Ухвала

від 24.05.2023 по справі 761/13916/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/824/3025/2023 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1

Справа № 761/13916/23 Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2023 року, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Батуріно, Асіновського району, Томської області рф, громадянина України, працюючого директоромТОВ «Іксора», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, в межах кримінального провадження №22022000000000593 від 31.10.2022,

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2023 року задоволено клопотання слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_9 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Батуріно Асіновського району Томської області рф, до 07 червня 2023 року.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про продовження підозрюваному ОСОБА_7 , строку дії запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною. Повідомлена ОСОБА_7 , підозра за ч. 1 ст. 111-2 КК України є необґрунтованою, в матеріалах клопотання відсутні докази в обґрунтування підозри, кваліфікація правопорушення є невірною.

Також апелянт вказує на те, що підозрюваний ОСОБА_7 є людиною похилого віку, має інвалідність 3 групи, потребує догляду та медичного обслуговування, є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, одружений, має міцні родинні та соціальні зв`язки, постійне місце проживання, до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце роботи, має бездоганну репутацію, багато років є членом виконкому Дніпровської районної ради Херсонської області, майнової шкоди інкримінованим злочином не нанесено, ризик продовження чи повторення інкримінованої протиправної поведінки відсутній з очевидних причин - деокупації міста Херсона;

Апелянт вважає, що вищевказані відомості, всупереч приписам ст. 178 КПК України, не були враховані слідчим суддею при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга, сторони захисту не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими підчас судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.

Ухвала слідчого судді про продовження строку тримання особи під вартою повинна відповідати вимогам ст. ст.177,178,183 КПК України.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Доводи апелянта про те, що слідчий суддя виніс незаконну та необґрунтовану ухвалу, не ґрунтуються на змісті оскаржуваної ухвали.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, встановлено, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022000000000593 від 31.10.2022 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-2 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше березня 2022 року, перебуваючи за адресою: м. Херсон, Бериславське шосе, 11, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору Російській Федерації, її збройним формуванням з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням.

Так, ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Іксора» (код ЄДРПОУ 31848398), маючи у своєму розпорядженні транспортні засоби у загальній кількості 52 одиниці, перебуваючи на території м. Херсон, у період з початку березня по початок листопада 2022 року, діючи умисно, з метою завдання шкоди суспільним відносинам у сфері національної безпеки України, достовірно усвідомлюючи, що військовослужбовці зс рф шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях, та здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народно господарче та оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, з метою окупації України, за власної ініціативи, вчинив умисні дії з пособництва державі-агресору російській федерації та її збройним формуванням шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням.

Так, ОСОБА_7 упродовж березня-листопада 2022 року, реалізуючи злочинний умисел, направлений на вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору російській федерації, її збройним формуванням з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів, інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням, добровільно, з власної ініціативи, неодноразово надавав військовослужбовцям російської федерації матеріальну допомогу у вигляді передачі транспортних засобів, що перебували у користуванні ТОВ «Іксора».

27.06.2022 директор ТОВ «Іксора» ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору російській федерації, її збройним формуванням з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів, інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням, керуючись власними переконаннями, добровільно погодився підписати договір № 01/2022 на право здійснення пасажирських перевезень на автобусному маршруті регулярного сполучення на тимчасово окупованих територіях.

14.07.2022 директор ТОВ «Іксора» ОСОБА_7 отримав від представника незаконної створеної на тимчасово окупованій території військової окупаційної адміністрації держави-агресора рф ОСОБА_11 пропозицію прийняти участь у нараді перевізників Херсонської області.

Наступного дня, 15.07.2022 директор ТОВ «Іксора» ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на провадження господарської діяльності у сфері пасажирських перевезень у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території Херсонської області, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора Херсонської області, керуючись власними переконаннями, добровільно погодився прийняти активну участь у нараді перевізників Херсонської області з метою у подальшому здійснювати господарську діяльність у сфері пасажирських перевезень на тимчасово окупованих територіях.

Так, 15.07.2022 директор ТОВ «Іксора» ОСОБА_7 , з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, прибув до приміщення ДП «Херсонський облавтодор» за адресою: м. Херсон, вул. Поповича, 23, у якому здійснював діяльність незаконний орган влади, створений на тимчасово окупованій території Херсонської області - Департамент транспорту військово-цивільної адміністрації Херсонської області та прийняв активну участь у нараді разом з іншими перевізниками Херсонської області з метою здійснювати у подальшому безперешкодно на окупованих територіях господарської діяльності у сфері пасажирських перевезень.

За результатами проведеної наради; проведеної незаконним органом влади, створеним на тимчасово окупованій території Херсонської області - Департаментом транспорту військово-цивільної адміністрації Херсонської області, директор ТОВ «Іксора» ОСОБА_7 добровільно прийняв умови співпраці з незаконно створеною військово-цивільною адміністрацією Херсонської області, тим самим підтримавши її рішення.

У подальшому директор ТОВ «Іксора» ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: м. Херсон, Бериславське шосе, 9, діючи умисно, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, підготував та передав листи, у яких зазначив маршрути, прізвища, ім`я, по-батькові водіїв, номерні знаки транспортних засобів, з метою здійснення безперешкодних пасажирських перевезень на контрольно-пропускних пунктах та блокпостах до військово-цивільної адміністрації Херсонської області.

Таким чином, директор ТОВ «Іксора» ОСОБА_7 отримав від військового коменданта військово-цивільної адміністрації Херсонської області лист про сприяння та пропуск осіб та транспортних засобів, які рухалися в межах Херсонської області.

У подальшому, продовжуючи свої злочинні дії, 30.10.2022 директор ТОВ «Іксора» ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на завдання шкоди суспільним відносинам у сфері національної безпеки України, добровільно, з власної ініціативи, передав військовому рф ОСОБА_12 мікроавтобус марки «Газель», державний номер НОМЕР_1 , підтримавши тим самим збройні формуванням держави-агресора.

06.12.2022 злочинна діяльність ОСОБА_7 припинена співробітниками Служби безпеки України, його було затримано відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.

07.12.2022 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-2 КК України.

08.12.2022 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у вигляді тримання під вартою до 04.02.2023.

Постановою заступника Генерального прокурора від 30.01.2023 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022000000000593 від 31.10.2022 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111-2 КК України, продовжено до трьох місяців, тобто до 07.03.2023.

02.02.2023 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено в межах строку досудового розслідування, тобто до 07.03.2023.

28.03.2023 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022000000000593 від 31.10.2022 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-2 КК України, продовжено до шести місяців, тобто до 07.06.2023.

02.03.2023 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 30.04.2023 включно.

24.04.2023 слідчий ГСУ СБ України ОСОБА_9 , за погодженням прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

На обґрунтування вимог даного клопотання, слідчим у клопотанні наведені дані, що вказують на причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому дій. Також в обґрунтування необхідності продовження тримання підозрюваного під вартою слідчим зазначено, що ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Однак наразі закінчити досудове розслідування неможливо, оскільки необхідно забезпечити повноту встановлення обставин, мотивів і мети вчинення кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим необхідно провести наступні слідчі (розшукові) та процесуальні дії, без яких неможливо завершити досудове розслідування. Виконати зазначені слідчі та процесуальні дії раніше не надавалося можливим.

Незважаючи на те, що підозрюваному ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111-2 КК України, на вказаній стадії досудового слідства у матеріалах кримінального провадження наявні відомості, які дають підстави вважати, що є реальна необхідність у дослідженні всіх обставин вчинення ним та іншими невстановленими особами, як вказаного, так й інших злочинів проти основ національної безпеки України.

Водночас, на цій стадії слідства вже здобуто відомості, які мають істотне значення для оцінки раніше отриманих доказів, зокрема стосовно обставин вчинення у латентній формі вищевказаного злочину, з дотриманням всіх притаманних такій категорії злочинів правил та норм конспірації, у зв`язку з чим, є необхідність у їх перевірці на предмет достовірності, належності, наданні їм належної правової оцінки та прийняття за їх результатом кінцевого процесуального рішення.

27.04.2023 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання слідчого та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Батуріно Асіновського району Томської області рф, до 07 червня 2023 року.

Приймаючи таке рішення слідчий суддя перевірив наявність підстав для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , та дійшов висновку, що викладені слідчим у клопотанні відомості щодо існування ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваної, є обґрунтованими.

Також слідчим суддею враховано дані про особу ОСОБА_7 , який хоча і є раніше не судимим, однак на даний час обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, пов`язаного із пособництвом державі-агресору з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням, що свідчить про надзвичайно високий рівень суспільної небезпеки таких дій, а беручи до уваги обставини кримінального провадження (намагання підозрюваного уникнути кримінальної відповідальності шляхом виїзду за межі території України), існує підвищена вірогідність, що підозрюваний ОСОБА_7 , будучи неізольованим від суспільства в рамках тримання під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

При цьому, враховуючи стадію кримінального провадження (досудове розслідування), необхідність подальшого збирання доказів, враховуючи обізнаність підозрюваного щодо речей та документів, які можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні, а також про свідків кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов висновку, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у даному провадженні та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом приховування відомостей про інших співучасників інкримінованого кримінального правопорушення, особу яких не встановлено.

Таким чином, сукупність всіх цих обставин вказує на необхідність продовження відносно ОСОБА_7 строку тримання під вартою.

При вирішенні питання про можливість визначення розміру застави, слідчий суддя врахував кваліфікацію злочину, зміст підозри повідомленої ОСОБА_7 , підстави і обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК України, наявність яких, на переконання слідчого судді, доведена. Тому, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважавза можливе при постановленні ухвали про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Крім того, на переконання слідчого судді будь-який інший запобіжний захід до ОСОБА_7 застосувати неможливо, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто у вигляді тримання під вартою, а отже застосування будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, як не є можливим згідно з процесуальними нормами, так і не буде достатнім для стримування ризиків непроцесуальної поведінки, передбачених ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених ст.184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.

Згідно з вимогами ст. ст. 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов`язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Відповідальність за дотримання розумних строків тримання підозрюваного під вартою покладається в першу чергу на національні судові органи (рішення у справі "Геращенко проти України" п. 100).

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею належно дотримані.

Як встановлено під час апеляційного розгляду слідчий суддя задовольняючи клопотання органу досудового розслідування встановив, що по даному кримінальному провадженню досудове розслідування не закінчено, оскільки органу досудового розслідування необхідно провести слідчі (розшукові) та процесуальні дії в даному кримінальному провадженні.

Метою і підставою продовження тримання під вартою є запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню

Прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 України.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважав, що доводи є обґрунтованими, оскільки заявлені у клопотанні ризики не зменшилися та продовжують існувати.

Також, колегія суддів бере до уваги, що в судовому засіданні ОСОБА_7 та його захист не повідомили про існування обставин, які б свідчили про безпідставне затягування розслідування кримінального провадження, а також, що існують обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, які виникли внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя вірно встановив підстави для задоволення клопотання слідчого про продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку тримання під вартою до 07.06.2023, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави, оскільки, як вбачається з матеріалів клопотання такий запобіжний захід є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризик якого залишився з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкість з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, та може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою перевірялись судом при розгляді клопотання. При цьому було вислухано доводи прокурора, пояснення підозрюваного та його захисників, з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою.

При судовому розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд з`ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні прокурора підстав застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.

Перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з`ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення слідчим у клопотанні зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

У даному кримінальному провадженні всупереч твердженням апелянта, зв`язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 , до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України є вірогідною, що дає підстави для продовження йому строку тримання під вартою з метою запобіганню ризикам, доведеним стороною обвинувачення.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Під час судового розгляду слідчий суддя з`ясував, що наявні докази в достатній мірі підтверджують існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України у кримінальному провадженні, в якому підозрюється ОСОБА_7 , оцінив, відповідно до ст. 178 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Також слідчий суддя дослідив доводи викладені в клопотанні та з урахуванням, тяжкості та суспільної небезпечності кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 , а також врахував, що заявлені у клопотанні ризики не зменшилися та продовжують існувати, тобто слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам.

Колегією суддів встановлено, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для продовження ОСОБА_7 , строку тримання під вартою та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, які на даний час не зменшилися та продовжують існувати, що підтверджується вище викладеним.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).

На підставі вище викладеного, враховуючи характеризуючі дані про особу підозрюваного, а також враховуючи усвідомлення підозрюваним тяжкості вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні якого він підозрюється, колегія суддів приходить до висновку про доведеність органом досудового розслідування у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.

Матеріали судового провадження містять докази про існування інших ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишаються існувати.

Оскільки заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились та виправдовують тримання підозрюваного під вартою, клопотання слідчого задоволено слідчим суддею обґрунтовано та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 .

Крім того всупереч твердженням апелянта, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ч. 4 ст. 183 КПК України, при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не визначив розмір застави в даному кримінальному провадженні

З урахуванням того, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вище вказаним вимогам, а слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Доводи апелянта про необґрунтованість підозри та відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на матеріалах судового провадження.

Крім того, як встановлено колегією суддів апеляційного суду, обставини підозри судом з`ясовані в тій мірі, в якій закон на даному етапі кримінального провадження вимагає від слідчого судді, також вказане було встановлено слідчим суддею при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу.

Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії кримінального розслідування (рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства").

Доводи апеляційної скарги в частині того, що слідчим суддею не надано належної правової оцінки тому, що підозрюваний ОСОБА_7 є людиною похилого віку, має інвалідність 3 групи, потребує догляду та медичного обслуговування, є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, одружений, має міцні родинні та соціальні зв`язки, постійне місце проживання, до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце роботи, має бездоганну репутацію, багато років є членом виконкому Дніпровської районної ради Херсонської області, майнової шкоди інкримінованим злочином не нанесено, ризик продовження чи повторення інкримінованої протиправної поведінки відсутній з очевидних причин - деокупації міста Херсона, з урахуванням вище викладеного не заслуговують на увагу, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Всі інші підстави з яких апелянт вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, не є безумовними підставами для її скасування та підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.

Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об`єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, про які йшлося під час апеляційного розгляду, колегія суддів апеляційної інстанції вважає - безпідставними, в зв`язку з чим приходить до остаточного висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2023 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4