Рішення

від 25.05.2023 по справі 947/30239/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/30239/22

Провадження № 2-о/947/76/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2023 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою

ОСОБА_1 ,

заінтересована особа: Одеська міська рада,

ОСОБА_2 ,

про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 21.12.2022 року звернулась до Київського районного суду міста Одеси з заявою про встановлення факту свого проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 , однією сім`єю, за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 2005 року та по день відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 , з посиланням на необхідність даного факту для оформлення спадкових прав на спадщину до майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаною заявою було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 09.01.2023 року прийнято вказану заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку окремого провадження, призначено дату, час і місце проведення судового засідання.

29.03.2023 року Київським районним судом міста Одеси було постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання представника заявника та витребувано з Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі належним чином завірену копію спадкової справи №759/2022, заведеної до майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10.04.2023 року на виконання вказаної ухвали суду, до суду надійшли витребувані докази з Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі.

В судовому засіданні 11.05.2023 року судом за клопотанням заявника було здійснено допит в якості свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Також в зазначеному судовому засіданні судом було ухвалено залучити до участі по справі в якості заінтересованої особи ОСОБА_2 .

В судове засідання призначене на 25.05.2023 року сторони по справі не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, однак:

- від представника заявника 24.05.2023 року надійшла заява про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за її відсутності;

- від заінтересованої особи ОСОБА_2 16.05.2023 року надійшла заява про підтримання заявлених вимог, відсутності заперечень проти встановлення заявленого факту та розгляд справи за її відсутності;

- від заінтересованої особи Одеської міської ради жодних заяв чи заперечень проти заяви до суду не надходило, про причини неявки суд не повідомила.

Приймаючи викладене, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні 25.05.2023 року за відсутності сторін по справі, на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах справи, надавши оцінку усім доказам по справі та кожному доказу окремо, суд дійшов до висновку про задоволення заяви, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1ст. 15 ЦК України,кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1ст. 16 ЦК України,кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідноз ч.1 ст. 2 ЦПК України,завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п.5 ч.1ст.315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.2 ст. 315 ЦПК України).

Пунктом 1Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п. 2постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини.

Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

У ч. 2 ст. 3 СК України зазначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

Відповідно до п. 27Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

За змістомстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Досліджуючи подані до суду докази, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_1 , про що 28.11.1963 року Ільїчівським РАЦСу міста Одеси складено актовий запис №162, в якому в графі відомості про матір зазначено: ОСОБА_6 , в графі відомості про матір ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

У відповідності до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , 29.01.1993 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклала шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за наслідком чого ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».

Отже, ОСОБА_3 є вітчимом заявниці по справі ОСОБА_1 .

У відповідності до наданого до суду договору купівлі-продажу від 13.10.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шевиріною А.О., зареєстрованого в реєстрі за №5785, ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , придбали в рівних частках кожний квартиру АДРЕСА_2 , право власності на яку було зареєстровано 30.11.2005 року в КП «ОМБТІ та РОН» за №310 в книзі: 29допк-103, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №9110384 від 30.11.2005 року.

З вказаного договору також вбачається, що ОСОБА_10 є дочкою заявниці по справі ОСОБА_1 , яка в свою чергу під час укладення правочину діяла від її неповнолітньої імені.

Судом встановлено, що починаючи з моменту набуття права власності на вказану квартиру, ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 у грудні 2005 року зареєстрували своє місце проживання за вказаною адресою, за наслідком чого судом встановлено, що останні починаючи з 2005 року спільно проживали.

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла матір заявниці ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

У відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого в рамках спадкової справи №987/2020 державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі Савицькою О.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №1-460, на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що заявниця прийняла у спадщину після смерті матері ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , частку квартири АДРЕСА_2 .

В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .

Внаслідок смертіособи відкриваєтьсяспадщина (ст.1220 ЦК України).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ч.1 ст.1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. (ст.1218 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

У відповідності до ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що за наслідком смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина зокрема на належну йому за час життя частку розміром у квартирі АДРЕСА_2 , в якій останній був зареєстрований по день смерті, разом з: ОСОБА_10 та ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради №Д1-158786-ю/л.

Після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , з заявою про прийняття спадщини до його майна, звернулась заявниця ОСОБА_1 , на підставі якої державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі було заведено спадкову справу №759/2022.

З матеріалів спадкової справи №759/2022 також вбачається, що крім ОСОБА_1 , до Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі 24.10.2022 року звернулась з заявою ОСОБА_2 , яка є дочкою померлого ОСОБА_3 .

У відповідності до поданої заяви, ОСОБА_2 , як спадкоємець за законом, відмовилась від прийняття належної їй частки у спадковому майні на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Інформація про інших спадкоємців в матеріалах спадкової справи №759/2022 відсутня.

Також, з матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , при житті, а саме 24.06.2015 року було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тихомировою К.В,, зареєстрований в реєстрі за №484, відповідно до якого заповів належну йому земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5123782000:02:002:2559, та садовий будинок розташований на цій ділянці на ім`я - ОСОБА_1 .

Отже, єдиним спадкоємцем до майна ОСОБА_3 , є заявниця ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом.

Разом з тим, приймаючи, що заповіт не охоплює усе належне померлому майно, зокрема, заявниця стверджуючи що проживала з ОСОБА_3 , починаючи з 2005 року по день смерті останнього однією сім`єю, вважає себе спадкоємцем четвертої черги.

За наслідком чого, судом встановлено, що заявлений факт заявниці необхідний для набуття відповідних прав та оформлення спадкових прав до майна ОСОБА_3 .

Досліджуючи усі наявні в матеріалах справи докази, та приймаючи вищевикладені обставини в цілому, суд вважає встановленим факт, що починаючи з моменту набуття права власності на квартиру АДРЕСА_2 , а саме з грудня 2005 року ОСОБА_1 почала спільно проживати разом з ОСОБА_3 , по день смерті останнього, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також судом встановлено, що саме ОСОБА_1 займалась похованням ОСОБА_3 , що підтверджується договором-замовленням на організацію та проведення поховання від 20.04.2022 року та довідкою на одержання та під поховання праху за №3544 від 20.04.2022 року, виданими на її ім`я.

Допитана в якості свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що перебуває з заявницею у дружніх відносинах починаючи з 2001 року. Свідок підтвердила, що ОСОБА_1 мешкала однією сім`ю зі своєю матір`ю ОСОБА_9 та вітчимом ОСОБА_11 . Також засвідчено, що ОСОБА_1 доглядала за своєю матір`ю та вітчимом, сплачувала за них послуги, була пов`язана побутом.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що разом з ОСОБА_1 перебував у відносинах з 1993 року, з якою є батьками спільної дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Свідок підтвердив, що після того як вони розійшлись, вони залишились в дружніх відносинах, а ОСОБА_1 почала мешкати однією сім`ю зі своєю матір`ю ОСОБА_9 та вітчимом ОСОБА_11 . У 2005 році останні після придбання квартири по АДРЕСА_4 , переїхали спільно мешкати. Жили саме як одна сім`я, піклувались один про одного, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Жили безперервно по день смерті матері ОСОБА_3 , у 2022 році.

У суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Їх показання об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Одночасно судом приймається визнання обставин та вимог заінтересованою особою ОСОБА_2 , яка є рідною дочкою ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто визнавши факт проживання однією ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто визнавши факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , разом з ОСОБА_3 , починаючи з 2005 року по день смерті останнього.

Із показань свідків в сукупності з письмовими доказами вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2005 року безперервно проживали разом заадресою: АДРЕСА_1 ,однією сім`єю, по день смерті останнього, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Тому суд дійшов висновку, що факт постійного спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менш як п`ять років до дня смерті останнього підтверджується матеріалами справи, а також показаннями свідків, які є послідовними та узгоджуються між собою.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що обставини, викладені заявником в обґрунтування своїх вимог є достовірними, підтверджені письмовими доказами та показаннями свідків, сумніву у суду не викликають і вважаються судом доведеними, за наслідком чого заява підлягає задоволенню.

Одночасно судом враховується, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Керуючись ст.ст. 76-82, 293, 294, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_5 ),заінтересовані особи:Одеська міськарада (місцезнаходження:65004,м.Одеса,пл.Думська,1), ОСОБА_2 (місцепроживання: АДРЕСА_6 ),про встановленняфакту,що маєюридичне значення задовольнити.

Встановити фактпостійного проживанняза адресою: АДРЕСА_1 ,однією сім`єюне меншеп`яти років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ,з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ,до часусмерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень його(її)проголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Калініченко Л. В.