Рішення

від 24.05.2023 по справі 905/780/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2023 м. Харків Справа №905/780/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

розглянувши справу №905/780/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кардинал Груп» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 19)

до відповідача Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (87534, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Гризодубової, буд.1)

про стягнення 767 522,03 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін,

Суть спору: ТОВ «Кардинал Груп» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ККП «Маріупольтепломережа» 767 522,03 грн, з яких 640 411,20 грн - основний борг, 11 843,22 грн - 3% річних, 115 267,61 грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором № МТМ302-П/Пр/1 від 29.11.2021 в частині оплати товару.

14.11.2022 господарським судом постановлено ухвалу, якою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/780/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач про розгляд даної справи повідомлений шляхом направлення копій ухвали суду від 14.11.2022 на його адреси електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, повідомлені позивачем (оскільки пересилання поштової кореспонденції за адресою зареєстрованого місцезнаходження відповідача не здійснюється через тимчасову окупацію м. Маріуполя). Згідно з даними автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» копія ухвали суду від 14.11.2022 доставлена за першими двома адресами електронної пошти 01.12.2022, за останньою - відомості про доставку електронного листа/про помилку його доставки відсутні.

Також ухвала суду від 14.11.2022 направлена відповідачу на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_3, повідомлену ним у листі за вх. № 01-35/4670 від 28.12.2022, про що свідчить журнал обліку вихідної електронної пошти від 18.01.2023.

28.02.2023 за вх. № 01-35/993 господарський суд одержав клопотання відповідача, в якому останній просить суд провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження з посиланням на те, що, по - перше, ним подано заяву про порушення кримінального провадження до Голосіївського управління поліції ГУНП в м. Києві за фактом захоплення адміністративної будівлі ККП «Маріупольтепломережа» невстановленими особами та заволодіння останніми кадровою, бухгалтерською документацією та майном підприємства, за результатом розгляду якої 29.06.2022 порушено кримінальне провадження №12022100010001393; по - друге, поставка товару (1 716 шт. труб сталевих діаметром 57) здійснена позивачем з порушенням встановленого строку, що є підставою для розірвання договору або нарахування штрафних санкцій.

Щодо клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ч.3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 12 ГПК України).

У ч. ч. 2, 3 ст. 247 ГПК України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В силу норм ч. ч. 2 - 4 ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. У випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі. Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

При вирішенні питання щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження судом враховано відповідне клопотання позивача, подане разом з позовом, а також те, що справа не входить до переліку справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження, визначеного у ч. 4 ст. 247 ГПК України, ціна позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер правовідносин та предмет доказування свідчать про незначну складність спору.

Посилання відповідача, викладені у клопотанні, за висновками суду, не є обґрунтованою підставою для переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

При цьому суд враховує наявність в розпорядженні відповідача всіх необхідних документів, що стосуються цієї справи (позовної заяви і доданих до неї документів, які надіслані позивачем у т.ч. на адресу електронної пошти відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 (про що свідчить копія електронного листа, поданого позивачем разом з клопотанням за вх. № 01-35/355 від 20.01.2023)), а також можливість ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (у випадку такої необхідності) як за допомогою підсистеми «Електронний суд», так і шляхом подання відповідного клопотання про надсилання таких матеріалів на адресу його електронної пошти.

Розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження жодним чином не обмежує відповідача у реалізації своїх процесуальних прав (у т.ч. щодо подання відзиву на позов та документів, що підтверджують заперечення проти позову), та не спростовує обов`язок суду щодо повного та всебічного розгляду справи з наданням оцінки всім аргументам сторін та доказам, поданим ними, здійснення необхідних дій з метою забезпечення правильного вирішення спору.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача про проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження та про відмову у його задоволенні.

22.03.2023 за вх. № 01-35/1355 господарський суд одержав клопотання позивача, в якому останній зазначає, що наявний справі лист відповідача № 61.14-89029-61.1 від 24.12.2021 пов`язаний з вирішенням питання прийомки поставленого товару по якості за видатковою накладною № 31 від 09.12.2021, яке виникло та було вирішено до підписання відповідачем видаткової накладної № 43 від 30.12.2021, що також підтверджується листами сторін № 17/387 від 22.12.2021, № 22/12/21/1 від 22.12.2021, № 24/12/21 від 24.12.2021, № 10/01/2022/1 від 10.01.2022, які додані до клопотання. Тобто це листування не має безпосереднього відношення до предмету позову, оскільки стосується поставки товару за видатковою накладною № 31 від 09.12.2021, яка фактично не відбулася, у той час як позовні вимоги у цій справі обґрунтовані наявністю боргу за видатковою накладною № 43 від 30.12.2021.

За приписами ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та доказів, що підтверджують заперечення проти позову, для чого мав достатньо часу, господарським судом визнано за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст.178 ГПК України.

На підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України 24.05.2023 господарським судом підписано рішення без його проголошення.

Щодо строку розгляду справи слід зазначити наступне.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затв. ЗУ від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 05:30 год. 24.02.2022 на території України введено воєнний стан строком на 30 діб.

Дію воєнного стану в Україні неодноразово було продовжено. Востаннє Указом Президента України від 01.05.2023 № 254/2023, затв. ЗУ від 02.05.2023 № 3057-ІХ, строк дії воєнного стану на території України продовжено з 05:30 год. 20.05.2023 строком на 90 діб.

Згідно наказу голови Господарського суду Донецької області від 28.02.2022 № 20, розпорядження голови Господарського суду Донецької області від 15.04.2022 № 9-р, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, установлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану, запроваджено роботу суду у віддаленому режимі, тимчасово обмежено доступ до приміщення суду.

З огляду на наведене, рішення у справі ухвалено судом з урахуванням об`єктивних обставин та в умовах неможливості розгляду відповідного спору у визначений ст.248 ГПК України строк.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

За результатами проведення закупівлі №UA-2021-07-26-001485-c за кодом ДК 021:2015:44160000-9: магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (труби сталеві діаметром 57/steel pipes D57) 29.11.2021 між ТОВ «Кардинал Груп» та ККП «Маріупольтепломережа» укладено договір № МТМ302-П/ПР/1, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати, а замовник - прийняти та оплатити труби сталеві діаметром 57 (далі - товар) на умовах, що передбачені даним договором (п.1.1договору).

Найменування, асортимент та ціна товару наведені в специфікації (додаток 1), яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).

Ціна договору становить 709 080 грн, у тому числі ПДВ 118 180 грн (п. 3.1 договору). Розрахунки між сторонами здійснюються в Національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у реквізитах цього договору, згідно рахунку на оплату та видаткової накладної постачальника. Розрахунки проводяться з відстрочкою платежу 45 календарних днів після поставки товару на склад замовника (п.п. 3.1, 3.5, 3.6 договору).

Поставка товару здійснюється згідно заявок у строк, що не перевищує 10 календарних днів з моменту отримання заявки постачальником, на умовах DDP, за адресою замовника: м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 185, або в інший структурний підрозділ підприємства у межах м. Маріуполя. Заявка вважається отриманою в день її надіслання на електронну пошту постачальника. Заявка оформлюється на фірмовому бланку замовника та направляється постачальнику за допомогою електронної пошти, факсимільного зв`язку або пошти. Термін поставки товару: до 10.12.2021 (п.п.4.1, 4.2, 4.4 договору).

Договір набуває чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2021, а в частині виконання фінансових зобов`язань до повного їх виконання. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) за цим договором (п.10.2 договору).

У специфікації (додаток № 1) до договору сторонами погоджено: найменування товару - труба сталева діаметром 57х4,5, ДСТУ 8943:2019; кількість товару - 1 900 м; ціну товару за одиницю грн без ПДВ - 311 грн; вартість товару без ПДВ - 590 900 грн та з ПДВ - 709 080 грн.

На виконання умов договору та специфікації до нього позивач поставив, а відповідач прийняв товар - труба сталева діаметром 57х4,5 у кількості 1 716 м на суму 640 411,20 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №43 від 30.12.2021. Повноваження особи, якою з боку відповідача одержано товар за цією видатковою накладною, підтверджуються довіреністю №349 від 22.12.2021 (дійсна до 01.01.2022).

На оплату товару позивачем виставлено відповідачу відповідний рахунок №89 від 30.12.2021 на суму 640 411,20 грн з ПДВ, оплату якого відповідачем не здійснено.

16.09.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією №14124 від 15.09.2022 (шляхом її направлення на відомі йому адреси електронної пошти відповідача, зокрема, ті, які використовувалися сторонами для листування під час укладення та виконання договору (ІНФОРМАЦІЯ_4, mtm.gridin@gmail.com та ІНФОРМАЦІЯ_2)) про сплату заборгованості за поставку сталевих труб, зокрема, за видатковою накладною №43 від 30.12.2021 у розмірі 640 411,20 грн.

22.09.2022 у цей же спосіб позивачем направлено відповідачу акт звіряння взаємних розрахунків за договором №МТМ302-П/ПР/1 від 29.11.2021.

Оскільки відповідь на претензію відповідачем не надано, акт звіряння не підписано та розрахунок за товар не проведено, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача 767 522,03 грн, з яких 640 411,20 грн - основний борг, 11 843,22 грн - 3% річних, 115 267,61 грн - інфляційні втрати.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів:

Відповідно до вимог ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Частиною 1 ст.655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Як вище встановлено господарським судом, на підставі укладеного між сторонами договору № МТМ302-П/ПР/1 від 29.11.2021 та специфікації до нього позивачем поставлено відповідачу товар на суму 640 411,20 грн, що підтверджується видатковою накладною №43 від 30.12.2021, яка підписана уповноваженою особою останнього без жодних зауважень та заперечень та засвідчена печаткою підприємства.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч. 1,7 ст.193 ГК України.

З огляду на умови п. 3.6 договору оплата товару мала бути здійснена відповідачем у строк до 14.02.2022 (з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України). Між тим, у встановлений договором строк розрахунок за товар відповідачем не проведено, внаслідок чого у нього виник борг у розмірі 640 411,20 грн. При цьому жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, які спростовують його наявність, відповідач до суду не надав.

Посилання відповідача на здійснення позивачем поставки товару з порушенням встановленого договором строку, що є підставою для розірвання договору або нарахування штрафних санкцій (про що зазначено у клопотанні за вх. № 01-35/993 від 28.02.2023 про проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження) судом до уваги не прийняті, оскільки ці обставини, з огляду на предмет та підстави заявленого позову, а також те, що відповідач із відповідним зустрічним позовом до суду не звертався, не входять до предмету доказування у цій справі. Одночасно, слід зазначити, що само по собі прострочення позивача не спростовує обов`язок відповідача щодо оплати товару, який прийнято ним без зауважень та заперечень.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 640 411,20 грн, а отже і про їх задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем за період з 14.02.2022 по 26.09.2022 на суму боргу 640 411,20 грн та згідно з яким їх розмір складає 11 843,22 грн, перевірено господарським судом та встановлено, що позивачем неправильно визначено початкову дату прострочення відповідача (з урахуванням того, що строк оплати настав 14.02.2022, а отже прострочення почалось з 15.02.2022).

Тому, господарським судом самостійно здійснено розрахунок 3% річних за період з 15.02.2022 по 26.09.2022 на суму боргу 640 411,20 грн та встановлено, що їх розмір складає 11 790,58 грн.

Розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем за період лютий - серпень 2022 року на суму боргу 640 411,20 грн та згідно з яким їх розмір складає 115 267,61 грн, перевірено господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 11 790,58 грн та інфляційних втрат у розмірі 115 267,61 грн, а отже і про їх задоволення.

Щодо судових витрат суд виходить з наступного.

У позовній заяві позивач просить суд покласти судові витрати на відповідача, які за попереднім (орієнтовним) розрахунком складаються з витрат на судовий збір за подання позову у розмірі 11 512,83 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 13 750 грн.

Судові витрати згідно зі ст. 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать у т.ч. витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження сплати позивачем судового збору до суду надано платіжне доручення № 54 від 26.09.2022 на суму 11 512,83 грн (767 522,03 грн (ціна позову) х 1,5%).

Згідно зі ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Нормами ч. ч. 4 - 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, у ч. 4 ст. 129 ГПК України визначено загальне правило розподілу судових витрат, згідно з яким відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд у відповідності до ч. 5 ст. 129 ГПК України враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 5 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6,7,9 ст.129 цього Кодексу.

Тобто під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч.4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Аналогічні висновки викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19. Ці висновки було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Також Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст. ст. 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 06/22 від 15.09.2022, додаток № 1 від 15.09.2022 до нього, акт приймання - передачі наданих послуг № 1/22 від 26.09.2022, платіжне доручення № 56 від 26.09.2022.

З договору про надання правничої допомоги № 06/22 від 15.09.2022, який укладено між Морозик Д.В. (адвокат) та ТОВ «Кардинал Груп» (клієнт, позивач), вбачається, що адвокат за дорученням клієнта зобов`язується надавати клієнту наступні види правничої (правової) допомоги: представництво, а саме вчинення юридичних дій з метою забезпечення реалізації прав і обов`язків клієнта в судочинстві перед фізичними й юридичними особами; інші види правничої (правової) допомоги, а саме надання інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності клієнта, складання й аналіз організаційно-розпорядчих, договірних та процесуальних документів з метою забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень та сприяння їх відновленню. Надання адвокатом послуг здійснюється за завданням клієнта (п. п. 1.1, 1.2 договору).

Клієнт зобов`язується оплатити послуги відповідно до умов цього договору. Розмір винагороди за послуги та порядок розрахунків погоджується сторонами у додатку до цього договору. На підтвердження факту надання адвокатом клієнту послуг складається акт приймання-передачі наданих послуг, який підписується сторонами (п.п.4.1 - 4.3 договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023, але у будь-якому разі до повного виконання зобов`язань, що виникли під час дії цього договору (п. 6.1 договору).

У додатку №1 від 15.09.2022 до договору сторони домовились, що розмір винагороди за послуги (гонорар) адвоката визначається згідно із наступним: представництво інтересів клієнта під час судового розгляду - 3 000 грн за одне судове засідання; підготовка процесуальних документів - 2 600 грн за одну годину роботи; інші послуги (ознайомлення з матеріалами, надання консультативної допомоги, збирання доказів, тощо) - 2 000 грн за одну годину роботи. Оплата гонорару здійснюється протягом десяти робочих днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданих за договором послуг.

Акт приймання-передачі наданих послуг № 1/22 від 26.09.2022, який підписано Морозик Д.В. (адвокат) та ТОВ «Кардинал Груп» (клієнт), свідчить, що адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги: підготовка процесуальних документів (позовна заява - 7 800 грн (3 год.), розрахунок 3% річних та інфляційних витрат - 650 грн (0,25 год.), клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження - 1 300 грн (0,5 год.)) та інші послуги (аналіз наданих документів, консультування клієнта, підготовка додатків до позовної заяви - 4 000 грн (2 год.)) загальною вартістю 13 750 грн.

На підставі платіжного доручення № 56 від 26.09.2022 позивачем здійснено на користь адвоката Морозик Д.В. оплату адвокатських послуг у розмірі 13 750 грн.

Адвокат Морозик Д.В. має право на заняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва серії КС № 8033/10 та представляє інтереси позивача у суді на підставі ордеру серії АІ №1283405 від 24.09.2022.

Зі змісту акту приймання-передачі наданих послуг № 1/22 від 26.09.2022 та наявних у справі матеріалів вбачається, що адвокатом надано послугу з підготовки таких процесуальних документів: 1) позовної заяви; 2) клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому послуга з підготовки процесуального документу - позовної заяви фактично охоплює консультування клієнта, аналіз наданих документів, підготовку додатків до позовної заяви, здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних втрат. Вчинення цих дій є необхідною передумовою для складання позовної заяви, а отже і складовою відповідної послуги.

Визначення цих складових як окремих та самостійних дій хоча формально і збільшує перелік наданих послуг, проте не спростовує того факту, що на підготовку позовної заяви адвокатом витрачено 5 год. 15 хв. (з яких 2 год. 15 хв. на такі складові як консультування клієнта, аналіз наданих документів, підготовку додатків до позовної заяви, здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних втрат). Такий час є цілком співмірним з обсягом та складністю наданої послуги з підготовки процесуального документу - позовної заяви з урахуванням її складових.

Підготовка процесуального документу - клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (30 хв.), послугу щодо чого також включено до складу витрат на правничу допомогу, є процесуальним правом позивача, використання якого здійснено з метою спрощення та пришвидшення процедури розгляду справи, яка є справою незначної складності, економії процесуального часу як суду, так і учасників справи та направлено на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача. Тобто у цьому випадку надання такої послуги є доцільним та необхідним.

Таким чином, заявлені витрати на правничу допомогу є такими, що пов`язані з розглядом справи, обсяг наданих адвокатом послуг підтверджується матеріалами справи, а їх розмір є розумним, обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.

Клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу відповідачем не заявлено, будь - яких обґрунтованих доводів та доказів на підтвердження невідповідності витрат на правову допомогу критеріям, визначеним п.п. 1 - 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України, не наведено/не надано.

На підставі ст. 129 ГПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, витрати позивача покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог:

- зі сплати судового збору на відповідача у розмірі 11 512,04 грн, на позивача - 0,79 грн;

- на правничу допомогу покладаються на відповідача у розмірі 13 749,06 грн, на позивача - 0,94 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кардинал Груп» задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (87534, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Гризодубової, буд. 1, ідент. код 33760279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кардинал Груп» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 19, ідент. код 44128252) основний борг у розмірі 640 411 (шістсот сорок тисяч чотириста одинадцять) грн 20 коп., 3% річних у розмірі 11 790 (одинадцять тисяч сімсот дев`яносто) грн 58 коп., інфляційні втрати у розмірі 115 267 (сто п`ятнадцять тисяч двісті шістдесят сім) грн 61 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 512 (одинадцять тисяч п`ятсот дванадцять) грн 04 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 13 749 (тринадцять тисяч сімсот сорок дев`ять) грн 06 коп.

3.В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 24.05.2023.

Суддя Л.В. Ніколаєва