Рішення

від 29.05.2023 по справі 711/1690/23

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1690/23

Провадження № 2/711/949/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого-судді Скляренко В.М.

при секретарі Копаєвій Є.В.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Черкаської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

Представник позивача адвокат Гарбазей Д.О., який діє на підставі ордеру серії СА №1050821 від 22.03.2023р., звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що матері позивача ОСОБА_3 на праві власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_2 . Квартира була придбана ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №417-2 від 23.10.1997р., зареєстрованого товарною біржею «Українська біржа нерухомості». Після смерті матері позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, оскільки договір купівлі-продажу квартири не може бути прийнятий нотаріусом в якості правовстановлюючого документу через те, що на момент його укладання не був нотаріально посвідчений. За таких обставин позивач позбавлений можливості отримати документи про підтвердження набуття ним у спадщину майна після смерті матері, внаслідок чого звернувся до суду з даним позовом.

Від відповідача Черкаська міська рада не надходило письмового відзиву проти позову.

28.03.2023р. судом відкрито провадження у справі з визначенням порядку розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

За клопотанням представника позивача 28.03.2023р. судом постановлено ухвалу, якою витребувано з Другої черкаської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

12.04.2023р. на адресу суду надійшла копія спадкової справи після померлої ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 судом закрите підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Пояснив, що позивач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 і успадкував все майно після смерті померлої, внаслідок чого отримав свідоцтво про право на спадщину на грошову кошти, проте позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на квартиру через відсутність належного правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності померлої на таку квартиру. Зауважив, що відсутність належного правовстановлюючого документу на квартиру та відмова нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на квартиру порушує законні права позивача на успадкування майна після смерті матері, внаслідок чого він змушений звернутись до суду з даним позовом.

Представник відповідача ОСОБА_4 , який діє на підставі довіреності №8-01-21 від 02.01.2023р., в судове засідання не з`явився, проте надав суду клопотання, в якому просив розглянути справу без його участі та ухвалити рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 , з однієї сторони, та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діяла від свого імені та від імені ОСОБА_7 , з іншої сторони, 23.10.1997р. уклали договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_3 купила квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка складається з двох кімнат, загальна площа 44,6кв.м., в тому числі житлова площа 31,3кв.м., та розташована на третьому поверсі п`ятиповерхового панельного будинку (далі спірна квартира). Зазначений договір був укладений та зареєстрований на товарній біржі «Українська біржа нерухомості» (Черкаська філія) відповідно до протоколу відкритих торгів №3 від 23.10.1997р. та зареєстрований з реєстраційним номером №417-2 /а.с. 10/.

У подальшому, на підставі вищевказаного Договору купівлі продажу за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на спірну квартиру в КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», що підтверджується листом № 31075о від 04.04.2022р. /а.с. 11/.

Згідно висновку про вартість спірної квартири від 19.03.2023р., складеного ПП «Ажіо», загальна ринкова вартість квартири на момент оцінки складає 550000 грн. /а.с. 24/.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у реєстрі відсутня інформація про наявність зареєстрованих прав на спірну квартиру, що підтверджується відповідними інформаційними довідками від 22.03.2023р. №326570785 та №326571539 /а.с. 14, 15/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Клайпеда Литовської Республіки ОСОБА_3 померла, що підтверджується записом про смерть №2174 від 15.11.2021р., складеним у відділі цивільної метрикації та реєстрації Адміністрації муніципалітету міста Клайпеда /а.с. 9/.

Позивач є сином ОСОБА_8 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 /а.с. 80/.

25.03.2022р. позивач звернувся до Другої черкаської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , внаслідок чого у Спадковому реєстрі було заведено спадкову справу №150/2022 /а.с. 41-107/.

Згідно довідки нотаріусу Другої черкаської державної нотаріальної контори від 18.01.2023р. №107/02-14 позивач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 /а.с. 20/.

У зв`язку із прийняттям позивачем спадщини після смерті матері йому ІНФОРМАЦІЯ_3 було видано нотаріусом свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові кошти, що належали померлій та зберігались на банківському рахунку НОМЕР_2 від 14.07.2016р. у ПАТ КБ «Приватбанк» /а.с. 21/.

13.01.2023р. нотаріус Другої черкаської державної нотаріальної контори виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, згідно якої нотаріус відмовив ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дана відмова обґрунтована тим, що в якості документа, який підтверджує право власності на зазначену квартиру позивачем був наданий договір купівлі-продажу, який зареєстрований на товарній біржі, але не був посвідчений нотаріально /а.с. 70/.

За таких обставин, позивач вважає, що спірна квартира входить до складу спадщини його померлої матері, а тому він має право на набуття у власність такої квартири в порядку спадкування, але його право не визнається, внаслідок чого він звернувся до суду з зазначеним позовом.

Таким чином існує спір з приводу порядку реалізації права на спадкування за законом, який регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК) та іншими нормативно-правовими актами.

Надаючи оцінку доводам учасників справи та обставинам спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1258 ЦК спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають, зокрема, діти спадкодавця.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК).

Частиною першою статті 1269 ЦК визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 позивач подав у визначений законом строк заяву про прийняття спадщини. Будь-які інші особи з заявами про прийняття спадщини не звертались. Заповітів за життя ОСОБА_3 не складала. На момент смерті ОСОБА_3 проживала одна, а отже відсутні особи, які могли фактично прийняти спадщину після її смерті. Таким чином, єдиним спадкоємцем майна, що залишилось після смерті ОСОБА_3 , є позивач.

Згідно ст. 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

По обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що підставою для відмови у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на спірну квартиру стала відсутність належного правовстановлюючого документу про підтвердження права власності спадкодавця на таку квартиру, оскільки договір купівлі-продажу квартири, на підставі якого спадкодавець придбала спірну квартиру на товарній біржі 23.10.1997р., не був посвідчений нотаріально.

Надаючи оцінку підставам набуття спадкодавцем права власності на спірну квартиру суд виходить з наступного.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009р. роз`яснено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

На момент укладання біржової угоди, яка є предметом судового розгляду, спірні правовідносини регулювались нормами ЦК УРСР (1963р).

Згідно ст. 153 ЦК УРСР, який діяв на момент укладення спірного правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК УРСР передбачалось, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу. Натомість ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР передбачалось, якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Згідно ч. 3 ст. 9 ЖК України громадяни мають право придбати житло на біржових торгах.

У відповідності до ст. 12 Закону України «Про власність», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни набувають право власності в разі укладання угод, які не заборонені Законом.

Статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, передбачалось, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13.12.1995р., зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.01.1996р. за № 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржею.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004р. за № 1952-1 право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Таким чином, спірні правовідносини на момент їх виникнення були врегульовані різним чином одночасно нормами ЦК УРСР та Законом України «Про товарну біржу», тобто існувала колізія норм права щодо необхідності нотаріального посвідчення угод купівлі-продажу жилих будинків, укладених на товарній біржі.

Зі змісту договору купівлі-продажу від №417-2 від 23.10.1997р. вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на товарній біржі «Українська Біржа Нерухомості» (Черкаська філія) та подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. У відповідності до вимог ст. 227 ЦК УРСР підлягає реєстрації в Черкаському об`єднаному бюро технічної інвентаризації.

Згідно листа КП «Черкаське ОБТІ» від 04.04.2022р. за №31075о станом на 01.01.2013р. право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 417-2 від 23.10.1997р.

Отже, отримавши державну реєстрацію в КП «Черкаське ОБТІ» права власності на спірну квартиру, яку ОСОБА_3 придбала за договором купівлі-продажу №417-2 від 23.10.1997р., що зареєстрований на Товарній біржі «Українська Біржа Нерухомості», держава тим самим визнала її право власності на таку квартиру, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.

Варто звернути увагу, що Закон України «Про товарну біржу» (в редакції станом на 05.09.1997) дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купівлі-продажу товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржі та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. В такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах БТІ, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об`єктів нерухомості.

При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», що дозволяли відмежувати об`єкти нерухомості від біржових операцій, були внесені лише у 2003р. році.

У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири у 1997р. році, в самому Законі України «Про товарну біржу» не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього Закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.

Тому в цьому контексті немає підстав для визнання нікчемним договору купівлі-продажу №417-2 від 23.10.1997р., що зареєстрований на товарній біржі «Українська Біржа Нерухомості».

Разом з тим, незважаючи на те, що на теперішній час право власності померлої ОСОБА_3 на спірну квартиру зареєстроване у встановленому законом порядку, відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, укладеного 23.10.1997р., в силу дії норми ст. 227 ЦК УРСР, свідчить про його недійсність, а відтак такий договір не є належним правовстановлюючим документом про підтвердження права власності на нерухоме майно, що перешкоджає позивачу оформити право власності на спірну квартиру у встановленому законом порядку.

Отже, враховуючи що позивач прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , але не має можливості отримати документ на підтвердження права власності на спадщину, до складу якої входить нерухоме майно, то його право є порушеним і підлягає захисту.

Статтею 16 ЦК передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи, до яких, зокрема, законодавцем віднесено визнання права. Право на обрання способу захисту своїх прав та законних інтересів (нотаріальний чи судовий) належить виключно особі і не може бути обмежене з формальних міркувань.

Згідно ст. 392 ЦК власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що позивач відповідно до закону вчинив всіх необхідних заходів для належного прийняття у спадщину спірної квартири після смерті матері, проте не має можливості отримати відповідного свідоцтва та позбавлений можливості зареєструвати своє право, то суд приходить до висновку про те що його право не визнається, а отже може бути захищене судом шляхом визнання за ним права власності на відповідну квартиру в порядку спадкування за законом. При цьому, беручи до уваги, що позивач є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину, а відповідне спадкове майно знаходиться на території територіальної громади м. Черкаси, то позов пред`явлений до належного відповідача.

За таких обставин суд доходить висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог, внаслідок чого позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 5500 грн. Оскільки позивачем не заявлялось вимог про відшкодування відповідних судових витрат, то на підставі ст.13 ЦПК України у суду відсутні підстави для розгляду питання про відшкодування таких витрат за рахунок відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.3, 5, 13, 81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодекс України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 доЧеркаської міськоїради провизнання прававласності впорядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 29 травня 2023 року.

Головуючий: В.М. Скляренко