Рішення

від 31.05.2023 по справі 910/969/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2023 р.м. ХарківСправа № 910/969/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Луїс Фрайтерс Техніс Адфісбюро Ен Фістілт (Louis Frijters Technisch Adviesbureau En Visteelt) (Нідерланди, Рісберген, 4891ZG, Хеістраат 1, № підприємства 00000069402) до Товариство з обмеженою відповідальністю "ВП-БІОНІК" (61054, Харківська обл., місто Харків, вул. Павлова Академіка, будинок 120) про стягнення 6953,10 Євро (що еквівалентно 254265,13 грн.) без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП-БІОНІК" на користь ЛУЇС ФРАЙТЕРС ТЕХНІС АДФІСБЮРО ЕН ФІСТІЛТ (LOUIS FRIJTERS TECHNISCH ADVIESBUREAU EN VISTEELT) про стягнення суми попередньої оплати товару у розмірі 6953,10 Євро (що еквівалентно 254265,13 грн), перерахованої відповідачу за поставку замовленого, але не поставленого товару позивачу. Також позивач просить суд здійснити розподіл судових витрат.

Згідно з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань взятих судом з витягом, станом на день направлення цього позову до суду поштою (13.01.2023) та станом на сьогодні (20.01.2023) місцезнаходженням відповідача за позовом, Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП-БІОНІК", є місто Харків, вул. Павла Академіка, будинок 120.

Враховуючи місцезнаходження відповідача, даний спір підсудний Господарському суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2023 позовну заяву ЛУЇС ФРАЙТЕРС ТЕХНІС АДФІСБЮРО ЕН ФІСТІЛТ (LOUIS FRIJTERS TECHNISCH ADVIESBUREAU EN VISTEELT) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП-БІОНІК" про стягнення 6953,10 Євро (що еквівалентно 254265,13 грн.) попередньої оплати за товар передано за підсудністю до Господарського суду Харківської області.

На підставі Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями господарського суду Харківської області від 14.03.2023 справу передано для розгляду судді Шарко Л.В.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.03.2023 позовну заяву ЛУЇС ФРАЙТЕРС ТЕХНІС АДФІСБЮРО ЕН ФІСТІЛТ (LOUIS FRIJTERS TECHNISCH ADVIESBUREAU EN VISTEELT) залишено без руху. Надано позивачеві строк десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду докази направлення відповідачу (ТОВ "ВП-БІОНІК") позовної заяви з додатками на адресу - 61054, Харківська обл., місто Харків, вул. Павлова Академіка, будинок 120.

20.03.2023 до Господарського суду Харківської області позивачем надано через електронний суд згідно супровідного листа (вх. № 6832) докази направлення відповідачу (ТОВ "ВП-БІОНІК") позовної заяви з додатками на адресу - 61054, Харківська обл., місто Харків, вул. Павлова Академіка, будинок 120. Вказані документи надійшли від позивача поштовим відправленням 28.03.2023 за вх. № 7534.

08.05.2023 через систему "Електронний суд" позивачем надано заяву (стосовно витрат на правничу допомогу) (вх. №11306), в якій позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 550 євро (що еквівалентно 21472,00 грн). В підтвердження надано докази фактичного понесення вказаних витрат.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №910/969/23 без повідомлення учасників справи. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, про відкриття позовного провадження був повідомлений шляхом направлення судової кореспонденції (ухвали суду про відкриття провадження у справі) за адресою, вказаною у позовній заяві позивачем, яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61054, Харківська обл., місто Харків, вул. Павлова Академіка, будинок 120.

Проте, копія ухвали суду була повернута до суду 06.04.23 з відміткою Укрпошти - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Необхідно зазначити, що існує правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Зважаючи на вищевикладене, відповідач належним чином був повідомлений судом про розгляд справи в Господарському суді Харківської області.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзиву на позов, а, відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення всіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Починаючи з лютого 2022 з електронної адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП-БІОНІК" (vp-bionic@outlook.com) на електронну адресу позивача (louisfriters@hotmail.com) надходили комерційні пропозиції стосовно придбання деревних пелет та брикетів.

Позивач ознайомився з пропонованою до продажу продукцією на веб-сайті відповідача: vp-bionic.com, що підтверджується відповіддю ТОВ "ХОСТИНГ-УКРАЇНА" від 27 жовтня 2022 року.

Після погодження умов поставки, під час листування з представником відповідача через месенджер Whatsup позивач отримав 02 червня 2022 року на електронну пошту від відповідача проформу - інвойс №К-220090 від 02 червня 2022 року на поставку палет з дерева 6мм EN PLUS ЛІ в мішках по 15 кг на піддонах по 70 мішків (22 наплети), всього 23,1 тонн (доставка 4891ZG Нідерланди, Рінсберген) на загальну суму 6 953,10 Євро (надалі - товар).

Позивач оплатив відповідачу 6953,10 євро, двома платежами 02.06.2022 на суму 6953,00 Євро та 31.10.2022 на суму 0,10 Євро, що підтверджується деталями дебету Радо Банку від 19.10.2022 та 31.10.2022 та копією Свіфт повідомлення 009Т001390136982. Проте відповідач товар позивачу не поставив.

01.11.2022 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому вимагав відповідно до ст. 530 ЦК України передати (поставити) відповідно до умов проформи-інвойсу №К-220090 від 02.06.2022, а саме: палети з дерева 6 мм EN PLUS A1 в мішках по 15 кг на піддонах по 70 мішків (22 палети), всього 23,1 тон (доставка 4891ZG Нідерланди, Рійсберген).

Вказаний лист надісланий позивачем на дві відомі позивачу адреси відповідача в Україні: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Трускавецька, 64/1 та м. Київ, вул. Лєскова, будинок 3.

Поштове відправлення з ідентифікатором №7901104548752, що направлене за адресою: м. Дрогобич, вул. Трускавецька, 64/1 отримано відповідачем 04.11.2022, що підтверджується трекінгом поштового відправлення з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта".

Поштові відправлення №7901104548744 та №7901104555929, що направлені на адресу: м. Київ, вул. Лєскова, будинок 3 повернуто відправнику у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Поштове відправлення №7901104555910, що також направлено за адресою: м. Київ, вул. Лєскова, будинок 3 повернуто відправнику у зв`язку з відмовою відповідача від його отримання. Наведене підтверджується трекінгами поштових відправлень та копіями конвертів.

29.11.2022 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому із посиланням на статтю 693 Цивільного кодексу України просив повернути суму попередньої оплати чи поставити товар.

Відповідач вказаний лист не отримав, товар позивачу не поставив та суму попередньої оплати не повернув.

Оскільки станом на момент подання позову будь-яких дій зі сторони відповідача, спрямованих на врегулювання спору між сторонами здійснено не було, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК України).

Враховуючи наведені норми чинного законодавства та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару шляхом укладення договору у спрощений спосіб.

Згідно з ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, сторонами досягнуто згоди та встановлено обов`язок позивача повністю оплатити товар (попередня оплата) до його передання продавцем згідно проформі - інвойсу №К-220090 від 02.06.2022 (а.с. №54).

Позивач виконав свої зобов`язання по оплаті товару у сумі 6953,10 євро, що підтверджується, деталями дебету Радо Банку від 19.10.2022 та 31.10.2022 про здійснення позивачем електронних платежів: 02.06.2022 на суму 6953,00 євро та 31.10.2022 на суму 0,10 євро та копією Свіфт повідомлення 009Т001390136982 разом із перекладами. (а.с. № 55-60).

У зв`язку із не поставкою відповідачем товару позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про поставку товару та повернення попередньої оплати у сумі 6953,10 євро. Також, позивачем були надані докази про направлення даної позовної заяви із додатками на адресу відповідача: 61054, Харківська обл., місто Харків, вул. Павлова Академіка, будинок 120, що також вважається повідомленням відповідача про необхідність виконати зобов`язання перед позивачем, проте доказів повернення попередньої оплати до суду не надав.

Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували поставку товару чи повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 6953,10 євро не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення попередньої оплати в сумі 6953,10 євро (що еквівалентно 254265,13 грн) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 3813,98 грн. покладається на відповідача. При цьому, суд зазначає, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 4684,44 грн, суму надмірно сплаченого судового збору у розмірі 870,46 грн буде повернуто судом за заявою позивача поданої згідно п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Щодо заявлених до стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 550,00 євро (що еквівалентно 20113,50 грн), суд зазначає наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі статтею 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За приписами ч.1 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд також враховує правові висновки, які викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц, де зазначено наступне.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

В якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду:

- копію договору про надання правової допомоги від 25.10.2022,

- копію інвойсу №25/10 від 25.10.2023 з перекладом,

- копію заключної виписки за період з 27.10.2022 по 27.10.2022,

- копію інвойсу №14/12 від 14.12.2022 з перекладом,

- копію акту про надання юридичних послуг від 24.04.2023, який має детальний опис робіт;

- копію ордера серії ВС №118149 від 12.01.2023,

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №5039/10 від 07.09.2012.

Обсяг правової допомоги та її вартість містяться у акті про надання юридичних послуг від 24.04.2023, а саме: досудове врегулювання стягнення боргу з ТОВ "ВП-БІОНІК" (підготовка досудових вимог, адвокатських запитів тощо) - 200,00 Євро; підготовка та подача Господарського суду міста Києва (господарського суду Харківської області) позовної заяви про стягнення боргу з ТОВ "ВП-БІОНІК" (справа №910/969/23) 300,00 Євро; витрати: вартість перекладу з іноземної мови (Витяг з КВК Бізнес реєстру) - 50,00 Євро; ціна послуг, визначених в п. 1. цього Акту складає 550,0 Євро, без ПДВ.

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03.05.2018 року у справі №372/1010/16-ц, де зазначено, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, керуючись приписами ст.129 ГПК України, надавши оцінку співмірності суми зазначених судових витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, господарський суд дійшов висновку про наявність законних підстав для стягнення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 500 Євро (що еквівалентно 20113,50 грн), оскільки витрати на правничу допомогу є обґрунтованими, законними, співмірними із заявленими позовними вимогами, відповідають критеріям розумності розміру заявлених судових витрат, тому вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 11, 202, 205, 525, 530, 655, 663, 693 ЦК України, ст.ст. 181, 193, 202, 265 ГК України та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП-БІОНІК" (61054, Харківська обл., місто Харків, вул. Павлова Академіка, будинок 120, код ЄДРПОУ 43909982) на користь Луїс Фрайтерс Техніс Адфісбюро Ен Фістілт (Louis Frijters Technisch Adviesbureau En Visteelt) (Нідерланди, Рісберген, 4891ZG, Хеістраат 1, № підприємства 00000069402) суму попередньої оплати товару у розмірі 6953,10 Євро (що еквівалентно 254265,13 грн), витрати по сплаті судового збору у розмірі 3813,98 грн та 550 Євро (що еквівалентно 20113,50 грн) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "31" травня 2023 р.

Суддя Л.В. Шарко