Постанова

від 24.05.2023 по справі 920/336/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 920/336/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.

позивача - не з`явився,

відповідача-1 - Рибак Я. В. (адвокат),

відповідача-2 - не з`явився,

третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розсоші"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 про скасування ухвали суду першої інстанції, якою було закрито провадження у справі (судді: Чорногуз М. Г. - головуючий, Мальченко А. О., Агрикова О. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Розсоші",

2. Охтирської районної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_1

про визнання незаконним та скасування рішення, припинення права оренди,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Суми-Агро" (далі - ТОВ "Компанія "Суми-Агро", Позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розсоші" (далі - ТОВ "Розсоші", Відповідач-1), Охтирської районної державної адміністрації (далі - Державна адміністрація, Відповідач-2), в якому просило: визнати незаконним та скасувати рішення індексний № 22933577 від 29.12.2014, прийняте Великописарівською районною державною адміністрацією Сумської області, про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 2,1394 га за кадастровим номером 5921281700:12:009:0081, на підставі договору оренди землі б/н, укладеного між орендарем - ТОВ "Розсоші" та орендодавцем ОСОБА_1 (далі - Третя особа); припинити за ТОВ "Розсоші" право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5921281700:12:009:0081 площею 2,1394 га, яка розташована на території Добрянської сільської ради.

1.2. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Компанія "Суми-Агро" посилалося на те, що у зв`язку з неналежним виконанням державним реєстратором обов`язків під час розгляду заяви Відповідача-1 про державну реєстрацію права користування та, власне, його реєстрації, залишився поза увагою факт існування реєстрації права Позивача на користування спірною земельною ділянкою, що призвело до подвійної державної реєстрації. Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів ТОВ "Компанія "Суми-Агро", за яким право оренди зареєстроване первинно та не припинялося. При цьому Позивач вказував на відсутність порушення його права оренди з боку орендодавця - Третьої особи та відсутність підстав для наявності спору між ТОВ "Компанія "Суми-Агро" та власником земельної ділянки - ОСОБА_1 .

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 05.10.2022 провадження у справі № 920/336/22 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

2.2. Зазначена ухвала обґрунтована тим, що оскільки Позивач оспорює рішення державного реєстратора, прийняте за наслідком укладення між власником земельної ділянки (Третьою особою) та Відповідачем-1 договору оренди, то предмет спору, як і результат його вирішення, безпосередньо стосується прав і обов`язків не тільки ТОВ "Розсоші", а й фізичної особи - власника земельної ділянки. Отже, належними сторонами справи у цьому спорі є Позивач, Відповідач-1 і власник земельної ділянки, який є стороною договорів, укладених із ТОВ "Компанія "Суми-Агро" та ТОВ "Розсоші". Доказів того, що фізична особа - власник земельної ділянки має статус підприємця матеріали справи не містять, у зв`язку з чим місцевий суд дійшов висновку, що цей спір не належить до юрисдикції господарських судів відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України та має бути розглянута за правилами цивільного судочинства.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 скасовано ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.10.2022 у справі № 920/336/22, а справу направлено до зазначеного суду для продовження розгляду.

2.4. Наведена постанова обґрунтована тим, що позивачем визначено відповідачів у справі, якими, на його переконання, порушуються права та інтереси ТОВ "Компанія "Суми-Агро" в частині належності спірної земельної ділянки. При цьому відповідачами визначено саме юридичних осіб. Орендодавець земельної ділянки за спірним договором оренди - фізична особа, визначений в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог. Водночас, Позивачем не пред`явлено будь-яких вимог до Третьої особи і не вказано порушень прав та інтересів ТОВ "Компанія "Суми-Агро" з боку Третьої особи. Таким чином, враховуючи право Позивача на визначення суб`єктного складу сторін і осіб, які на його думку порушують права та інтереси останнього, а також беручи до уваги те, що суд за власною ініціативою не здійснює залучення співвідповідача у справі, і такого клопотання ТОВ "Компанія "Суми-Агро" не подано, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що даний спір є господарським та мав бути розглянутий судом першої інстанції з урахуванням тих сторін, які визначені у позовній заяві.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Розсоші" просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу місцевого суду, якою закрито провадження у цій справі.

3.2. Зазначена скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції скасував ухвалу місцевого суду про закриття провадження у справі з порушенням норм процесуального права, оскільки даний спір має розглядатися в порядку цивільного, а не господарського судочинства.

3.3. При цьому заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 20 Господарського процесуального кодексу України, викладених в постановах від 27.11.2019 у справі № 657/33/19, від 12.11.2019 у справі № 920/40/19.

3.4. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

4. Обставини, встановлені судами

4.1. Господарськими судами встановлено, що 04.03.2008 між Позивачем (орендар) та ОСОБА_2 (орендодавець) був укладений договір оренди земельної ділянки (земельного паю), за умовами якого ТОВ "Компанія "Суми-Агро" передається в оренду земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Добрянської сільської ради загальною площею 2,139 га, що належить ОСОБА_2 відповідно до державного акта № 023712 (п. п. 1., 2. договору).

За змістом п. п. 7., 9. договору орендна плата сплачується орендарем у розмірі 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (натуроплатою 70% та послугами 30%) у строк до 01.01. наступного року.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється після державної реєстрації договору за актом приймання-передачі (п. 18. договору).

Відповідно до п. п. 6., 42. договору його укладено на 25 років з дня набрання ним чинності. Договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

4.2. Договір оренди земельної ділянки (земельного паю) від 04.03.2008 зареєстрований у Великописарівському відділенні Сумської регіональної філії ДП Центрі ДЗК, про що у Державному реєстрі земель 03.11.2008 зроблено запис за №040862809148.

4.3. 17.12.2014 між ОСОБА_1 та Відповідачем-1 укладений договір оренди землі № 14, за умовами якого ТОВ "Розсоші" передано в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 5921281700:12:009:0082 та кадастровий номер 5921281700:12:009:0081, загальною площею 4,2788 га, які знаходяться на території Добрянської сільської ради (п. п. 1.1., 2.1., 2.2. договору).

За умовами п. 3.1. договору його укладено строком на 10 років з моменту державної реєстрації права оренди.

4.4. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 20.10.2017 у вказаному реєстрі зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 2,1394 га кадастровий номер 5921281700:12:009:0081 за ОСОБА_1 .

4.5. Право оренди Відповідача-1 на спірну земельну ділянку зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстрація іншого речового права) 29.12.2014. Підстава для державної реєстрації - договір оренди землі № 14 від 17.12.2014; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 37684228 від 21.10.2017; номер запису про інше речове право - 22933577; державний реєстратор - Гавриленко Микола Васильович, Великописарівська районна державна адміністрація Сумської області.

4.6. Предметом позову у цій справі є вимоги ТОВ "Компанія"Суми-Агро" про визнання незаконним та скасування рішення, прийнятого державним реєстратором Великописарівської районної державної адміністрації про реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 2,1394 га, за кадастровим номером 5921281700:12:009:0081, на підставі договору оренди землі, укладеного між ТОВ "Розсоші" та ОСОБА_1 ; а також про припинення права оренди ТОВ "Розсоші" на вказану земельну ділянку.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

5.2. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

5.3. Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

5.4. За вимогами частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

5.5. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

5.6. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

5.7. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція).

5.8. У рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04 та № 29465/04, пункт 24.) Європейський суд з прав людини закріпив поняття "суд, встановлений законом", яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.

5.9. Водночас, визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення від 29.04.1988 у справі "«Белілос проти Швейцарії"); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12.10.1978 у справі "Занд проти Австрії").

5.10. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

5.11. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

5.12. При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Таку правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 920/40/19.

5.13. Згідно з нормами частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

5.14. Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, згідно з частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; (пункт 6); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;(пункт 13); інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункт 15).

5.15. Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (аналогічний правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі№ 904/1083/18).

5.16. Водночас, за змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

5.17. Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства. Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких визначено в порядку іншого судочинства.

5.18. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

Разом із цим, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

5.19. Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

5.20. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що позовні вимоги, спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права оренди земельної ділянки, яке підлягає державній реєстрації, є спором про право цивільне та має приватноправовий характер. Отже, такий спір має розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

5.21. У поданому до суду в порядку господарського судочинства позові у цій справі ТОВ "Компанія "Суми-Агро" просило припинити право оренди та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію цього права за ТОВ "Розсоші" стосовно земельної ділянки, власником якої є фізична особа.

5.22. При цьому Позивачем було визначено відповідачів у справі, якими, на його переконання, порушуються права та інтереси ТОВ "Компанія "Суми-Агро" в частині користування спірною земельною ділянкою. При цьому відповідачами визначено саме юридичних осіб. Орендодавець земельної ділянки за спірним договором оренди, яким є фізична особа, визначений в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог.

5.23. Як свідчать предмет і підстави цього позову, ТОВ "Компанія "Суми-Агро" взяло в оренду у власника - фізичної особи земельну ділянку. Під час дії відповідного договору оренди, право оренди на цю земельну ділянку було зареєстровано за ТОВ "Розсоші" на підставі укладеного між ним і фізичною особою - власником земельної ділянки договору оренди.

5.24. Отже, юридичний конфлікт виник в орендних правовідносинах, стороною яких є, зокрема, фізична особа - орендодавець, що реалізувала своє право на земельну ділянку, розпорядившись нею.

5.25. Цей спір стосується захисту цивільного права, зокрема, випливає із договірних правовідносин, є приватноправовим і за суб`єктним складом учасників спірних матеріальних правовідносин має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

5.26. Такий спір має розглядатися як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав Позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

5.27. При цьому відсутність позовних вимог до фізичної особи - власника/орендодавця спірної земельної ділянки не змінює суб`єктний склад правовідносин щодо користування земельною ділянкою, з приводу яких виник спір.

5.28. Інший підхід до визначення юрисдикції призводить до можливості ініціювання у межах єдиних спірних правовідносин справ, які будуть розглядатися судами різних юрисдикцій в залежності від сформованих позивачем вимог та складу відповідачів.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 920/343/22 та у справі № 920/155/22.

5.29. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15.05.2018 у справі №911/4144/16, від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16 зазначила, що справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. У справі №911/4144/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що доводи суду апеляційної інстанції, відповідно до яких власник спірної земельної ділянки (фізична особа) не був зазначений позивачем під час подання позову як відповідач, оскільки спірна земельна ділянка не була виділена в натурі на місцевості й знаходиться у володінні та користуванні товариства, не можуть бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків такої фізичної особи.

5.30. Відповідне правозастосування має сталий характер. Так, у постанові від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19 Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання про належний спосіб захисту у спорі про право оренди земельної ділянки, зареєстроване за іншим орендарем, а також про юрисдикцію спору юридичної особи - орендаря про витребування майна в іншої юридичної особи - орендаря, які виникли з правовідносин на підставі договорів оренди земельної ділянки, укладених з фізичною особою, зазначила таке: "Оскільки предметом спору у справі, що переглядається, є земельні ділянки, власником яких є фізична особа як сторона договорів оренди землі (як первісного, укладеного із позивачем, так і двох наступних, укладених із відповідачем), предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків власника земельних ділянок. А оскільки позовні вимоги ТОВ "Олійникова Слобода" до ТОВ "Агрокомплекс "Узин" про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та користування заявлені з приводу земельної ділянки, власником якої є фізична особа, яка укладала договори оренди як з ТОВ "Олійникова Слобода", так і з ТОВ "Агрокомплекс "Узин", а тому з огляду на характер правовідносин, з яких виник спір, його слід розглядати в порядку цивільного судочинства".

5.31. У справі, що розглядається, власником земельних ділянок, щодо права на оренду яких виник спір, є фізична особа, і доказів про наявність у неї статусу підприємця матеріали справи не містять. Саме із цих підстав справа у даному спорі не належить до юрисдикції господарських судів відповідно до пунктів 6, 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України та має бути розглянута за правилами цивільного судочинства.

5.32. Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду також у постановах від 12.11.2019 у справі № 920/40/19, від 04.02.2020 у справі №910/7781/19.

5.33. Визначаючи юрисдикцію справи, суд апеляційної інстанції правильно вказав на необхідність застосування таких критеріїв, як суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Однак, при цьому припустився помилки, ототожнивши суб`єктний склад сторін спірних правовідносин та сторін у справі.

5.34. Норми Цивільного процесуального кодексу України не виключають розгляду за його правилами справ, сторонами у яких є виключно юридичні особи та/або фізичні особи-підприємці.

5.35. Так, у пункті 25. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 906/277/18 за позовом банку до товариства з обмеженою відповідальністю про звернення стягнення на предмет іпотеки зазначено таке: "Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства; а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа (див. пункт 33. постанови від 1 березня 2018 року у справі № 461/12052/15-ц, пункт 34. постанови від 6 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц, постанову від 23 січня 2019 року у справі №210/2104/16-ц). Тобто, за певних умов обидві сторони у цивільному процесі можуть і не бути фізичними особами, якщо тільки такий спір не належить до юрисдикції іншого суду, зокрема господарського".

5.36. Однак, наведеного суд апеляційної інстанції не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про можливість розгляду цього спору в порядку господарського судочинства, у зв`язку з чим постанову у цій справі слід скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

5.37. Таким чином, доводи, викладені заявником знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

6.2. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

6.3. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 Господарського процесуального кодексу України).

6.4. З огляду на викладене колегія суддів вважає наведені у касаційній скарзі ТОВ "Розсоші" доводи обґрунтованими, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду із залишенням у силі ухвали господарського суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розсоші" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі №920/336/22 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.10.2022 у справі №920/336/22 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

В. Суховий