Рішення

від 30.05.2023 по справі 922/1145/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1145/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Комплекс по благоустрою Височанської селищної ради" (62458, Харківська обл., Харківський р-н, с. Покотилівка, вул. Залізнична, 13; код ЄДРПОУ: 37131654) до Південної міської ради Харківського району Харківської області (62461, Харківська обл., Харківський р-н, м. Південне, вул. Гагаріна, 82; код ЄДРПОУ: 04058700) про стягнення заборгованості без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

28.03.2023 Комунальне підприємство "Комплекс по благоустрою Височанської селищної ради" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Південної міської ради Харківського району Харківської області, в якій просить суд стягнути з Південної міської ради Харківського району Харківської області заборгованість за договором №0302 від 18.02.2020 розмірі 175 021,04 грн. та пеню у розмірі 7 020,02 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі2 730,62 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №0302 від 18.02.2020 про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді в частині своєчасної та в повному обсязі оплати теплової енергії в гарячій воді за період з 01.01.2021 по 31.01.2021.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.03.2023 прийнято позовну заяву Комунального підприємства "Комплекс по благоустрою Височанської селищної ради" до Південної міської ради Харківського району Харківської області про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/1145/23. Вирішено розгляд справи №922/1145/23 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

19.04.2023 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№9656 від 19.04.2023).

У відзиві представник відповідача зазначив, що матеріалами справи не підтверджено об`єми споживання відповідачем теплової енергії у кількості 58,058 ГКал в період з 01.01.2021 по 31.01.2021, а акт прийому-передачі не підписаний з боку Південної міської ради. Як стверджує представник відповідача, у зазначений період відповідно до даних показників лічильника обсяг споживання теплової енергії становить 35,7 Гкал. Документи, які б підтверджували той факт, що лічильник не працював у спірному періоді в матеріалах міської ради відсутні.

На переконання представника відповідача, відповідно до Відомості показань вузлів обліку споживання теплової енергії ДНЗ м. Південне, вул. Б. Тасуя, 60, яка підписана представниками обох сторін та ніким не оспорюється за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 спожито 35,7 Q Гкал теплової енергії, що становить у розрахунку: 35,7 Гкл * 3014,60 коп. (затверджений тариф) =107 621.22 грн. Штрафні санкції, заявлені відповідачем становлять 7020,02 грн, та судовий збір 2730,62 грн. Таким чином сума, що підлягає відшкодуванню за надані послуги теплопостачання, з урахуванням штрафних санкцій і судового збору становить 117 371,86 грн. З підстав невідповідності розрахунку заборгованості позивача та обсягу фактично поставленої теплової енергії, Південна міська рада визнає позов лише частково на загальну суму 117 371,86 грн., а в іншій частині заявлених вимог заперечує проти позову.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

18.02.2020, на підставі проведеної процедури закупівлі міжПівденноміською радою (замовник) та Комунальним підприємством «Комплекс по благоустрою Харківського району» (теплопостачальна організація) було укладено договір №0302 про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді (надалі - Договір) (а.с.12-21 т.1).

Відповідно до п.1.1. Договору, предметом даного Договору є за кодом ДК 021:2015 - 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (постачання теплової енергії).

Місце поставки теплової енергії: Україна, відповідно до документації (об`єкти теплоспоживання, які зазначені в Додатку 1) (п.1.2.Договору).

Теплопостачальна організація зобов`язується у період дії цього Договору постачати споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач - прийняти і оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором (п.1.3.Договору).

Теплова енергія постачається споживачу для цілей опалення в обсязі 195,000 Гкал (п.1.4.Договору).

Згідно з п.1.5. Договору, строк поставки теплової енергії - з 01.01.2020 до 31.12.2020.

Ціна Договору складає 587 847,00 грн., в т. ч. ПДВ 20% - 97 974,50 грн. лот №1 (п.3.1.Договору).

Ціна Договору може бути змінена на підставі п.7 ч.4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» при зміні відповідно до діючого законодавства України регульованого тарифу після укладення Договору. Порядок зміни ціни наведено у Додатку 7 до Договору (п.3.2.Договору).

В разі зміни тарифів розрахунки за споживання, теплової енергії здійснюються за новими тарифами (п.3.3.Договору).

Тариф на теплову енергію на час укладення Договору становить 3 014,60 грн. за одну Гкал разом з ПДВ (п.3.4.Договору).

Тариф на теплову енергію на час укладання Договору затверджений рішенням виконавчого комітету Південноміської ради №202 від 26.11.2019.

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться шляхом перерахування коштів на рахунок теплопостачальної організації, вказаний в Договорі, відповідно до встановлених тарифів, діючих в період постачання теплової енергії та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх постачання теплової енергії та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності - розрахунковим способом відповідно до чинних нормативно-правових актів, або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України. Розрахунковим періодом є місяць, за результатом якого підписується акт виконаних робіт з постачання теплової енергії за розрахунковий період (в 2-х примірниках) (п.4.1.Договору).

Факт отримання теплової енергії підтверджується актом виконаних робіт, який теплопостачальна організація до 10 числа кожного місяця надає на підпис споживачеві разом з актом звіряння розрахунків. Споживач зобов`язаний підписати акти та повернути теплопостачальної організації протягом 3-х робочих днів. Якщо протягом зазначеного строку акти не підписані без мотивованого обґрунтування та не повернуті теплопостачальній організації, вони вважаються такими, що підписані належним чином та є підставою для оплати послуг (п.4.2.Договору).

Споживач здійснює попередню оплату. До початку розрахункового періоду cпоживач сплачує теплопостачальній організації вартість очікуваного обсягу споживання теплової енергії у наступному розрахунковому періоді з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Якщо обсяг фактично спожитої теплової енергії перевищує сплачений обсяг, вартість такого перевищення оплачується споживачем не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від оплаченого обсягу, вартість такого перевищення зараховується в рахунок сплати обсягу спожитої теплової енергії в місяці, наступному за розрахунковим (п.4.3.Договору).

При перерахуванні коштів за теплову енергію споживач у платіжному документі повинен обов`язково зазначити призначення платежу з посиланням на номер і дату Договору, рішення суду, мирової угоди або угоди про реструктуризацію заборгованості та інше (п.4.4.Договору).

Теплопостачальна організація до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт виконаних робіт з постачання теплової енергії; акт звіряння розрахунків (п.4.7.Договору).

Терміни постачання теплової енергії споживачу на потреби опалення - до 31 грудня 2020 року (п.5.1.Договору).

Передача теплової енергії здійснюється на межі продажу, яка є межею балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації, що вказана у Додатку 3 до цього Договору та не може бути змінена в односторонньому порядку (п.5.2.Договору).

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку теплової енергії згідно додатку 5 до цього Договору або розрахунковим способом у встановленому нормативно-правовому порядку (п.5.3.Договору).

Споживання теплової енергії повинно здійснюватися на витратах теплоносія у подавальному трубопроводі, що не перевищують їх розрахункових значень згідно Додатку 1, з температурою теплоносія у зворотному трубопроводі не вище 3°С зазначеної у температурному графіку центрального якісного регулювання відпуску теплової енергії (Додаток 6 до Договору). При порушенні указаного режиму споживання теплової енергії споживач повинен компенсувати теплопостачальної організації комерційні втрати шляхом визначення обсягу теплової енергії, як множення витрати теплоносія по показанням тепло лічильника, щодо витрати теплоносія за розрахунковий період, на різницю температур між подавальним та зворотним трубопроводами згідно температурному графіку центрального якісного регулювання відпуску теплової енергії при середньої температурі зовнішнього повітря за розрахунковий період (п.5.17.Договору).

Згідно з п.6.1.1. Договору споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість спожитої теплової енергії згідно умов та порядку, які передбачені цим Договором.

Відповідно до п.7.6. Договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми за кожен день прострочення сплати за період з дня наступу заборгованості до дня фактичної оплати.

Договір набуває чинності з дати підписання і скріплення печатками сторонами і діє до 31 грудня 2020 року включно, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення. Відповідно до ч.3 статті 631 Цивільного Кодексу України Договір поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами до укладення цього Договору з 01 січня 2020 року (п.10.1.Договору).

Дія Договору може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (п.10.4.Договору).

В той же день, сторонами було погоджено Перелік об`єктів тепло споживання (додаток №1 від 18.02.2020). До даного переліку віднесено об`єкт теплопостачання "Південноміський ДНЗ", розміщений за адресою: м. Південне, вул. Б. Тасуя, 60 (а.с.22 т.1).

Також, сторонами було погоджено Обсяги постачання теплової енергії (Додаток №2 від 18.02.2020), складено Акт про межі розподілу балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності сторін за їх утримання (додаток №3 від 18.02.2020), погоджено Умови припинення постачання теплової енергії (Додаток №4 від 18.02.2020), Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (Додаток №5 від 18.02.2020), Температурний графік (Додаток №6 від 18.02.2020) та Порядок зміни ціни Договору в зв`язку зі зміною регульованих тарифів або продовження дії Договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року (Додаток №7 від 18.02.2020) (а.с.23-28 т.1).

11.03.2020 між Південноміською радою (споживач) та Комунальним підприємством «Комплекс по благоустрою Харківського району» (теплопостачальна організація) було укладено додаткову угоду №1 до договору №0302 про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді (надалі - Додаткова угода №1) (а.с.29 т.1), якою викладено у наступній редакції:

п.3.1. Ціна Договору складає 519 455,65 грн., в т. ч. ПДВ 20% - 86 575,73 грн. лот №1;

п.3.4. Тариф на теплову енергію на лютий 2020 року становить 2 663,87 грн. за одну Гкал разом з ПДВ.

Інші умову Договору залишено без змін та діють в частині, яка не суперечить цей Додатковій угоді.

24.03.2020між Південноміською радою (споживач) та Комунальним підприємством «Комплекс по благоустрою Харківського району» (теплопостачальна організація) було укладено додаткову угоду №2 до договору №0302 про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді (надалі - Додаткова угода №2) (а.с.30 т.1), якою викладено у наступній редакції:

п.3.1. Ціна Договору складає 539 902,21 грн., в т. ч. ПДВ 20% - 89 983,70 грн. лот №1;

п.3.4. Тариф на теплову енергію на лютий 2020 року становить 2 663,87 грн. за одну Гкал разом з ПДВ.

Додаток №2 «Обсяги постачання теплової енергії» до договору «Про закупівлю теплової енергії в гарячій воді» №0302 від 18.02.2020 викладено у новій редакції, який є невід`ємною частиною договору «Про закупівлю теплової енергії в гарячій воді» №0302 від 18.02.2020 (а.с.31 т.1).

Інші умову Договору залишено без змін та діють в частині, яка не суперечить цій Додатковій угоді.

10.04.2020між Південноміською радою (споживач) та Комунальним підприємством «Комплекс по благоустрою Харківського району» (теплопостачальна організація) було укладено додаткову угоду №3 до договору №0302 про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді (надалі - Додаткова угода №3) (а.с.32 т.1), якою викладено у наступній редакції:

п.3.1. Ціна Договору складає 575 223,88 грн., в т. ч. ПДВ 20% 95 870,65 грн. лот №1;

п.3.4. Тариф на теплову енергію на березень 2020 року становить 3 014,60 грн. за одну Гкал разом з ПДВ.

Додаток №2 «Обсяги постачання теплової енергії» до договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №0302 від 18.02.2020 викладено у новій редакції, який є невід`ємною частиною договору «Про закупівлю теплової енергії в гарячій воді» №0302 від і8.02.2020 (а.с.33 т.1).

Інші умову Договору залишено без змін та діють в частині, яка не суперечить цій Додатковій угоді.

20.07.2020 між Південноміською радою (споживач) та Комунальним підприємством «Комплекс по благоустрою Харківського району» (теплопостачальна організація) було укладено додаткову угоду №4 до договору №0302 про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді (надалі - Додаткова угода №4) (а.с.34 т.1), якою внесено зміни в реквізити сторін.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідачу, а відповідач прийняв та оплатив теплову енергію в гарячій воді за період з січня 2020 року по грудень 2020 року на суму 537 484,87 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №98 від 27.02.2020 на суму 175 751,18 грн., №226 від 02.04.2020 на суму 95 876,12 грн., №279 від 17.04.2020 на суму 76 872,30 грн., №1091 від 24.12.2020 на суму 42 459,28 грн., №1092 від 24.12.2020 на суму 146 525,99 грн. (а.с.36-38 т.1).

В подальшому, як стверджує позивач, згідно з п.10.4 Договору №0302 від 18.02.2020 року позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію в гарячій воді у період з 01.01.2021 до 31.01.2021 на загальну суму 175 021,04 грн., що підтверджується актом приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді від 31.01.2021, вартість якої до теперішнього часу не сплачено відповідачем та не надано жодної інформації/заперечень, а також документального підтвердження про сплату за вказану послугу грошових коштів будь якій іншій організації.

Як зазначив позивач, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем складає 175 021,04 грн., детальний розрахунок якого знаходиться в відомостях показань вузла обліку споживання теплової енергії ДНЗ м. Південне, вул. Б. Тасуя, 60 від 31.01.2021, а також підтверджується актом прийому-передачі теплової енергії в гарячій воді, який було направлено відповідачу та до теперішнього часу останнім не повернуто. Також, купівля-продаж теплової енергії в гарячій воді підтверджується записами в книзі обліку показників лічильника, оригінал якого знаходяться у відповідача.

Так, в матеріалах справи міститься акт прийому-передачі теплової енергії в гарячій воді від 31.01.2021 (надалі - Акт), згідно якого позивач відпустив, а відповідачу прийняв на об`єкті "ДНЗ м. Південне, вул. Б. Тасуя, 60" у період з 01.01.2021 по 31.01.2021 теплову енергію в обсязі 58,05780 Гкал загальна вартість якої склала 175 021,04 грн. (а.с.42 т.1).

Вказаний Акт, наявний в матеріалах справи, відповідачем не підписано.

При цьому, відповідно до інформації з Відомості показань вузла обліку споживання теплової енергії на об`єкті ДНЗ м. Південне, вулиця Б. Тасуя, 60, від 31.01.2021 (надалі - Відомість) за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 відповідачем спожито 35,7 Q Гкал теплової енергії (а.с.35 т.1).

Вказану Відомість засвідчено підписами уповноважених представників теплопостачального підприємства та споживача, а також скріплено печатками підприємств без жодних зауважень чи заперечень.

В свою чергу Південна міська рада визнає позов в частині основного боргу лише частково, а саме у сумі 107 621,22 грн., виходячи з розрахунку: 35,7 Гкал (спожита теплова енергія згідно Відомості) х 3014,60 грн. (затверджений тариф).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було встановлено судом, 18.02.2020, на підставі проведеної процедури закупівлі, між Південноміською радою (замовник) та Комунальним підприємством «Комплекс по благоустрою Харківського району» (теплопостачальна організація) було укладено договір №0302 про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді (за кодом ДК 021:2015 - 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (постачання теплової енергії)), відповідно до умов якого теплопостачальна організація зобов`язується у період дії цього Договору постачати споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач - прийняти і оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Так, порядок здійснення закупівель, вимоги до предмета закупівель та основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього визначаються Законом України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч.1 ст.691 ЦК України).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила), вказані Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (пункт 1 Правил).

Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Згідно з пунктом 4 Правил - користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.

Пунктом 14 Правил передбачений обов`язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Статтею 12 цього Закону визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч.1 ст.9 Закону України Про житлово-комунальні послуги).

Положення ст.19 Закону України Про теплопостачання передбачає обов`язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідачу, а відповідач прийняв та оплатив теплову енергію в гарячій воді за період з січня 2020 року по грудень 2020 року на суму 537 484,87 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №98 від 27.02.2020 на суму 175 751,18 грн., №226 від 02.04.2020 на суму 95 876,12 грн., №279 від 17.04.2020 на суму 76 872,30 грн., №1091 від 24.12.2020 на суму 42 459,28 грн., №1092 від 24.12.2020 на суму 146 525,99 грн.

Відповідно до п.10.4. Договору, дія Договору може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Відтак, на підставі п.10.4 Договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято теплову енергію в гарячій воді у період з 01.01.2021 до 31.01.2021.

Відповідно до інформації з Відомості показань вузла обліку споживання теплової енергії на об`єкті ДНЗ м. Південне, вулиця Б. Тасуя, 60, від 31.01.2021 за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 відповідачем спожито 35,7 Q Гкал теплової енергії.

Вказану Відомість засвідчено підписами уповноважених представників теплопостачального підприємства та споживача, а також скріплено печатками підприємств без жодних зауважень чи заперечень.

Згідно з п.4.2. Договору факт отримання теплової енергії підтверджується актом виконаних робіт, який теплопостачальна організація до 10 числа кожного місяця надає на підпис споживачеві разом з актом звіряння розрахунків. Споживач зобов`язаний підписати акти та повернути теплопостачальної організації протягом 3-х робочих днів. Якщо протягом зазначеного строку акти не підписані без мотивованого обґрунтування та не повернуті теплопостачальній організації, вони вважаються такими, що підписані належним чином та є підставою для оплати послуг.

Пунктом 4.3. Договору сторони визначили, що споживач здійснює попередню оплату. До початку розрахункового періоду cпоживач сплачує теплопостачальній організації вартість очікуваного обсягу споживання теплової енергії у наступному розрахунковому періоді з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Так, в матеріалах справи міститься акт прийому-передачі теплової енергії в гарячій воді від 31.01.2021, згідно якого позивач відпустив, а відповідач прийняв на об`єкті "ДНЗ м. Південне, вул. Б. Тасуя, 60" у період з 01.01.2021 по 31.01.2021 теплову енергію в обсязі 58,05780 Гкал загальна вартість якої склала 175 021,04 грн. Вказаний Акт підписано лише позивачем.

Мотивованої відмови відповідача від підписання відповідного Акту матеріали справи не містять, як і не містять доказів надсилання позивачем на адресу відповідача відповідного Акту.

Проте у відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що ним у період з 01.01.2021 по 31.01.2021 спожито 35,7 Q Гкал теплової енергії, що підтверджується Відомістю показань вузла обліку споживання теплової енергії на об`єкті ДНЗ м. Південне, вулиця Б. Тасуя, 60, від 31.01.2021 за період з 01.01.2021 по 31.01.2021. З підстав невідповідності розрахунку заборгованості позивача та обсягу фактично поставленої теплової енергії, відповідач визнає позов в частині основної заборгованості лише частково в сумі з розрахунку 35,7 Гкал х 3 014,60 грн. (затверджений тариф) = 107 621,22 грн.

Відповідно до п.5.3. Договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку теплової енергії згідно додатку 5 до цього Договору або розрахунковим способом у встановленому нормативно-правовому порядку.

Суд констатує, що в період з 01.01.2021 по 31.01.2021 відповідно до даних показників лічильника згідно Відомості, складеної та підписаної уповноваженими представниками сторін, обсяг споживання відповідачем теплової енергії становив 35,7 Гкал. Водночас, матеріалами справи не підтверджено об`єми споживання відповідачем в зазначений період теплової енергії у кількості 58,058 ГКал, як то зазначено в Акті.

З огляду на зазначене, позивач відпустив, а відповідач прийняв на об`єкті "ДНЗ м. Південне, вул. Б. Тасуя, 60" у період з 01.01.2021 по 31.01.2021 теплову енергію, загальна вартість якої, виходячи з розрахунку: 35,7 Гкал (спожита теплова енергія згідно Відомості) х 3014,60 грн. (затверджений тариф), складає 107 621,22 грн.

У відповідності до частини 2статті 193 Господарського кодексу Україникожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною 7статті 193 Господарського кодексу Українине допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Приймаючи до уваги те, що відповідач визнав позов в частині заборгованості з оплати теплової енергії в гарячій воді за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 за договором №0302 від 18.02.2020 про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді в сумі 107 621,22 грн., враховуючи, що вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, керуючись приписами ст.526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з оплати теплової енергії в гарячій воді за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 за договором №0302 від 18.02.2020 про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді в сумі 67 399,82 грн. суд визнає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Разом з цим позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі у розмірі 7 020,02 грн.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Згідно зі частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з цим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.6. Договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми за кожен день прострочення сплати за період з дня наступу заборгованості до дня фактичної оплати.

У відповідності до п.4.3. Договору, прострочення з оплати теплової енергії за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 у відповідача виникло з 21.02.2021. Сума заборгованості за вказаний період, встановлена судом, становить 107 621,22 грн.

Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки пені судом встановлено, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично не вірно, а тому, здійснивши контррозрахунок, суд задовольняє позов у цій частині частково, а саме у розмірі 4 290,11 грн.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Яременко проти України", no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов частково, у відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у розмірі 1 678,67 грн., а в іншій частині -покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Комплекс по благоустрою Височанської селищної ради" до Південної міської ради Харківського району Харківської області про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути зПівденної міської ради Харківського району Харківської області (62461, Харківська обл., Харківський р-н, м. Південне, вул. Гагаріна, 82; код ЄДРПОУ: 04058700) на користь Комунального підприємства "Комплекс по благоустрою Височанської селищної ради" (62458, Харківська обл., Харківський р-н, с. Покотилівка, вул. Залізнична, 13; код ЄДРПОУ: 37131654) заборгованість за договором №0302 від 18.02.2020 розмірі 107 621 (сто сім тисяч шістсот двадцять одна) грн. 22 коп., пеню у розмірі 4 290 (чотири тисячі двісті дев`яносто) грн. 11 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 678 (одна тисяча шістсот сімдесят вісім) грн. 67 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "30" травня 2023 р.

СуддяТ.О. Пономаренко