Рішення

від 30.05.2023 по справі 460/45703/22

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 травня 2023 року м. Рівне№460/45703/22

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом

Головного управління ДПС у Рівненській області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аваль-Агро" про стягнення податкового боргу, В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Рівненській області (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваль-Агро" (далі - відповідач), в якому просить суд:

- стягнути кошти з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваль-Агро", яке має податковий борг, з рахунків такого платника, на суму податкового боргу 55662,28грн;

- накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваль-Агро" на рахунках, відкритих у банківських (фінансових) установах, у межах суми податкового боргу у розмірі 1010762,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за відповідачем обліковується заборгованість з податку на прибуток в сумі 1010762,79 грн.

Ухвалою суду від 15.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Вказану ухвалу надіслано рекомендованим поштовим відправленням на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осівб-підприємців та громадських формувань: 33028, м.Рівне, вул. Соборна, буд.19/21.

Поштове відправлення №3300106412108 із ухвалою від 15.11.2022 повернулося за зворотною адресою. Причина повернення - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з п.5 ч.6 ст.251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

За таких обставин, у розумінні статей 124 та 251 КАС України ухвала суду від 15.11.2022 вважається врученою відповідачу та, як наслідок, відповідач належним чином повідомлений про розгляд цієї справи судом.

У встановлений судом строк відповідачем відзив на позовну заяву подано не було.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, суд вирішує даний спір за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.6 ст.162 КАС України.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

За даними обліку позивача за Товариством з обмеженою відповідальністю "Аваль-Агро" рахується податковий борг в загальній сумі 1010762,79 грн з податку на прибуток.

Вказані обставини підтверджуються дослідженими судом доказами: розрахунком виникнення податкового боргу, станом розрахунків з бюджетом, податковою вимогою форми "Ю" від 10.12.2021 №0030469-1301-1716, актом про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваль-Агро" з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 21.01.2014 по 31.12.2014 від 20.05.2015 №1208/2207/39058917/13, податковим повідомленням - рішенням від 04.06.2015 №0001202207, витягами з інтегрованої карки платника податків.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 у справі №818/3783/15 позов ТОВ "Аваль-Агро" до ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області № 0001202207 від 04 червня 2015 року в частині визначення грошового зобов`язання по податку на прибуток в сумі 849473,75 грн. за основним платежем в розмірі 679579 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 169894,75 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016 №818/3783/15 апеляційну скаргу ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області залишено без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 по справі №818/3783/15 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 08.09.2020 № 818/3783/15 касаційну скаргу ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області задоволено частково і постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016 у справі № 818/3783/15 - в частині задоволення позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області від 04.06.2015 № 000122207 в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 264038 грн та штрафних санкцій в розмірі 66009,50 грн скасовано та в цій частині передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016 у справі № 818/3783/15 залишено без змін.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 у справі №818/3783/15 позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Аваль-Агро" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без розгляду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України).

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п.36.1 ст. 36 Податкового кодексу України).

Відповідно до вимог пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України).

Податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (пп.14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що для відповідачу було сформовано податкову вимогу форми "Ю" від 10.12.2021 №0030469-1301-1716.

Доказів оскарження вказаної вимоги у встановленому законом порядку відповідачем до суду надано не було.

За правилами пункту 56.1. статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (п.56.2 ст.56 Податкового кодексу України).

З урахуванням строків давності, визначених ст.102 Податкового кодексу України, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення (абз.1 п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України).

Як вже було встановлено судом, податкова вимога на підставі якої виник податковий борг, у встановленому законом порядку відповідачем не оскаржувалася, а податкове повідомлення - рішення за результатами оскарження залишено без розгляду, тому загальна сума податкового боргу є узгодженою і підлягає сплаті.

Пунктами 41.1, 41.4 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що контролюючими органами є: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Згідно з п.19-1.45 ст.19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.95.3 ст. 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Що стосується позовної вимоги про накладення арешту на кошти, що знаходяться в банках, то суд зазначає таке.

Право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено пп.20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені п.94.2 ст. 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у ст.94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені ст.94 цього Кодексу, визначені пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 та п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини.

Так, норми п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме: питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваль-Агро" в останнього відсутні майнові активи.

Поряд з цим, як встановлено судом, товариство має відкриті рахунки в установах банків.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що у відповідача відсутнє інше майно, крім грошових коштів на рахунку у банку, для погашення податкового боргу в сумі 1010762,79 грн.

За приписами абз.2 пп.94.6.2 п. 94.6 ст.94 Податкового кодексу України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, і підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст.139 КАС України, судові витрати на користь сторін не присуджуються.

Водночас, судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Так, відповідачем сплачено судовий збір в сумі 27291,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 04.10.2022 №1682. Проте, позивачу необхідно було сплатити судовий збір в сумі 17642,44грн, (з розрахунку: 15161,44грн (за вимогу майнового характеру (1010762,79грн х 1,5%)) + 2481,00грн (за вимогу немайнового характеру).

Згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відтак, для повернення судового збору, який сплачено в більшому розмірі 9648,56грн (27291,00грн - 17642,00грн) позивачу необхідно звернутися до суду з клопотанням про повернення судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Головного управління ДПС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваль-Агро" про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.

Стягнути кошти з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваль-Агро", яке має податковий борг, з рахунків у банку такого платника, на суму податкового боргу 1010762,79грн.

Накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваль-Агро" на рахунках, відкритих у банківських (фінансових) установах, у межах суми податкового боргу розмірі 1010762,79грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Головне управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська, буд.12, м.Рівне, 33023; ідентифікаційний код юридичної особи ВП 44070166),

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аваль-Агро" (вул.Соборна, буд.19/21, м.Рівне, 33028; ідентифікаційний код юридичної особи 39058917).

Рішення складено 30 травня 2023 року.

Суддя О.М. Дудар