Рішення

від 25.05.2023 по справі 918/301/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/301/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Національна атомна Енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргер Груп"

про стягнення заборгованості в розмірі 12 191,70 грн.

Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

Від позивача: Гутнік М.А. (в режимі відеоконференції)

Від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна Енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргер Груп" про стягнення заборгованості в розмірі 12 191,70 грн.

Ухвалою суду від 03.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 02.05.2023.

Ухвалою суду від 02.05.2023 розгляд справи відкладено на 25.05.2023.

В судовому засіданні 25.05.2023 позивач підтримала позовні вимоги, просила позов задоволити повністю.

У судове засідання 25.05.2023 відповідач не з`явився, до суду повернулися конверти з ухвалами суду від 03.04.2023 та від 02.05.2023 з відміткою відділення зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Cуд враховує, що ухвали суду направлялись відповідачу на адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на фактичну поштову адресу та електронну пошту, що зазначені в Договорі поставки від 09.03.2022.

Крім того, копія ухвали від 03.04.2023, яка направлялась на фактичну адресу відповідача, отримана представником ТОВ "Каргер Груп" 18.04.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом зазначається, що у даній справі судом не визнавалася необхідність обов`язкової участі учасників справи.

Пунктом 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, встановлено що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Крім того, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного розгляду справи, внаслідок чого вона може бути розглянута за наявними документами.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, передбачені ГПК України строки розгляду справи, беручи до уваги можливість ознайомлення з інформацією по справі на сторінці суду в мережі інтернет, з метою забезпечити право на розгляд справи впродовж розумного строку в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каргер Груп" (далі - постачальник) укладено Договір поставки № 53-122-13-22-11850 від 09 березня 2022 року (далі - Договір) на поставку строп текстильних на суму 47 998,80 грн з ПДВ.

Кількість продукції та ціна за одиницю продукції вказана у специфікації № 1 (додаток № 1) до даного договору (п. 2.3. Договору).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що продукція поставляється в строк по 30.05.2022. Продукція поставляється постачальником на умовах DDP, згідно "Інкотермс-2010". Місце поставки та Вантажоодержувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом".

Відповідно до п. 9.1. Договору у випадку порушення строків поставки постачальник зобов`язується сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Сторонами погоджено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій передбачених пунктом 9.1. даного договору становить 3 (три) роки (п. 9.2. Договору).

Пунктом 9.4. Договору поставки передбачено, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов`язковим.

Приписами п. 11 Договору сторони погодили наступне, а саме: сторона звільняється від відповідальності за часткове, або повне невиконання зобов`язання договору, коли неможливість виконання безпосередньо виникла дією обставин, що не залежали від волі сторони, які сторона не могла передбачити і застерегти розумними мірами (непереборна сила). До таких обставин належать: стихійні лиха, екстремальні погодні умови, пожежі, війни, страйки, військові дії, громадські безпорядки, дії органів державної влади тощо (п. 11.1. Договору); дія обставин непереборної сили автоматично продовжує термін дії даного договору. Але якщо такі обставини перевищують два місяці, сторони приймають рішення про доцільність продовження виконання даного договору, про що підписується додаткова угода (п. 11.2. Договору); сторони зобов`язані повідомити про настання та припинення дії обставин непереборної сили в письмовій формі протягом 3-х днів з моменту виникнення або припинення дії обставин непереборної сили (п. 11.3. Договору); відповідним доказом наявності дії обставин непереборної сили та їх тривалості є сертифікат Торгово-промислової палати України згідно Закону України "Про Торгово-промислові палати України" або, відповідно до діючого законодавства, інших компетентних органів (п. 11.4. Договору); неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення про настання або зупинення дії обставин непереборної сили, позбавляють сторону права посилатися на них (п. 11.5. Договору).

Строк дії договору поставки - по 30.12.2022 (п. 12.1 договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток товариств.

Зважаючи на вищевикладені умови договору, відповідач своє зобов`язання по поставці товару на загальну суму 47 998,80 грн з ПДВ не виконав.

Листом № 61 від 18.05.2022 відповідач повідомив позивача про неможливість поставки та запропонував розірвати договір посилаючись на введення воєнного стану на території України.

Свою чергу, позивач направив лист № 7711/041 від 02.06.2022, в якому повідомив про необхідність виконання поставки та порушення строків поставки, а також попередив про відповідальність за прострочення поставки товару за договором.

Проте, листом № 62 від 14.06.2022 відповідач заперечив проти нарахування та добровільної сплати штрафних санкцій за порушення строків поставки, натомість послався на виїзд за кордон працівників їх підприємства, а також на п. 11.1. - 11.5. Договору, які стосуються форс - мажору.

В подальшому, позивач направив відповідачу претензію № 18256/001-юр від 08.12.2022 про сплату штрафних санкцій за невиконання умов Договору.

Відповідь на вказану претензію на адресу позивача не надходила та матеріали справи не містять.

Таким чином, на переконання позивача, в порушення умов договору відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання та не поставив продукцію у визначені строки.

Враховуючи викладені обставини та прострочення поставки товару за Договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 8 831,78 грн та штраф в розмірі 3 359,92 грн, а всього в розмірі 12 191,70 грн.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом до суду та є предметом спору у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України, що кореспондується з ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (аналогічні приписи містить ч. 1 ст. 265 ГК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України)

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як передбачено пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом взято до уваги, що згідно частини 2 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок за допомогою системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА: ЗАКОН ENTERPRISE, суд встановив, що позивачем вірно нараховано суму пені та штрафу.

У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76-78 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а відтак підлягають стягненню з відповідача заявлені штрафні санкції, а саме: 8 831,78 грн пені та 3 359,92 грн штрафу.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 2 684 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову та відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 2 684 грн. 00 коп., покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргер Груп" (10014, м. Житомир, вул. Мала Бердичівська, 1, кв. 12, код ЄДРПОУ 43847680) на користь з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) 8 831,78 (вісім тисяч вісімсот тридцять одна грн 78 коп.) грн - пені, 3 359,98 (три тисячі триста п`ятдесят дев`ять грн 92 коп.) грн - штрафу та 2 684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) грн судових витрат.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.05.2023.

Суддя А.М. Горплюк