Ухвала

від 24.05.2023 по справі 372/2094/23

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/2094/23

Провадження 4-с-13/23

ухвала

Іменем України

24 травня 2023 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Проць Т.В.,

при секретарі Лимаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області скаргу представника скаржника Марушевської Вікторії Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Гаврилюка Олександра Сергійовича, заінтересована особа кредитна спілка «Відродження мрій»,-

ВСТАНОВИВ :

В травні 2023 року до Обухівського районного суду Київської області звернулась представник скаржник Марушевська В.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 із вищевказаною скаргою. В обґрунтування поданої скарги ОСОБА_1 зазначає,що відповіднодо постановиВідділу державноївиконавчої службиОбухівського міськрайонногоуправління юстиціїКиївської області(нованазва Обухівський відділДержавної виконавчоїслужби вОбухівськомурайоніКиївської областіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ))№39916613від 26.09.2013року таРішення продержавну реєстраціюправ таїх обтяжень№11686791від 17.03.2014року накладеноарешт навсе майно,яке належить ОСОБА_1 ..Згідно відповідіОбухівського відділуДержавної виконавчоїслужби вОбухівському районіКиївської областіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ)вих.№19053від 24.04.2023року наадвокатський запит,23.09.2013року доОбухівського міськрайонноговідділу державноївиконавчої службиГоловного територіальногоуправління юстиціїу Київськійобласті надійшоввиконавчий лист№2-640/13від 08.08.2013року виданийОбухівським районнимсудом Київськоїобласті простягнення з ОСОБА_1 на користьКС «ВІДРОДЖЕННЯМРІЙ» боргуу розмірі13008грн.08коп.26.09.2013року державнимвиконавцем винесенопостанову провідкриття виконавчогопровадження (знакладенням арештуна майноборжника)за №39916613.17.04.2014року державнимвиконавцем винесенопостанову проповернення виконавчогодокумента стягувачу. В ОбухівськомуВДВС виконавчийлист №2-640/13від 08.08.2013року виданийОбухівським районнимсудом Київськоїобласті простягнення з ОСОБА_1 на користьКС «ВІДРОДЖЕННЯМРІЙ» боргуу розмірі13008грн.08коп.станом на24.04.2023року напримусове виконанняповторно ненадходив тане перебуває.Разом зцим,Скаржник повідомив,що післяповернення виконавчогодокументу стягувачу,виконавчий лист№2-640/13від 08.08.2013року виданийОбухівським районнимсудом Київськоїобласті буввиконаний добровільно,а вказанийу ньомуборг погашенопоза межамивиконавчого провадження,про щовідповідне повідомленняподавалось компетентнимособам державноївиконавчої служби. Відтак,враховуючи навітьне датувидачі Виконавчоголиста №2-640/13,а датуйого поверненнястягувачу,строк найого пред`явленнядо примусовоговиконання спливще у2017-2018році,а томустаном наданий часВиконавчий листне можебути пред`явленодо виконання,за спливомстроків. Не менш важливим також є той факт, що протягом майже 10 років КС «ВІДРОДЖЕННЯ МРІЙ» (стягувач) повторно не подавали Виконавчий лист до органів Державної виконавчої служби чи приватних виконавців, для його примусового виконання, та не звертались до Скаржника з вимогами чи претензіями, що вкотре підтверджує відсутність будь-яких фінансових претензій до ОСОБА_1 зі сторони КС «ВІДРОДЖЕННЯ МРІЙ». Таким чином рішення Обухівського районного суду Київської області, на підставі якого був виданий виконавчий лист №2-640/13 від 08.08.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «ВІДРОДЖЕННЯ МРІЙ» боргу у розмірі 13008 грн. 08 коп. виконаний Скаржником у повному обсязі, заборгованість перед стягувачем погашена. Оскільки, вищезазначена заборгованість, яка стягувалась за виконавчим листом у вищезазначених виконавчих провадженнях було погашена боржником у повному обсязі, доцільність існування вищезазначених арештів відсутня, а їх наявність порушує права боржника як власника майна. У зв`язку із цим, ОСОБА_1 звернувся до начальника Обухівського відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із Заявою від 28.04.2023 року про зняття арештів з належного йому нерухомого майна, накладених в процесі виконання вищезазначеного виконавчого листа суду та не знятих після завершення вищезгаданих виконавчих проваджень, однак вищезазначені арешти зняті не були, а орган ДВС не надав навіть відповіді на заяву Скаржника. Враховуючи, що заборгованість за виконавчим листом Обухівського районного суду Київської області, яка стягувалась у вищезазначеному виконавчому провадженні №39916613 була погашена боржником у повному обсязі, правових підстав не знімати спірні арешти з майна боржника у органу ДВС не було, а тому ігнорування вищезазначеної заяви ОСОБА_1 є бездіяльністю з боку такого органу. Окрім цього, згідно із вищезгаданою відповіддю ДВС на адвокатський запит, матеріали виконавчого провадження №39916613 були знищені за спливом строків для зберігання, тому витребувати від органу ДВС матеріали таких виконавчих проваджень, в т.ч. й Постанов, на підставі яких були накладені спірні арешти, не має сенсу. У поданій скарзі представник скаржника просить визнати бездіяльність начальника Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Гаврилюка Олександра Сергійовича, що полягає у не знятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), накладеного у виконавчому провадженні №39916613 протиправною та зобов`язати начальника Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Гаврилюка Олександра Сергійовича зняти арешт із усього майна ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ),яке накладене в рамках виконавчого провадження №39916613.

В судове засідання представник скаржника ОСОБА_2 не з`явились подавши заяву про розгляд скарги без її участі, в якій скаргу підтримала та просила її задовольнити з викладених у ній підстав.

Представник Обухівського відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про розгляд скарги заяв, клопотань суду не подав.

Представник КС «Відродженя мрій» до суду не з`явився, про час розгляду скарги повідомлявся належним чином.

Враховуючи,щосторонине прибуливсудовезасідання,аперешкоддля розглядусправисудомне встановлено,судвважаєза можливездійснюватирозгляду судовомузасіданнібез фіксуваннясудовогопроцесуза допомогоюзвукозаписувальноготехнічногозасобу,відповіднодовимог частинидругоїстатті247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали скарги та цивільної справи, приходить до наступного висновку.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились у статті 25 цього ж Закону у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Чинна на дату винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу редакція Закону України «Про виконавче провадження» (частина четверта статті 50) передбачала, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державноївиконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Суд вважає, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчих документів стягувачу) не встановлювало прямого обов`язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.

Водночас, спір у даній справі, виник не у зв`язку з оскарженням бездіяльності у вигляді не зняття арешту державними виконавцями, які здійснювали виконавчі дії у виконавчому провадженні №39916613 на стадії їх завершення під час повернення виконавчих документів стягувачу у 2013 та 2014 роках. Спір виник у зв`язку з тим, що на заяву ОСОБА_1 від 28.04.2023 року про зняття арешту у зв`язку з виконанням виконавчого документу поза межами виконавчого провадження та знищенням матеріалів виконавчого провадження державний виконавець відмовився зняти арешт з майна боржника. За таких обставин, стаття 50 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчих документів стягувачу) не є тим законом, який регулює спірні правовідносини.

Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу.

Подаючи заяву про зняття арешту з майна, ОСОБА_1 вказав, що він погасив борг перед Стягувачем, у добровільному порядку поза межами виконавчого провадження №39916613, які є завершеними та матеріали яких знищено виконавчою службою. Стягувачем та представником ВДВС вказані обставини не спростовані.

Виконавчий лист повторно в строки визначені Законом до виконання не пред`являвся.

За таких обставин суд вважає доцільним зняти арешт, накладений на майно боржника для забезпечення виконання вже виконаного судового рішення, оскільки у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність.

Крім того, суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353

цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності. Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовної діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У даній правовій ситуації відмова в задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на все майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №39916613, унеможливить в подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна, оскільки чинне законодавство не регулює питання зняття обтяжень з майна боржника у випадку добровільного виконання виконавчого документа після повернення його стягувачу.

При цьому варто також врахувати те, що наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. На підставі зазначеного, незняття ДВС арешту з майна боржника у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання ДВС зняти арешт з майна боржника.

За змістом ч. 2,3ст. 451 ЦПК Україниу разі встановлення обґрунтованості скарги, - суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі зазначеного суд погоджується із доводами скарги про те, що не зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання начальника Обухівського відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаврилюка Олександра Сергійовича зняти арешт з майна боржника.

За таких обставин справи суд задовольняє скаргу ОСОБА_1 в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючисьст.447, 450, 451 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Скаргу представника скаржника Марушевської Вікторії Іванівни, що діє в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Гаврилюка Олександра Сергійовича задовольнити в повному обсязі.

Визнати бездіяльність начальника Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Гаврилюка Олександра Сергійовича, що полягає у не знятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), накладеного у виконавчому провадженні №39916613 протиправною.

Зобов`язати начальника Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Гаврилюка Олександра Сергійовича зняти арешт із усього майна ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ),яке накладене в рамках виконавчого провадження №39916613.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Т.В.Проць