Рішення

від 30.05.2023 по справі 911/643/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2023 р. м. Київ Справа № 911/643/23

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 911/643/23

за позовом Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф7 Груп», м. Ірпінь Київської області

про стягнення 78 348,97 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство» Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковалської» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф7 Груп» (далі-відповідач) про стягнення 73 348,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки № БТРО_2021/03/127 від 19.03.2021 в частині своєчасної оплати отриманого відповідачем товару.

Разом з цим, звертаючись до господарського суду із позовною заявою, позивач просив суд здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.03.2023 відкрито провадження у справі № 911/643/23, задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено відповідачу строк для подання заяв із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи за його участі, про що свідчить направлена ухвала суду від 27.03.2023 рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на поштову та електронну адресу, зазначену в позовній заяві.

Проте, 02.05.2023 на адресу суду повернувся поштовий конверт із відміткою «за закінченням терміну зберігання» - 29.04.2023.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України визначено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Разом з тим, згідно зі ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Доступ до окремих думок суддів через Реєстр забезпечується у тому самому порядку, що й до судового рішення, стосовно якого викладено окрему думку.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Частиною 3 ст. 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Так, ухвала Господарського суду Київської області від 27.03.203 була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 28.03.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109806573), а тому відповідач міг ознайомитися з текстом ухвали суду та надати відзив на позовну заяву або клопотання із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Схожа правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18.

Враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку і її повернення до суду «за закінченням терміну зберігання», суд дійшов висновку, що відповідно до приписів п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвала суду від 27.03.2023 вважається врученою скаржнику 29.04.2023 - з дня проставлення у поштовому відділенні відмітки «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2021 між Акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ф7 Груп» (відповідач, покупець) укладений Договір поставки бетонних сумішей готових та будівельних розчинів № БТРО_2021/03/127, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю на умовах цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити бетонні суміші готові та будівельні розчини (товар), в асортименті та за цінами, визначеними сторонами у видаткових накладних.

Товар постачається покупцю оплаченими партіями на підставі погоджених постачальником заявок покупця, які направляються постачальнику (п. 2.1 договору). На товар постачальник надає покупцю: товарно-транспортну накладну та видаткову накладну (2 прим.), а також документи, що підтверджують якість товару.

Умовами п. 4.1 договору визначено, що ціна товару визначається за взаємною згодою сторін і зазначається в видаткових накладних. Покупець здійснює 100 % передоплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 5 днів з дати отримання рахунку. Але незалежно від строку оплати, покупець повинен повністю сплатити поставлений товар до закінчення строку дії договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки постачальника (п. 4.3 договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору № БТРО_2021/03/127 від 19.03.2021, ним в період з 16.04.2021 по 21.01.2021 було поставлено відповідачу товар, всього на загальну суму 624 380,00 грн.

При цьому, відповідачем здійснена лише часткова оплата товару на суму 581 300,94 грн. Позивач стверджує, що за відповідачем наявна заборгованість, яка повністю не оплачена за отриманий ним товар за видатковими накладними № 5/157590 від 15.12.2021 на суму 15 702,29 грн, № 5/160742 від 16.12.2021 на суму 4 029,59 грн, № 5/161042 від 20.12.2021 на суму 9 057,74 грн, № 5/161783 від 21.12.2021 на суму 3 804,37 грн, № 5/162154 від 27.12.2021 на суму 3 470,69 грн., на загальну суму 44 261,81 грн.

Разом з цим, у зв`язку з тим, що відповідачем здійснювалась оплата товару, поставленого позивачем раніше спірного періоду, позивачем було здійснене часткове зарахування коштів за рахунок оплати за платіжним дорученням в рахунок погашення заборгованості за видатковою накладною № 5/142819 від 18.11.2021 на суму 8 197,13 грн, де залишок - 7 014,38 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем лишається не сплаченою в сумі 43 079,06 грн.

(44 261,81 - 1 182,75 (8 197,13 грн - 7 014,38) = 43 079,06 грн)

Так, як вбачається з матеріалів справи спірні видаткові накладні підписані представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб.

Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у видаткових накладних товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи на день підготовки даної позовної заяви наявна за відповідачем заборгованість в сумі 43 079,06 грн лишається не оплаченою, що і стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача в частині оплати переданого позивачем на підставі Договору поставки № БТРО_2021/03/127 від 19.03.2021 товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 43 079,06 грн визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Звертаючись до господарського суду із відповідним позовом, позивач вказував на неналежне та несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасної оплати отриманого товару, у зв`язку з чим позивач просить суд також стягнути з відповідача пеню в сумі 18 205,45 грн, нараховану за кожною видатковою накладною окремо, за період з 11.12.2021 по 30.10.2022.

Відповідно до п. 5.2 договору в разі несвоєчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, крім передплати, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане. Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності в 3 роки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом здійснений перерахунок пені та встановлено, що за вказаним позивачем періодом до стягнення підлягає пеня в розмірі 12 699,52 грн.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, позивачем заявлені до стягнення з відповідача 4 841,05 грн 10 % річних та 12 223,41 грн інфляційних втрат, нарахованих за заборгованістю по кожній накладні окремо із визначенням періодів таких нарахувань.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2 договору в разі несвоєчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, крім передплати, покупець сплачує постачальнику 10 % річних від простроченої суми.

Суд здійснивши власний розрахунок 10 % річних та інфляційних втрат, встановив, що за вірним розрахунком з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 733,56 грн 10 % річних та 10 757,36 грн інфляційних нарахувань.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, позивач просив суд зазначити в рішенні про нарахування відсотків (інфляційних втрат) до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Згідно ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

При цьому, суд зазначає, що аналіз ст. 238 ГПК України свідчить про те, що суд може зазначити у рішенні лише про подальше (до виконання рішення) нарахування відсотків або пені.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд встановити в рішенні зазначений механізм нарахування, саме по відношенню до стягуваної суми інфляційних нарахувань.

Проте, інфляційні втрати за своєю суттю до відсотків або пені не належать, а тому, суд не вважає за можливе застосувати механізм нарахування, визначений ч. 10 ст. 238 ГПК України, до інфляційних нарахувань, які є предметом стягнення у даній справі.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач відзив на позов, доказів оплати отриманого товару або контррозрахунку заборгованості не надав. Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань судом встановлений та не спростований відповідачем.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються судом на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф7 Груп» (08203, Київська область, м. Ірпінь, вул. Покровська, 1-С, код ЄДРПОУ 37249144) на користь Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковалської» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, код ЄДРПОУ 05523398) 43 079 (сорок три тисячі сімдесят дев`ять) грн 06 коп заборгованості, 12 699 (дванадцять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) грн 52 коп пені, 3 733 (три тисячі сімсот тридцять три) грн 56 коп 10 % річних, 10 757 (десять тисяч сімсот п`ятдесят сім) грн 36 коп інфляційних нарахувань та 2 407 (дві тисячі чотириста сім) грн 22 коп судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині відмовити в задоволені вимог.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 30.05.2023.

Суддя О.О. Христенко