Постанова

від 24.05.2023 по справі 906/1124/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

24 травня 2023 року Справа № 906/1124/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

позивача - Кемка Д.В.;

відповідача 1 - Гаркуша М.А.;

відповідача 2 - Чаплинська В.М., Осадчук О.В.;

третьої особи - Корбут В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Житомирської обласної ради на рішення господарського суду Житомирської області від 19.01.2023, повний текст якого складено 02.02.2023, у справі №906/1124/19 (суддя Маріщенко Л.О.)

за позовом Житомирської обласної ради м.Житомир

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Комунальна установа «Новоборівський дитячий будинок-інтернат»

Житомирської обласної ради с.Нова Борова Хорошівського р-ну Житомирської обл.

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області м.Житомир

2. Новоборівської селищної ради с.Нова Борова Хорошівського р-ну Житомирської обл.

про визнання незаконним наказу, визнання недійсною державної реєстрації в

Державному земельному кадастрі земельних ділянок та

скасування записів в Державному земельному кадастрі про земельні ділянки,-

В жовтні 2019 року Житомирська обласна рада звернулась до господарського суду Житомирської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Новоборівської селищної ради, в якому просить:

- визнати незаконним наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22 грудня 2018 року № 6-5040/14-18-СГ «Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність» в частині передачі у комунальну власність Новоборівської селищної ради земельних ділянок площею 63,5553 га (кадастровий №1821186500:06:001:0510), площею 10,2730 га (кадастровий №1821186500:06:001:0514), площею 26,3567 га (кадастровий №1821187600:06: 002: 0522) та площею 30,7277 га (кадастровий №1821186500:06:001:0545);

- визнати недійсною державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельних ділянок площею 63,5553 га (кадастровий №1821186500:06:001:0510), площею 10,2730 га (кадастровий №1821186500:06:001:0514), площею 26,3567 га (кадастровий №1821187600:06:002: 0522) та площею 30,7277 га (кадастровий №1821186500:06:001:0545), що знаходяться за адресою: Житомирська область Хорошівський район, проведену 31.10.2018 Відділом у Хорошівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області;

- скасувати записи в Державному земельному кадастрі про земельні ділянки площею 63,5553 га (кадастровий №1821186500:06:001:0510), площею 10,2730 га (кадастровий № 1821186500:06:001:0514), площею 26,3567 га (кадастровий №1821187600:06:002:0522) та площею 30,7277 га (кадастровий №1821186500:06:001:0545), що знаходяться за адресою: Житомирська область, Хорошівський район, проведену 31.10.2018 Відділом у Хорошівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.(т.1, арк.справи 4-18).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 19.01.2023 у справі №906/ 1124/19 у позові відмовлено. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено та Позивачем не доведено на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України (надалі в тексті ГПК України) факту входження земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні комунальної установи «Новоборівський дитячий будинок-інтернат» Житомирської обласної ради відповідно до Державних актів, до складу земельних ділянок, сформованих у процесі проведення Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності та в подальшому передано у комунальну власність Новоборівської селищної ради. Господарський суд також звернув увагу, що матеріали справи не містять доказів припинення чи скасування державного акту на право постійного користування землею серії Б №079609 від 08.02.1993. Крім того, враховуючи відмову в задоволенні вимог Позивача про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22.12.2018 №6-5040/14-18-СГ «Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність» в частині передачі до комунальної власності Новоборівської селищної ради земельних ділянок площею 63,5553 га (кадастровий №1821186500: 06:001:0510), площею 10,2730 га (кадастровий №1821186500:06:001:0514), площею 26,3567 га (кадастровий №1821187600:06:002:0522) та площею 30,7277 га (кадастровий №1821186500:06:001: 0545), суд першої інстанцій дійшов висновку, що не підлягає задоволенню і вимога про визнання недійсною державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок площею 63,5553 га (кадастровий №1821186500:06:001:0510), площею 10,2730 га (кадастровий №1821186500:06:001:0514), площею 26,3567 га (кадастровий №1821187600:06:002:0522) та площею 30,7277 га (кадастровий №1821186500:06:001:0545), що знаходяться за адресою: Житомирська область, Хорошівський район, проведену 31.10.2018 Відділом у Хорошівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та скасування записів в Державному земельному кадастрі про земельні ділянки площею 63,5553 га (кадастровий № 1821186500:06:001:0510), площею 10,2730 га (кадастровий №1821186500:06:001:0514), площею 26,3567 га (кадастровий №1821187600:06:002:0522) та площею 30,7277 га (кадастровий № 1821186500:06:001:0545), що знаходяться за адресою: Житомирська область, Хорошівський район, проведену 31.10.2018 Відділом у Хорошівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.(т.4, арк.справи 131-138).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Позивач подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить поновити строк для подання апеляційної скарги, скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 19.01.2023 у даній справі та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи скаргу Апелянт вважає, що рішення господарського суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, оскільки місцевий суд неповно з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, у зв`язку із поверхневим вивченням її матеріалів. На думку Скаржника, земельні ділянки загальною площею 30,1 га надані для ведення підсобного сільського господарства згідно державного акту серії Б №079609 та земельна ділянка площею 40,58 га надана для ведення підсобного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту серії І-ЖТ №001389 є землями комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Житомирської обласної ради. Апелянт вважає, що в оскаржуваному рішенні, суд взагалі не надав оцінку тому, чи порушено право Повивача-Житомирської обласної ради, оскільки в тексті рішення відсутні будь-які посилання щодо даного факту та відсутні доводи, які на думку суду це спростовують. На переконання Скаржника, судом першої інстанції в повній мірі не досліджено матеріали справи та не надано вірної оцінки Висновку експерта від 25.08.2022 №429/08-2022, в якому зазначено площу накладання (наведено пропорційно у %) оскаржуваних земельних ділянок, які передані Новоборівській селищній раді та земельних ділянок що перебувають у постійному користуванні комунальної установи, що графічно наведено у висновку, що на думку Позивача підтверджує доводи викладені у позовній заяві про перевищення своїх повноважень ГУ Держгеокадастру при проведенні інвентаризації.(т.4, арк.справи 155-167).

Ухвалою від 23.03.2023 відкрито апеляційне провадження у справі, поновлено строк на оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 19.01.2023 у справі №906/ 1124/19 та призначено до розгляду на 25.04.2023. (т.4, арк.справи 219).

Ухвалою від 05.04.2023 задоволено клопотання Новоборівської селищної ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції із Господарським судом Житомирської області. (т.4, арк.справи 223, 226).

06.04.2023 надійшов відзив, в якому Новоборівська селищна рада просить в задоволені апеляційної скарги Житомирської обласної ради на рішення господарського суду Житомирської області від 19.01.2023 відмовити в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. В разі задоволення апеляційної скарги Житомирської обласної ради просить звільнити Новоборівську селищну раду від понесених Житомирською обласною радою судових витрат. (т.4, арк.справи 229-238).

25.04.2023 засобами електронного зв`язку надійшло клопотання, в якому Головне управ-ління Держгеокадастру у Житомирській області просить відкласти розгляд справи та поновити строк для подачі відзиву.(т.4. арк.справи 248).

Ухвалою від 25.04.2023 було відкладено розгляд справи на 18.05.2023.(т.4, арк.справи 256).

Від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на електронну адресу суду надійшли:

02.05.2023 клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено.(т.4, арк.справи 260).

17.05.2023 відзив, в якому просить в задоволені апеляційної скарги Житомирської обласної ради на рішення господарського суду Житомирської області від 19.01.2023 відмовити в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.(т.5, арк.справи 6-8).

Розпорядженням керівника апарату суду від 17.05.2023 №01-05/146 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі №906/1124/19 Філіпової Т.Л. у період з 15 травня 2023р. по 28 травня 2023р. включно, відповідно до ст.32 ГПК України, ст.155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про автоматизовану систему документо-обігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №906/1124/19.(т.5. арк.справи 2).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2023 у даній справі визначено колегію суддів у новому складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В., суддя Олексюк Г.Є.(т.5, арк.справи 3)._

Ухвалою суду від 17.05.2023 справу №906/1124/19 прийнято до провадження Північно-західного апеляційного господарського суду у новому складі колегії суддів: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В., суддя Олексюк Г.Є.(т.5, арк.справи 5).

Ухвалою від 18.05.2023 розгляд апеляційної скарги відкладено на 24.05.2023.(т.5, арк. справи 18).

23.05.2023 на електронну адресу від Новоборівської селищної ради надійшло клопотання, в якому просили суд під час прийняття рішення врахувати правові позиції та висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України постанови від 05.03.2019 у справі №910/6317/18 та від 03.03.2021 у справі №910/11242/19 щодо розмежування повноважень з розпорядження землями комунальної власності.(т.5, арк.справи 21).

24.05.2023 від Житомирської обласної ради надійшли додаткові пояснення на електронну адресу суду та повторно подано через канцелярію суду.(т.5, арк.справи 24-32, 35-74).

В судових засіданнях 25.04.2023 та 18.05.2023, Позивач підтримав доводи скарги та разом з Третьою особою просив суд скасувати рішення господарського суду Житомирської області та прийняти нове, яким повністю задоволити позовні вимоги. Відповідачі у справі заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, просили залишити в силі рішення господарського суду Житомирської області від 19.01.2023.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 31 січня 2018 року Кабінетом міністрів України (надалі в тексті КМУ) прийнято розпорядження №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад».

Цим розпорядженням Уряд доручив Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 01.02.2018р. забезпечити:

- формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 Земельного кодексу України;

- передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, включених до переліку земельних ділянок державної власності, права на які виставлені на земельні торги, в комунальну власність об`єднаних територіальних громад після оприлюднення результатів земельних торгів та укладення договорів оренди таких земельних ділянок;

- здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Зі змісту зазначеної вище постанови КМУ випливає, що передачі до комунальної власності об`єднаних територіальних громад підлягають земельні ділянки сільськогосподарсь-кого призначення державної власності.

Пунктом 1 наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.03.2018 №45 вирішено провести у 2018 році інвентаризацію на території об`єднаних територіальних громад згідно з додатком №1, несформованих земельних ділянок сільсько-господарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель, які перебувають в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій (копія міститься у матеріалах справи).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 26.10.2018 №6-4287/14-18-СГ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, зокрема і спірних земельних ділянок.

Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області 22.12.2018 видано наказ №6-5040/14-18-СГ «Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність», яким передано Новоборівській селищній раді Хорошівського району Житомирської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3080,8941 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Новоборівської селищної об`єднаної територіальної громади Хорошівського району Житомирської області, згідно з актом приймання-передачі, в тому числі спірні земельні ділянки:

- площею 63,5553 га, кадастровий номер земельної ділянки 1821186500:06:001:0510, площею 10,2730 га, кадастровий номер земельної ділянки 1821186500:06:001:0514, площею 26,3567 га, кадастровий номер земельної ділянки 1821187600:06:002:0522 та площею 30,7277 га, кадастровий номер земельної ділянки 1821186500:06:001:0545.(т.1, арк.справи 45).

На виконання вищезазначеного наказу Головне управління Держгеокадастру у Житомир-ській області передало із державної власності, а Новоборівська селищна рада прийняла у комунальну власність Новоборівської селищної ради земельні ділянки на території Новоборівської селищної об`єднаної територіальної громади згідно з додатком, про що складено акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 22.12.2018. (т.1, арк.справи 46-54).

Як вбачається з матеріалів справи, під час виготовлення технічної документації на виконання рішення Житомирської обласної ради від 02.11.2017 №835 Комунальній установі «Новоборівський дитячий будинок-інтернат» Житомирської обласної ради було повідомлено про неможливість виконання рішення Обласної ради оскільки земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні комунального закладу, за наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області передано у власність Новоборівської селищної ради, об`єднано з землями запасу та змінено їх цільове призначення.

В подальшому, як зазначає Позивач, шляхом опрацювання відомостей, що містяться у Публічній кадастровій карті України https://map.land.gov.ua/ працівниками виконавчого апарату Житомирської обласної ради було встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у постій-ному користуванні комунального закладу відповідно до державних актів, входять до складу земельних ділянок, сформованих у процесі проведення Держгеокадастром інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності та як наслідок передано у комунальну власність Новоборівській селищній раді.

Позивач зазначає, що земельна ділянка площею 40,58 га поділена на дві земельні ділянки та відповідно входить до земельної ділянки площею 63,5553 га (кадастровий №1821186500:06: 001:0510) та земельну ділянку площею 10,2730 га (кадастровий №1821186500:06:001:0514).

Земельна ділянка площею 5,0 га входить до земельної ділянки площею 26,3567 га (кадастровий №1821187600:06:002:0522).

Земельна ділянка площею 16,0 га входить земельної ділянки площею 30,7277 га (кадастровий №1821186500:06:001:0545).

Вважаючи, що зазначеними діями під час інвентаризації земель і видачі наказу Головне управління Держгеокадастру порушило права Житомирської обласної ради, остання звернулась з позовом до господарського суду, зазначаючи про порушення діями Відповідача-1 та Відповідача-2 права власності територіальних громад сіл, селиш, міст Житомирської області в особі Житомирської обласної ради та права користування постійного землекористувача Комунальної установи «Новоборівський дитячий будинок-інтернат» Житомирської обласної ради, а тому є протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства і підлягають скасуванню.

Як зазначалось вище, рішенням від 19.01.2023 у справі №906/1124/19 господарський суд Житомирської області повністю відмовив у задоволенні позовних вимог.(т.4, арк.справи 131-138).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна та не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Предметом даного спору є правомірність наказу Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Переглядаючи оскаржуване рішення по суті, колегія суддів виходить з того, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.(ст.15 Цивільного кодексу України, надалі в тексті ЦК України). Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ст.16 ЦК України. Одним з таких способів, як зазначено у п.3 ч.2 вказаної статті, є припинення дії, яка порушує право. Аналогічні приписи містить частина 2 ст.20 ГК України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.17 ЦК України, орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Матеріалами справи стверджено, що при зверненні з позовом до суду Житомирська обласна рада покликалась, що дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Новоборівської селищної ради щодо передачі спірних земельних ділянок з державної в комунальну власність порушують право власності територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області в особі Житомирської обласної ради та порушують право користування постійного землекористувача Комунальної установи «Новоборівський дитячий будинок-інтернат» Житомирської обласної ради. На переконання Скаржника, що оскільки він є засновником комунальної установи «Новоборівський дитячий будинок-інтернат» Житомирської обласної ради, то відповідно земельні ділянки, які надані Інтернату в постійне користування відповідно до Державних актів серії Б №079609 площею 30,1 га та серії І-ЖТ №001389 площею 40,58 га належать на праві комунальної власності Житомирській обласній раді на підставі п.3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VI від 06.09.2012.

Колегія суддів вважає таке твердження Апелянта безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності з 01.01.2013, з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.

Цей Закон не містить визначення обласної територіальної громади та не розмежовує землі державної та спільної власності територіальних громад.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування», територіальна громада жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр;

За змістом ст.80 Земельного кодексу України (надалі в тексті ЗК України) суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст.83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності та земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Межа району, села, селища, міста, району у місті це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій (ч.1 ст.173 ЗК України).

В силу приписів ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Передача земельних ділянок, зокрема, комунальної власності у державну здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями комунальної власності (ч.1 ст.117 ЗК України).

Частиною 1 ст.122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Разом з тим у ст.8 ЗК України закріплено, що до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин на території області належить розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад.

Таким чином, чинний Земельний кодекс України визначає суб`єктом права власності на земельні ділянки комунальної власності територіальну громаду села, селища, міста в особі органу місцевого самоврядування та не відносить обласні ради до суб`єктів права комунальної власності на землі, а уповноважує їх представляти спільні земельні інтереси територіальних громад за наслідками об`єднання територіальними громадами сіл, селищ, міст на договірних засадах належних їм земельних ділянок комунальної власності (ч.6 ст.83 ЗК України).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.03.2021 в справі №910/11242/19.

Як стверджено матеріалами справи, спірні земельні ділянки знаходяться на території однієї селищної ради, а саме Новоборівської селищної ради Житомирського району Житомирської області та не перебувають у спільній власності територіальних громад, відтак у Житомирської обласної ради відсутнє право комунальної власності на земельні ділянки, що є предметом спору.

Колегія суддів також звертає увагу, що Житомирська обласна рада не є власником земельних ділянок комунальної власності, поки територіальні громади сіл, селищ, міст не приймуть рішення про об`єднання на договірних засадах належних їм земельних ділянок комунальної власності. При цьому, матеріали справи не містять, а скаржником не надано до суду доказів існування такого рішення щодо спірних земельних ділянок.

Щодо законності проведення Держгеокадастром інвентаризації земель, до складу яких увійшли спірні земельні ділянки, що належать на праві постійного користування Третій особі, то колегія суддів зазначає наступне.

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області діє відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.11.2019 №285, та реалізує покладені на нього повноваження згідно ч.4 ст.122 ЗК України з передання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться за межами населених пунктів у відповідності до вимог Земельного кодексу України.

Як стверджено матеріалами справи, на виконання Законів України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» та «Про місцеве самоврядування», КМУ розпорядженням №60-р від 31.01.2018 «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад» доручив Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 01.02.2018 забезпечити, серед іншого, формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 ЗК України.

Відповідно до ст.117 ЗК України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні. На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого само-врядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Суб`єктами передачі земельних ділянок у власність або у користування є:

- Держгеокадастр відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України та постанови КМУ від 14.01.2015 №15 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру»;

- міські, селищні, сільські ради, що представляють територіальні громади, відповідно до ч.1 ст.12 ЗК України.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом інвентаризації земель державної власності (ч.2 ст.791 ЗК України).

Відповідно до ст.35 Закону України «Про землеустрій», інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

З метою проведення інвентаризації земель розробляється технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель. Вимоги до такої документації встановлюються статтею 57 Закону України «Про землеустрій» згідно якої технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про інвентаризацію земель (у разі якщо інвентаризація земель проводиться щодо земель державної чи комунальної власності); в-1) рішення органу місцевого самоврядування, органу виконавчої влади про інвентаризацію земель (у разі проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення); г) копії документів, що містять вихідні дані, які використовувалися під час інвентаризації земель; ґ) матеріали топографо-геодезичних вишукувань; д) переліки земельних ділянок (земель) у розрізі за категоріями земель та угіддями, наданих у власність (користування) з кадастровими номерами, наданих у власність (користування) без кадастрових номерів, не наданих у власність чи користування, що використовуються без документів, які посвідчують право на них, що використовуються не за цільовим призначенням, невитребуваних земельних часток (паїв), відумерлої спадщини; е) пропозиції щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, що посвідчують право на земельну ділянку, та Державному земельному кадастрі; є) робочий і зведений інвентаризаційні плани; ж) матеріали погодження технічної документації із землеустрою, встановлені статтею 186 ЗК України.

У разі формування земельної ділянки технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель також включає: а) відомості про обчислення площі земельної ділянки; б) кадастровий план земельної ділянки; в) перелік обмежень у використанні земельних ділянок; г) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання; д) матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість).

Технічна документація погоджується та затверджується в порядку, встановленому ст.186 ЗК України

Відомості, отримані в результаті інвентаризації земель, підлягають внесенню до Державного земельного кадастру відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 №1051.

Відповідно до положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель до Державного земельного кадастру вносяться відомості: про межі земельної ділянки; про цільове призначення земельних ділянок; про угіддя земельної ділянки.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно п.1 наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.03.2018 №45 наказано провести у 2018 році інвентаризацію на території об`єднаних територіальних громад згідно з додатком 1, несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель, які перебувають в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій, що було виконано Відповідачем-1. Оскільки спірні земельні ділянки знаходяться в постійному користуванні комунальної установи «Новоборівський дитячий будинок-інтернат» Житомирської обласної ради, то частина, де заборонено проводити інвентаризацію згідно вищеназваного наказу від 15.03.2018 на Третю особу не розповсюджується.

На переконання апеляційного суду, під час проведеної Держгеокадастром інвентаризації не було порушено вимог п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», оскільки як вже зазначалось вище спірні земельні ділянки, які надані Третій особі на праві постійного користування вже належали до комунальної власності територіальної громади в особі Новоборівської селищної ради.

Щодо визнання недійсною державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок, скасування записів в Державному земельному кадастрі про земельні ділянки, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до загальних засад ведення Державного земельного кадастру державна реєстрація земельних ділянок, внесення відомостей (змін до них) здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України «Про Державний Земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 №1051 (далі Порядок).

Пункт 114 Порядку містить виключний перелік підстав скасування державної реєстрації земельної ділянки, а саме: Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

1) поділу чи об`єднання земельних ділянок на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання;

2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Таким чином, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридич-них фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має, і визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної і комунальної власності» - з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної і комунальної власності» встановлено, що державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із ст.122 ЗК України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Згідно із ч.1, 2 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

У п.2 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вказано, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема, заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою.

При вирішенні спору апеляційним судом враховано п.3 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», відповідно до якого у Ново-борівської селищної ради виникло право власності на спірні земельні ділянки комунальної власності з огляду на встановлені судами обставини перебування цієї земельної ділянки в постійному користуванні Комунальної установи «Новоборівський дитячий будинок-інтернат» Житомирської обласної ради.

Натомість, матеріали справи не містять а Позивач не надав господарському суду доказів набуття Житомирською обласною радою права комунальної власності на землі підсобного господарства комунальної установи «Новоборівський дитячий будинок-інтернат», тому правиль-ною вбачається оцінка судом першої інстанції Висновку експертів за результатами проведення комісійної додаткової судової земельно-технічної експертизи №429/08-2022 від 25.08.2022 як доказу, який в силу положень ст.104 ГПК України не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. За таких обставин, відхилення висновку експертизи як доказу у справі колегія суддів вважає вмотивованим, оскільки висновком не стверджується обставин порушення права власності територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області в особі Житомирської обласної ради.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що доказів припинення чи скасування Державних актів на право постійного користування землею серії Б №079609 від 08.02.1993 та І-ЖТ №001389 від 13.05.1997 матеріали справи не містять, а Скаржником не надано суду доказів скасування рішення про реєстрацію права комунальної власності на спірні земельні ділянки за Новоборівською селищною радою.

Щодо тверджень Скаржника про позбавлення Третьої особи права постійного користування земельними ділянками, то апеляційний суд зазначає наступне.

За змістом ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Підстави та порядок припинення прав на землю визначені в главі 22 ЗК України.

Порядок вилучення земельних ділянок визначений в ст.149 ЗК України, відповідно до ч.1 цієї норми земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Натомість матеріали справи також не містять відповідного рішення органу місцевого самоврядування, яке б припинило право постійного користування на спірні земельні ділянки комунальної установи «Новоборівський дитячий будинок-інтернат», тобто остання правомірно користується відведеними їй в користування землями, а реєстрація цих земель як земель комунальної власності жодним чином не порушує права Третьої особи, як землекористувача.

Доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо відсутності порушених прав Позивача, рівно як і твердження щодо невмотивованості висновку про безпідставність заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктив-ному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визна-ються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житомирської обласної ради на рішення господарського суду Житомирської області від 19.01.2023 у справі №906/1124/19 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №906/1124/19 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Розізнана І.В.