Ухвала

від 30.05.2023 по справі 640/15173/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 травня 2023 року

Київ

справа № 640/15173/21

адміністративне провадження № К/990/19146/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022 у справі № 640/15173/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАН-АГРОПОСТАЧ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

29.05.2023 до суду ввосьме надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, (далі - скаржник) направлена через підсистему «Електронний суд» 27.05.2023.

Попередні касаційні скарги Верховний Суд повернув ухвалами від 13.07.2022, 03.08.2022, 06.09.2022, 07.11.2022, 28.12.2022 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судових рішень. Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пунктів 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Звернув увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанов Верховного Суду, в яких викладено висновок про застосування норми права. Обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Верховний Суд роз`яснив скаржникові, що саме слід розуміти під подібністю правовідносин. Посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник формально зазначаючи, що судові рішення оскаржуються з підстав передбачених пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України, не розкриває зміст, в чому саме він вбачає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Суд роз`яснив вимоги щодо обов`язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання на цих підставах.

Вп`яте і вшосте подані касаційні скарги Верховний Суд повернув ухвалами від 29.03.2023, 27.04.2023 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України визнавши недостатнім приведене у касаційній скарзі обґрунтування для відкриття касаційного провадження на підставі пунктів 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Суд повторно зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Звернув увагу, що у випадку посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржнику необхідно вказати, яку саме норму права судами було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися. Суд роз`яснив вимоги щодо обов`язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання на цих підставах.

Під час перевірки ввосьме поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а її зміст є майже ідентичним до попередніх касаційних скарг, які Верховний Суд вже визнав неналежно оформленими.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою ввосьме, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2021 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022 у справі № 640/15173/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАН-АГРОПОСТАЧ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон