Рішення

від 11.05.2023 по справі 921/115/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 травня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/115/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за участі секретаря судового засідання: Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Дочірнього підприємства Західдорвибухпром Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (вул. Гайова, 47, м. Тернопіль, 46006)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Західдорвибухпром (вул. Генерала Тарнавського, 23/71, м. Тернопіль, 46024)

про стягнення витрат з податку на нерухомість в сумі 120389,06 грн.

За участю від:

позивача не з`явився

відповідача не з`явився

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Дочірнє підприємство Західдорвибухпром Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Західдорвибухпром про стягнення витрат з податку на нерухомість в сумі 119893,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем у позовній заяві №3 від 14.02.2023 (вх. №124 від 14.02.2023) зазначено, що відповідно до умов укладеного 04.03.2019 між сторонами договору оренди цілісного майнового комплексу, зареєстрованого в реєстрі за №1436, у Товариства з обмеженою відповідальністю Західдорвибухпром виник обов`язок відшкодувати Дочірньому підприємству Західдорвибухпром Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України витрати з утримання орендованого майна, до яких включено 119893,26 грн суми податку на нерухомість за 2022 2023 роки, згідно рахунку №СФ-0000001 від 02.01.2023.

На виконання ухвали суду від 17.02.2023, із заявою №111/1 від 23.02.2023 (вх. №1633 від 23.02.2023) Дочірнім підприємством Західдорвибухпром Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України долучено до матеріалів справи заяву №111/2 від 23.02.2023, у якій підприємство просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Західдорвибухпром витрати з податку на нерухомість за 2022 2023 роки в сумі 120389,06 грн, з посиланням на податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022-2023 роки.

Позиція відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю Західдорвибухпром у відзиві №63 від 01.03.2023 (вх. №2311 від 16.03.2023) просило суд відмовити у задоволенні позову, оскільки як договором, так і законодавством не передбачений його обов`язок (як орендаря) сплачувати суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 17.02.2023 позовну заяву Дочірнього підприємства Західдорвибухпром Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України було залишено без руху, на підставі ст. 174 ГПК України, у зв`язку з недотриманням заявником вимог ст. ст. 162, 164 ГПК України при її подачі до суду.

23.02.2023 Дочірнім підприємством Західдорвибухпром Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України подано заяву №111/1 від 23.02.2023 (вх. № 1633), з якої вбачається, що позивачем у визначений судом строк усунуто недоліки позовної заяви, які було визначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 17.02.2023. При цьому, до вказаної заяви додано заяву №111/2 від 23.02.2023, у якій підприємство просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Західдорвибухпром витрати з податку на нерухомість за 2022 2023 роки в сумі 120389,06 грн.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24.02.2023: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/115/23 за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 23.03.2023; встановлено позивачу строк для надання розрахунку податку з об`єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік з посиланням на об`єкти нерухомості та податкові декларації, а відповідачу для надання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 23.03.2023: прийнято до розгляду відзив на позовну заяву за № 63 від 01.03.2023 (вх. № 2311 від 16.03.2023), з додатками; підготовче судове засідання відкладено на 20.04.2023; встановлено позивачу строк для надання відповіді на відзив та доказів виникнення зобов`язання за 2022 рік по сплаті податку саме за об`єкти, що знаходяться в Тернопільській області.

Надалі, ухвалою суду від 20.04.2023: прийнято до розгляду заяву Дочірнього підприємства Західдорвибухпром Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України за № 7 від 18.04.2023 (вх. № 3400 від 20.04.2023), з додатком; закрито підготовче провадження по справі №921/115/23 та призначено її до розгляду по суті на 11.05.2023.

Сторони участі уповноважених представників в судове засідання 11.05.2023 не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У заяві №7 від 18.04.2023 (вх. №3400 від 20.04.2023) позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд розгляд справи проводити без участі його представника.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.

Суд, у судовому засіданні 11.05.2023, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Між Дочірнім підприємством Західдорвибухпром Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (надалі орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Західдорвибухпром (надалі - орендарем) 04.03.2019 укладено договір оренди цілісного майнового комплексу, зареєстрований в реєстрі за №1436 (надалі - договір), згідно п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс, виділений зі складу ДП Західдорвибухпром ВАТ ДАК Автомобільні дороги України, вартість якого визначена актом оцінки цілісного майнового комплексу від 15.01.2019, копія якого є додатком до цього договору. Вартість майна ЦМК дорівнює сумарній вартості необоротних активів, визначеній згідно звіту про оцінку майна станом на 30.11.2018 від 14.12.2018 і становить 5836906 грн, із них 5468755 грн основні засоби, які передаються в оренду.

У п. 1.2 договору зазначено, що до складу ЦМК, що передається в оренду за цим договором входить нерухоме майно, транспортні засоби, обладнання, прилади, інструменти, інженерні телекомунікації, інші основні засоби (надалі - майно), що включає в себе:

- Хмельницьку дільницю буровибухових робіт в смт. Полонне Полонського району Хмельницької області (адреса здійснення виробничої діяльності, за якою зареєстровані права на нерухоме майно: вул. Беркути, 43 А, м. Полонне, Полонський район, Хмельницька область);

- Тернопільську дільницю буровибухових робіт в с. Глибочок Тернопільського району Тернопільської області (адреса здійснення виробничої діяльності, за якою зареєстровані права на нерухоме майно: вул. Січових Стрільців, 47, с. Великий Глибочок, Тернопільський район, Тернопільська область);

- Управління дочірнього підприємства в м. Тернопіль по вул. Гайова, 47 (адреса здійснення виробничої діяльності, за якою зареєстровані права на нерухоме майно: вул. Гайова, 47 А, м. Тернопіль), що облікується на балансі ДП Західдорвибухпром ВАТ ДАК Автомобільні дороги України.

Найменування вказаного майна, що входить до складу ЦМК і передається в оренду за цим договором міститься в переліку майна, що є додатком №1 до даного договору та є його невід`ємною частиною. Перелік об`єктів нерухомого майна, що передаються в оренду і власником якого є АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» відповідає відомостям з Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Майно належить на праві власності АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та закріплене за ДП Західдорвибухпром ВАТ ДАК Автомобільні дороги України на праві господарського відання (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 1.4 договору ЦМК передається в оренду з метою здійснення орендарем діяльності з проведення бурових та вибухових робіт на промислових та пришляхових кар`єрах та спеціальних вибухових робіт, зберігання вибухових та інших матеріалів, і надання послуг по перевезенню, в тому числі небезпечних вантажів, а також інших видів діяльності , пов`язаних з вищеперерахованими.

На підставі цього договору орендар самостійно укладає договори з постачальниками комунальних послуг та інші договори, необхідні для забезпечення ЦМК. До підписання таких договорів орендар компенсує орендодавцю відповідні витрати на комунальні послуги, а також інші витрати, необхідні для забезпечення функціонування ЦМК відповідно до його призначення (п. 1.7 договору).

У п. 2.1.2 договору зазначено, що орендодавець має усі повноваження на передачу ЦМК в оренду як суб`єкт господарювання, якому ЦМК належить на праві господарського відання, а також на підставі погодження власника майна АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та дозволу Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор), що підтверджується листом №3458/1/93-5-1100/09 від 12.04.2018 згідно з листом №5/19-10/976 від 13.04.2018.

Сторони підтверджують, що: волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені і ньому; у тексті цього договору зафіксовані усі істотні умови, що стосуються оренди ЦМК (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору орендар набуває право оренди ЦМК на строк, вказаний у п. 15.1 даного договору, з моменту державної реєстрації права оренди по цьому договору.

Орендодавець зобов`язаний передати ЦМК орендарю до 31.03.2020 (п. 3.2 договору).

Згідно п. 3.6 договору передача ЦМК орендодавцем орендарю оформляється актом приймання передачі, який підписується сторонами, та є невід`ємною частиною договору. Обов`язок щодо складання акту приймання передачі покладається на орендодавця.

У п. 4.1 договору зазначено, що орендна плата визначається на підставі акту оцінки від 15.01.2019 і становить за базовий місяць розрахунку (січень 2019 року) 58369,06 грн (без ПДВ) згідно з додатком №2, який є невід`ємною частиною цього договору. Орендна плата починає нараховуватися із моменту передачі ЦМК орендарю згідно з актом приймання передачі вказаного майна. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа місяця, наступного за базовим, до першого місяця оренди та на індекс інфляції за перший місяць оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до наданих орендодавцем рахунків (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору орендар на підставі наданих орендодавцем рахунків, щомісяця, сплачує орендну плату в сумі, визначеній згідно п. 4.1, п. 4.2 договору, шляхом перерахування 100% розміру орендної плати за звітний місяць на поточний рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Орендодавець зобов`язаний надати орендареві рахунки на оплату орендної плати не пізніше 10 числа місяця, що слідує за розрахунковим (п. 4.4 договору).

До моменту укладення орендарем договорів про надання комунальних послуг, крім орендної плати орендар відшкодовує орендодавцеві вартість сплачених орендодавцем комунальних послуг (водопостачання, теплопостачання, газопостачання, споживання електроенергії, вивезення сміття) та інші витрати, що здійснив орендодавець щодо забезпечення функціонування об`єкта оренди відповідно до його призначення для використання ЦМК орендарем у відповідності до п. 1.4 даного договору.

Оплата комунальних послуг, включаючи електроенергію, якими орендар користується в об`єкті оренди та відшкодування інших витрат здійснюється протягом 10 календарних днів за рахунками, що виписуються орендодавцем на підставі показників відповідних лічильників, встановлених в об`єкті оренди (у разі відсутності чи несправності лічильника обліку спожитої орендарем комунальної послуги об`єм такої спожитої комунальної послуги визначатиметься за нормами відповідно до загальної площі об`єкта оренди, чи кількості працівників орендаря, які постійно працюють у приміщеннях, що складають об`єкт оренди).

У рахунках на внесення плати за спожиті орендарем комунальні послуги в об`єкті оренди орендодавець зобов`язаний приводити детальний розрахунок суми плати за комунальні послуги, включаючи електроенергію, і обов`язково вказувати об`єми спожитих орендарем комунальних послуг, включаючи електроенергію, та їх ціну за одиницю виміру, а також вказувати інші витрати із відповідним документальним підтвердженням по сумі та відношенню до предмета оренди (п. 4.19 договору).

У п. 7.2 договору орендар зобов`язався своєчасно та в повному обсязі вносити на розрахунковий рахунок орендодавця орендну плату, суму податку на додатну вартість, суму відшкодування плати за комунальні та інші послуги (якщо такі надаються), плату за послуги, які надає орендодавець (якщо такі надаються) та компенсацію податку на землю і інших витрат, що здійснює орендодавець, пов`язаних з утриманням об`єкта оренди шляхом щомісячних перерахувань у строки вказані в п.п. 4.3, 4.19 договору, відповідно до наданих орендодавцем рахунків та надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати та інших платежів.

Згідно п. 15.1 договору такий укладено строком на 49 років, перебіг якого починається від дати реєстрації права оренди по цьому договору.

Додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у формі договору, підписані сторонами (п. 16.10 договору).

У п. 16.13 договору зазначено, що до цього договору додаються: додаток №1 Перелік майна, що передається в оренду; додаток №2 Розрахунок орендної плати; копія акту оцінки цілісного майнового комплексу від 15.01.2019; акт приймання передавання майна; договір купівлі продажу оборотних матеріальних засобів (запасів).

По акту приймання передачі майна б/н від 11.03.2020 Дочірнім підприємством Західдорвибухпром Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (орендодавцем) передано Товариству з обмеженою відповідальністю Західдорвибухпром (орендарю) майно по договору оренди цілісного майнового комплексу від 04.03.2019, реєстраційний номер 1436, згідно переліку.

В матеріалах справи містяться податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, подані Дочірнім підприємством Західдорвибухпром Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України контролюючому органу Головному управлінню ДПС у Тернопільській області.

Зміст податкових декларацій від 29.12.2022 вказує про податкові зобов`язання позивача за 2022 рік на суму 15153,14 грн з податку на нерухоме майно за реєстраційним номером 1717424561252 та на суму 19502,72 грн з податку на нерухоме майно за реєстраційним номером 1717325361101.

У податкових деклараціях від 14.02.2023 зазначено про податкові зобов`язання позивача за 2023 рік на суму 37486,50 грн з податку на нерухоме майно за реєстраційним номером 1717424561252 та на суму 48426,70 грн з податку на нерухоме майно за реєстраційним номером 1717325361101.

Разом за 2022-2023 роки сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, складає 120389,06 грн.

Відповідно до податкових декларацій за 2023 рік адресою місцезнаходження майна за реєстраційним номером 1717424561252 є вул. С.Стрільців, 47, с. В.Глибочок, Тернопільський район, Тернопільська область, а за реєстраційним номером 1717325361101 вул. Гайова, 47А, м. Тернопіль.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000001 від 02.01.2023 на загальну суму 119893,26 грн, у якому зазначено, що сума компенсації податку на нерухоме майно за 2022 рік складає 34655,86 грн, а сума компенсації податку на нерухомість за 2023 рік складає 85237,40 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю Західдорвибухпром у відповіді №6 від 06.01.2023, адресованій Дочірньому підприємству Західдорвибухпром Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, стверджено про відсутність підстав для його оплати. Мотивовано це тим, що зобов`язання із сплати податку на нерухоме майно покладається на власника нерухомого майна, а не на орендаря.

Разом з цим, 02.01.2023 мало місце звернення відповідача до Головного управління ДПС у Тернопільській області із запитом №1, з метою отримання роз`яснення: чи сплачується податок на нерухоме майно за будівлі промисловості та склади, які передані в оренду промисловому підприємству, що здійснює виробництво?; якщо податок сплачується, тоді на кого покладається зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, на орендодавця (власника нерухомого майна), чи на орендаря?

Головним управлінням ДПС у Тернопільській області в межах компетенції розглянуто вказане звернення і у письмовій відповіді №242/6/19-00-04-01-05 від 10.01.2023 зазначено наступне.

Питання оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регулюються статтею 266 Податкового кодексу України. Зокрема, платниками податку згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Кодексу є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Кодексу об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 визначено перелік об`єктів нерухомості, що не є об`єктом оподаткування.

Згідно з підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Кодексу базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт (підпункт 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Кодексу).

Змінами, внесеними Законом України від 16 січня 2020 року N 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (Закон №466) до п. «є» п.п.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу, з об`єктів оподаткування Податком виключені будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-F КВЕД ДК009:2010, та не здаються їх власниками в оренду лізинг, позичку.

Пунктом 1 Прикінцевих положень Закону № 466 визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон №466 офіційно опубліковано в «Голосі України» 22.05.2020 (вип. № 84).

Таким чином, Закон №466 набирає чинності з 23.05.2020 - дня, наступного за днем його опублікування.

З огляду на викладене, у суб`єкта господарської діяльності, основна діяльність якого класифікується у секціях В-F ДК 009:2010, будівля, яка перебуває у його власності, та відноситься до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Класифікатора ДК 018-2000, у разі надання її в оренду з 23.05.2020 виникає обов`язок по нарахуванню податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в частині зазначеної в договорі оренди площі будівлі.

Відповідно до інформаційних ресурсів, наявних в ДПС України, та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 09.01.2023 у власності відповідача - ТОВ "ЗАХІДДОРВИБУХПРОМ" (КОД ЄДРПОУ 36410948) відсутнє нерухоме майно розташоване на території Тернопільської області, відповідно немає обов`язку нараховувати та сплачувати податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

У адресованій відповідачу претензії №1 від 10.01.2023, позивачем зазначено про безпідставність відмови в оплаті рахунку №СФ-0000001 від 02.01.2023, оскільки договором оренди орендар зобов`язався відшкодовувати орендодавцю витрати з утримання переданого в оренду майна. Відсутність оплати зазначеного рахунку у семиденний термін матиме наслідком звернення позивача до господарського суду про стягнення вказаної у ньому суми в судовому порядку, з покладенням на відповідача суми судових витрат.

За твердженням позивача, невиконання в добровільному порядку відповідачем взятих на себе по договору від 04.03.2019 оренди цілісного майнового комплексу зобов`язань по відшкодуванню витрат з утримання переданого йому в оренду майна, мало наслідком звернення позивача з даним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч.ч. 1, 3 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1, 2, 3, 4, 5 ст. 180 ГК України (в чинній станом на 04.03.2019 редакції) зазначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 ЦК України (в чинній станом на 04.03.2019 редакції) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 283 ГК України (в чинній станом на 04.03.2019 редакції) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання. Оренда структурних підрозділів державних та комунальних підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську цілісність, технологічну єдність даного підприємства. Законом може бути встановлено перелік державних та комунальних підприємств, цілісні майнові комплекси яких не можуть бути об`єктом оренди. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч.1 ст. 284 ГК України в чинній станом на 04.03.2019 редакції).

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтею 526 ЦК України, якою передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.4 ст. 55 ГК України суб`єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

У ч.5 ст. 22 ГК України передбачено, що держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст. 134 ГК України).

У ч.2 ст. 135 ГК України зазначено, що власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

У свою чергу ч.2, ч.3 ст. 136 ГК України визначено, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

У ч.1 ст. 204 ЦК України вказано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вже зазначалось 04.03.2019 між сторонами був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу №1436, згідно умов п. 1.1, п. 1.2, п. 1.3 якого позивачем/орендодавцем передано відповідачу/орендарю нерухоме майно, зокрема - Тернопільську дільницю буровибухових робіт за адресою вул. С.Стрільців, 47, с. Великий Глибочок, Тернопільський район, Тернопільська область) та Управління дочірнього підприємства в м. Тернопіль за адресою вул. Гайова, 47 А, м. Тернопіль, що облікується на балансі ДП Західдорвибухпром ВАТ ДАК Автомобільні дороги України та закріплене за ДП Західдорвибухпром ВАТ ДАК Автомобільні дороги України на праві господарського відання, але на праві власності належить АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» відповідно до Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 7.2 договору орендар зобов`язався своєчасно та в повному обсязі вносити на розрахунковий рахунок орендодавця орендну плату, суму податку на додатну вартість, суму відшкодування плати за комунальні та інші послуги (якщо такі надаються), плату за послуги, які надає орендодавець (якщо такі надаються) та компенсацію податку на землю і інших витрат, що здійснює орендодавець, пов`язаних з утриманням об`єкта оренди шляхом щомісячних перерахувань у строки вказані в п.п. 4.3, 4.19 договору, відповідно до наданих орендодавцем рахунків та надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати та інших платежів.

Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску (п. 46.1 ст. 46 ПК України).

Статтею 265 Податкового кодексу України передбачено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Зважаючи на подані позивачем документи (податкові декларації) на обґрунтування розрахунку заявленої до стягнення суми, предмет спору у даній справі стосується стягнення з відповідача/орендаря суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

У п.п. 266.1.1. п. 266.1. ст. 266 ПК України передбачено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно п.п. 266.2.1. п. 266.2. ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до п.п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт (п.п. 266.3.3 п.п.266.3 ст. 266 ПК України).

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України).

Матеріали справи вказують на те, що відповідач не є власником об`єктів нерухомості, котрі перелічені у договорі від 04.03.2019, реєстраційний номер 1436.

Умовами цього договору не обумовлений обов`язок відповідача/орендаря відшкодовувати позивачу/орендодавцю суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Окрім того, позивачем не надано доказів сплати ним самим сум податку, про компенсацію яких (відшкодування) за рахунок відповідача йдеться у позові.

Відповідно до статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, суд відмовляє у позові Дочірнього підприємства Західдорвибухпром Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України до Товариства з обмеженою відповідальністю Західдорвибухпром, як безпідставному, оскільки заявлені вимоги не ґрунтуються на нормах законодавства та умовах укладеного між сторонами договору.

Розподіл судових витрат.

В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12,13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

У зв`язку з перебуванням судді Шумського І.П. у відпустці, повне рішення складено 31 травня 2023 року.

Суддя І.П. Шумський