Рішення

від 30.05.2023 по справі 914/510/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2023 Справа № 914/510/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Громадської організації «Всеукраїнська рада жінок - фермерів», м. Київ,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Роман Олег Миколайович , м. Львів

про: стягнення 389 157,77 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Шалару О.І.;

від відповідача: не з`явився;

Хід розгляду справи.

Громадська організація «Всеукраїнська рада жінок - фермерів» звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Роман Олега Миколайовича про стягнення 389 157,77 грн.

Ухвалою від 20.02.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив розгляд справи на 21.03.2023.

29.03.2023 на адресу суду повернувся поштовий конверт від ФОП Роман О.М. з ухвалою Господарського суду Львівської області про відкриття провадження у справі, із зазначенням причин повернення: адресат відсутній за вказаною адресою.

Ухвала суду була надіслана за поштовою адресою відповідача: АДРЕСА_1 , яка містяться у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Разом з тим, вказана ухвала також надіслана на електронну пошту відповідача, яка зазначена в договорі поставки, а саме: Office.Leometal@gmail.com

Пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду Львівської області від 20.02.2023 з дотриманням вимог статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за наступною веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Ухвалами від 21.03.2023, 18.04.2023 суд відкладав розгляд справи на 18.04.2023 та 02.05.2023 відповідно.

Ухвалою від 02.05.2023 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 30.05.2023.

В судове засідання 30.05.2023 з`явився представник Позивача, надав пояснення по суті спору, просив позовні вимоги задоволити, Відповідач не з`явився, причин не явки не вказав, відзив на позов не подав.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Беручи до уваги предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, однак відповідач не скористався своїм правом, та не з`явився в судове засідання, суд розглядає справу за наявними доказами у справі.

В судовому засіданні 30.05.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що між Громадською організацією «ВСЕУКРАЇНСЬКА РАДА ЖІНОК- ФЕРМЕРІВ» та ФОП Роман О.М. було укладено договори поставки № 22039 від 22.09.2023 р. та № 22051 від 30.09.2022 р.

На виконання договірних зобов`язань, згідно рахунків ФОП Роман О.М. № 22039 від 22.09.2022 та № 22051 від 30.09.2022 на оплату, Позивач перерахував на банківський рахунок Відповідача авансової платежі, що підтверджується платіжними дорученнями № 23 від 03.10.2022 на суму 46 080,00 грн та № 22 від 03.10.2022 на суму 324 769,00 грн.

Однак, ФОП Роман О.М. договірних зобов`язань не виконав, товар визначений договорами поставки не поставив. Відтак, Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Відповідача суми авансового платежу в розмірі 370 849,00 грн, 17 272,42 грн - пені та 1036,35 грн - 3% річних.

В судовому засіданні 30.05.2023 представником позивача заявлено про визначення витрат на правову допомогу в розмірі 18 500,00 грн.

Правова позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, доказів сплати заборгованості не подав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

22 вересня 2022 року між Громадською організацією «ВСЕУКРАЇНСЬКА РАДА ЖІНОК- ФЕРМЕРІВ» (Постачальник) та фізичною особою підприємцем Роман Олегом Миколайовичем (Покупець) було укладено договір поставки № 22039. Відповідно до якого, постачальник зобов`язується передавати (поставити) у строки обумовлені цим Договором Покупцеві у власність Товар, згідно Специфікації, яка є невід`ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов`язується приймати Товар та оплачувати його за встановленими цінами на умовах та в порядку визначеному цим Договором (п. 1.1).

Відповідно до частини 2 Договору ціна за одиницю Товару є договірною та вказується по кожній позиції Товару у чинній на день поставки Товару Специфікації. Загальна вартість Товару по кожній поставці буде визначатись у відповідних Додатках, укладених по кожній конкретній поставці у відповідності до п.1.2. цього Договору.

Загальна сума Договору визначається фактичною сумарною вартістю Товару, поставленого згідно цього Договору за весь строк його дії станом на останній день чинності Договору. Оплата за кожну партію Товару здійснюються Покупцем шляхом переказу Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника згідно отриманим від нього Рахункам на оплату в Розмірі 100%, протягом 5 (п`яти) календарних днів після отримання від Постачальникам Рахунку на оплату, якщо у Додатках до Договору не передбачено інших строків та порядку розрахунків по конкретній поставці.

Вартість доставки (транспортування) Товару до Покупця може бути включено в ціну Товару. Включення вартості доставки (транспортування) в ціну Товару вказується у Додатках.

22.09.2022 позивачем та відповідачем підписано додаток № 1 до Договору поставки № 22039, згідно з яким ФОП Роман О.М. мало поставити позивачу товар визначений специфікацією на суму 46 080,00 грн. Термін поставки - 15 робочих днів.

30.09.2022 позивачем та відповідачем підписано додаток № 1 до Договору поставки № 22051, згідно з яким ФОП Роман О.М. мало поставити позивачу товар визначений специфікацією на суму 324 769,00 грн. Термін поставки - 7 робочих днів.

Разом з тим, ФОП Роман О.М. виставив ГО «Всеукоаїнська рада жінок - фермерів» рахунки на оплату № 22039 від 22.09.2023 на суму 46080,00 грн та № 22051 від 30.09.2023 на суму 324 769,00 грн.

На виконання договірних зобов`язань, 03.10.2022 Позивач перерахував Відповідачу авансовий платіж в розмірі 370 849,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 22 на суму 324 769,00 грн та № 23 на суму 46080,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем товар не поставлено, авансовий платіж не повернено, хоча товар було попередньо оплачено, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 370 849,00 грн. У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦПК України внаслідок порушення договірних зобов`язань позивачем нараховано відповідачу 3 % річних в розмірі 1 036,35 грн та 17 272,42 грн пені.

Оцінка суду.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України).

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладених договорів поставки № 22039 від від 22.09.2022 р. та № 22051 від 30.09.2022 р.

Позивачем виконано взяті на себе зобов`язання із переказу авансового платежу. Здійснено передоплату на рахунок Відповідача у розмірі 370 849,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 22 від 03.10.2022 на суму 324 769,00 грн та № 23 від 03.10.2022 на суму 46080,00 грн., долученими до матеріалів справи.

В той же час, за твердженнями позивача, які з боку відповідача документально не спростовані, фізична особа-підприємець Роман Олег Миколайович не поставив товар з моменту отримання авансових платежів.

Згідно ст. 712 ЦПК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань із поставки товару - дизельного палива, що свідчить про неналежне виконання умов укладеного договору.

За змістом положень статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення глави 83 ЦК застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналізуючи зазначену норму права (ст. 1212 ЦК України), можна зробити висновок, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для нього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до приписів статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи встановлені вище обставини, не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність у позивача права на отримання від відповідача грошових коштів у розмірі 370 849,00 грн внесеного авансу на поставку товару, який з незалежних від позивача причин не поставлено.

У позовній заяві позивач зазначає про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 1 036,35 грн та пеню в розмірі 17 272,42 грн за період з 07.10.2022 по 09.11.2022.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (п.п.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом п. 6.3 Договору передбачено, що у випадку необґрунтованої затримки строків поставки Товару Постачальник сплачує на користь Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого Товару за кожен день такої затримки. але не більше 10% загальної вартості поставки.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та пені, суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначено період нарахування штрафних санкцій. Оскільки, Додатком №1 до Договору поставки № 22039 від 22.09.202 узгоджено термін поставки - 15 робочих днів та Додатком №1 до Договору поставки № 22051 від 30.09.202 було узгоджено термін поставки - 7 робочих днів. Таким чином, останнім днем поставки товару за вказаними договорами був - 07.10.2022. Відтак, штрафні санкції необхідно розраховувати з наступного дня - 08.10.2022 по 09.11.2022, тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 16764,41 грн пені та 3% річних в сумі 1005,86 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково у розмірі

370 849,00 грн авансового платежу, 16764,41 грн пені та 1005,86 грн - 3% річних. В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом із позовною заявою, Позивач надав докази понесення витрат на професійну правничу допомогу та просив стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати в розмірі 18 500,00 грн, що складається з наданих послуг: консультація щодо порядку повернення коштів (попередньої оплати, консультації щодо збору доказів) - 2000,00 грн (2 год); опрацювання наданих клієнтом матеріалів - 4 000,00 грн (4 год); вивчення судової практики, аналіз норм права - 2000,00 грн (2 год); формування правової позиції, готування позову, подання позову до суду - 5000,00 грн (5 год); представництво в суді (подання / отримання документів) - 1500,00 грн; представництво в суді (участь в судових засіданнях) - 4000,00 грн.

В підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано суду копії: Договору про надання правової допомоги від 01.11.2022; Акту №1 наданих послуг від 09.11.2022; розрахунок № 1 наданих послуг і витрат від 09.11.2022р.; ордер серія ВЕ № 1076401 та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія МК № 001629.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача - ГО «Всеукраїнська рада жінок - фермерів» представляв адвокат Шалару О.І., який діяв на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 01.11.2022 р.

Як вбачається із укладеного між позивачем та адвокатом Шалару О.І. договору від 01.11.2022р, адвокат взяв на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів та/або представництва його інтересів в судах всіх інстанцій.

Відповідно до пункту 4.1 Договору про надання правової допомоги, сума винагороди Адвоката визначається за домовленістю сторін, виходячи з обсягу наданої правової допомоги та витраченого часу.

На виконання умов договору, 09 листопада 2022 року між позивачем та адвокатом підписано розрахунок № 1 до Договору про надання правової допомоги від 01.11.2022, згідно якого погоджено порядок визначення основного розміру гонорару (винагороди) за здійснення захисту та представництва.

Згідно розрахунку № 1 від 09.11.2022 сторони домовились про наступне. Зокрема, вартість 1 год роботи адвоката становить 1000,00 грн, та перелік наданої правової допомоги адвокатом:

- консультація щодо порядку повернення коштів (попередньої оплати, консультації щодо збору доказів) - 2000,00 грн (2 год);

- опрацювання наданих клієнтом матеріалів - 4 000,00 грн (4 год);

- вивчення судової практики, аналіз норм права - 2000,00 грн (2 год);

- формування правової позиції, готування позову, подання позову до суду - 5000,00 грн (5 год);

- представництво в суді (подання / отримання документів) - 1500,00 грн;

- представництво в суді (участь в судових засіданнях) - 4000,00 грн.

09.11.2022 між ГО «Всеукраїнська рада жінок - фермерів» та адвокатом підписано акт № 1 наданих послуг з правової допомоги на суму 18 500,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечень щодо понесених витрат на правову допомогу Відповідачем не подано.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Дослідивши заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи, суд вважає, що розмір заявлених представником Позивача Шалару О.І. витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 18 500,00 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою у суді першої інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеній вище частині.

На переконання суду, формування правової позиції, готування позову, подання позову до суду, включає в себе і консультацію щодо порядку повернення коштів (попередньої оплати, консультації щодо збору доказів) і опрацювання наданих клієнтом матеріалів та вивчення судової практики, аналіз норм права. Відтак витрати за їх проведення не можуть відшкодовуватися окремо як правова допомога.

Як наслідок, суд вважає обґрунтованими та документально підтвердженими заявлені позивачем судові витрати в сумі 7 000,00 грн. На переконання суду, витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.

Щодо стягнення судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 5829,29 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Роман Олег Миколайович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Громадської організації «Всеукраїнська рада жінок - фермерів» (01010, м. Київ, вул. Грушевського, 10, код ЄДРПОУ 21685692) 388 619,27 грн, 5829,29 грн судового збору та 7000,00 грн витрат на правову допомогу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного

господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 31.05.2023 р.

Суддя Запотічняк О.Д.