Рішення

від 30.05.2023 по справі 920/442/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.05.2023м. СумиСправа № 920/442/23

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Сумської міської ради

до відповідача: Приватного підприємства «Монтажник»

про стягнення 13 679 грн. 96 коп. безпідставно збережених коштів

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 13679 грн 96 коп. заборгованості за використання земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:03:002:0188 за адресою: АДРЕСА_1 без оформленого договору оренди за період з 01.01.2019 по 31.12.2021 та судові витрати понесені позивачем.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач є власником нежитлових приміщень. Нежитлові приміщення розміщені на земельній ділянці, яка належить позивачу. Відповідач не врегулював з позивачем орендні відносини, а саме шляхом укладення договору оренди. В той же час, у відповідача виник обов`язок сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою до державного бюджету. Відповідач орендну плату не сплачував, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом. Позивач стверджує, що ухилення відповідача від обов`язкової сплати коштів за фактичне використання земельної ділянки є підставою для застосування положень ст.ст. 1212, 1214 ЦК України.

Ухвалою суду від 27.04.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвала про відкриття провадження отримана відповідачем 01.05.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідач 05.05.2023 подав до суду письмовий відзив на позов (вх №2774/23), у якому повідомив суд про сплату всіх податкових зобов`язань за період з 01.01.2019 по 31.12.2021.

17.05.2023 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення (вх. №3028/23).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Приватне підприємство «Монтажник» є власником 77/100 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності відповідача на зазначене приміщення зареєстроване 28.01.2017 р., що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.11.2022 № 315164687 (а.с. 12)

Зазначене майно Відповідача розташовується на земельній ділянці кадастровий номер 5910136600:03:002:0188, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.03.2018 № НВ-5906920182018. (а.с. 18-20).

Позивач зазначає, що внаслідок невжиття з боку відповідача заходів щодо оформлення права землекористування та оформлення відповідного договору оренди землі міська територіальна громада в особі Сумської міської ради не отримала плату за використання земельної ділянки у вигляді збережених без достатньої правової підстави коштів орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності.

У зв`язку з наведеним Сумська міська рада змушена звертатись за захистом порушених прав до суду для стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 13679 грн 96 коп. за період: 01.01.2019 31.12.2021.

Листом від 10.11.2021 №06.01-16/3433 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, як уповноважений орган Сумської міської ради, звернувся до Відповідача для усунення порушень земельного законодавства.

Листами від 19.11.2021 № 13927/5/18-28-07-05-13 та від 05.04.2023 №2330/5/18-28-04-08-09-06 Головне управління ДПС у Сумській області повідомило, що Відповідач є платником земельного податку (а.с. 22, 23).

Листом від 16.08.2022 №06.01-16/700 відповідач був проінформований про те, що оскільки він користується земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів та не сплачує орендну плату за землю, місцевий бюджет недоотримав 13679,96 грн. відповідно до наведеного у листі детального розрахунку (а.с. 24-25).

Однак, відповідачем вказане повідомлення було проігноровано, договір про добровільне відшкодування збитків він не укладено, збитки в добровільному порядку не відшкодовано.

Таким чином, станом на день звернення із даним позовом до суду, договір оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5910136600:03:002:0188 між Сумською міською радою та ПП «Монтажник» не укладено, орендна плата відповідачем не сплачується.

Суд погоджується з доводами позивача, що відповідач продовжує використовувати земельну ділянку, що підтверджується вказаними витягами, які доводять, що відповідач є власником нежитлових приміщень, які розташовані на спірній земельній ділянці.

Позивач під час звернення з позовом до суду нарахував відповідачу 13679 грн 96 коп. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за період з 01.01.2019 по 31.12.2021 Відповідачем не надано до суду будь-яких правовстановлюючих документів, які б посвідчували факт правомірного використання спірної земельної ділянки (рішення про передачу земельної ділянки у власність/користування, державний акт на право постійного користування тощо).

Судом встановлено, що розрахунок розміру безпідставно збережених коштів проведений з урахуванням площі спірної земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, нормативно грошової оцінки земельної ділянки, затвердженої рішеннями Сумської міської ради (а.с. 28-39) та з урахуванням сум сплаченого земельного податку у спірному періоді.

Станом на день розгляду справи відповідач кошти не сплатив.

У свою чергу, заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що ним протягом спірного періоду був сплачений земельний податок за користування спірною земельною ділянкою у повному обсязі, тому вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.83 ЗК України (в редакції, станом на час виникнення спірних відносин) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з п.п.14.1.72., 14.1.73., 14.1.136, 14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу). Землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди.

Відповідно до п. 271.1. ст. 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з п. 284.1. ст. 284 ПК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Статтею 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (п. 288.1.). Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2.). Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.3.). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4.). Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу (п. 288.5.): 288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; 288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; 288.5.3. може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах; 288.5.4. для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку; 288.5.5. для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки. Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати (п. 288.6.). Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу (п. 288.7.).

Згідно з п.286.6. ст.286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

За змістом п.287.8. ст.287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до п/п 4 п.297.1. ст.297 ПК України (в редакції, до 01.07.2020) платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Згідно з п/п 4 п.297.1. ст.297 ПК України (в редакції, чинній з 01.07.2020) платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Згідно з п.52-4 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності. При цьому платники плати за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу подали податкову декларацію, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період березень 2020 року. У разі якщо у березні чи квітні 2020 року платниками плати за землю було подано уточнюючу податкову декларацію щодо зменшення податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період квітень 2020 року з причин, які не пов`язані із самостійним виявленням помилок, що містяться у раніше поданій ними податковій декларації, такі платники плати за землю зобов`язані подати не пізніше 30 квітня 2020 року уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік, в яких відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податкові періоди березень та квітень 2020 року відповідно до положень цього підпункту. При цьому у разі подання таких податкових декларацій з підстав, визначених цим підпунктом, до таких платників податків не застосовуються санкції, визначені статтею 50 цього Кодексу, та штрафні санкції згідно з вимогами пункту 120.2 статті 120 цього Кодексу, за внесення змін до податкової звітності в частині збільшення податкових зобов`язань з плати за землю за податковий період квітень 2020 року. Установити, що платники плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності), які визначають податкові зобов`язання із плати за землю на підставі податкових декларацій, сплачують податкове зобов`язання зі сплати плати за землю за податковий період квітень 2020 року у повному обсязі за місцезнаходженням земельної ділянки у строк до 30 червня 2020 року без нарахування пені та штрафних санкцій, передбачених цим Кодексом за порушення термінів сплати податкових зобов`язань щодо загальних термінів сплати податкового зобов`язання за такий період.

Згідно з 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів плати за землю на підставі ст. 1212 ЦК України за фактичне користування без правовстановлюючих документів земельною ділянкою комунальної власності у період з 01.01.2019 по 31.12.2021.

Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 №629/4628/16-ц було зроблено висновок, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Аналогічну позицію було викладено також Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09.12.2021 у справі №922/4264/20.

Крім цього, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 був викладений висновок, що у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

Суд відзначає, що нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, а тому використання відповідачем належного йому на праві приватної власності об`єкту нерухомого майна - 77/100 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 5910136600:03:002:0188, є неможливим без використання відповідної земельної ділянки.

Як було встановлено судом, земельна ділянка комунальної форми власності, на якій знаходяться вищевказані нежитлові приміщення відповідача, як об`єкт цивільних прав сформована 28.03.2018, водночас речове право на цю земельну ділянку відповідачем не оформлене.

Отже, оскільки відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:03:002:0188, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та на якій розміщені зареєстровані за ним об`єкти нерухомості, у спірний період з 01.01.2019 по 31.12.2021 без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки - позивача зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування земельною ділянкою, а тому суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний повернути ці кошти позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України.

При цьому суд також враховує позицію, яку було викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.09.2021 у справі №922/3524/19, яка зводиться до того, що «чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності». Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).»

При перевірці здійсненого позивачем розрахунку суми збережених відповідачем коштів (3), суд встановив, що позивач помилково здійснив нарахування за період з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020, з огляду на правову природу цих коштів (неотримана орендна плата) та положення п.52-4 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України. В іншій частині розрахунок позивача, який здійснений на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, а також зменшений на суму сплаченого відповідачем земельного податку у спірному періоді, судом визнається вірним та обґрунтованим. Тому суд доходить висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягають безпідставно збережені кошти в розмірі 11296 грн 28 коп.

При цьому суд вважає, що відновлення порушених прав Сумської міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як фактичний добросовісний землекористувач на умовах оренди.

За вищевикладених обставин, позовні вимоги Сумської міської ради до Приватного підприємства «Монтажник» суд задовольняє частково та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти в розмірі 11296 грн 28 коп.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом позовні вимоги задоволені частково, то на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору в розмірі 2216 грн 32 коп., на позивача покладаються витрати зі сплати судового збору в розмірі 467 грн 67 коп.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов Сумської міської ради до відповідача: Приватного підприємства «Монтажник» про стягнення 13679 грн 96 коп. безпідставно збережених коштів задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Монтажник» (проспект Перемоги, буд. 22, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 21116646) на користь Сумської міської ради (м-н Незалежності, 2, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 23823253) 11296 грн 28 коп. безпідставно збережених коштів, 2216 грн 32 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.У позові в частині стягнення 2393 грн 68 коп. безпідставно збережених коштів відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 467 грн 67 коп. покласти на позивача.

5. Видати Сумській міській раді наказ після набрання рішенням законної сили.

6.Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 31.05.2023.

СуддяО.Ю. Резніченко