Рішення

від 29.05.2023 по справі 591/1581/22

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа№591/1581/22

Провадження №2/592/197/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

29 травня 2023 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Алфімової І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, третя особа: Сумська міська громадська організація садівниче товариство "Фрунзенець" про встановлення факту, що має юридичне значення, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до Сумської міської ради, третя особа Сумська міськагромадська організаціясадівниче товариство"Фрунзенець"про встановленняфакту,що маєюридичне значення,про визнанняправа власностів порядкуспадкування зазаконом і в обґрунтування позовних вимог вказала про те, що з 1970 року вона проживала у зареєстрованому шлюбі разом із ОСОБА_2 . 03 березня 1994 року шлюб було розірвано. Проте, після розірвання шлюбу у 1994року подень йогосмерті ІНФОРМАЦІЯ_1 вони з ОСОБА_2 проживали однією сім`єю в одній квартирі АДРЕСА_1 (в цій квартирі - з 06 червня 2000 р.), вели спільне господарство, спільно обробляли ділянку, були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет, спільні витрати, піклувались один про одного, надавали взаємну допомогу один одному. У вказаній квартирі позивачка мешкає до сьогодні. Після розлучення вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.

31 січня 2003 року ОСОБА_2 подарував позивачці зазначену квартиру. Відповідно до довідки виданої Відділом реєстрації місця проживання управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради від 27.07.2021 ОСОБА_2 дійсно проживав у квартирі АДРЕСА_1 , в період з 2000 року по 13 вересня 2007 рік, тобто до дня своєї смерті.

Заповіт від імені ОСОБА_2 не складався і не посвідчувався.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина за законом, але в установлений законом строк позивачка не зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Вона є єдиною особою, яка відноситься до спадкоємців за законом, та прийняла спадщину, оскільки фактично проживала із спадкодавцем спільно однією сім`єю в його, а з 31.01.2003 в цій же, подарованій ним квартирі, більше п`яти років до дня його смерті, вони вели спільне господарство, спільно обробляли ділянку, були пов`язані спільним побутом, мали спільні кошти, спільні витрати, мали взаємні права та обов`язки, придбавали майно для спільного користування, спільно ним користувалися, приймали спільну участь в утриманні майна, його ремонті, надавали взаємну допомогу один одному.

Позивачці стало відомо, що рішенням виконкому Сумської міської ради від 17.02.1994 № 70 «Про передачу в приватну власність земель» ОСОБА_2 , як члену садівничого кооперативу «Фрунзенець», передано у приватну власність земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,08 га для садівництва у кварталі 11 Білопільського масиву Сумської міської громадської організації садівниче товариство «Фрунзенець» на території Сумської міської ради.

За життя ОСОБА_2 захворів на тяжку хворобу і вони спільно несли витрати на його лікування. Після його смерті позивачці було видане свідоцтво про його смерть, вона організовувала та здійснювала витрати, пов`язані з похованням. Отже, встановлення факту проживання разом із спадкодавцем однією сім`єю не менш п`яти років, має для позивачки юридичне значення, оскільки після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить належна йому земельна ділянка площею 0,08 га.

03 січня 2003 р. на ім`я позивачки була видана членська книжка садовода у садівничому кооперативі «Фрунзенець» з правами та обов`язками користувача земельної ділянки 0,08 га, переданої у 1994 р. у приватну власність для садівництва її колишньому чоловіку - ОСОБА_2 .

Після закінчення строку для прийняття спадщини після померлого, інших спадкоємців виявлено не було, заяв про прийняття спадщини чи відмови від прийняття спадщини не подавалися.

З метою оформлення спадщини позивачка зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак оскільки документів, які б посвідчували право власності на майно, та які би підтверджували родинні відносини з померлим, надано не було, нотаріус зазначила про відсутність права на спадкування після смерті ОСОБА_2 , заявниці було запропоновано звернутись до суду. Позивачка просить встановити факт постійного проживання її однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_2 не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, тобто з 12 вересня 2002 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,08 га для садівництва у кварталі 11 Білопільського масиву Сумської міської громадської організації садівниче товариство «Фрунзенець» на території Сумської міської ради.

До початку судового засідання від представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Домашенка Ю.О. надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі позивачки. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі

У судове засідання представник відповідача - Сумської міськоїради не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, але від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, відзив не подав.

У судовезасідання представник третьої особи - Сумської міської громадської організації садівничого товариства "Фрунзенець" не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи

Зі згоди представника позивачки адвоката Домашенка Ю.О. суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

З 1970 року ОСОБА_1 проживала у зареєстрованому шлюбі разом із ОСОБА_2 .

03березня 1994року шлюббуло розірвано,що підтверджуєтьсясвідоцтвом пророзірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим 03.03.1994 року відділом реєстрації актів громадянського стану Зарічного райвиконкому за актовим записом № 163 (а.с. 17).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 14.09.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції за актовим записом № 2516 (а.с. 23).

Після розірвання шлюбу у 1994році подень смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка з ОСОБА_2 проживалиоднією сім`єюв однійквартирі АДРЕСА_1 ,вели спільнегосподарство,спільно оброблялиділянку,були пов`язаніспільним побутом,мали спільнийбюджет,спільні витрати,піклувались одинпро одного,надавали взаємнудопомогу одинодному.У вказанійквартирі ОСОБА_1 мешкає досьогодні (а.с.145).

Після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 позивачка не перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою (а.с. 32).

З договору дарування квартири від 31.01.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Онопрієнко М.М., вбачається, що ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 квартиру під АДРЕСА_1 (а.с. 18).

Відповідно до довідки, виданої відділом реєстрації місця проживання управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради від 27.07.2021 року, ОСОБА_2 дійсно проживав у квартирі АДРЕСА_1 , в період з 2000 року по 13 вересня 2007 рік, тобто до дня своєї смерті (а.с. 24).

Заповіт від імені ОСОБА_2 не складався і не посвідчувався.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина за законом, але в установлений законом строк позивачка не зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. ОСОБА_1 є єдиною особою, яка відноситься до спадкоємців за законом, прийняла спадщину, оскільки фактично проживала із спадкодавцем спільно однією сім`єю в його, а з 31.01.2003 в цій же, подарованій ним квартирі, більше п`яти років до дня його смерті, вони вели спільне господарство, спільно обробляли ділянку, були пов`язані спільним побутом, мали спільні кошти, спільні витрати, мали взаємні права та обов`язки, придбавали майно для спільного користування, спільно ним користувалися, приймали спільну участь в утриманні майна, його ремонті, надавали взаємну допомогу один одному.

Позивачці стало відомо, що рішенням виконкому Сумської міської ради від 17.02.1994 № 70 «Про передачу в приватну власність земель» ОСОБА_2 , як члену садівничого кооперативу «Фрунзенець», передано у приватну власність земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,08 га для садівництва у кварталі 11 Білопільського масиву Сумської міської громадської організації садівниче товариство «Фрунзенець» на території Сумської міської ради (а.с. 27, 28).

Відповідно до ст. 52 Закону "Про кооперацію в СРСР" садівницькі і садово-городні товариства є складовою частиною системи кооперації. Таким чином, садівничі кооперативи прирівнюються до садівничих товариств.

Відповідно до офіційного листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 10.06.2010 № 7377 «Про надання роз`яснень (щодо необхідності приведення у відповідність найменування садівницького товариства на "садівниче") садівницькі товариства можуть бути прирівняні та мати визначену Класифікатором організаційно-правових форм господарювання - організаційно-правову форму господарювання юридичної особи "Садівниче товариство" (код 950), а також усі відповідні права, які з цього випливають, в тому числі й право на зміну свого керівника тощо.

За життя ОСОБА_2 захворів на тяжку хворобу і вони спільно з ОСОБА_1 несли витрати на його лікування. Після смерті ОСОБА_2 . ОСОБА_1 було видане свідоцтво про його смерть, вона організовувала та здійснювала витрати, пов`язані з похованням.

Отже, встановлення факту проживання разом із спадкодавцем однією сім`єю не менш п`яти років, має для позивачки юридичне значення, оскільки після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить належна йому земельна ділянка площею 0,08 га.

03 січня 2003 р. на ім`я ОСОБА_1 була видана членська книжка садовода (а.с. 19, 20) у садівничому кооперативі «Фрунзенець» з правами та обов`язками користувача земельної ділянки 0,08 га, переданої у 1994 р. у приватну власність для садівництва її колишньому чоловіку - ОСОБА_2 .

Після закінчення строку для прийняття спадщини після померлого, інших спадкоємців виявлено не було, заяв про прийняття спадщини чи відмови від прийняття спадщини не подавалися.

З метою оформлення спадщини позивачка зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак оскільки документів, які б посвідчували право власності на майно, та які би підтверджували родинні відносини з померлим, надано не було, нотаріус зазначила про відсутність права на спадкування після смерті ОСОБА_2 , заявниці було запропоновано звернутись до суду (а.с. 33).

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб - спадкоємців.

Відповідно до ч. 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживализі спадкодавцемоднією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обв`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права, обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.

За приписами статті 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року по справі №5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, або особи офіційно зареєстровані у шлюбних відносинах подружжя, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Факт ведення спільного господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також підтверджується копіями актів повірки (опломбування) водомірів у квартирі в різні періоди (з їх підписами) від 2003 та 2006 років (а.с. 21, 22).

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 та ч. 1 ст. 1269 ЦК України, п. 3.21. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5: спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном могла бути наявність у спадкоємців ощадної книжки - до 14.03.2004, тобто до визнання такою, що втратила чинність Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14.06.1994.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Як передбачено ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Пунктом 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно абз. 7-8 п. 3.5. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13: на підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Отже, якщо видача державного акту про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати документ про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК).

Таким чином, враховуючи, що рішення міської ради від 17.02.1994 про приватизацію 0,08 га приймалось відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", то ОСОБА_2 вважався з 1994 року власником спірної земельної ділянки (до подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.12.2019 по справі № 635/1929/15-ц, провадження № 61-7169св18).

Якщо видача державного акту про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинності у 2006 році), до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (№ 14-652цс18).

І хоча з 01.01.2013 року державний акт на право власності на земельну ділянку не видається, замість нього новому власнику на підтвердження виникнення у громадянина права на земельну ділянку необхідно зареєструвати своє право власності в Державному реєстрі прав та отримати витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин позивачка, як спадкоємець, набула право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали ОСОБА_2 на підставі статей 1216 та 1218ЦК України.

Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини необхідне для реалізації прав позивачки.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

З письмових пояснень свідка ОСОБА_3 , яка є сусідкою позивачки, вбачається, що дійсно ОСОБА_1 постійно проживала з ОСОБА_2 , з 06.06.2000 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю в одній квартирі АДРЕСА_1 . У період спільного проживання вони разом вели домашнє господарство, мали спільний побут, мали ключі від квартири і вільний доступ у квартиру АДРЕСА_3 , спільно їздили на автомобілі ОСОБА_2 , обробляти земельну ділянку для садівництва у Білопільському масиві Сумської міської громадської організації садівниче товариство «Фрунзенець», спільно приймали участь у суботниках, які організовувало ОСББ «Злагода» для мешканців будинку (прибирали територію, фарбували лавочки, саджали дерева). Крім того, вони разом, а інколи окремо, купували в сусідньому магазині продукти харчування, мали спільний бюджет, спільне харчування, мали спільні витрати на ремонт квартири, купували господарський інвентар, сплачували комунальні платежі. Крім того, спільно будували гараж, що біля будинку в АДРЕСА_4 . Після того, як ОСОБА_2 захворів, ОСОБА_1 піклувалась про нього, доглядала за ним, купувала ліки, забезпечувала продуктами харчування та речами побуту, супроводжувала його на лікування. Після його смерті у 2007 році вона організувала похорон та поминки. З того часу й до сьогодні ОСОБА_1 у вказаній квартирі мешкає одна.

Свідок ОСОБА_4 , яка є рідною сестрою покійного ОСОБА_2 , в письмових поясненнях підтвердила той факт, що дійсно ОСОБА_1 постійно проживала з ОСОБА_2 , з 06.06.2000 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю в одній квартирі АДРЕСА_1 . Також вона зазначила про те, що у період спільного проживання з 1971 року по 2007 рік ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вели спільне домашнє господарство, мали спільний побут, спільний бюджет, відвідували пристарілих батьків, допомагали їм по господарству, разом святкували свята, всією сім`єю обробляли городню ділянку, разом їздили на відпочинок, спільно приймали та шанували гостей під час сімейних свят. Крім того, свідок ОСОБА_4 зазначила про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали спільні витрати на утримання, ремонт квартири, купували господарський інвентар, сплачували разом комунальні платежі у поштовому відділенні Укрпошти. Також вони спільно будували гараж, що біля їхнього будинку в АДРЕСА_4 . Після того, як брат захворів, невістка ОСОБА_1 доглядала за ним, купувала ліки, забезпечувала продуктами харчування. Після його смерті у 2007 році вона організувала похоронну та поминальну процесію. Встановила пам`ятник та по теперішній час доглядає за місцем поховання, має заброньовану ділянку біля чоловіка. По теперішній час ОСОБА_1 підтримує родинні зв`язки з родичами чоловіка, допомагала доглядати за її батьками, приймала участь у їх похованні. З того часу й до сьогодні у вказаній квартирі ОСОБА_1 мешкає одна. Претензій на спадкове майно після смерті брата ОСОБА_2 ані свідок ОСОБА_4 , ані інші родичі не мають.

З письмових пояснень свідка ОСОБА_5 вбачається, що він з 25.06.1999 року по сьогоднішній день зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_5 . Родичем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , не являється. Підтверджує те, що дійсно ОСОБА_1 постійно проживала з ОСОБА_2 , з 06.06.2000 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю в одній квартирі АДРЕСА_1 . У період спільного проживання вони спільне домашнє господарство, мали спільний побут, спільно їздили на автомобілі обробляти земельну ділянку для садівництва у Білопільському масиві Сумської міської громадської організації садівниче товариство «Фрунзенець», спільно приймали участь у суботниках, які організовувало ОСББ «Злагода» для мешканців будинку, спільно приймали участь у загальних зборах ОСББ, що регулярно проводились з питань утримання будинку, його ремонту, спільно будували гараж, що біля будинку. Після того, як ОСОБА_2 захворів, ОСОБА_1 піклувалась про нього, купувала ліки. Після його смерті у 2007 році організувала поховання ОСОБА_2 та поминки. З того часу і до сьогодні у вказаній квартирі ОСОБА_1 мешкає одна.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Сумської міської ради, третя особа: Сумська міська громадська організація садівниче товариство "Фрунзенець" про встановлення факту, що має юридичне значення, про визнання права власності в порядку спадкування за законом є такими, що підлягають задоволенню.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст. 247,280-284,315 ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1223, 1225, 1261, 1264, 1268, 1269, 1296 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Сумської міської ради, третя особа: Сумська міська громадська організація садівниче товариство "Фрунзенець" про встановлення факту, що має юридичне значення, про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_2 не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, тобто з 12 вересня 2002 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,08 га для садівництва у кварталі 11 Білопільського масиву Сумської міської громадської організації садівниче товариство «Фрунзенець» на території Сумської міської ради.

Рішення може бути оскаржене.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми,який ухваливоскаржуване судоверішення.

Головуючий: І.Г. Бичков