Постанова

від 24.05.2023 по справі 522/11935/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 травня 2023 року

м. Київ

справа № 522/11935/20

провадження № 61-133св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради;

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року у складі судді Шенцевої О. П. та постанову Одеського апеляційного суду

від 21 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року перший заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про визнання противоправним та скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування записів, визнання договору купівлі-продажу недійсним, зобов`язання звільнити земельну ділянку.

Позовна заява прокурора мотивована тим, що 28 жовтня 2010 року між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Берег-Трейд» (далі - ТОВ «Берег-Трейд») було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого ТОВ «Берег-Трейд» прийняло у строкове платне користування земельну ділянку, площею 3,8121 га, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , для будівництва 18-поверхового житлового комплексу та благоустрою території.

19 січня 2011 року між ТОВ «Берег-Трейд» та обслуговуючим кооперативом «Граніт» (далі - ОК «Граніт») було укладено договір, згідно з умовами якого ОК «Граніт» отримав право на ведення робіт по будівництву житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , право на ведення будівельних робіт надано за винагороду, що складає 3 746,08 кв. м площі житлових приміщень у об`єкті, а також 10 % від загальної кількості машино-місць у паркінгу об`єкту.

У 2013 році комплекс багатоповерхових житлових будинків з підземними гаражами та вбудованими приміщеннями громадського призначення по

АДРЕСА_1 прийнято до експлуатації.

ТОВ «Берег-Трейд» листом від 16 липня 2015 року № 16/07, адресованого голові Одеської міської ради, відмовилося від оренди земельної ділянки та просили розірвати договір оренди від 28 жовтня 2010 року, зазначена земельна ділянка, площею 3,8121 га, передана орендодавцю.

На цей час власником земельної ділянки є Одеська міська рада, яка

у оренду чи постійне користування спірну земельну ділянку не передавала.

Прокурор указував, що у ході проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 42017160690000064 від 20 квітня 2017 року, зареєстрованого за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 КК України, встановлено, що ОСОБА_1 самовільно зайнято земельну ділянку по АДРЕСА_1 , яка вільна від забудови, під автомобільну стоянку, металеві паркани, шлагбауми та асфальтове покриття.

Крім того, встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (№ 24031934 від 31 серпня

2015 року) державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Д. С. зареєстроване право власності на машино-місце № 202 , як на об`єкт нерухомості, розташований у будинку

АДРЕСА_1 . Проте, вказане машино-місце не перебуває у житловому будинку, не було побудовано як об`єкт нерухомості, а розташоване на земельній ділянці, без чіткого визначення її меж, присвоєння кадастрового номеру, тощо.

Прокурор зазначав, що, незважаючи на те, що право власності за ОСОБА_1 було зареєстровано незаконно, останній на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу від 13 квітня 2016 року № 350 відчужив зазначений вище об`єкт нерухомості на користь ОСОБА_2 . Оскільки ОСОБА_1 набув право власності на об`єкт, який не може бути зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а право власності інших осіб за угодами є похідним від законності набування права власності первісним власником, тому наявні правові підстави для визнання вказаного договору купівлі-продажу недійсним.

При цьому, оскільки земельна ділянка, на якій розташований спірний об`єкт, є власністю Одеської міської ради, прокурор вважав, що наявні підстави для зобов`язання відповідача звільнити її. Крім того, вказане правопорушення (незаконне зайняття земельної ділянки) є триваючим,

а тому строк позовної давності до цих правовідносин не застосовується.

Посилаючись на викладене, прокурор просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Д. С., індексний номер № 24031934 від 31 серпня 2015 року,

на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності

на об`єкт нерухомого майна - машино-місце № 202 , площею 14 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконним свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_2 , видане 31 серпня 2015 року Реєстраційною службою Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1

на об`єкт нерухомого майна - машино-місце № 202 , площею 14 кв. м, розташоване за адресою:АДРЕСА_1 ;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою:АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 13 квітня 2016 року № 350 машино-місця № 202, площею 14 кв. м, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою:АДРЕСА_1 ;

- з посиланням на статтю 152 ЗК України, статтю 391 ЦК України зобов`язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку, площею 14 кв. м, розташовану за адресою:АДРЕСА_1 (машино-місце № 202 );

- встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого це

рішення суду є підставою для припинення права власності ОСОБА_2

та ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна № 713858251101, розташованого за адресою:АДРЕСА_1 ,

у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а також вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року

у задоволенні позову прокурора відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що:

- ОСОБА_1 не здійснював будь-якого будівництва та зайняття відповідної земельної ділянки під машино-місцями, зокрема, спірним № 202 ;

- у ОСОБА_1 , як у пайовика (інвестора) коштів у будівництво комплексу багатоквартирних будинків, на підставі договірних відносин

з забудовником виникло майнове право на машино-місця, а потім оформлено право власності на підставі договору 18 серпня 2015 року

№ 800\м, як правочину, який є дійсним та ніким не оспорений (стаття 204 ЦК України);

- власником зазначеної земельної ділянки є Одеська міська рада,

фактичним користувачем ділянки, як прибудинкової території комплексу багатоповерхових будинків є кооператив мешканців будинку ОК « Граніт »,

а користувачем частини ділянки на якій розташовані машино-місця є третя особа - обслуговуючий кооператив «Шлях» (далі - ОК «Шлях»), який об`єднує усіх власників машино-місць, зокрема, спірного машино-місця

№ 202 ;

- на час розгляду справи інформації про притягнення до кримінальної відповідальності за вироком суду будь-якої особи за самовільне зайняття зазначеної земельної ділянки прокурором не надано;

- до Одеської міської ради ще у 2016 році були подані всі данні про

власників машино-місць з посиланням на необхідність оформлення землекористування на ділянку, на якої розміщені вказані об`єкти нерухомого майна, у зв`язку з проханням про розірванням договору оренди землі з забудовником;

- Одеська міська рада рішенням від 07 грудня 2016 року № 1527-VII надала дозвіл ОК «Шлях» на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, загальною орієнтованою площею 0,6886 га, для влаштування та обслуговування автостоянки та земельної ділянки, орієнтованою площею 0,0222 га, для експлуатації та обслуговування автомийки, за адресою:АДРЕСА_1 .

Отже, Одеська міська рада висловила свою позицію щодо можливості подальшого використання вказаних земельних ділянок, на яких розташована автостоянка кооперативу у разі затвердження розробленої землевпорядної документації та не встановила будь-яких порушень прав громади міста на час прийняття рішення;

- державному реєстратору речових прав на нерухоме майно

ОСОБА_1 було надано повний пакет документів, визначений чинним законодавством України, та необхідний для прийняття державним реєстратором рішення відносно об`єкта нерухомого майна - машино-місця № 202, площею 14 кв. м, на підставі яких і внесено запис про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно;

- прокурором не обґрунтовано та не надано відповідних доказів наявності підстав для зупинення реєстратором розгляду заяви, чи зупинення державної реєстрації прав, або підстави для відмови у проведенні державної реєстрації, які визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». При цьому, як було зазначено вище, договір про порядок викупу паю машино-місця

від 18 серпня 2015 року № 800/м, як юридичний факт, передбачений законом і необхідний для виникнення права власності, який став

підставою для проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 . Оскільки вказаний договір від 18 серпня 2015 року

№ 800/м ніким не оскаржений, визнаний недійсним не був, то й свідоцтво, яким було оформлене відповідне право, не може бути визнане незаконним;

- прокурор не обґрунтував та не довів підстав, за яких позов пред`явлено про звільнення відповідачем земельної ділянки, площею саме 14 кв. м, не доведено факт самовільного зайняття відповідачем цієї земельної ділянки, не конкретизовано її місцезнаходження з посиланням на лінійні параметри (площі, меж, конфігурації, розташування);

- у відповідача виникло право власності на нерухомість на підставі цивільно-правової угоди, яка укладена і зареєстрована відповідно до законодавства. Втім, право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під цією нерухомістю, належним чином останнім не оформлено, але недотримання порядку оформлення права на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, не може бути підставою

для обмеження права відповідача, як власника нерухомості

на користування нерухомістю та, як наслідок, земельною ділянкою,

на якій вона розташована, оскільки користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою. Зобов`язання відповідача

в примусовому порядку звільнити земельну ділянку фактично означає знесення належного на праві власності майна, що є порушенням його права власності, гарантоване статтею 41 Конституції України. Зазначені обставини виключають можливість звільнення земельної ділянки під спорудою з посиланням на її самовільне зайняття;

- ні прокурором, ні Одеською міської радою не надано стверджуючих пояснень із посиланням на відповідні доказ, у чому саме полягає суспільний інтерес, який би виправдовував, як заходи позбавлення права власності відповідача, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості. Знесення нерухомого майна є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності;

- обраний спосіб захисту у вигляді зобов`язання звільнити спірну земельну ділянку в натурі є неефективним у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та фактично не призводить до відновлення його порушених прав, а навпаки призведе до недотримання справедливої рівноваги, тому в даному випадку виключає можливість задоволення позовних вимог;

- відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду

в позові належить відмовити саме за безпідставністю позовних вимог. Строк позовної давності у цій справі не підлягає застосуванню, оскільки прокурором не доведений позов.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси

від 10 червня 2021 року скасовано. У задоволенні позову першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси відмовлено з інших правових підстав.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову прокурора з інших правових підстав, апеляційний суд виходив із того, що прокурор звернувся до суду з позовом з метою захисту прав та законних інтересів Одеської міської ради, яка є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, будь-яких рішень щодо передання вказаної земельної ділянки іншим особам Одеська міська рада не приймала.

Саме на суд покладається обов`язок з`ясувати предмет і підставу позовних вимог та в контексті дотримання балансу інтересів сторін обрати ефективний спосіб захисту прав особи, яка звернулась до суду

з відповідним позовом, дотримуючись при цьому основних принципів цивільного судочинства. Визначення змісту позову та позовних вимог

є запобіжним чинником затягування вирішення спору між сторонами

та формальної необхідності повторного звернення до суду з позовними вимогами в правильній редакції. Неточне формулювання позовної вимоги не є підставою для відмови в позові. При вирішенні справи по суті заявлених позовних вимог суд має встановлювати зміст позовних вимог та уникати суто формального підходу в оцінці заявлених стороною підстав, обраних формулювань, обставин справи та правильного вирішення справи по суті.

Апеляційний суд дійшов висновку, що вимога прокурора звільнити земельну ділянку, площею 14 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ), у контексті обставин справи та змісту позовних вимог фактично означає звільнення самовільно захопленої земельної ділянки відповідно до статті 212 ЗК України

та витребування у власність Одеської міської ради у порядку

статей 387-388 ЦК України. Оскільки земельна ділянка вибула із фактичного володіння Одеської міської ради без відповідної правової підстави та за відсутності волі власника на її вибуття, то наявні правові підстави для витребування майна на підставі статті 387 ЦК України.

Разом з тим, позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішень про державну реєстрацію право власності на об`єкт нерухомого майна - машино-місце № 202 , площею 14 кв. м, розташоване за адресою:АДРЕСА_1 , а також визнання незаконним свідоцтва про право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, визнання недійсним договору купівлі-продажу машино-місця № 202 від 13 квітня 2016 року № 350 та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності не підлягають задоволенню, оскільки не є ефективним способом захисту прав Одеської міської ради й не відновить права.

Зважаючи на вище вищевикладене, позовні вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню з урахуванням уточненої редакції позовних вимог, а саме в частині витребування земельної ділянки у власність Одеської міської ради, оскільки земельна ділянка вибула із фактичного володіння Одеської міської ради без відповідної правової підстави та за відсутності волі власника на її вибуття.

Разом з тим, прокурором пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявив представник ОСОБА_1 , оскільки з вересня 2016 року Одеській міській раді було відомо про порушення її прав встановленням автостоянки поряд з житловим комплексом, побудованим на підставі договору, укладеного між ТОВ «Берег-Трейд» та ОК «Граніт», за яким ОК «Граніт» здійснювало будівництво вказаного житлового комплексу. При цьому 07 грудня 2016 року Одеська міська рада надала дозвіл ОК «Шлях» на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, загальною орієнтованою площею 0,6886 га, для влаштування та обслуговування автостоянки та земельної ділянки, орієнтованою площею 0,0222 га, для експлуатації та обслуговування автомийки, за адресою:

АДРЕСА_1 . Вказані обставини підтверджують факт обізнаності Одеської міської ради щодо облаштування машино-місць на спірній земельній ділянці та власне використання цієї земельної ділянки. Проте, прокурор в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду з позовом 23 липня 2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов прокурора задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової

палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали

з Приморського районного суду м. Одеси.

У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової

палати Касаційного цивільного суду від 12 травня 2023 року справу

за позовом першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах Одеської міської ради до

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про визнання противоправним та скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування записів, визнання договору купівлі-продажу недійсним, зобов`язання звільнити земельну ділянкупризначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки не врахували, що власником спірної земельної ділянки є територіальна громада м. Одеси,

яка цю земельну ділянку у власність чи користування відповідачам не передавала, договору оренди з останніми не укладала. Доказів того, що вказана земельна ділянка сформована і зареєстрована у Державному земельному кадастрі як об`єкт цивільних прав з присвоєнням кадастрового номеру у матеріалах справи немає. Отже, ОСОБА_1 ніколи не був власником чи користувачем спірної земельної ділянки, а самовільно зайняв вказану земельну ділянку, яка належить територіальній громаді м. Одеси під автостоянку, розмістив на ній спірне машино-місце, незаконно зареєстрував за собою право власності на машино-місце, як на об`єкт нерухомого майна, яким таке не є, отримав свідоцтво про право власності і відчужив його на користь третіх осіб. Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що спірне машино-місце не об`єктом нерухомості, правовстановлюючі документи на нього є незаконними, проте помилково застосував до спірних правовідносин положення статей 387, 388 ЦК України, тоді як необхідно було застосувати положення статті 391 ЦК України, як негаторний позов. Зазначене вплинуло й на застосування позовної давності, заявленої відповідачем у справі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшов відзивпредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури, в якому зазначено, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позов у цій справі є віндикаційним, а не негаторним. Станом на 2016 рік Одеській міській раді було відомо, що на земельній ділянці, орієнтовною площею 0,4003 га, за адресою: АДРЕСА_1 , яка на той час не була сформованою, розташовані машино-місця від № 140 до № 280. Одеська міська рада була ознайомлена із документами на право власності на машино-місця і знала, що вони розташовані на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді. Отже, Одеська міська рада, як позивач

у справі, ще у 2016 році знала про можливі порушення свого цивільного права. Проте прокурор в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду з цим позовом лише у липні 2020 року, а тому пропустив строк позовної давності, про застосування якого у суді першої інстанції заявив відповідач.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28 жовтня 2010 року між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради (орендодавець) та ТОВ «Берег-Трейд» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого ТОВ «Берег-Трейд» прийняло у строкове платне користування земельну ділянку, площею 3,8121 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва 18-поверхового житлового комплексу та благоустрою території. Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. за реєстраційним № 4004 (т. 1, а. с. 13-17).

19 січня 2011 року між ТОВ «Берег-Трейд» та ОК «Граніт» укладено договір, згідно з яким ОК «Граніт» (голова кооперативу Могильніков В.Д.) отримав право на ведення робіт по будівництву житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 . Право на ведення будівельних робіт надано за винагороду, що складає 3 746,08 кв. м площі житлових приміщень у об`єкті, а також 10% від загальної кількості машиномісць у паркінгу об`єкту (т. 1, а. с. 18-21).

ТОВ «Берег-Трейд» листом від 16 липня 2015 року № 16/07, адресованого голові Одеської міської ради, відмовилося від оренди земельної ділянки та просили розірвати договір оренди від 19 січня 2011 року (т. 1, а. с. 22).

18 серпня 2015 року між ОК «Граніт» та ОСОБА_1 , як пайщиком, укладено договір № 800/м про порядок викупу паю. Відповідно до умов пункту 1.1. вказаного договору кооператив приймає пайщиків у пайову участь у будівництві багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 1.2. договору визначено, що на умовах та

у строки вказані у договорі, кооператив зобов`язується по закінченню будівництва, отриманні сертифікатів відповідності, передати пайщику розташовані у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , машиномісця з № 140 по № 285 та документи, необхідні для оформлення права власності на машиномісце. Розташування машиномісць у будинку вказане у викопіюванні плану будинку (додаток № 1). Згідно пунктом 3.1., підпунктами 3.1.1 - 3.1.3 цього договору кооператив зобов`язується забезпечити введення будинку в експлуатацію. Передати пайщику по акту прийому-передачі машиномісця та пакет документів для оформлення права власності на машиномісце: довідку про 100% внеску паю; акт

прийому-передачі машиномісця. Відповідно пункту 3.2.7 договору пайщик зобов`язаний власними силами та засобами та у відповідності до законодавства України провести оформлення та отримання свідоцтва на право власності на машиномісце (т. 1, а. с. 54-57).

Відповідно до пункту 1 акту № 863/м приймання-передачі машиномісця

від 18 серпня 2015 року встановлено, що ОК «Граніт» передав власнику машиномісце № 202 , загальною площею 14 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Технічний паспорт на спірне машиномісце № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлений станом на 19 серпня 2015 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Нове БТІ» (т. 1, а. с. 62-63, 64-66).

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Д. С. зареєстроване право власності на машиномісце № 202 , загальною площею 14 кв. м, як на об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та Реєстраційною службою Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 видане свідоцтво про право власності на спірний об`єкт № НОМЕР_2 від 31 серпня 2015 року, площею 14 кв. м.

Згідно з інформаційної довідки вказана реєстрація на спірне машиномісце відбулася 31 серпня 2015 року на підставі: документів заявника (оригінали та копії), серія та номер: б/н, виданий 28 серпня 2015 року, видавник ОСОБА_1 ; довідка з адресного бюро міста Одеси, серія та номер: 364115/1, виданий 21 серпня 2015 року, видавник юридичний департамент Одеської міської ради; договір про викуп паю машиномісця, серія та

номер: 800/М, виданий 18 серпня 2015 року, видавник: ОК «Граніт»

та ОСОБА_1 ; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія

та номер: б/н, виданий 18 серпня 2015 року, видавник: ОК «Граніт» та ОСОБА_1 ; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 19 серпня 2015 року, видавник товариство з обмеженою відповідальністю «Нове БТІ» (т. 1, а. с. 58-61).

На підставі договору купівлі-продажу від 13 квітня 2016 року № 350 машиномісце № 202, площею 14 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_1 , було продано ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , за якою зареєстровано право власності на вказане машиномісце (запис № 15660372) (т. 1, а. с. 66-70).

25 серпня 2016 року ОК «Шлях» звернувся із заявою до Одеської міської ради про передачу в оренду наступних земельних ділянок з метою задоволення потреб пов`язаних з утриманням майна членів кооперативу - машиномісць: ділянку, площею 0,0491 га, для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 ; ділянку, площею

0,1790 га, для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 ; ділянку, площею 0,0602 га, для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 ; ділянку, площею 0,0222 га, для обслуговування автостоянки адресою: АДРЕСА_1 ; ділянку, площею 0,04003 га, для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 .

У вказаному листі ОК «Шлях» повідомили, що на земельній ділянці, орієнтовною площею 0,4003 га, розташовані машиномісця від № 140 до

№ 280, які належать на праві приватної власності асоційованим членам кооперативу на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно

(т. 1, а. с. 45-46). Вказаний лист був отриманий Одеською міською радою

29 серпня 2016 року.

Рішенням сесії Одеської міської ради від 07 грудня 2016 року № 1527-VII

був наданий дозвіл ОК «Шлях» на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, загальною орієнтованою площею 0,6886 га, для влаштування та обслуговування автостоянки та земельної ділянки, орієнтованою площею 0,0222 га, для експлуатації та обслуговування автомийки за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 4 цього рішення міської ради припинений зазначений вище договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Берег-Трейд» від 28 жовтня 2010 року на земельну ділянку, площею 3,8121 га (т. 1, а. с. 168).

Згідно з листа департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради від 28 серпня 2017 року № 01.1-23/2447, адресованого ОК «Шлях», департаментом муніципальної безпеки Одеської міської ради розглянуто заяву щодо проєкту благоустрою з розміщенням огорожі на території автостоянки, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1 , та департамент прийняв запропоноване проєктне рішення

(т. 1, а. с. 149). Також Приморська районна адміністрація Одеської міської ради листом від 20 липня 2017 року № 01-11/1/811 погодила виконання робіт за кошти ОК «Шлях» на підставі проєкту з благоустрою території автостоянки з улаштуванням огорожі за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 148).

Листом від 17 жовтня 2017 року № 0119/2491-09-01 директор департаменту комунальної власності Одеської міської ради повідомив заступнику військового прокурора Південного регіону України про те, що Одеською міською радою рішення щодо передачі у власність або користування приватній фірмі «Граніт» земельної ділянки для обладнання автостоянки в межах вулиць Маршала Говорова, Зоопаркової, Сегедської, Армійської не приймалось (т. 1, а. с. 24).

20 квітня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження № 42017160690000064

за частиною першою статті 197-1 КК України щодо факту реєстрації за ОСОБА_1 права власності на машиномісця, які були реалізовані протягом 2015-2018 років внаслідок чого територіальні громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради було нанесено шкоду на суму 11 138 529,46 грн (т. 1, а. с. 51-53).

08 серпня 2018 року військова прокуратура Південного регіону України повідомила Одеську міську раду, що в 2015 році без погодження та без отримання необхідних дозволів не встановлені службові особи ОК «Граніт» та інші не встановлені особи самовільно обладнали на земельній ділянці, площею 0,3838 га, автостоянку з визначенням на місцевості машиномісць за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 27-29).

Відповідно до висновку експерта від 26 лютого 2019 року № 17-2694/2695 судової земельно-технічної та земельно-оціночної експертизи у результаті зіставлення геодезичних даних (каталогів координат по просторовому місцю розташуванню поворотних точок досліджуваних земельних ділянок) на ПК, які містяться у технічній документації із землеустрою та технічних звітах на земельні ділянки ТОВ «Берег-Трейд», кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, площа 3,8121 га, під автостоянкою, площа

0,3838 га, встановлено, що фактичні межі земельної ділянки, площею

0,3838 га, під автостоянкою та розташовані на ній навіси не входять

в межі земельної ділянки ТОВ «Берег-Трейд», кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, площа 3,8121 га, та повністю знаходяться за її межами. Детально фактичне розташування земельної ділянки, площею 0,3838 га, відносно меж земельної ділянки, кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, площею 3,8121 га, зображено графічно у додатку

№ 3 «Фактичне розташування меж земельної ділянки, площею 0,3838 га,

з північно-західної сторони будинку

АДРЕСА_1 , на якій влаштовано автостоянку відносно меж земельної

ділянки, кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, площею 3,8121 га

(т. 1, а. с. 30-44).

Відомостей щодо того, що вказана земельна, ділянка площею 0,3838 га,

на якій розташована автостоянка, передавалася Одеською міською радою

в оренду чи власність інших осіб у матеріалах справи відсутні та сторонами в процесі розгляду справи не подавалися.

У відзиві на позову заяву ОСОБА_1 зазначав, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки Одеській міській раді ще станом на

2016 рік було відомо про факт належності права власності третім особам на спірне майно, що підтверджується листом голови ОК «Шлях» від 25 серпня 2016року, адресованим голові Одеської міської ради. Тому строк позовної давності розпочався з 29 серпня 2016 року, тобто дата отримання вказаного листа Одеською міською радою (т. 1, а. с. 134-140).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19).

Необхідність звернення до суду зі вказаним позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради прокурор обґрунтував порушенням прав міської ради як власника земельної ділянки, на якій розміщено машино-місце, яке за рішенням державного реєстратора відповідач набув у власність.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4

частини другої статті 16 ЦК України.

Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Саме на ці положення закону прокурор посилався у своїй позовній заяві

та письмових поясненнях, поданих у порядку статті 43 ЦПК України

(т. 1, а. с. 2-12, 204-210).

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви (частина третя

статті 49 ЦПК України).

Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Визначення (зміна) предмета, підстав позову у спорі - це право, яке належить позивачу. Натомість установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Тобто суд не вправі відмовляти у відкритті провадження у справі з тих підстав, що по суті позов необґрунтований та має заявлятися з використанням іншого способу захисту в порядку іншого судочинства.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 229/1026/21, провадження № 14-205цс21.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 січня 2021 року (скарга № 25531/12) «Гусєв проти України» було констатовано порушення права на справедливий суд через зміну судом правової кваліфікації позову, що призвело до відмови в його задоволенні. Європейський суд з прав людини вказав на відсутність чітких підстав для зміни правової кваліфікації позову апеляційним судом. До того ж внаслідок перекваліфікації в позові було відмовлено. Заявнику безпідставно не надали можливості подати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації. Такі дії суду суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо: справедливості цивільного провадження; принципу змагальності судового процесу.

Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи зазначене та з огляду на обставини цієї справи, не ґрунтуються на вимогах закону посилання апеляційного суду про те, що прокурор звернувся до суду з позовними вимогами у порядку статей 387-388 ЦК України (віндикаційний позов).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18, зазначила, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту порушеного права можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює

у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод у користуванні чи розпорядженні майном. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Одним із засад (принципів) цивільного судочинства є принцип диспозитивності (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). За змістом частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Зазначений правовий висновок, викладений

у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі

№ 760/23795/14, провадження № 61-16521св18, від 01 квітня 2020 року

у справі № 686/24003/18, провадження № 61-14417св19, від 19 серпня

2020 року у справі № 287/587/16, провадження № 61-35160св18.

Отже, переглядаючи рішення районного суду в апеляційному порядку,

суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що по своїй суті пред`явлений позов прокурора є віндикаційним (статті 387-388 ЦК України), тоді як позивач на обґрунтування позовних вимог посилався на положення статті 391 ЦК України, тобто з негаторним позовом.

З огляду на зазначене, обґрунтованими є доводи касаційної скарги про застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права

(статті 387-388 ЦК України), які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, та незастосування норм права, якими такі правовідносини врегульовані (статті 391 ЦК України).

Самостійна зміна судом правових підстав звернення прокурора

з позовом до суду суттєво впливає на застосування інституту позовної давності.

У силу вищенаведеного, коли апеляційний суд у порядку перегляду судового рішення розглянув позовні вимоги, які не були заявлені, а ті, які заявлені, не розглянув, з огляду на процесуальні повноваження Верховного Суду, визначені у статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не може ухвалити власне судове рішення, а тому судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

С. Ф. Хопта