Рішення

від 07.04.2023 по справі 521/15478/21

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

07.04.23

Справа №521/15478/21

Провадження №2/521/307/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2023 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі

головуючого судді: Роїк Д.Я.

секретаря судового засідання: Примакіній С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Малиновського районного суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дастрон» , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Соната Фінанс» про визнання правочину недійсним і стягнення грошових коштів -,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із вищевказаними позовом в якому просить: Визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу №26-07-2019-б від 26 липня 2019 року автомобіля Volkswagen E-Golf (VIN: НОМЕР_1 ) д.н. НОМЕР_2 , укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Дастрон» (ідентифікаційний код: 40863814) і ОСОБА_1 (РНКОПП: НОМЕР_3 ); Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дастрон» (Ідентифікаційний код: 40863814) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП: НОМЕР_3 ) грошові кошти у розмірі 315 286,00 грн. (триста п`ятнадцять тисяч двісті вісімдесят шість) гривень. Також просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дастрон» (Ідентифікаційний код: 40863814) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП: НОМЕР_3 ) моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26 липня 2019 року між ним і ТОВ «Електроюкрейн» було укладено попередній договір купівлі-продажу автомобіля Volkswagen E-GOLF (VIN: НОМЕР_1 ) д.н. НОМЕР_2 № НОМЕР_4 -б. 26 липня 2019 року відповідно до Попереднього договору ОСОБА_1 були сплачені грошові кошти у розмірі 315 286 грн., і цього ж дня йому було передано Автомобіль згідно з актом приймання-передачі.

18 грудня 2020 року автомобіль Volkswagen E-GOLF ОСОБА_1 був евакуйований з подвір`я поблизу його місця проживання ( АДРЕСА_1 ) і вивезений на штрафмайданчик за адресою АДРЕСА_2 . У зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до Дарницького управління поліції у м. Києві з заявою про викрадення Автомобіля.

19 грудня 2021 року менеджер ТОВ «Дастрон» (колишня назва ТОВ «ЕЛЕКТРОЮКРЕЙН») - продавця автомобіля повідомив, що евакуація автомобіля Volkswagen E-Golf (VIN: НОМЕР_1 ) д.н. НОМЕР_2 відбулася за ініціативою лізингової компанії ТОВ «ФК Соната Фінанс». Ця обставина в подальшому підтвердилася інформацією Дарницького управління поліції ГУНПУ у м. Києві. 29 березня 2021 року (через 3 місяці після евакуації автомобіля) ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ «Дастрон» для повернення йому Автомобіля або повернення сплачених за нього грошових коштів. Відповіді на лист ОСОБА_1 не отримав. Як з`ясувалося пізніше (26 серпня 2021 року) Автомобіль, 25 липня 2019 року, відповідно до договору фінансового лізингу № 25/07-2019/2, було передано від ТОВ «ФК Соната Фінанс» (власника Автомобіля) у користування третій особі.

У зв`язку з тим, що грошові кошти Позивачу Відповідачем повернуті не були, ОСОБА_1 був вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2021 року Позовну заяву було залишено без руху і надано позивачу 10 -ти денний строк для усунення вказаних недоліків з моменту отримання ухвали.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2021 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалами Малиновського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2021 року і від 29 червня 2022 року було Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дастрон» (ідентифікаційний код 40863814) і Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Соната Фінанс» (ідентифікаційний код 41733894) інформацію про правовідносини, які існували (існують) між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Соната Фінанс» (ідентифікаційний код 41733894) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Електроюкрейн» ( ідентифікаційний код 40863814) та/або товариством з обмеженою відповідальністю «Дастрон» (ідентифікаційний код 40863814), щодо автомобіля Volkswagen E-Golf (VIN: НОМЕР_1 ) і копії відповідних документів.

Станом на день ухвалення Рішення, Ухвали виконані не були.

Представник позивача надав суду заяву з проханням розглядати справу без його участі та задовольнити позов. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач і Третя особа у судове засідання не з`явились, клопотань і відзиву на позовну заяву суду не надали, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

З`ясувавши обставини справи, дослідив та проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 26 липня 2019 року між Позивачем і ТОВ «Електроюкрейн» було укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № 26-07-2019-6, відповідно п.1.1. якого Сторони зобов`язуються протягом терміну, укласти договір купівлі-продажу транспортного засобу на умовах встановлених цим договором. Згідно з п.1.2. Договору Транспортний засіб, який є предметом договору має такі ідентифікаційні ознаки і характерні особливості: вид транспортного засобу: легковий автомобіль; марка: Volkswagen, модель: E-GOLF; колір: білий, рік випуску: 2016, VIN: НОМЕР_1 , опис технічного стану транспортного засобу: Технічно справний автомобіль придатний для користування за призначенням. Відповідно до п. 1.3. Договору Основний договір укладається шляхом пропозиції однієї Сторони укласти Основний договір і прийняття пропозиції другою Стороною. Відповідно до п. 1.5 Договору Сторони зобов`язуються укласти основний договір не пізніше 3 календарних років з моменту набуття чинності Попереднього договору, а саме не пізніше 26 липня 2022 року. Відповідно до п. 1.6. Договору Істотна умова Попереднього Договору: Продавець зобов`язується передати Майно у користування Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти Майно і оплатити його ціну у сумі 315286 грн, що є еквівалентом 12369 доларів США відповідно до курсу НБУ України. Дана сума є повною вартістю автомобіля. Відповідно до п. 1.7. Продавець гарантує, що на момент підписання Сторонами цього договору Майно не є проданим, переданим у користування іншим особами, у заставі, під арештом не знаходиться, судових справ щодо нього не ведеться, будь-яких інших відомих йому прав третіх осіб на майно немає.

Згідно з п. 3.1. Договору Сторони погодили, що Продавець передає транспортний засіб Покупцю в безоплатне користування про що складається акт прийому-передачі транспортного засобу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Елетроюкрейн» змінило назву на ТОВ «Дастрон».

26 липня 2019 року на виконання умов попереднього договору позивачем були сплачені Відповідачу грошові кошти у розмірі 315286 грн., і цього ж дня Позивачу було передано Автомобіль згідно з актом-прийому передачі.

18 грудня 2020 року автомобіль Volkswagen E-GOLF був евакуйований з подвір`я поблизу місця проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) і вивезений на штрафмайданчик за адресою АДРЕСА_2 .

19 грудня 2021 року менеджер ТОВ «Дастрон» - продавця автомобіля повідомив, що евакуація автомобіля Volkswagen E-Golf (VIN: НОМЕР_1 ) д.н. НОМЕР_2 відбулася за ініціативою лізингової компанії ТОВ «ФК Соната Фінанс»

26 серпня 2021 року ТОВ ТОВ «ФК Соната Фінанс» повідомило Позивачу, що Автомобіль, 25 липня 2019 року, відповідно до договору фінансового лізингу № 25/07-2019/2, було передано від ТОВ «ФК Соната Фінанс» (власникаАвтомобіля) у користування ОСОБА_2 .

Відповідно до вимог ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з вимогам ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 635 ЦК України, сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію його укладення.

Згідно із вимогами ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до вимог ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За ч.1ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

В п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати до договорів із споживачем умови, які є несправедливим, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, а також встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Згідно з п. 14 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист споживачів», умови договору, що обмежують права споживача порівняно з положеннями, передбаченими законодавством, визнаються недійсними.

Статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів», передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Крім того, споживач має право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця), що передбачено п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

За положеннями ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним, суд виходить із того, що відповідач, як суб`єкт господарювання, укладаючи з позивачем договір, найменований як попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу, зазначаючи у ньому товариство, що власником майна не є, як продавця, ТОВ «ЕЛЕКТРОЮКРЕЙН» вчинило умисні дії із введення позивача в оману щодо предмету договору.

ТОВ «Дастрон»(ТОВ«Електроюкрейн»),станом надень укладенняПопереднього договорукупівлі продажу № 26-07-2019-б від 26 липня 2019 року, не був власником автомобіля Volkswagen E-Golf (VIN: НОМЕР_1 ) д.н. НОМЕР_2 ., відповідач у такий протиправний спосіб заволодів можливістю користуватись коштами позивача протягом тривалого терміну, без будь-яких договірних правових наслідків для себе.

Введення споживача в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину та використання нечесної підприємницької практики є підставою для визнання договору недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 315286, 00 гривень 00 копійок.

Щодо вимог позову про відшкодування моральної шкоди, судом встановлено наступне.

В результаті недобросовісних дій Відповідача, позивач зазначає щодо завдання йому моральної шкоди.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що позивачем має бути зазначено у чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст. 12 та 81 ЦПК України.

Виходячи з вищевикладеного, судом встановлено, що автомобіль, яким користувався Позивач згідно з Попереднім договором купівлі-продажу № 26-07-2019-б від 26 липня 2019 року був евакуйований за ініціативою власника внаслідок недобросовісних дій Відповідача. Для ОСОБА_1 ця подія спричинила стрес і душевні переживання.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність дій її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її завданні. Особа звільняється від відповідальності щодо відшкодування моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. З`ясуванню підлягає: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пункт 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.

Отже, для суду є очевидним, що з приводу порушення своїх прав як споживача ОСОБА_1 , якого було введено в оману, зазнав моральних страждань та переживань, що також відповідатиме положенню ст. 230 ЦК України.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад справедливості, добросовісності та розумності.

Суд вважає,що достатньоюсатисфакцією для ОСОБА_1 є стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст. 6 (право на справедливий суд), ст. 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст. 17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст. 1 Протоколу № 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 281-282, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дастрон», Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Соната Фінанс» про визнання правочину недійсним і стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу №26-07-2019-б від 26 липня 2019 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОЮКРЕЙН» (теперішня назва ДАСТРОН) (ідентифікаційний код: 40863814).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 315286,00 (триста п`ятнадцять тисяч двісті вісімдесят шість) гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. відшкодування моральної шкоди.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

В задоволенні інших вимог- відмовити.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог ст.ст.354,355 ЦПК України,розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.

Повні відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дастрон» (Ідентифікаційний код: 40863814; місцезнаходження: 65005, Одеська обл., місто Одеса, вул. Балківська, будинок 112).

Третя особа: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК СОНАТА ФІНАНС» (Ідентифікаційний код: 41733894, місцезнаходження: Україна, 04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 10-А, кімната 205).

Суддя: Д.Я. Роїк