Рішення

від 05.05.2023 по справі 160/3849/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2023 року Справа № 160/3849/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди в розмірі 126451,61 грн (сто двадцять шість тисяч чотириста п`ятдесят одна гривня 61 копійка) за безпосередню участь в бойових діях за період з 31 травня по 24 липня 2022 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 126451,61 грн (сто двадцять шість тисяч чотириста п`ятдесят одна гривня 61 копійка) за безпосередню участь в бойових діях за період з 31 травня по 24 липня 2022 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та його було відряджено до м. Курахове Донецької області для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації. Позивач зазначає, що всупереч чинному законодавству за період участі у бойових діях з 31 травня по 24 липня 2022 року йому не було виплачено додаткову винагороду пропорційно дням безпосередньої участі у бойових діях в розмірі 126 451,61 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що на момент звернення позивача до суду з позовною заявою, на адресу 26 окремої бригади довідки на військовослужбовців, згідно додатку №1 або № 2 Окремого доручення, про участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не надходили.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 . Був призваний на військову службу за мобілізацією 10.03.2022 року Дніпропетровським РТЦК та СП м. Дніпро на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року, що підтверджується копією військового квитка Серія НОМЕР_3 , виданого 22.10.2002 року Дніпропетровським військовим комісаріатом Дніпропетровської області.

10.03.2022 року на підставі Витягу із Наказу (по стройовій частині) № 19 командира НОМЕР_4 окремої бригади позивач був призначений до 26 окремої бригади: ТЕЛЕФОНІСТОМ АПАРАТНА ЗАСЕКРЕЧЕНОГО ЗВ`ЯЗКУ ГРУПИ РУХОМИХ ЗАСОБІВ ЗВ`ЯЗКУ ВУЗЛА ЗВ`ЯЗКУ ТА ІНФОРМАТИЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ НОМЕР_4 ОКРЕМОЇ БРИГАДИ, ВОС-403942Т.

Згідно даного наказу встановлено:

оклад за посадою 2550,00 гривень на місяць, шпк «солдат», тарифний розряд - 2;

щомісячну премію за особистий внесок в загальні результати в розмірі 270% місячного грошового забезпечення;

надбавку за вислугу років в розмірі 25% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням;

надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу (грошового забезпечення) з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років).

31 травня 2022 року відповідно до бойового розпорядження командира НОМЕР_4 окремої бригади позивач вибув до м.Курахове Донецької області для участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Під час виконання поставлених завдань особовий склад входив у підпорядкування оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та згідно наказу командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 31.05.2022 року № 117 військовослужбовці НОМЕР_4 окремої бригади прибули до складу сил та засобів в угрупуванні оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які залучалися та брали безпосередню участь в угрупуванні об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

3 11 червня 2022 року було оперативно-тактичне угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » було розформовано, а 35 тактична група 26 окремої бригади перейшла у підпорядкування оперативно-тактичного угрупування «Донецьк».

23 липня 2022 року відповідно до наказу командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по стройовій частині) № 35 військовослужбовці 26 окремої бригади вибули із складу сил та засобів оперативно-тактичного угрупування «Донецьк», які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.».

Згідно витягів з наказів № 121 від 31.05.2022 року та № 189 від 02.08.2022 року позивач, брав участь у здійснені заходів із забезпечення національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в період з 31 травня до 2 серпня 2022 року на підставі, зазначених в витягах, посвідчення про відрядження № 177 від 30.05.2022 року та бойових розпоряджень № 57 від 31.05.2022 року та № 95 від 01.08.2022 року.

Тобто, позивач у період з 31 травня по 24 липня 2022 року приймав безпосередню участь у бойових діях в загальній кількості 64 дні.

Так, відповідач не заперечує, що позивач в період з 31.05.2022 р. по 02.08.2022 р. безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи в м.Курахове, Донецької області.

12.09.2022р. до стройової частини НОМЕР_1 на ім`я командира надано рапорт командира 35 тактичної групи згідно якого, він просить виплати додаткову винагороду за безпосередню участь в бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, в розмірі 100 000 гривень.

Однак, вказаний рапорт відповідачем було виконано не в повному обсязі, що також не спростовується самим відповідачем.

На підставі вищевказаної постанови КМУ № 168 позивачу в жовтні 2022 року була виплачена додаткова винагорода за період безпосередньої участі у бойових діях лише за період з 25 липня по 2 серпня 2022 року в розмірі: 50322,58 грн (загальної суми виплаченої додаткової винагороди за жовтень 2022 року) - 30000 грн (нарахованої додаткової винагороди за жовтень 2022 року) = 20322,58 грн, що підтверджується довідкою про доходи від 06.02.2023 № 13/58.

Враховуючи Довідку про доходи від 14.02.2023 № 13/88 та рапорт на ім`я командира НОМЕР_4 окремої бригади від 12.09.2022 та, керуючись вимогами постанови Кабінету Міністрів України № 168, відповідач не виплатив позивачу додаткову винагороду за період безпосередньої участі у бойових діях за період часу з 31.05.2022 по 24.08.2022 включно.

Не погоджуючись із сумою виплати за період з 31 травня по 24 липня 2022 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Відповідно до вимог статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 43 Конституції України передбачено право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом.

Статтею 65 Конституції України визначено, що громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року № 168 установлено:

на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

При цьому, суд зауважує, що пункт 2-1, доповнено згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 793 від 07.07.2022 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», яка набрала чинності 19.07.2022 року.

Суд зазначає, що Закон не повинен мати зворотної дії у часі.

Такі виплати носять щомісячний характер, отже виплачуються кожного місяця.

Порядок та умови виплати зазначеної винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України встановлений рішенням Міністра оборони України, доведеним телеграмою №248/1298 від 25.03.2022 року.

Пунктом 2 цього рішення визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100 000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Пунктом 3 передбачено, що про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив службу в складі сил та засобів та брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій області, з метою виконання службових (бойових) завдань, з 31.05.2022 року по 02.08.2022 року.

Так, згідно витягів з наказів № 121 від 31.05.2022 року та № 189 від 02.08.2022 року позивач, брав участь у здійснені заходів із забезпечення національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в період з 31 травня до 2 серпня 2022 року на підставі, зазначених в витягах, посвідчення про відрядження № 177 від 30.05.2022 року та бойових розпоряджень № 57 від 31.05.2022 року та № 95 від 01.08.2022 року.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач є особою, яка брала безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також перебував безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

При цьому, відповідачем обставини перебування позивача у період з 31.05.2022 року по 02.08.2022 року безпосередньо в районі ведення воєнних (бойових) дій не заперечувались.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивач має право на виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Щодо визначення судом фіксованої суми виплати суд вважає за необхідне вказати, що суд не вправі визначати конкретні суми виплат, які підлягають стягненню, оскільки відповідно до законодавства обчислення таких сум належить до відання компетентних структур відповідача.

Крім того, посилання відповідача на ту обставину, що на адресу 26 окремої бригади довідки на військовослужбовців, згідно додатку №1 або № 2 Окремого доручення, про участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не надходили, судом не приймаються.

До вказано висновку суд дійшов з урахуванням рішення Європейського суду з прав людини від 26.03.2013 року у справі Рисовський проти України в якому зазначено Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, за період з 31 травня 2022 року по 24 липня 2022 року та в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, за період з 31 травня 2022 року по 24 липня 2022 року, виходячи з розрахунку розміру - 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, та виплатити з урахуванням здійснених виплат.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов`язку суд витребовує названі документи та матеріали, а якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частина 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, за період з 31 травня 2022 року по 24 липня 2022 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, за період з 31 травня 2022 року по 24 липня 2022 року, виходячи з розрахунку розміру - 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, та виплатити з урахуванням здійснених виплат.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова