Ухвала

від 30.05.2023 по справі 911/1617/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"30" травня 2023 р. Справа № 911/1617/23

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., перевіривши заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2

до Садового товариства Мотоцикліст

про забезпечення позову

встановив:

Через канцелярію Господарського суду Київської області до подання позовної заяви від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - заявниці) надійшла заява про забезпечення позову шляхом:

- заборони відповідачу в особі керівника Садового товариства Мотоцикліст Хаяна Олександра Петровича вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок загального користування, які знаходяться у володінні відповідача;

- заборони керівнику Садового товариства Мотоцикліст Хаяну Олександру Петровичу підписувати будь-які документи, у тому числі надавати згоду від імені відповідача на приватизацію земельних ділянок, підписувати довідки, що підтверджують членство в садовому товаристві, надати викопіювання з генерального плану садового товариства із зазначенням місця розташування будь-якої земельної ділянки;

- заборони відповідачу в особі керівника Садового товариства Мотоцикліст Хаяна Олександра Петровича здійснювати платежі або відчужувати, передавати у користування будь-яке майно;

- заборони відповідачу в особі керівника Садового товариства Мотоцикліст Хаяна Олександра Петровича здійснювати заходи стосовно вчинення будь-яких реєстраційних дій від імені юридичної особи Садове товариство Мотоцикліст.

Так, у зміст обґрунтування вказаної заяви покладено, зокрема, такі обставини:

- станом на день подання відповідної заяви керівник Садового товариства Мотоцикліст Хаян Олександр Петрович не є засновником/учасником, акціонером або членом такого товариства, відтак у заявниць є обґрунтовані причини вважати знаходження ОСОБА_3 на відповідній посаді таким, що суперечить статуту товариства та діючому законодавству України;

- особа, яка не має відношення до діяльності Садового товариства Мотоцикліст та не може займати відповідну посаду може суттєво негативно вплинути на фінансовий стан товариства, порушити нормальний та сталий процес здійснення розрахунків із бюджетом та статутну діяльність товариства загалом.

З огляду на вказане заявниці зауважили, що вони планують подати немайновий позов щодо оскарження знаходження ОСОБА_3 на посаді керівника Садового товариства Мотоцикліст в ЄДР, відтак основною метою подачі заяви про забезпечення позову є унеможливлення особою, яка незаконно знаходиться на керівній посаді, приймати адміністративні, управлінські або господарські рішення, які безперечно негативно вплинуть на фінансовий стан товариства, взаємовідносини із іншими учасниками (членами) товариства.

Крім того заявниці зазначили, що вони звільняються від сплати судового збору, оскільки:

- ОСОБА_2 має другу групу інвалідності (п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»);

- ОСОБА_4 має статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії (п. 10 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»), в підтвердження чого до заяви про забезпечення позову додано копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АБ №0987041 та посвідчення особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 .

Приписами ст. 136, ч. 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

З системного аналізу вказаних вище норм права слідує, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту/поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21.

Однак заявниці, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення майбутнього позову, не зазначили, з яким вимогами вони мають намір звернутися до суду, тобто у заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в порушення п. 3 ч. 1 ст. 139 ГПК України, не вказано предмет позову, про забезпечення якого подано відповідну заяву.

В розрізі вказаного суд звертає увагу заявниць на те, що

- позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушенного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі;

- позов складається із двох елементів: предмета і підстави позову, зокрема під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, відтак предмет позову кореспондує із способами захисту права;

- під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Водночас судом враховано, що наявність у заявниць певних суб`єктивних міркувань про власне порушене право та, відповідно, прав на звернення до суду, як і зазначення в заяві про подання «позову немайнового характеру щодо оскарження знаходження ОСОБА_3 на посаді керівника Садового товариства Мотоцикліст в ЄДР» жодним чином не свідчить про визначення предмету майбутнього позову, тобто конкретних вимог, які ОСОБА_4 та ОСОБА_2 мають на меті заявити до відповідача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову подано без додержання вимог п. 3 ч. 1 ст. 139 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21.

Стосовно ж доводів заявниць про звільнення їх від сплати судового збору слід зазначити таке.

Приписами ч. 5 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено з 1 січня 2023 року в розмірі 2684,00 гривень.

З огляду наведених вище норм закону та встановлених ст. 4 Закону України Про судовий збір ставок судового збору, за подання у 2023 році до господарського суду заяви про вжиття заходів забезпечення позову справляється судовий збір - 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1 342,00 грн.

Водночас згідно пунктів 9, 10 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, відповідно:

- особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;

- позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Так, основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», згідно приписів статті 4 якого діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає, зокрема, у виявленні, усуненні перепон і бар`єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, соціальному захисті.

Згідно частин 2, 3 ст. 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.

Пільги особам з інвалідністю надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію "дитина з інвалідністю" (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату).

Однак копія виданої на ім`я ОСОБА_2 довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АБ №0987041 не є документом, що підтверджує наявність у відповідної заявниці статусу особи з інвалідністю, яка має право на соціальний захист шляхом надання пільги по сплаті судового збору.

Водночас належного та допустимого доказу на підтвердження наявності у ОСОБА_2 статусу особи з інвалідністю ІІ групи, як-то посвідчення, до заяви про забезпечення позову не додано.

Отже, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не обґрунтовано та не доведено наявності підстав для звільнення її від сплати судового збору у розумінні норм закону, тоді як ані процесуальні приписи, ані приписи Закону України «Про судовий збір» не передбачають підстав звільнення від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у разі наявності лише у одного із заявників права на пільгу під час сплати судового збору.

За таких обставин, оскільки до заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, суд дійшов висновку, що відповідну заяву подано без додержання вимог ч. 5 статті 139 ГПК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 140 ГПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

З огляду наведеного вище, оскільки заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 ГПК України, суд дійшов висновку про повернення заявницям такої заяви у порядку ч. 7 ст. 140 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 136, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

Повернути ОСОБА_5 та ОСОБА_2 заяву про забезпечення позову.

Ухвала складена та підписана 30.05.2023, набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.А. Ярема