Постанова

від 26.04.2023 по справі 596/583/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 596/583/19

провадження № 61-4013св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АСКО»,

відповідачі: фермерське господарство «Масарівські Липки», ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу фермерського господарства «Масарівські Липки» на постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 березня 2022 року у складі колегії суддів: Костіва О. З., Хоми М. В., Шевчук Г. М.,

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АСКО» до фермерського господарства «Масарівські Липки», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання поновленим договору оренди земельної ділянки.

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АСКО» (далі - ТОВ «Торговий дім «АСКО») звернулося до суду з позовом до фермерського господарства «Масарівські Липки» (далі - ФГ «Масарівські Липки»), ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання поновленим договору оренди земельної ділянки.

Позов обґрунтовано тим, що 30 листопада 2007 року між ТОВ «Торговий дім «АСКО» та ОСОБА_1 укладено договір оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,76 га, яка знаходиться на території Яблунівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області, строком на 10 років. Вказаний договір оренди землі зареєстровано у Гусятинському реєстраційному відділі Тернопільської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що 12 лютого 2008 року у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис про реєстрацію. Строк дії договору оренди землі розпочав свій перебіг з наступного дня після його державної реєстрації та закінчився 12 лютого 2018 року.

Пунктом 6 вищезазначеного договору передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право на його поновлення на новий строк за умови письмового повідомлення орендодавця про намір продовжити його дію не пізніше 30 днів до закінчення строку його дії. Після отримання земельної ділянки в оренду ТОВ «Торговий дім «АСКО» почало використовувати її за цільовим призначенням та належним чином виконувати всі взяті на себе договірні зобов`язання.

09 січня 2018 року позивач, маючи намір скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі, протягом часу дії договору оренди землі, направив відповідачу ОСОБА_1 лист-повідомлення від 29 грудня 2017 року про наміри скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі на новий строк, долучивши до такого листа відповідний проект додаткової угоди. Вказаний лист відповідач ОСОБА_1 отримав 10 січня 2018 року та 12 січня 2018 року підписав додаткову угоду до договору оренди землі з ТОВ «Торговий дім «АСКО» від 30 листопада 2007 року, узгодивши всі істотні умови договору оренди землі. Тому, позивач ТОВ «Торговий дім «АСКО», після закінчення строку дії договору оренди землі, який було продовжено шляхом укладення додаткової угоди, продовжило використовувати земельну ділянку у своїй господарській діяльності.

Проте, відповідач ОСОБА_1 , незважаючи на укладення додаткової угоди із ТОВ «Торговий дім «АСКО», 13 лютого 2018 року уклав ще один договір оренди тієї ж земельної ділянки з відповідачем ФГ «Масарівські Липки», за яким 28 лютого 2018 року було зареєстроване право оренди земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою, отриманою через офіційний сайт Міністерства юстиції України.

Позивач вважає, що укладення 13 лютого 2018 року нового договору оренди земельної ділянки її власником до закінчення строку дії попереднього договору оренди порушує визначені положеннями ЦК України та приписами Закону України «Про оренду землі» вимоги щодо укладення цього правочину, оскільки власник майна не вправі одночасно надати одне і те ж саме належне йому майно в оренду двом різним орендарям, а тому договір оренди від 13 лютого 2018 року слід визнати недійсним.

Крім того, позивач вважає, що діями відповідачів, а саме укладенням між ними оспорюваного договору оренди землі, було порушено переважне право позивача ТОВ «Торговий дім «АСКО» на поновлення договору оренди землі та яке, в силу вимог статей 15, 16 ЦК України підлягає захисту.

У зв`язку з викладеним позивач просив суд:

- визнати договір оренди земельної ділянки, яка розташована на території Яблунівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області, площею 1,76 га, кадастровий номер 6121689600:01:001:0161, укладений між ФГ «Масарівські Липки» та ОСОБА_1 13 лютого 2018 року недійсним;

- визнати поновленим договір оренди земельної ділянки, яка розташована на території Яблунівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області, площею 1,76 га, кадастровий номер 6121689600:01:001:0161, укладений між ТОВ «Торговий дім «АСКО» та ОСОБА_1 30 листопада 2007 року в редакції укладеної 12 січня 2018 року додаткової угоди до договору оренди землі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 15 вересня 2021 року у складі судді Цвинтарної Т. М. в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що переважне право ТОВ «Торговий дім «АСКО» на укладення договору оренди землі з відповідачем ОСОБА_1 припинилося, оскільки переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Додаткова угода про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки від 12 січня 2018 року суперечить листу ОСОБА_1 від 29 грудня 2017 року про відмову від продовження договору оренди землі.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 22 березня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Торговий дім «АСКО» задоволено.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 15 вересня 2021 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, розташованої на території Яблунівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області, площею 1,76 га, кадастровий номер 6121689600:01:001:0161, від 13 лютого 2018 року, який укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Масарівські Липки».

Поновлено договір оренди земельної ділянки, розташованої на території Яблунівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області, площею 1,76 га, кадастровий номер 6121689600:01:001:0161, від 30 листопада 2007 року, який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Торговий дім «АСКО», у редакції укладеної 12 січня 2018 року додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Стягнуто з ФГ «Масарівські Липки», ОСОБА_1 на користь ТОВ «Торговий дім «АСКО» судовий збір в загальній сумі 9 605,00 грн, по 4 802,50 грн з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач дотримався процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, надав орендодавцю проект додаткової угоди до договору оренди та зазначив у ньому істотні умови, зокрема, щодо строку та орендної плати. Орендодавець ОСОБА_1 погодився з укладенням договору оренди на новий строк, у тому числі з істотними умовами, однією з яких є розмір орендної плати та підписав цю додаткову угоду 12 січня 2018 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2022 року до Верховного Суду, ФГ «Масарівські Липки», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

05 травня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Гусятинського районного суду Тернопільської області.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 11 квітня 2023 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц та від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17.

В касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Торговий дім «АСКО» лист-пропозицію про поновлення договору оренди землі та три примірника додаткової угоди до нього, які він не підписав. ОСОБА_1 направив ТОВ «Торговий дім «АСКО» у встановлені законодавством строки лист-відповідь про незгоду на поновлення договору оренди землі.

ТОВ «Торговий дім «АСКО» не довело, що вказану додаткову угоду направлено у строки, які визначені статтею 33 Закону України «Про оренду землі» та не обґрунтувало доводи щодо користування земельною ділянкою орендодавця та її обробітку після завершення дії договору оренди земельної ділянки.

Доводи інших учасників справи

У червні 2022 року ТОВ «Торговий дім «АСКО» надіслало відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції є обґрунтованою, а касаційна скарга - безпідставною.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що ОСОБА_1 відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 457748, який виданий 01 грудня 2006 року Гусятинською районною державною адміністрацією, є власником земельної ділянки площею 1,76 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Яблунівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області (т. 1 а. с. 12, 13).

30 листопада 2007 року між ТОВ «Торговий дім «АСКО» та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець ОСОБА_1 надав, а орендар ТОВ «Торговий дім «АСКО» прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 1,76 га ріллі, кадастровий номер 6121689600:01:001:0161, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а. с. 8, 9).

Пунктом 6 договору передбачено, що договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно із пунктом 33 договору його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

У пункті 39.1 цього договору передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстровано у Гусятинському районному відділі Тернопільської регіональної філії «Центр державного земельного кадастру» 12 лютого 2008 року, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040865601576.

Таким чином, договір оренди укладено на строк до 12 лютого 2018 року.

03 листопада 2017 року, згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 37982449 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Торговий дім «АСКО» було зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 07 листопада 2017 року № 102863975 (т. 1 а. с. 10, 11).

У 2017 році ТОВ «Торговий дім «АСКО» виплатило ОСОБА_1 орендну плату за користування земельною ділянкою в сумі 1 100,00 грн, що стверджується відомістю на виплату зерна в рахунок орендної плати за 2017 рік (т. 1 а. с. 36, 37).

ТОВ «Торговий дім «АСКО» листом від 29 грудня 2017 року за № 29-12-2017/224 повідомило ОСОБА_1 про намір скористатися своїм переважним правом на продовження договору оренди землі. В даному листі повідомлено про використання товариством свого переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк та про продовження строку договору оренди землі на 7 років, а також передбачено збільшення розміру орендної плати до 6 % від нормативної грошової оцінки землі на рік в грошовій формі, або в натуральній формі - 1 700 кг зерна (для ріллі), щорічно. Також зазначено, що до листа додається проект додаткової угоди про поновлення строку договору оренди землі (т. 1 а. с. 14).

У вищевказаному листі зазначено, що відсутність письмових заперечень або ненадсилання відповіді на вказаний лист буде означати для товариства згоду орендодавця на продовження орендних відносин на умовах, запропонованих у додатковій угоді. У разі незгоди орендодавця з певними умовами існуючого договору оренди землі або умовами, викладеними у додатковій угоді, орендодавцю запропоновано направити власний проект додаткової угоди з прийнятними для нього умовами.

Лист разом із проектом додаткової угоди в трьох примірниках відправлений 09 січня 2018 року та отриманий ОСОБА_1 10 січня 2018 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та зворотним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. У вказаному описі вкладення у цінний лист за порядковим № 2 у графі «Найменування предметів» значиться - «додаткова угода про поновлення договору оренди землі на одному аркуші у трьох примірниках», у графі «Кількість предметів» - 3 (т. 1 а. с. 15).

12 січня 2018 року ТОВ «Торговий дім «АСКО» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до договору оренди землі від 30 листопада 2007 року на умовах, визначених в проекті додаткової угоди (т. 1 а. с. 16).

Після цього, 22 січня 2018 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Торговий дім «АСКО» із відповіддю на лист-повідомлення товариства від 29 грудня 2017 року про незгоду на продовження дії договору оренди спірної земельної ділянки, посилаючись на те, що він планує обробляти земельну ділянку самостійно.

01 лютого 2018 року ТОВ «Торговий дім «АСКО» вищевказану відповідь ОСОБА_1 отримало. Вказаний факт підтверджується описом вкладення до цінного листа та зворотним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1 а. с. 66-68).

13 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ «Масарівські Липки» укладено договір оренди земельної ділянки за № Я/105, загальною площею 1,76 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6121689600:01:001:0161, яка розташована на території Яблунівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області, який зареєстрований згідно із рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 лютого 2018 року за № 39908722 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 28 лютого 2018 року № 115616243 (т. 1 а. с. 74, 75).

Пунктом 8 цього договору передбачено, що договір укладено на 10 років з 13 лютого 2018 року по 12 лютого 2028 року.

Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата нараховується орендарем у грошовій формі у розмірі 4 323,00 грн. В рахунок орендної плати може передаватись 1 700 кг зерна (пшениці).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Частина друга статті 16 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Щодо поновлення договору оренди земельної ділянки

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на час направлення орендарем повідомлення орендодавцю про поновлення договору на новий строк) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Водночас поновлення договору оренди згідно із частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Так, частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Тобто, поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону України «Про оренду землі» спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків на новий строк.

Правочин, на підставі якого здійснюється продовження орендних прав та обов`язків, у силу загальних приписів ЦК України щодо порядку укладення, зміни та розірвання договорів має бути вчинений у тій самій формі, що й первісний договір оренди.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15 та від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.

Отже, статтею 33 Закону України «Про оренду землі» визначено як підстави поновлення договору оренди землі, так і порядок такого поновлення шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди землі. Право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означають право сторони на звернення до суду для укладення додаткової угоди.

Додаткова угода до договору оренди землі, зміст якої зафіксований у рішенні суду, відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Висновки про належний спосіб захисту при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди землі Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, вказавши, що при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту.

У справі, що розглядається, ТОВ «Торговий дім «АСКО» не заявляло вимог щодо визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги у частині визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, вказаних приписів закону та висновків Великої Палати Верховного Суду не врахував та прийняв рішення, яке фактично є констатацією обставин продовження орендних правовідносин, а не зміною правовідношення судом та поновленням договору в судовому порядку в розумінні статей 16 та 651 ЦК України.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 183/6879/19.

Щодо визнання договору оренди земельної ділянки недійсним

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц).

Оскільки зареєстроване право оренди землі є речовим правом, то і способи захисту такого права можуть бути такими, що притаманні речовим правам. У відносинах оренди визнається право орендаря на абсолютний захист від порушення його права на орендоване майно третіми особами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року в справі № 143/591/20 зазначено, що: «визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням переважного права, не поновлює порушеного переважного права, тому що таке визнання само по собі не має наслідком обов`язок власника земельної ділянки (орендодавця) укласти договір оренди із суб`єктом переважного права (орендарем). За цих підстав, закономірною є неприйнятність та неефективність такого способу для захисту переважного права. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту). Визнання недійсним договору оренди, який порушує переважне право, не є ефективним способом захисту, адже задоволення цієї позовної вимоги не здатне поновити майнову сферу позивача, а тому вимога не відповідає ефективному способу захисту. Сам по собі факт визнання недійсним договору оренди, укладеного з новим орендарем, не зумовлює автоматичного поновлення переважного права попереднього орендаря, яке підлягає захисту у спосіб, установлений законом, а саме шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди. За таких умов, якщо первинний орендар має право на укладення договору оренди (додаткової угоди до неї), то наявні два різні порушення прав первинного орендаря: з боку орендодавця (який відмовляється укладати додаткову угоду до договору оренди) та з боку наступного орендаря (який незаконно заволодів майном - правом оренди - шляхом реєстрації цього права). Тому належним способам захисту прав первинного орендаря відповідають дві позовні вимоги - про спонукання до укладення додаткової угоди (тобто про визнання такої угоди укладеної) та про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря. На належність такого способу захисту, як визнання відсутнім права, вже вказувала Велика Палата Верховного Суду (постанова від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, пункти 6.12, 6.14). Судове рішення про визнання відсутнім права відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації припинення права оренди. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові».

Отже, неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог ТОВ «Торговий дім «АСКО»необхідно відмовити з підстав неправильно обраного позивачем способу захисту своїх прав.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 22 лютого 2022 року у справі № 941/496/20-ц та від 01 червня 2022 року у справі № 272/450/18.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд на вказане уваги не звернув, тому дійшов до помилкового висновку про задоволення позову, а суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог, проте помилився щодо мотивів такої відмови. За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - зміні з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною третьою статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 389, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства «Масарівські Липки» задовольнити частково.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 березня 2022 року скасувати.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 15 вересня 2021 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: С. О. Карпенко

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров В. В. Пророк