Рішення

від 31.05.2023 по справі 910/4906/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.05.2023Справа № 910/4906/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео-Лаб»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційні системи бізнесу»

про стягнення 9.399,96 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

29.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео-Лаб» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційні системи бізнесу» про стягнення 9.399,96 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі усного замовлення щодо поставки відповідачем позивачу офісної техніки, позивач здійснив передоплату в розмірі 100% від вартості товару у сумі 14.099,94 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 702 від 17.08.2021. Між сторонами 07.12.2021 було підписано видаткову № ИС-0000027 щодо приймання позивачем товару за замовленням на суму 4.699,98 грн. У зв`язку з тим, що відповідачем не виконано своїх зобов`язань та не поставлено товар на суму 9.399,96 грн, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 9.399,96 грн передоплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 відкрито провадження у справі № 910/4609/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 05.04.2023 було 07.04.2023 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 29 (номер відправлення 0105494346253), яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 05.04.2023, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 14.04.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105494346253, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 01.05.2023.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 05.04.2023 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційні системи бізнесу» (відповідачем) було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Нео-Лаб» (позивачу) рахунок № ИС-0000027 від 16.08.2021 на оплату за ручний сканер на суму 14.099,94 грн (далі - товар).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар (ручний сканер штрих-коду Honeywell Vovager 9540 USB White MK954) у кількості 1 (однієї) одиниці вартістю 4.699,98 грн згідно видаткової накладної № ИС-0000027 від 07.12.2021.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач свої зобов`язання не виконав та товар у повному обсязі не поставив, що є підставою для повернення сплаченої позивачем передоплати в розмірі 9.399,96 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Здійснення позивачем оплати товару та його часткова поставка відповідачем підтверджують, що між сторонами було укладено у спрощений спосіб договір купівлі-продажу товару.

Позивач у позовній заяві зазначає, що з моменту складання замовлення відповідач прийняв на себе зобов`язання, виконання якого покладалось на останнього виходячи із змісту спілкування між позивачем та відповідачем з 16.08.2021 до 07.12.2021.

Відповідачем заперечень щодо зазначеного позивачем узгодженого сторонами строку виконання зобов`язання з поставки товару не наведено.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, відповідач мав поставити позивачу товар у строк до 07.12.2021 включно.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач у визначений строк товар позивачу у повному обсязі не поставив.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) виникає у відповідача (постачальника) у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця).

Таким чином у відповідача (постачальника) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 08.12.2021 в розмірі 9.399,96 грн (14.099,94 грн - 4.699,98 грн).

(Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

З огляду на викладене, за відсутності жодного документального підтвердження фактичної поставки товару позивачу на суму 9.399,96 грн, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 9.399,96 грн попередньої оплати обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео-Лаб» обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 8.000,00 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

29.07.2022 між позивачем (замовник) та Фізичною особою - підприємцем Андрущенко Михайлом Валерійовичем (виконавець) укладений договір № 290722 про надання правничих послуг (допомоги) для ТОВ «Нео-Лаб» (далі - договір № 290722 від 29.07.2022), за умовами якого виконавець зобов`язався надавати на користь замовника послуги правничого та консультативного характерів (далі - послуги), а замовник зобов`язався приймати та в порядку, визначеному цим договором сплачувати такі надані послуги.

10.03.2023 між позивачем (замовник) та Фізичною особою - підприємцем Андрущенко Михайлом Валерійовичем (виконавець) укладено додаткову угоду № 01-03/2023 до договору № 290722 від 29.07.2022, відповідно до п. 1 якої сторони погодили, що виконавець надає, а замовник приймає наступні послуги:

1. Надання правової консультації щодо прав та інтересів ТОВ «Нео-Лаб» в контексті правовідносин з ТОВ «Інформаційні системи бізнесу», вартість яких складає 2.000,00 грн;

2. Складання та подання до суду позовної заяви із додатками до неї, вартість яких складає 6.000,00 грн, разом 8.000,00 грн.

Пунктом 3.2 договору № 290722 від 29.07.2022 визначено, що за результатами кожного звітного періоду сторони складають акти приймання-передачі наданих послуг (далі - АНП), в яких визначається перелік послуг, наданих за звітний період, їх деталізація (за необхідності) та вартість.

Слід відзначити, що позивачем до позовної заяви не подано складеного сторонами акту наданих послуг, який за умовами договору є підтвердженням надання послуг за ним.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди № 01-03/2023 від 10.03.2023 підписання цієї угоди сторони погодили погодження заявки від 09.03.2023 у зв`язку з цим на підставі п. 2.9 договору послуги підлягають передплаті в розмірі 100% за ціною визначеною п. 1 угоди.

Згідно з п. 3.5.1 договору № 290722 від 29.07.2022 оплата наданих послуг здійснюється шляхом безготівкової транзакції коштів, зазначених в АНП на банківський рахунок виконавця, зазначений в цьому договорі.

Позивач сплатив на рахунок Андрущенко Михайла Валерійовича грошові кошти в розмірі 8.000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 590 від 15.03.2023.

З Єдиного реєстру адвокатів України вбачається, що Андрущенко Михайло Валерійович є адвокатом на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 6216 від 07.07.2022.

Проте, з огляду на ту обставину, що договір укладено з Фізичною особою-підприємцем Андрущенко М.В. та кошти сплачено на рахунок, який наведений в договорі як рахунок для сплати на користь Фізичної особи-підприємця Андрущенко М.В., а не адвоката Андрущенко М.В., слід дійти висновку, що позивачем не надано суду доказів, які підтверджують понесення витрат на отримання правничої допомоги від Анрущенко М.В. саме як адвоката - самозайнятої особи.

Так, статтею 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» унормовано, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Поняття самозайнятої особи визначено у пп. 14.1.226, п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Так, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Виходячи з наведеного, фізична особа - адвокат, яка здійснює незалежну професійну діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про відшкодування йому за рахунок відповідача у справі витрат в сумі 8.000,00 грн, сплачених на користь Фізичної особи-підприємця Андрущенко М.В. згідно договору № 290722 про надання правничих послуг (допомоги) для ТОВ «Нео-Лаб» від 29.07.2022.

Стосовно вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на оплату поштово-кур`єрських послуг суд відзначає, що по-перше не подано документального підтвердження розміру понесення таких витрат, по-друге такі витрати не є судовими витратами в розумінні ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, що підлягають розподілу між сторонами в прядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційні системи бізнесу» (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 29, код ЄДРПОУ 24734712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео-Лаб» (08200, Київська обл., м Ірпінь, вул. Пушкінська, 78, код ЄДРПОУ 35017275) 9.399 (дев`ять тисяч триста дев`яносто дев`ять) грн 96 коп. попередньої оплати, 2.684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова