він повідомлявся шляхом направлення смс-, повідомлень, розміщення оголошення на сайті «Судова влада» (а.с. 16, 17, 25 - 27). Однак відповідач ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 05.04.2023р., 11.05.2023р. не з`явився. Про причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звернувся, відзиву на позовну заяву не надав.

Тобто, суд вжив всі можливі заходи для повідомлення відповідача про дати, час та місце слухання справи.

Отже, належним чином повідомлений про розгляд справи судом, відповідач в судові засідання втретє не з`явилася, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, згідно зі ст. 280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлено (ч. 5 ст. 82 ЦПК України).

Судом встановлено, що ТОВ «Транспортна Компанія «Магнат» згідно Виписки з ЄДРЮОФОПГФ здійснює господарську діяльність у сфері надання оренди вантажних автомобілів (а.с. 4).

02.05.2022р. ТОВ «ТК «Магнат» як перевізник і ФОП ОСОБА_2 як експедитор підписали договір-заявку № 191 від 02.05.2022р. транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні. Відповідно до умов договору-заявки ТОВ «ТК «Магнат» надає транспортні послуги з перевезення вантажу (стальні труби) за маршрутом м. Нікополь (Україна) - Німеччина. Марка і номер автомобіля «ДАФ 0087АО/АЕ1461ХF», водій - ОСОБА_3 (а.с. 10).

Як видно із повідомлення про прийняття працівника на роботу, з 06.08.2021р. ОСОБА_1 був прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів у ТОВ «ТК «Магнат» згідно із наказом від 06.08.2021р. № 15-к (а.с. 8)

06.05.2022р. ТОВ «ТК «Магнат» перерахувало водію ОСОБА_1 аванс на відрядження - 30 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1766 (а.с. 9).

У відповідності до абзацу другого ст. 121 КЗпП України працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

Підприємство, що відряджає працівника, забезпечує його коштами для здійснення поточний витрат під час службового відрядження (авансом). Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток (п. 4 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 13.03.1998р. № 59 (далі Інструкція № 59).

Відповідно до п.п. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: завершує таке відрядження; завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

Згідно з п. 11 розділу II Інструкції № 59 якщо працівник отримав аванс на відрядження і не виїхав, то він повинен протягом трьох банківських днів з дня прийняття рішення про відміну поїздки повернути до каси підприємства зазначені кошти.

Відповідно до п. 17 розділу III Інструкції після повернення з відрядження працівник зобов`язаний до закінчення п`ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у грошових одиницях, в яких було надано аванс, у встановленому законодавством порядку.

Якщо працівник отримав аванс на відрядження за кордон і не виїхав, він повинен протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про відміну поїздки повернути до каси підприємства зазначені кошти в тих грошових одиницях, в яких було видано аванс.

У разі неповернення працівником залишку коштів у визначений строк відповідна сума стягується з нього підприємством у встановленому чинним законодавством порядку (п. 18 розділу ІІІ Інструкції).

Як вказує позивач, ОСОБА_1 у м. Дніпрі залишив транспортний засіб, на який йому було надано позивачем право керування при здійсненні перевезення вантажів згідно договір-заявки № 191 від 02.05.2022р.

Пізніше відповідача звільнено за пунктом 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

ТОВ «ТК «Магнат» 27.05.2022р. направило ОСОБА_1 вимогу про повернення коштів, яка залишилася без реагування (а.с. 11).

Відповідач грошові кошти, видані на відрядження, у сумі 30000,00 грн. протягом трьох робочих днів з дня прийняття ним рішення про відміну поїздки не повернув, тому вказані кошти підлягають стягненню із відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення збитків у розмірі у розмірі 20000,00 грн. внаслідок порушенням строків доставки вантажу у встановлені договором строки, задоволенню не підлягають, оскільки жодних належних і допустимих доказів, зокрема, первинних документів, які їх підтверджують ці збитки позивач не надав.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», від 27.02.2009р. під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності ( Пункт 3 доповнено абзацом третім згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001р.) … у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Водночас, позивач не навів міркувань, в чому саме полягає моральна шкода і якими доказами підтверджується те, що внаслідок винних дій відповідача сталося зниження престижу та підрив довіри до діяльності ТОВ «ТК «Магнат» з боку замовників.

У зв`язку і наведеним вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди в сумі 20000,00 грн. задоволенню не підлягають внаслідок їх недоведеності.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн. (а.с. 1), що є мінімальною ставкою судового збору, менше якої не сплачується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч.ч. 2, 3 ст. 274, ч. 5 ст. 279, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Магнат» до ОСОБА_1 про стягнення авансу на відрядження задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна Компанія «Магнат» (код ЄДРПОУ 38997731) аванс на відрядження в сумі 30000,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна Компанія «Магнат» (код ЄДРПОУ 38997731) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текстрішення виготовлений 19 травня 2023 року.

Суддя О.С. Наумова