Рішення

від 30.05.2023 по справі 127/12263/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/12263/23

Провадження № 2/127/1462/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2023 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі: головуючого - судді Волошина С.А.,

за участі секретаря судового засідання Невмиваки Я.І.,

представника позивача адвоката Шиманського В.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду у м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат ШиманськийВ.М., звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0593 га, кадастровий номер 0510100000:02:015:0242 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1432746805101), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)).

Позов мотивовано тим, що позивач 02.08.1988 зареєструвала шлюб із ОСОБА_3 ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 26.02.2016, державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Шарко О.В., як спадкоємець ОСОБА_4 являвся власником 1/2 частки житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Також свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку спадкового житлового будинку видано ОСОБА_1 (відповідачу по справі). Тобто вказаний вище житловий будинок за життя ОСОБА_3 належав на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Відповідно до витягу з Державного реєстру речових справ на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 106904071 від 09.12.2017 земельна ділянка площею 0,0593 га кадастровий номер 0510100000:02:015:0242, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер і позивачка є його спадкоємицею першої черги за законом. Після смерті ОСОБА_3 державним нотаріусом Третьої вінницької державної нотаріальної контори було заведено спадкову справу №133/2022, згідно якої до складу спадкового майна ввійшли: 1/2 частка житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка загальною площею 0,0593 га кадастровий номер 0510100000:02:015:0242, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 прийняла спадщину шляхом подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Дітьми спадкодавця ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , нотаріусу подано заяви про відмову від прийняття спадщини за законом на користь ОСОБА_2 , у зв`язку з чим 21.04.2023 року нотаріусом Березовською В.С. було видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Проте у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку було відмовлено, про що 17.02.2023 нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Постанову нотаріуса мотивовано тим, що частка померлого у спільній сумісній власності на земельну ділянку не визначена. Визначити склад спадкового майна та належність цього майна померлому неможливо. Викладене стало підставою для звернення позивача до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою суду від 01.05.2023 в справі відкрито загальне позовне провадження, надано відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву. Окрім того, даною ухвалою витребувано з Третьої Вінницької державної нотаріальної контори Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ) належним чином завірену копію спадкової справи №133/2022, заведеної до майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивача адвокат Шиманський В.М. у підготовчому судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. Судові витрати просив залишити за позивачем.

У підготовчому засіданні відповідач ОСОБА_1 зазначив, що він є співвласником спірної земельної ділянки в частці. З огляду на викладене позовні вимоги він визнає у повному обсязі та просить їх задовольнити. Не заперечив щодо ухвалення рішення у підготовчому засіданні.

Згідно ч. 3, 4 ст.200ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.206ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши в межах підготовчого судового засідання обставини справи, суд приймає визнання відповідачами позову та вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_3 02.08.1988 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 виданим Побережненською сільською радою народних депутатів Вінницького району, актовий запис №6. Після укладення шлюбу дружині ОСОБА_7 присвоєно прізвище « ОСОБА_8 » (а.с. 4).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 30.12.2021 Відділом ДРАЦС у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №5321 (а.с. 8).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складалась, в тому числі з 1/2 частки житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки загальною площею 0,0593 га кадастровий номер 0510100000:02:015:0242, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , співвласником якої, на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_1 являвся померлий ОСОБА_3 (а.с. 23 - 26).

21.04.2023 державним нотаріусом Третьої вінницької державної нотаріальної контори Березовською В.С. позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Однак державний нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки, загальною площею 0,0593 га кадастровий номер 0510100000:02:015:0242, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка за життя належала ОСОБА_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), про що 17.02.2023 винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 141/02-31 у зв`язку із тим, що дана земельна ділянка належить ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності (без визначення часток кожного співвласника). Виходячи з того, що один із співвласників зазначеної вище земельної ділянки помер, визначити частку кожного з них у праві спільної сумісної власності неможливо, оскільки у державного нотаріуса відсутня можливість з`ясувати домовленість між співвласниками. Оскільки державний нотаріус не може визначити на яку частку земельної ділянки необхідно було б видати свідоцтво про право на спадщину, ОСОБА_2 відмовлено у видачі зазначеного свідоцтва про право на спадщину. (а.с. 10).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових справ на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 106904071 від 09.12.2017 земельна ділянка площею 0,0593 га кадастровий номер 0510100000:02:015:0242 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1432746805101), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а отже частка у праві на наведену земельну ділянку увійшла до спадкової маси майна ОСОБА_3 , оскільки він був співвласником вказаної земельної ділянки на момент смерті. (а.с. 7, 23).

Неможливість оформлення позивачем спадкових прав на частку у вказаній земельній ділянці в нотаріальному порядку, через невизначеність частки померлого у праві не неї, і зумовило її звернення до суду з позовною заявою.

Згідно ч. 1 та ч. 2ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1ст. 368 ЦК Україниспільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Разом з тим, частинами 1 та 2статті 372 ЦК Українипередбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно ч. 1ст. 86 ЗК Україниземельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Згідно зст.158ЗК Українивиключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян.

Згідно із ч.1 ст.357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

При цьому зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Такого висновку дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.3.4 Інформаційного листа від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування».

Частинами 4, 5 ст.89 ЗК України передбачено, що співвласники земельної ділянки, яка перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або виділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності з виділенням частки співвласника може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачене законом або не встановлено судом. Відповідні роз`яснення містять положення п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року №20.

Відповідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

Відповідно до ч.4 ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Оскільки померлому ОСОБА_3 на момент смерті належала 1/2 частка житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами номер АДРЕСА_1 , а також враховуючи встановлену законом презумпцію рівності часток співвласників у праві на спільне майно, частка ОСОБА_3 у праві на спірну земельну ділянку, загальною площею 0,0593 га кадастровий номер 0510100000:02:015:0242 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1432746805101), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на момент його смерті становила відповідно частку.

Право власності ОСОБА_3 на частку в земельній ділянці входить до спадкової маси, на яку відкрилась спадщина після його смерті, та може спадкуватись на загальних підставах.

Згідно із ч.1 ст.1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Згідно із ч.2 ст.1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

При цьому Пленум Верховного суду України у п.10 постанови №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» звернув увагу судів на те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Позивач по справі є спадкоємцем першої черги померлого ОСОБА_3 за законом, що підтверджується матеріалами спадкової справи №133/2022 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.04.2023 позивач успадкувала після померлого 1/2 частку житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами номер АДРЕСА_1 (а.с.5).

Інших осіб, які б мали право на спадщину після померлого ОСОБА_3 , судом не встановлено, окрім тих, що подали відповідні заяви про відмову від прийняття спадщини за законом на користь позивача ОСОБА_2 .

Згідно ст.131 ЗК України, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до статей 321, 328, 392ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або його незаконність не встановлена судом. Власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою.

Спадщина належить спадкоємцеві з моменту її прийняття (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач позов визнав, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів приходить до висновку, що наявні підстави для визнання за позивачем права власності на 1/2 частку в праві спільної власності, на земельну ділянку площею 0,0593 га, кадастровий номер 0510100000:02:015:0242 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1432746805101), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)) в порядку спадкування за законом, після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Підстав для розподілу судових витрат суд не вбачає, оскільки представник позивача просив залити такі витрати за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.15,16, 357, 1216, 1218, 1222, 1225, 1226, 1268 ЦК України, ст.ст.86, 89, 120 ЗК України, ст.ст.7, 10, 76-82, 89, 133, 141, 206, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , в порядку спадкування за законом, після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0593 га, кадастровий номер 0510100000:02:015:0242 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1432746805101), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники судового розгляду:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 31.05.2023 року.

Суддя: