Рішення

від 10.05.2023 по справі 905/848/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.05.2023р. Справа №905/848/22

за позовом: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 )

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногорське» (85630, Донецька область, Мар`їнський р-н, м.Красногорівка, вул.Шмідта, 159, код ЄДРПОУ 38131807)

до відповідача 2: Відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (61002, м.Харків, вул.Ярослава Мудрого, 16, код ЄДРПОУ 43315445)

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ).

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , код НОМЕР_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 )

про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити певні дії

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Шуть А.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_4 адв.

від відповідачів: не з`явились

від третіх осіб: не з`явились

вільний слухач: ОСОБА_5 згідно з витягом з ЄДР

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, ОСОБА_1 , м.Донецьк звернулась до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногорське», м.Красногорівка та відповідача 2, Відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), м.Харків про:

- визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 у зв`язку із звільненням з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногорське» за власним бажанням;

- зобов`язання Відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1 , як керівника і підписанта Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногорське».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона з 08.09.2021р. працює директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногорське», учасниками якого є ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . 21.07.2022р. позивачем було ініційовано скликання позачергових загальних зборів учасників товариства з метою вирішення, зокрема, питання про звільнення ОСОБА_1 з 26.08.2022р. з посади директора за власним бажанням.

Оскільки ОСОБА_3 на вищенаведені збори не з`явився, а за його відсутності вирішити відповідне питання у позасудовому порядку неможливо, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання припиненими трудових відносин у зв`язку зі звільненням з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногорське» за власним бажанням.

У разі задоволення позову в цій частині, позивач також просить суд вирішити питання про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_1 , як керівника і підписанта Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногорське», шляхом зобов`язання відповідного органу вчинити певні дії.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.11.2022р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/848/22, позов вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

02.12.2022р. та 04.01.2023р. на електронну адресу суду надійшов відзив б/н від 01.12.2022р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногорське». Вказана заява по суті спору не була скріплена електронним цифровим підписом.

Відповідно до ч.8 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

У ч.ч.1, 2 ст.6 вказаного закону визначено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» (ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Стаття 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначає, що електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; кваліфікований електронний підпис - це удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису (ч.4 ст.18 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що відзив б/н від 01.12.2022р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногорське» не скріплено електронним підписом, таке звернення не вважається офіційним та не розглядається судом.

Станом на дату розгляду справи вказана заява по суті спору не надходила до суду у паперовому вигляді.

25.11.2022р. до суду від Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) надійшов відзив б/н від 25.11.2022р., згідно з яким вказана установа заперечувала проти задоволення позовних вимог до Відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), наголошувала на тому, що відповідний відділ є структурним підрозділом Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) і не має статусу юридичної особи. Окрім того, за змістом відзиву, зазначений відділ, станом на дату розгляду справи, не є належним суб`єктом державної реєстрації та зобов`язання відділу внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судове рішення не може бути предметом судового розгляду у господарському суді.

У письмових поясненнях б/н від 10.12.2022р. ОСОБА_2 , підтримала доводи, які викладені позивачем у позові, та наполягала на задоволенні позовних вимог.

Від ОСОБА_3 будь-яких заяв та клопотань не надходило.

24.04.2023р. до господарського суду надійшло клопотання б/н від 24.04.2023р. Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про заміну відповідача 2 зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (ЄДРПОУ 43315445) на Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ 43316700), відповідно до якого заявник зазначив про наявність обставин реорганізації правопопередника шляхом його приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ 43316700).

Вказане клопотання протокольною ухвалою від 10.05.2023р. залишено судом без задоволення, з огляду на наступне:

-по-перше, заявником не доведено, а судом не встановлено обставин завершення процедури реорганізації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (ЄДРПОУ 43315445) шляхом його приєднання до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ 43316700), за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Харків) перебуває в стані припинення, але наразі не є припиненим; доказів складання та затвердження передавального акту до матеріалів справи не надано;

-по-друге, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи. В якості відповідача 2 по справі позивач визначив не Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Харків), а його відділ. Доказів того, що у структурі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції наявний аналогічний відділ заявником до матеріалів справи в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не надано.

З огляду на наведе, суд дійшов висновку, що заявником не доведено наявності обставин для здійснення визначеної у розглядуваному клопотанні заміни сторони, внаслідок чого таке клопотання залишено судом без задоволення.

Як зазначалось, провадження у справі було відкрито 01.11.2022р. та її розгляд здійснювався за правилами загального позовного провадження.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у ст.ст.2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997p. і набула чинності в Україні 11.09.1997p.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до ст.6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж «розумного строку» цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує «процесуальну» справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubov and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), §103).

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013р., Папазова та інші проти України від 15.03.2012р.).

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків.

Разом з цим, на підставі Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» та №259/2022 від 14.03.2022р., №133/2022 від 18.04.2022р., №341/2022 від 17.05.2022р., №573/2022 від 12.08.2022р., №757/2022 від 07.11.2022р., №58/2023 від 06.02.2023р. «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022р. на території України діє режим воєнного стану.

У зв`язку із введенням на території України воєнного стану, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, у відповідності до розпорядження голови суду, доступ до приміщення суду тимчасово обмежений, запроваджено роботу суду у віддаленому режимі.

З огляду на наведене, рішення у справі прийнято судом з урахуванням об`єктивних обставин та в умовах неможливості розгляду відповідного спору у визначений ч.3 ст.177, ч.2 ст.195 Господарського процесуального кодексу України строк.

Ухвалою суду від 22.03.2023р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.04.2023р.

Згідно з ухвалою від 27.04.2023р. у судовому засіданні оголошено перерву до 10.05.2023р.

Представник позивача у судове засідання 10.05.2023р. з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав.

Представники відповідачів та третіх осіб у судове засідання 10.05.2023р. з розгляду справи по суті не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені, судом не викликались.

У судовому засіданні 10.05.2023р. з розгляду справи по суті також приймав участь представник Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції в якості вільного слухача.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Разом з тим, норми ст.43 вказаного процесуального кодексу України зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 зазначеного нормативно-правового акту, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду оголосити перерву або відкласти розгляд справи по суті. При цьому, це є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність у судовому засіданні представників відповідачів і третіх осіб не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногорське» (відповідача 1), оформленим протоколом №1/21 від 07.09.2021р., призначено з 08.09.2021р. на посаду директора товариства ОСОБА_1 (позивача).

За змістом наказу №1-к «Про вступ на посдау» від 08.09.2021р. ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногорське».

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань бенефіціарними власниками відповідача 1, є ОСОБА_2 (50% частки статутного капіталу або відсоток права голосу) та ОСОБА_3 (50% частки статутного капіталу або відсоток права голосу) (треті особи).

Згідно з п.7.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногорське» загальні збори учасників товариства вищий орган товариства.

До компетенції загальних зборів учасників товариства належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (підп.7 п.7.2.2 статуту).

За змістом п.7.14.1 вищезазначеного статуту виконавчий орган товариства є одноосібним директор.

Відповідно до п.7.6.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногорське» рішення загальних зборів учасників приймаються відкритим голосуванням, простою більшістю голосів.

За правилами п.9.2.6 статуту загальні збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотків голосів.

За приписами п.п.7.4.1 - 7.4.3 вищенаведеного статуту загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників. Повідомлення про проведення загальних зборів учасників товариства надсилається поштовим відправленням з описом вкладення або електронним листом на адресу електронної пошти кожного учасника.

22.07.2022р. позивачем направлено на адресу кінцевого бенефіціарного власника відповідача 1 ОСОБА_3 повідомлення про скликання загальних зборів учасників відповідача з додатками (копія заяви директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногорське» ОСОБА_1 про призупинення трудових відносин та копія заяви про звільнення за власним бажанням), які будуть проведені 26.08.2022р. о 15:00 за адресою: АДРЕСА_6 та зазначено наступний порядок денний:

1) прийняття рішення щодо припинення трудових відносин з директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногорське» ОСОБА_1 .

2) прийняття рішення щодо звільнення директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногорське» за власним бажанням з 26.08.2022р. згідно поданої заяви.

Вказане повідомлення разом з додатками вручене особисто ОСОБА_2 21.07.2022р., про що свідчить підпис останньої на зазначених документах, а ОСОБА_3 вказане повідомлення та додатки до нього вручені 05.08.2022р. засобами поштового зв`язку, що підтверджується поштовим відправленням №0407600910763 від 22.07.2022р.

Відповідно до акту б/н від 26.08.2022р., складеного позивачем та ОСОБА_2 , позачергові загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногорське», призначені на 26.08.2022р. о 15:00 год., не відбулись у зв`язку з неявкою одного з учасників, а саме: ОСОБА_3 (відсоток частки статутного капіталу в юридичній особі або відсоток права голосу в юридичній особі якого складає 50%).

Посилаючись на те, що загальні збори учасників товариства не відбулися, а отже, можливість вирішити питання щодо припинення трудових правовідносин між позивачем та відповідачем 1 відсутня, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання трудових відносин припиненими за власним бажанням.

Згідно зі ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Як визначено ст.16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст.20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020р. у справі №910/7164/19.

Відповідно до ст.21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. В умовах спрощеного режиму регулювання трудових відносин, визначеного главою III-Б цього Кодексу, трудовий договір є основним засобом регулювання трудових відносин працівників та роботодавців (власників приватних підприємств), у яких кількість працівників або рівень оплати праці відповідає критеріям, встановленим статтею 49-5 цього Кодексу. У разі застосування спрощеного режиму регулювання трудових відносин, за взаємною згодою сторін, у трудовому договорі можуть визначатися додаткові права, обов`язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови припинення або дострокового розірвання договору.

Статтею 22 вказаного кодексу встановлено, що власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, має право вільного вибору серед кандидатів на зайняття робочого місця (посади). Забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, тобто відмова без будь-яких мотивів або з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника, або з інших підстав, не передбачених законом. На вимогу особи, якій відмовлено в прийнятті на роботу, власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, зобов`язані письмово повідомити про причину такої відмови, яка має відповідати частині першій цієї статті. Будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров`я працівника можуть встановлюватися законодавством.

Відповідно до ст.38 зазначеного нормативно-правового акту працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

За приписами ч.1 ст.29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (ч.1 ст.30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Згідно з ч.13 ст.39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Як визначено у ч.ч.1-3 ст.99 Цивільного кодексу України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абз.1 ч.2 ст.98 цього кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.12.2019р. у справі №758/1861/18.

Як зазначено судом вище, відповідно до статуту відповідача 1 (п.7.14.10) питання щодо звільнення директора вирішується рішенням загальних зборів, а тому позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004р. №14-рп/2004, від 16.10.2007р. №8-рп/2007 та від 29.01.2008р. №2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.12.2019р. у справі №758/1861/18.

Підсумовуючи викладене, з огляду на те, що позивач вжив всі необхідні дії для повідомлення учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногорське» ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) про скликання загальних зборів учасників вказаного товариства для вирішення питання щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства, з огляду на відсутність рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 у зв`язку із звільненням з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногорське» за власним бажанням підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання Відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1 , як керівника і підписанта Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногорське», суд зазначає про наступне.

Так, за змістом п.1 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при виконанні правочинів у господарській діяльності, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відповідно до ст.45 наведеного кодексу сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у ст.4 цього кодексу.

У свою чергу, ст.4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як визначено у ст.80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до чинного законодавства, зокрема Цивільного та Господарського кодексів України юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч.4 ст.91 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось, відповідачем 2 у розглядуваній справі позивач визначив Відділ державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків).

Відповідно до п.п.1, 7 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою №228 від 02.07.2014р. Кабінету Міністрів України, Міністерство юстиції України (Мін`юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін`юст здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи Мін`юсту.

За змістом п.1, абз.1 п.3 Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженого наказом №1707/5 від 23.06.2011р. Міністерства юстиції України зі змінами та доповненнями, міжрегіональні управління Міністерства юстиції України підпорядковуються Міністерству юстиції України та є його територіальними органами. Основними завданнями міжрегіонального управління є, зокрема, реалізація державної правової політики, державної політики з питань банкрутства, у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, державної реєстрації статутів територіальних громад сіл, селищ, міст; забезпечення реалізації державної політики у сферах організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

За змістом п.1 Положення про відділ державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Відділ державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) діє у складі Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), є його структурним підрозділом, що забезпечує реалізацію повноважень з питань державної реєстрації громадських формувань, друкованих засобів масової інформації, статутів територіальних громад сіл, селищ, міст, в тому числі статутів об`єднаних територіальних громад, утворених згідно із Законом України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» в межах Донецької області.

Відповідно до ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Статтею 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності), місцезнаходження юридичної особи.

За змістом ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до інформації, яка наявна у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за кодом ЄДРПОУ 43315445, який зазначено позивачем у позовній заяві як код відповідача 2 зареєстровано Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Харків).

Згідно зі ст.4 та ст.45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в господарському процесі можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування, можливість подання позову до відокремленого підрозділу юридичної особи діючим процесуальним законодавством не передбачена.

За змістом п.1 ч.1 ст.231 вказаного кодексу господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Отже, в силу вищенаведених норм, Відділ державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) не може виступати самостійною стороною спору в господарському судочинстві, адже не є самостійним суб`єктом господарювання та не має статусу юридичної особи.

За таких обставин, провадження по справі №905/848/22 стосовно вимоги про зобов`язання Відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1 , як керівника і підписанта Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногорське» підлягає закриттю.

Поряд з цим, суд звертає увагу позивача на те, що суд не вправі втручатися у діяльність органу - суб`єкта державної реєстрації, зобов`язуючи його вносити відомості до Єдиного державного реєстру, водночас, саме рішення суду про припинення трудових відносин є підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб уповноваженим органом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019р. у справі №758/1861/18.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 2481 грн (щодо вимоги про визнання трудових відносин припиненими) підлягає стягненню з відповідача 1 на користь позивача.

Судовий збір в сумі 2481 грн (стосовно вимоги про зобов`язання вчинити певні дії) підлягає поверненню позивачу з бюджету з огляду на приписи Закону України «Про судовий збір» та підстави закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 231, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Закрити провадження по справі №905/848/22 в частині зобов`язання Відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1 , як керівника і підписанта Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногорське».

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Красногорське» (85630, Донецька область, Мар`їнський р-н, м.Красногорівка, вул.Шмідта, 159, код ЄДРПОУ 38131807) у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногорське» (85630, Донецька область, Мар`їнський р-н, м.Красногорівка, вул.Шмідта, 159, код ЄДРПОУ 38131807) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 2481 грн.

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2481 грн.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 10.05.2023р.

Повний текст рішення складено 22.05.2023р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.О.Паляниця