Рішення

від 31.05.2023 по справі 910/3344/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.05.2023Справа № 910/3344/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "ПЕРША СОЦІАЛЬНА МЕДИЧНА ЛАБОРАТОРІЯ "ЕСКУЛАБ"

до Приватного підприємства "БМГ-СЕРВІС"

про стягнення 76428,60 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ.

Короткий зміст позовних вимог.

Приватне підприємство "ПЕРША СОЦІАЛЬНА МЕДИЧНА ЛАБОРАТОРІЯ "ЕСКУЛАБ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "БМГ-СЕРВІС" про стягнення 76428,60 грн заборгованості, з яких: 43692,00 грн - основна сума боргу, 8452,43 грн - пеня, 1931,03 грн - інфляційне збільшення, 507,14 грн - 3% річних, 21846,00 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №250921 про надання медичних послуг від 25.09.2021 в частині оплати за надані послуги.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 вказану позовну заяву залишено без руху.

14.03.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.03.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/3344/23, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.03.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача: 02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Ухвала суду від 20.03.2023, направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду 28.04.2023 поштовим відділенням зв`язку.

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.

Також Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Отже, згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Позиція позивача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання укладеного між Приватним підприємством "ПЕРША СОЦІАЛЬНА МЕДИЧНА ЛАБОРАТОРІЯ "ЕСКУЛАБ" та Приватним підприємством "БМГ-СЕРВІС" договору №250921 про надання медичних послуг від 25.09.2021, позивач у період з серпня по жовтень 2022 року надав відповідачу послуги на загальну суму 47708,00 грн.

Позивачем складені акти надання послуг, а саме: акт №47911 від 31.08.2022 на суму 15152,00 грн, №54867 від 30.09.2022 на суму 17864,00 грн, №60721 від 31.10.2022 на суму 14692,00 грн.

Позивач зазначає, що вище вказані акти, неодноразово надсилалися позивачем на адресу відповідача, проте відповідач не повернув акти позивачу, заперечень щодо наданих послуг не надав, а відтак позивач вважає, що акти наданих послуг у відповідності до п.3.8. договору узгоджені сторонами та підлягають оплаті відповідачем.

Позивач зазначає, що в порушення взятих на себе зобов`язань відповідач оплату наданих позивачем послуг здійснив частково на суму 4016,00 грн, у зв`язку із чим заборгованість відповідача по договору №250921 про надання медичних послуг від 25.09.2021 становить 43692,00 грн.

Позивач направив на адресу відповідача претензію вих. №1117 від 14.11.2022 та №1223 від 08.02.2023 із вимогою сплатити вказану заборгованість за договором. Однак відповідач відповіді на претензії не надав, заборгованості у досудовому порядку не сплатив.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості у сумі 43692,00 грн, а також нарахованих внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання 3% річних у сумі 507,14 грн, інфляційних втрат у сумі 1931,03 грн, пені у сумі 8452,43 грн та штрафу у сумі 21846,00 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

25.09.2021 між Приватним підприємством "БМГ-СЕРВІС" (замовник, відповідач) та Приватним підприємством "ПЕРША СОЦІАЛЬНА МЕДИЧНА ЛАБОРАТОРІЯ "ЕСКУЛАБ" (виконавець, позивач) укладений договір №250921 про надання медичних послуг (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за замовленням замовника надавати послуги із проведення лабораторно-діагностичних досліджень біологічного матеріалу пацієнтів замовника, а замовник зобов`язується оплачувати такі послуги в порядку, передбаченому цим договором.

Згідно із п.2.4. договору замовник зобов`язаний проводити оплату за надані виконавцем медичні послуги.

Відповідно до п.3.10. договору оплата замовником послуг, наданих виконавцем за цим договором протягом звітного місяця, здійснюється на підставі виставленого рахунку в строк не пізніше 7 (семи) календарних днів наступних за звітним місяцем.

Згідно п.3.7. договору результати наданих виконавцем послуг оформляються актами наданих послуг в письмовій формі та підписуються сторонами щомісячно в останній робочий день відповідного місяця. При цьому для зручності сторін виконавець також надсилає замовнику акт наданих послуг за допомогою системи електронної звітності. Сторони дійшли згоди, що акти наданих послуг в паперовій формі та акти сформовані за допомогою системи електронної звітності мають однакову юридичну силу. Замовник протягом 3 календарних днів звіряє Акт надання послуг та направляє один примірник виконавцю (оригінал поштою, додатково електронною поштою).

У відповідності до п.3.8. договору у разі неотримання виконавцем у передбачений у п.3.7. договору строк підписаного Акту надання послуг чи обґрунтованого письмового заперечення, акт надання послуг вважається узгодженим сторонами з виконанням всіх умов цього договору. Після узгодження виконавцем заперечень, висунених замовником на Акт надання послуг, замовник його підписує і один примірник направляє виконавцю (оригінал поштою, додатково електронною поштою).

У пункті п.4.2. договору сторони погодили, що за прострочення оплати замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. За прострочення оплати наданих послуг понад 20 календарних днів замовник, окрім пені, додатково сплачує виконавцю штраф в розмірі 50 % від суми заборгованості. Сторони дійшли згоди про те, що до правовідносин, визначених цим договором, не застосовуються строки передбачені ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Згідно із матеріалів справи позивачем складені акти надання послуг, а саме: акт №47911 від 31.08.2022 на суму 15152,00 грн, №54867 від 30.09.2022 на суму 17864,00 грн, №60721 від 31.10.2022 на суму 14692,00 грн. Загальна вартість послуг наданих на період з серпня по жовтень 2022 року становить 47708,00 грн.

Позивач зазначає, що вище вказані акти, неодноразово надсилалися позивачем на адресу відповідача, однак доказів направлення актів позивач у матеріали справи не надав.

Водночас, як підтверджено наявним у матеріалах справи описом вкладенням у цінний лист (номер відправлення №7900900396720), 09.02.2023 позивач направив відповідачу претензію вих.№ 1223 від 08.02.2023 про сплату заборгованості за договором №250921 про надання медичних послуг від 25.09.2021 разом з актами №47911 від 31.08.2022, №54867 від 30.09.2022, №60721 від 31.10.2022 та рахунками на оплату.

Як підтверджено наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями №44 від 03.10.2022 та №92 від 03.11.2022 відповідач оплату наданих позивачем послуг здійснив частково на суму 4016,00 грн (часткове зарахування по рахунку №931 від 31.08.2022), у зв`язку із чим заборгованість відповідача по договору №250921 про надання медичних послуг від 25.09.2021 становить 43692,00 грн.

На підставі ст.625 ЦК України, позивач нарахував 3% річних у сумі 507,14 грн та інфляційних втрат у сумі 1931,03 грн, а також на підставі п.4.2. договору - пеню у сумі 8452,43 грн та штраф у сумі 21846,00 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов`язок замовника з її оплати.

Предметом договору про надання послуг є процес надання послуг, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності.

Послуга тісно пов`язана з особою виконавця та процесом вчинення ним певних дій (здійснення діяльності) й навіть невіддільна від них, але все ж таки не збігається з такими діями (діяльністю) й існує як окреме явище - певне нематеріальне благо, що споживається в процесі вчинення відповідних дій (здійснення діяльності) виконавцем.

Згідно із наданих позивачем у матеріали справи актів надання послуг: акт №47911 від 31.08.2022 на суму 15152,00 грн, №54867 від 30.09.2022 на суму 17864,00 грн, №60721 від 31.10.2022 на суму 14692,00 грн загальна вартість послуг наданих позивачем у період з серпня по жовтень 2022 року становить 47708,00 грн.

Оскільки відповідач не повернув акти позивачу, заперечень щодо наданих послуг не надав, то акти наданих послуг у відповідності до п.3.8. договору узгоджені сторонами.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п.3.10. договору сторони погодили, що оплата замовником послуг, наданих виконавцем за цим договором протягом звітного місяця, здійснюється на підставі виставленого рахунку в строк не пізніше 7 (семи) календарних днів наступних за звітним місяцем.

Отже, сторонами погоджено, що оплата наданих послуг здійснюється у строк до не пізніше 7 (семи) календарних днів наступних за звітним місяцем. При цьому, суд зазначає, що строк оплати не ставиться в залежність від дати підписання актів, а рахунки на оплату за своїм призначенням мають лише інформаційний характер, є розрахунково-платіжними документами, що передбачають тільки виставлення певних сум до оплати за фактично надані послуги.

В свою чергу, як зазначалося вище, відповідач заперечень щодо наданих послуг не надав та акти наданих послуг у відповідності до п.3.8. договору узгоджені сторонами. Доказів звернення відповідача до позивача із зауваженнями щодо якості та обсягу наданих послуг матеріали справи не містять.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на вище наведені норми законодавства, враховуючи погоджені сторонами у п.3.10. договору строки оплати, оплата вартості послуг мала бути здійснена у такі строки:

за послуги надані у серпні 2022 року - у строк до 07.09.2022;

за послуги надані у вересні 2022 року - у строк до 07.10.2022;

за послуги надані у жовтні 2022 року - у строк до 07.11.2022.

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, оплату наданих позивачем послуг у повному обсязі не здійснив, у зв`язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем, становить 43692,00 грн (47708,00 грн - 4016,00 грн).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому суд зазначає, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем вимог. У свою чергу, обставин наведених позивачем у позові відповідач належними доказами не спростував, доказів оплати заборгованості не надав.

Невиконане зобов`язання за договором у сумі 43692,00 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за надані послуги у сумі 43692,00 грн відповідачем не надано.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 43692,00 грн.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 507,14 грн (нараховані: на суму 11136,00 грн за період з 08.09.2022 по 28.02.2023; на суму 17864,00 грн за період з 08.10.2022 по 28.02.2023; на суму 14692,00 грн за період з 08.11.2022 по 28.02.2023), інфляційних втрат у сумі 1931,03 грн (нараховані: на суму 11136,00 грн за вересень 2022 року - січень 2023 року; на суму 17864,00 грн за жовтень 2022 року - січень 2023 року; на суму 14692,00 грн за листопад 2022 року - січень 2023 року); пені у сумі 8452,43 грн (нарахована: на суму 11136,00 грн за період з 08.09.2022 по 28.02.2023; на суму 17864,00 грн за період з 08.10.2022 по 28.02.2023; на суму 14692,00 грн за період з 08.11.2022 по 28.02.2023) та штрафу у сумі 21846,00 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є арифметично правильними, здійснені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Таким чином позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 507,14 грн та інфляційних втрат у сумі 1931,03 грн, суд вважає обґрунтованими.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідальність за порушення строку виконання грошового зобов`язання у вигляді пені встановлена в п.4.2. договору. При цьому, сторони дійшли згоди, що до правовідносин, визначених цим договором, не застосовуються строки передбачені ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Оскільки прострочення з оплати наданих послуг перевищує 20 календарних днів, то позивач правомірно здійснив нарахування штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості згідно п.4.2. договору.

Розрахунки пені у сумі 8452,43 грн та штрафу у сумі 21846,00 грн є арифметично правильним, здійснені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, а тому позовні вимоги у частині стягнення є обґрунтованими.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про дійшов висновку задоволення позовних вимог Приватного підприємства "ПЕРША СОЦІАЛЬНА МЕДИЧНА ЛАБОРАТОРІЯ "ЕСКУЛАБ" до Приватного підприємства "БМГ-СЕРВІС" про стягнення заборгованості у сумі 43692,00 грн, 3% річних у сумі 507,14 грн, інфляційних втрат у сумі 1931,03 грн, пені у сумі 8452,43 грн та штрафу у сумі 21846,00 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "БМГ-СЕРВІС" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7, ідентифікаційний код 32487598) на користь Приватного підприємства "ПЕРША СОЦІАЛЬНА МЕДИЧНА ЛАБОРАТОРІЯ "ЕСКУЛАБ" (79069, Львівська область, місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 313, ідентифікаційний код 36544827) заборгованість у сумі 43692,00 грн, 3% річних у сумі 507,14 грн, інфляційні втрати у сумі 1931,03 грн, пеню у сумі 8452,43 грн, штраф у сумі 21846,00 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 31.05.2023.

Суддя С.О. Турчин