Ухвала

від 22.05.2023 по справі 204/667/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1033/23 Справа № 204/667/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

третьої особи, щодо майна

якої вирішується питання про арешт ОСОБА_7

представника третьої особи, щодо майна

якої вирішується питання про арешт ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2023 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №22022040000000229 від 16.09.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2023 року було задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Дніпропетровської області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна, подане в рамках кримінального провадження №22022040000000229 від 16.09.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України, та накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: автомобіль марки «BMW 420I», білого кольору, vin-код: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , об`ємом двигуна 1997 см. куб., зареєстрований 04.04.2019 року за ОСОБА_7 .

Рішення суду обґрунтовано тим, що слідчим відділом УСБУ в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022040000000229 від 16.09.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України.

Дослідження наданих слідчим документів дає підстави стверджувати, що підозра про ймовірне вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.110-2 КК України, є обґрунтованою тією мірою, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що останній міг вчинити кримінальне правопорушення та обумовити подальше досудове розслідування.

Слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, за вчинення якого відповідно до ч. 3 ст. 110-2 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Тобто, у випадку визнання винуватим ОСОБА_7 у вчиненні даного кримінального правопорушення суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, тож, на переконання слідчого судді, слідчий в клопотанні довів необхідність арешту майна підозрюваного з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Також слідчий суддя визнав доведеним існування достатніх підстав вважати, що не накладення арешту на майно може призвести до його можливого пошкодження, псування, знищення, передачі, відчуження на користь третіх осіб або настання інших наслідків, у зв`язку з чим не буде досягнута дієвість даного кримінального провадження. Враховуючи наведені обставини слідчий суддя дійшов висновку, що заборона відчуження майна виправдає у цьому випадку ступінь втручання у право власності ОСОБА_7 та є достатньою для забезпечення конфіскації як виду покарання, і це сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, та таке втручання у право власності є пропорційним, оскільки завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.

В апеляційнійскарзі представниктретьої особи,щодо майнаякої вирішуєтьсяпитання проарешт - ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 23 січня 2023 року, скасувати її та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, що належить ОСОБА_7 , а саме автомобіль марки «BMW 4201», білого кольору, vin-код: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , об`ємом двигуна - 1997 см. куб.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що клопотання слідчого про арешт майна було розглянуто слідчим суддею без повідомлення та участі власника майна чи його представника в судовому засіданні, копію оскаржуваної ухвали про арешт ОСОБА_7 , як власнику, направлено не було, а отримано його представником, адвокатом ОСОБА_8 , на підставі її клопотання тільки 12 квітня 2023 року.

Зазначає, що рішення слідчого судді щодо накладення арешту на транспортний засіб марки «BMW4201», білого кольору, vin-код: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , є необгрунтованим, оскільки як в самому клопотанні, так і в матеріалах кримінального провадження відсутні докази того, що ОСОБА_7 має статус підозрюваного у кримінальному провадженні № 22022040000000229 від 16.09.2022 року, особою, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особою, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень. Відповідно до Наказу ТОВ «Херсонмлин» №44-В від 28.02.2022 року ОСОБА_7 взагалі надано відпустку без збереження заробітної плати з 01 березня 2022 року по останній день встановленого карантину на території України, тобто починаючи з 28.02.2022 року ОСОБА_7 не здійснював будь-якої діяльності у ТОВ «Херсонмлин».

Отже, апелянт вважає, що слідчий суддя дійшов помилкового висновку, що транспортний засіб, який належить ОСОБА_7 підлягає арешту як майно підозрюваного з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання у разі визнання останнього винуватим. Більше того, слідчий у клопотанні не зазначив яка сукупність фактичних обставин в їх співставленні надала можливість органу досудового розслідування дійти логічного висновку про те, що даний транспортний засіб може мати значення для кримінального провадження та яке саме значення.

Заслухавши суддю-доповідача, думки учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Вирішуючи питання про дотримання апелянтом строку апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з того, що оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена без участі третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, чи її представника, а отже за правилами ч. 3 ст. 395 КПК України строк її апеляційного скарження для останніх обчислюється з дня отримання ними копії даної ухвали. Інших правил визначення моменту початку строку апеляційного оскарження у цих правовідносинах процесуальний закон не містить. Тому колегія суддів не вважає, що в даному випадку наявний пропуск цього строку, а отже й не вбачає підстав для вирішення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вищезазначеного рішення суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі - Закону) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, щопри вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З наданих матеріалів випливає, що об`єктивна сторона розслідуваного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України, полягає у тому, що громадяни України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та інші особи діючи за попередньою змовою групою осіб, на базі суб`єкту підприємницької діяльності розташованого на території Дніпропетровської області та його відокремленого підрозділу розташованого на тимчасово окупованій території Херсонської області, організували функціонування низки протиправних фінансових механізмів по незаконному переведенню безготівкових грошових коштів суб`єктам господарської діяльності розташованих на окупованих територіях Херсонської області, частина яких, перераховується на підтримку окупаційної влади Херсонської області, тобто на фінансування дій вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Досудовим розслідуванням встановлено, що до вищевказаної протиправної діяльності причетний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець Дніпропетровської області, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , який, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , продовжує вчиняти дану протиправну діяльність, направлену на фінансування дій вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Встановлено, що ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 організували на базі млинового комплексу ТОВ «Херсонмлин» (код ЄДРПОУ 41373421, адреса: м. Дніпро, вул. Чернишевського, буд.35, кв.1 ) та його відокремленого підрозділу «Млин» ТОВ «Херсонмлин» (код ЄДРПОУ 41654488, адреса: Херсонська область, Олешківський район, м. Олешки, вул. Промислова, буд. 1) функціонування низки протиправних фінансових механізмів по незаконному переведенню безготівких грошових коштів суб`єктам господарської діяльності розташованих на окупованих територіях Херсонської області (нібито придбання пшениці, паливно-мастильних матеріалів тощо), частина яких, перераховується на підтримку тимчасово окупованої влади Херсонської області. В подальшому, значну частину готової продукції пшеничного борошна першого та вищого сортів посадові особи ТОВ «Херсонмлин» реалізують за готівку суб`єктам підприємницької діяльності АР Крим та рф. Відповідно до матеріалів виконаного доручення слідчого (вх. 55/8-3820 від 23.12.2022), ОСОБА_7 з початку 2022 року причетний до організації функціонування низки протиправних фінансових механізмів по незаконному переведенню безготівкових грошових коштів у готівку, з метою виведення капіталів підприємств легального сектору економіки України в тіньовий обіг та наданні фінансової допомоги рф. Протиправний фінансовий механізм полягає в тому, що службові особи ТОВ «ХЕРСОНМЛИН» та його філії «МЛИН» ТОВ «ХЕРСОНМЛИН», здебільшого, придбають необхідну складову борошна зерна пшениці 2 та 3 класу у невстановлених фізичних осіб-підприємців за готівкові кошти, що дозволяє не відображати вказані взаєморозрахунки у податковій звітності. Відповідно, значну частину готової продукції пшеничного борошна першого та вищого сортів службові особи ТОВ «ХЕРСОНМЛИН» реалізують за готівку суб`єктам підприємницької діяльності (далі СПД) на тимчасово окупованих територіях Херсонської та Запорізької областей, а також АР Крим. У подальшому кошти, які акумулюються у ОСОБА_10 від продажу борошна за готівку, спрямовуються на фінансову допомогу окупаційної адміністрації рф та злочинної діяльності незаконних збройних формувань підконтрольних державі-агресору, при цьому документообіг між бухгалтерами (у т.ч. які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України) здійснюється ОСОБА_11 та ОСОБА_7 . Також, встановлено, що основна частина коштів, яка раніше передавалась підлеглими ОСОБА_10 безпосередньо ОСОБА_12 (підозрюваний у наданні допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України) для проведення підривної діяльності проти України, у зв`язку зі смертю останнього, на даний час передається шляхом переказу «криптовалютних активів» першому заступнику т.зв. «адміністрації Херсонської області» ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно з відповіддю на доручення слідчого (вх. 55/8-3820 від 23.12.2022) встановлено, що громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у протиправній діяльності використовує свій особистий автомобіль «BMW 420I», державний номерний знак НОМЕР_2 . Згідно з листом з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області (філія ГСЦ МВС) (вх. № 55/8-3918 від 29.12.2022) автомобіль марки «BMW 420I», білого кольору, vin-код: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , об`ємом двигуна 1997 см. куб., зареєстрований 04.04.2019за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1

18.01.202 року у ході проведення обшуку автомобілю «BMW 420I», державний номерний знак НОМЕР_2 даний автомобіль було вилучено та доставлено до УСБУ у Дніпропетровській області.

У цей же день вказаний автомобіль було оглянуто та визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України може бути накладений незалежно від суб`єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.

З урахуванням наведеного щодо майна, на яке рішенням слідчого судді було накладено арешт, є підстави обґрунтовано вважати, що воно відповідає вимогам ст. 98 КПК України щодо речового доказу, достатніх для вжиття на цьому етапі досудового розслідування заходів забезпечення кримінального провадження, а отже арешт на це майно був накладений з дотриманням вимог закону, і доводи апеляційної скарги такого висновку колегії суддів не спростовують.

З наданих матеріалів випливає, що старший слідчий в ОВС слідчого відділу Управління СБ України у Дніпропетровської області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з клопотанням, погодженим з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №22022040000000229 від 16.09.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України.

Задовольняючи дане клопотання слідчий суддя зазначив, що висновки органу досудового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження. У випадку визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, тому на переконання слідчого судді, слідчий в клопотанні довів необхідність арешту майна підозрюваного з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею цілком законно та обгрунтовано в даному випадку було задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на вказане у клопотанні тимчасово вилучене майно через існування ризиків можливого приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі чи відчуження виявленого та вилученого майна.

В даному конкретному випадку колегія суддів цілком погоджується з висновком слідчого судді про існування підстав для задоволення клопотання слідчого та вважає, що хоча вказаний захід забезпечення кримінального провадження є крайнім та необхідним, він також є найбільш ефективним у зв`язку із тим, що іншими наявними заходами, окрім як накладення арешту, забезпечити схоронність вказаного транспортного засобу, не допущення його приховування, відчуження, перетворення, пересування, зникнення, неможливо, у зв`язку з чим не застосування вказаного заходу може призвести до встановлених судом ризиків. Що ж стосується посилань апелянта на недостатню обґрунтованість ухвали слідчого судді про арешт майна, то вони його особистою суб`єктивною оцінкою та не обґрунтовують необхідності скасування вірного по суті судового рішення.

Апеляційний судприходить довисновку,що слідчимсуддею обґрунтованонакладено арештна вищезазначенийтранспортний засібшляхом заборонийого відчуження, адже даний автомобіль є речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому не може бути відчужений, тобто ним не можна розпоряджатися. Разом з цим, немає процесуальної доцільності у забороні користуватися ним. Колегія суддів також вважає, що без шкоди для досудового розслідування автомобіль може бути переданий на відповідальне зберігання його власнику і його належне збереження як речового доказу у кримінальному провадженні має забезпечити його власник.

Отже, вищевикладені обставини є достатньо обґрунтованими і вагомими для вжиття на даному етапі досудового розслідування заходів забезпечення кримінального провадження та цілком виправдовує у даному конкретному випадку ступінь втручання у право власності ОСОБА_7 .

Таким чином, з урахуванням наведеного підстав для задоволення апеляційної скарги на даному етапі досудового розслідування не вбачається. У випадку, якщо у подальшому наявність зв`язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2023 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №22022040000000229 від 16.09.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4