Рішення

від 29.05.2023 по справі 910/2910/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2023Справа № 910/2910/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІДЕЛ СТРІМ"

до Міністерства оборони України

про стягнення 2 749 593,60 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники:

від позивача - Пашковський Д.В.,

від відповідача - Хатунцева І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НІДЕЛ СТРІМ" (далі - позивач, ТОВ "НІДЕЛ СТРІМ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 2 749 593,60 грн на підставі Договору № 286/2/22/43 про постачання продовольства для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) від 06.05.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 прийнято позовну заяву ТОВ "НІДЕЛ СТРІМ" до розгляду та відкрито провадження у справі №910/2910/23, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 10.04.2023 о 10:00 год.

21.03.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечив проти позову у повному обсязі.

10.04.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив суд поновити строк на подання відповіді на відзив та врахувати її під час розгляду справи.

У підготовче засідання, призначене на 10.04.2023 з`явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні, призначеному на 10.04.2023, суд поновив позивачу строк на подання відповіді на відзив.

У підготовчому засіданні, призначеному на 10.04.2023, судом оголошено перерву до 15.05.2023 о 10:00 год.

17.04.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до яких відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, водночас у разі задоволення позовних вимог, просив суд судові витрати покласти на позивача.

У підготовче засідання, призначене на 15.05.2023 з`явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні 15.05.2023, представники позивача та відповідача зазначили, що повідомили всі обставини справи, які їм відомі, та надали всі докази, на які вони посилаються у позові і відзиві.

У підготовчому засіданні, призначеному на 15.05.2023 суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 29.05.2023 о 10:00 год.

У судове засідання, призначене на 29.05.2023, з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 29.05.2023 судом здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 29.05.2023 судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача, з`ясовано обставини справи та досліджено докази, після чого суд перейшов до судових дебатів.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти задоволення вимог позивача заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 29.05.2023 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували відповідні обставини, суд

УСТАНОВИВ:

06.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НІДЕЛ СТРІМ" (далі - постачальник, позивач) та Міністерством оборони України в особі Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України (далі замовник, відповідач) укладено Договір № 286/2/22/43 про постачання продовольства для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується у 2022 році поставити Міністерству оборони України (далі - замовник) продовольчу продукцію, а саме: питна вода (41110000-3) пляшка до 1,5 л (далі - товар), зазначений у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки.

Ціна, кількість, асортимент та строки постачання товару визначаються специфікацією, редакція якої викладена у п. 1.2 Договору.

Згідно з п. 2.5. Договору приймання товару за кількістю та якістю оформляється актом приймання - передачі (додаток 22 до наказу Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440), який складає одержувач замовника на кожну партію товару після закінчення приймання товару в чотирьох примірниках: перший примірник - замовнику, другий, четвертий - одержувачу замовника, третій - постачальнику. Належним чином оформлені документи: акт приймання - передачі, видаткова накладна постачальника є підтвердженням приймання товару.

Ціна Договору становить 594 048 000,00 грн, у т.ч. ПДВ (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору замовник оплачує поставлені товари за ціною, встановленою сторонами.

Відповідно до п. 4.2 Договору узгоджено, що розрахунки за фактично поставлений товар проводяться шляхом поетапної оплати замовником поставлених йому партій товарів протягом 10 банківських днів після пред`явлення постачальником рахунку на їх оплату (далі - рахунок).

Пунктом 4.4 Договору встановлено, що до рахунку додаються: акт приймання-передачі; видаткова накладна постачальника.

Згідно з п. 5.1 Договору товар постачається на умовах DDР-склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно - розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами тощо з обов`язковою доставкою не менше ніж 20 тон на одну точку поставки. Строк поставки товару визначений у Специфікації товару.

Згідно з п. 5.2. Договору поставка товару здійснюється з обов`язковим дотриманням вимог до асортименту, а також на підставі заявки представника покупця, яка надсилається продавцю на електронну адресу не пізніше ніж за 10 (десять) днів до строку поставки. Представник замовника в заявці на постачання товару зобов`язаний вказати обсяг, необхідний для постачання та місце (адресу). Постачання здійснюється лише в місце та обсягах, визначених в заявці. При прийнятті товару представником покупця підписується акт приймання - передачі, який є підставою для здійснення оплати.

Відповідно до пп. 6.1.1 п. 6.1 Договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари протягом 10 (десяти) календарних днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформлених документів, передбачених Договором.

Відповідно до пп. 6.4.1 п. 6.4 Договору постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1. Договору).

Відповідно до п. 10.2. Договору встановлено, що після закінчення терміну дії Договору, товар визначений в п. 1.2. не підлягає постачанню замовнику за цим Договором, документи, визначені п. 4.4 замовником не приймаються та повертаються постачальнику без реалізації.

Позивач зазначив, що на виконання умов Договору поставив відповідачу в період з 10.10.2022 по 29.12.2022 товар (питну воду) на загальну суму 2 749 593,60 грн згідно видаткових накладних та актів приймання-передачі військового майна, перелік яких наведено на стор. 2 позовної заяви (додатки № 4 - 18 до позовної заяви), відповідач отримав товар без жодних зауважень.

09.01.2023 між сторонами укладено Акт № 286/2/22/43 звіряння розрахунків за поставлену у 2022 році продукцію за договором від 06.05.2022 № 286/2/22/43, в якому міститься розходження у сумі оплати за поставлений товар у розмірі 2 749 593,60 грн із зазначенням, що дана сума є сумою постаченої продукції, за якою не надано актів на оплату до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України станом на 09.01.2023.

06.02.2023 позивач надав відповідачу супровідний лист № 01/02/23 від 06.02.2023 з вимогою про здійснення оплати 2 749 593,60 грн за товар, поставлений згідно Договору, у якості додатків до супровідного листа позивач надав Зведений акт № 1 від 06.02.2023; видаткові накладні та акти приймання - передачі згідно опису, наведеному у Зведеному акті № 1 від 06.02.2023; рахунок-фактуру № 1 від 06.02.2023 на суму 2 749 593,60 грн.

Листом № 286/7/838 від 13.02.2023 відповідач, у відповідь на лист позивача № 01/02/23 від 06.02.2023, зазначив про повернення без опрацювання первинних документів на суму 2 749 593,60 грн, у зв`язку із закінчення бюджетного 2022 року.

Враховуючи, що 06.02.2023 відповідач отримав від позивача рахунок-фактуру № 1 від 06.02.2023 на суму 2 749 593,00 грн, який згідно п. 4.2 Договору відповідач був зобов`язаний оплатити до 20.02.2023 включно, відтак з 21.02.2023, як зазначив позивача, відповідач не виконав умови Договору щодо оплати за поставлений товар на суму 2 749 593,60 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача коштів у наведеній сумі.

Відповідач проти позову заперечив у повному обсязі, зазначив, що позивач порушив порядок надання документів на оплату товару (документи були надані у наступному бюджетному році), а тому у Міністерства оборони України відсутні підстави для реєстрації зобов`язань та оплати. При цьому відповідач послався на п. 10.2 Договору, яким передбачено, що після закінчення терміну дії Договору документи, визначені п. 4.4 Договору, замовником не приймаються та повертаються постачальнику без реалізації, та ч. 12 ст. 23 Бюджетного кодексу України, згідно якої усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду.

Позивач заперечив доводи відповідача про порушення позивачем порядку надання документів на оплату товару, зазначив при цьому, що надання документів на оплату відповідачу в лютому 2023, а не до 31.12.2022, не звільняє відповідача від обов`язку провести оплату за фактично поставлений до 31.12.2022 товар, який відповідач отримав без жодних зауважень, поставка товару підтверджується наявними первинними документами (видаткові накладні, акти приймання - передачі майна згідно Договору). Позивач також зазначив, що умови Договору та чинне законодавство України не передбачає такої підстави припинення зобов`язання як закінчення строку дії договору, за умови наявності не виконаного в повному обсязі зобов`язання. Позивач вважає, що відповідач безпідставно посилається на п. 10.2 Договору та повернення документів без виконання оплати, оскільки товар був поставлений відповідачу до 31.12.2022, тобто в період дії Договору.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № 286/2/22/43 про постачання продовольства для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) від 06.05.2022 свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статтями 173, 174, 175, 264-269 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509, 655, 662, 663, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дані норми кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи, а саме видатковими накладними та актами приймання-передачі військового майна, перелік яких наведено на стор. 2 позовної заяви (додатки № 4 - 18 до позовної заяви), підтверджується та не заперечується відповідачем здійснення позивачем на виконання умов Договору поставки товару відповідачу в період з 10.10.2022 по 29.12.2022 на загальну суму 2 749 593,60 грн.

Додатково поставка товару за Договором у наведеній сумі підтверджується наявним в матеріалах справи Актом звіряння розрахунків № 286/2/22/43 від 09.01.2023, який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.

Матеріали справи не містять доказів заявлення відповідачем претензій щодо асортименту, кількості та якості поставленого товару.

Судом встановлено, що відповідач, в порушення умов п. 4.2 Договору, не оплатив поставлений товар на загальну суму 2 749 593,60 грн протягом 10 банківських днів після пред`явлення позивачем на оплату рахунку-фактури № 1 від 06.02.2023 на суму 2 749 593,60 грн разом із документами, передбаченими Договором. Згідно з п. 4.2 Договору відповідач був зобов`язаний оплатити наведений рахунок до 20.02.2023 включно, відтак з 21.02.2023 відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Станом на час розгляду спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар у загальній сумі 2 749 593,60 грн.

Твердження відповідача про порушення позивачем порядку надання документів на оплату товару, які були надані у наступному бюджетному році, суд відхиляє як безпідставні з огляду на таке.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 10.1. Договору даний Договір діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Згідно з ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 598 ЦК України припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Отже, умовами Договору та чинним законодавством України не передбачає такої підстави припинення зобов`язання як закінчення строку дії договору, за умови наявності не виконаного в повному обсязі зобов`язання.

Пунктом 10.2. Договору, на умови якого посилався відповідач в обгрунтування повернення ним документів на оплату без реалізації, встановлено, що після закінчення терміну дії Договору, товар визначений в п. 1.2 не підлягає постачанню замовнику за цим Договором, документи, визначені п. 4.4 замовником не приймаються та повертаються постачальнику без реалізації.

Водночас, наявними в матеріалах справи доказами (видатковими накладними та актами приймання-передачі військового майна) підтверджується, що поставка товару на загальну суму 2 749 593,60 грн була здійснена позивачем відповідачу до 31.12.2022, тобто в період строку дії Договору, тому п. 10.2 Договору не може бути застосований у спірному випадку, а повернення відповідачем документів на оплату без реалізації є безпідставним.

Відповідно до пп. 6.2.3 п. 6.2 Договору замовник має право повернути рахунок постачальника без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів, зазначених у пункті 4.4 розділу IV Договору. Однак, матеріали справи не містять доказів того, що документи, зазначені у пункті 4.4 Договору, а саме акти приймання-передачі, видаткові накладні постачальника по спірним поставкам товару були неналежно оформленими, наразі подання позивачем цих документів відповідачу у наступному бюджетному році не визначено умовами Договору як їх "неналежне оформлення".

Заперечуючи проти позову, відповідач також посилався на пп. 6.1.1 п. 6.1 Договору, згідно якого замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари протягом 10 (десяти) календарних днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформлених документів, передбачених Договором

Суд відзначає, що згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, навіть за відсутності бюджетного фінансування за договором замовник не може бути звільнений від обов`язку оплати поставленого товару.

Судом також враховано, що відповідно до статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов`язання.

Додатково судом враховано, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що бюджетні кошти на рахунок Міністерства оборони України за відповідним кодом видатків не надходили.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 749 593,60 грн заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, понесених позивачем, який складається з суми судового збору у розмірі 41 243,92 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи суду не подав. Водночас, відповідач просив суд, у разі задоволення позовних вимог, покласти судові витрати на позивача, оскільки позивачем порушено умови надання документів на оплату, а спірна заборгованість виникла не з вини відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України та задоволення позову повністю, сплачений позивачем судовий збір у сумі 41 243,92 грн на відповідача.

Керуючись ст. 14, 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (Україна, 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІДЕЛ СТРІМ" (Україна, 01024, місто Київ, вулиця Круглоуніверситетська, будинок 7, офіс 32; ідентифікаційний код 44593109) 2 749 593,60 грн (два мільйони сімсот сорок дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто три гривні 60 коп.) заборгованості, 41 243,92 грн (сорок одну тисячу двісті сорок три гривні 92 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 31.05.2023

Суддя Оксана ГУМЕГА