Постанова

від 10.05.2023 по справі 308/9220/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 травня 2023 року

м. Київ

справа № 308/9220/21

провадження № 61-1328св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Великолазівський ліцей Баранинської сільської ради Закарпатської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 квітня 2022 року у складі судді Деметрадзе Т. Р. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Куштана Б. П., Кожух О. А.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Великолазівського ліцею Баранинської сільської ради Закарпатської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Великолазівського ліцею Баранинської сільської ради Закарпатської області (далі - Великолазівський ліцей) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтовано тим, що позивач працювала на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею до 23 червня 2021 року. Наказом директора ліцею Данко В. С. від 18 червня 2021 року № 114-к вона була звільнена у зв`язку з відмовою від продовження роботи в істотних умовах праці, що змінилися, на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

Вважає своє звільнення є незаконним, оскільки її не було повідомлено, які саме істотні умови праці зміняться та у зв`язку з чим вона просила адміністрацію ліцею видати попередження про зміну істотних умов праці, але відповідь від адміністрації не отримала.

Вказує, що у Великолазівському ліцеї фактично відбулася реорганізація і тому її мали б звільнити на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Також, при звільненні їй не було надано невикористану відпустку.

З врахуванням наведеного позивач просила суд:

- поновити її на роботі на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею;

- стягнути з Великолазівського ліцею середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 червня 2021 року до дня поновлення на роботі;

- стягнути на її користь судові витрати на правову допомогу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 квітня 2022 року, яке залишено без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що звільнення позивача ОСОБА_1 відбулося із дотриманням норм трудового законодавства. Позивач не може бути поновлена на роботі, оскільки навчальний заклад, в якому вона працювала припинив своє існування, право на відпустку не порушене так як позивачу була надана компенсація за невикористані дні відпустки, а також через те, що позивач відмовилася працювати на запропонованій посаді.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

24 лютого 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 квітня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 02 травня 2023 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петров Є. В., Стрільчук В. А., Фаловська І. М.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2020 року у справі № 215/2330/19, від 23 грудня 2020 року у справі № 447/334/18, від 01 грудня 2021 року у справі № 761/24929/20 та інших.

В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що зміна істотних умов праці у даній ситуації не мала місце взагалі, оскільки була порушена процедура звільнення позивача. Документ, який був пред`явлений позивачу не можна вважати повідомленням чи попередженням про зміну істотних умов праці, а тому, таке повідомлення не було вручено працівнику за два місяці до зміни істотних умов.

Порушення процедури звільнення у зв`язку з ненаданням відпустки та звільнення особи не в останній день її відпустки є достатньою та самостійною причиною для встановлення того, що в даному випадку було порушено установлений законом порядок звільнення особи, що свідчить про незаконність такого звільнення.

Доводи інших учасників справи

У березні 2023 року Великолазівський ліцей надіслав відзив на касаційну скаргу у якому просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 працювала на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею до 23 червня 2021 року.

Наказом директора Великолазівського ліцею Данко В. С. «Про пониження ступеня та зміну назви Яроцької гімназії-філії «Великолазівського ліцею» Баранинської сільської ради» від 26 лютого 2021 року № 37-к наказано: 1. Понизити ступінь Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею до Яроцької початкової школи-філії Великолазівського ліцею до 01 вересня 2021 року.

2. Звернутися за погодженням до профспілкового комітету щодо зміни істотних умов праці працівників Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею.

3. Попередити працівників Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею про можливу зміну істотних умов праці, переведення, звільнення у зв`язку з пониженням ступеня закладу з дотриманням вимог чинного законодавства 22 березня 2021 року.

4. Здійснити зміни в Єдиному державному реєстрі щодо внесення змін до відомостей про зміну назви «Яроцька гімназія-філія «Великолазівського ліцею» Баранинської сільської ради» на «Яроцька початкова школа-філія «Великолазівського ліцею» Баранинської сільської ради» з 22 червня 2021 року.

5. Зареєструвати статут Великолазівського ліцею в новій редакції до 01 вересня 2021 року.

6. Затвердити штатний розпис Великолазівського ліцею до 31 травня 2021 року.

7. Перевести педагогічних працівників Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею до опорного закладу на повне або неповне (за письмовою згодою) тижневе навантаження.

8. Перевести інших працівників на наявні вакантні посади, а при їх відсутності - звільнити по статті 36, статті 40 КЗпП України з дотриманням вимог чинного законодавства.

9. Перевести учнів 5-9 класів Яроцької гімназії-філії до Великолазівського ліцею, враховуючи бажання батьків або осіб, які їх заміняють.

10. Забезпечити освітній процес для учнів 5-9 класів на базі Великолазівського ліцею з 01 вересня 2021 року.

11. Організувати підвіз учнів 5-9 класів з с. Ярок до опорного закладу Великолазівський ліцей з 01 вересня 2021 року (а. с. 28, 29).

16 березня 2021 року відповідно до витягу із протоколу первинної профспілкової організації опорного закладу освіти «Великолазівський ліцей» № 3 постановлено надати дозвіл на попередження працівників Яроцької гімназії-філії про зміну істотних умов праці, відповідно до рішення від 19 лютого 2021 року № 23 «Про пониження ступеня гімназії-філії «Великолазівського ліцею» Баранинської сільської ради Закарпатської області» (а. с. 32, 33).

Згідно із попередженням від 22 березня 2021 року № 01-19/71 Великолазівський ліцей попередив відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України заступника директора з навчально-виховної роботи Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці; по закінченню 2-х місяців з моменту даного попередження ОСОБА_1 буде переведено в Підгорбську початкову школу-філію на посаду асистента вчителя. Згідно із статтею 32 КЗпП України ОСОБА_1 має право погодитися зі зміною істотних умов праці або відмовитися від продовження роботи в нових умовах. Для подальшої роботи слід надати заяву про згоду працювати у нових умовах праці. Ненадання заяви буде свідчити про відмову працювати у нових умовах праці (а. с. 6).

Відповідно до акта від 22 березня 2021 року № 4 Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею «Про відмову ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з попередженням про зміну істотних умов праці від 22 березня 2021 року № 01-19/71» комісією у складі Гутич Е. Ю. , Газа В. М. , Мешко В. С. , Галола О. І. складено акт про те, що 22 березня 2021 року о 11:00 год директор Великолазівського ліцею Данко В. С. вручила ОСОБА_1 попередження про зміну істотних умов праці від 22 березня 2021 року № 01-19/71, однак ОСОБА_1 не погодилась підписувати попередження (а. с. 31).

11 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до директора Великолазівського ліцею із заявою, в якій просила видати їй попередження про зміну істотних умов праці від 22 березня 2021 року та повідомити їй про права та обов`язки на запропонованій посаді та розмір посадового окладу в тому числі про наявність шкідливих умов праці на новій посаді (а. с. 5).

Наказом директора ліцею Данко В. С. від 18 червня 2021 року № 114-к ОСОБА_1 звільнено у зв`язку з відмовою від продовження роботи в істотних умовах праці, що змінилися на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України; бухгалтерії наказано здійснити повний розрахунок із працівником, нарахувати грошову компенсацію за 41 календарний день невикористаної щорічної відпустки за період з 01 жовтня 2020 року по 22 червня 2021 року та виплатити вихідну допомогу (а. с. 4).

Згідно із актом управління Держпраці у Закарпатській області від 16 липня 2021 року № ЗК 298/283/АВ за заявою працівників Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею ОСОБА_1, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 було проведено інспекційне відвідування, згідно з яким порушень законодавства про працю не виявлено (а. с. 34-46).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Зміна істотних умов праці (розміру оплати праці, тривалості робочого часу, режиму роботи, зміну розрядів і найменування посад) може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

Зміною істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, викликаною змінами в організації виробництва і праці, визнається раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, впровадження передових методів тощо.

Попередження - це пропозиція працівникові продовжувати роботу після того, як власник з додержанням встановленого строку змінить істотні умови праці. Працівник може цю пропозицію прийняти і продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці, а може відмовитися від продовження роботи у зв`язку із змінами істотних умов праці.

У пункті 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що згідно з частиною третьою статті 32 КЗпП України в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших - допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов`язку поновити працівникові попередні умови праці.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Отже, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 582/1001/15-ц (провадження № 14-286цс18), зазначено, що зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці. Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено право власника або уповноваженого ним органу на розірвання трудового договору у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 761/11887/15-ц (провадження № 61-15506сво18) зроблено висновок, що звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із його відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору є окремою самостійною підставою для припинення трудового договору, яка обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору. Підставою для звільнення працівника за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України є його відмова від продовження роботи в нових умовах праці після спливу двомісячного строку з часу ознайомлення з відповідним повідомленням.

У постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 161/1147/16-ц (провадження № 61-37720св18) вказано, що зміна істотних умов праці за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці (постанова Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748цс15). У статті 32 КЗпП України наведено перелік умов праці, які можна вважати істотними, до яких належать, зокрема: система та розмір оплати праці, пільги, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад. Наведений перелік не є вичерпним, оскільки істотними можуть вважатися й інші умови праці.

При зміні істотних умов праці, посада, яку обіймає працівник, залишається у штатному розписі, але змінюються умови трудового договору - розмір оплати праці, тривалість робочого часу, режим роботи тощо.

У постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 317/181/19 (провадження № 61-21021св21) зазначено, що «… зміна істотних умов праці відбувається за тією самою посадою, у тій самій установі, де працівник працював до такої зміни. Пропозиція обійняти інші посади не є зміною істотних умов праці».

Факт скорочення посади сам по собі виключає звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки відсутні передбачені частиною третьою статті 32 КЗпП України обставини. Про визначену частиною третьою статті 32 КЗпП України зміну істотних умов праці та, відповідно, припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України можливо стверджувати тоді, коли посада працівника не скорочується, а лише змінюються істотні умови праці за цією посадою.

Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 11 травня 2021 року у справі № 317/182/19-ц (провадження № 61-231св21), правовідносини у якій є подібними правовідносинам у цій справі.

Судами встановлено, що директором Великолазівського ліцею Данко В. С. було видано наказ «Про пониження ступеня та зміну назви Яроцької гімназії-філії «Великолазівського ліцею» Баранинської сільської ради» від 26 лютого 2021 року № 37-к, яким понижено ступінь Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею до Яроцької початкової школи-філії Великолазівського ліцею та заплановано переведення працівників на наявні вакантні посади, а при їх відсутності звільнення за статтями 36, 40 КЗпП України.

Отже, вказаним наказом передбачалася можливість звільнення працівників з підстав, визначених статтею 40 КЗпП України, пункт перший якої визначає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно із попередженням від 22 березня 2021 року № 01-19/71 Великолазівський ліцей попередив позивача ОСОБА_1 , яка працювала на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Яроцької гімназії-філії Великолазівського ліцею про переведення в Підгорбську початкову школу-філію на посаду асистента вчителя.

За таких обставин, для правильного вирішення цієї справи суди мали з`ясувати, чи відбулася зміна істотних умов праці позивача за тією ж посадою, чи посада асистента вчителя пропонувалася позивачу у зв`язку із скороченням посади заступника директора.

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам позовної заяви, належним чином не дослідили питання, чи дійсно у роботодавця відбулися зміни істотних умов праці за тією самою посадою, на якій працювала позивач до такої зміни, а також підстави, на яких роботодавець пропонував обійняти іншу посаду.

Отже висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивача правомірно звільнено на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки вона відмовилася від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, слід визнати передчасним.

З огляду на зазначені вище норми матеріального права, правові висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли до передчасного й необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Касаційний суд, з урахуванням встановлених статтею 400 ЦПК України меж розгляду справи у суді касаційної інстанції, процесуальної можливості усунути допущені апеляційним судом недоліки не має, так як не може переоцінювати докази, встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що судами порушено норми процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, зокрема, не встановлено фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можуть вважатися законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 квітня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: І. В. Литвиненко

Є. В. Петров В. А. Стрільчук І. М. Фаловська