Постанова

від 31.05.2023 по справі 211/2365/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4263/23 Справа № 211/2365/22 Суддя у 1-й інстанції - Середня Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року м.Кривий Ріг

справа № 211/2365/22

провадження № 22-ц/803/4263/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого - Тимченко О.О.,

суддів: МірутиО.А.,Хейло Я.В.,

за участюсекретаря судовогозасідання Тимофєєвої В.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Комунальне підприємство «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 211/2365/22 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради,

на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2023 року (суддя Середня Н.Г.), ухваленого в приміщенні Довгинцівського районногосуду м.Кривого РогуДніпропетровської області,повне судове рішення складено 15 лютого 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що він працював прибиральником території КП «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради, однак наказом № 37-к від 06.06.2022 року був звільнений на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України. Вважав звільнення незаконним, оскільки у період з 23.05.2022 року по 01.06.2022 року він перебував на стаціонарному лікуванні, а після виходу керівником підприємства йому було повідомлено про невдоволення тривалою відсутністю його на роботі. 03.06.2022 року усно йому було повідомлено про його звільнення з роботи через перебування на лікарняному, відсторонення від роботи та вимогу покинути територію підприємства. У результаті 03.06.2022 року він був відсторонений від роботи. Приблизно в середині червня 2022 року через пошту він отримав від відповідача наказ про звільнення його з посади та лист про необхідність отримання трудової книжки та ознайомлення з актами підприємства. Разом з тим, для звільнення його за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України потрібно наявність факту повторного вчинення працівником порушення трудових обов`язків, однак до дати його звільнення - 03.06.2022 року, до нього не застосовувались заходи дисциплінарного впливу. Директором підприємства на момент його звільнення був ОСОБА_2 , а отже ОСОБА_3 , яка зазначена у наказі про звільнення від 06.06.2022 року як директор, а у листі від 06.06.2022 року як виконуюча обов`язки директора, не мала повноважень підписувати такий наказ. Вважав, що його звільнення обумовлене конфліктом з керівництвом відповідача через його лікарняний з 23.05.2022 року по 01.06.2022 року, оскільки він не порушував правила внутрішнього трудового розпорядку та не допускав прогулів.

Враховуючи вищезазначене, просив суд визнати незаконним і скасувати наказ № 37-к від 06.06.2022 року про звільнення його з роботи на підстав частини 3 статті 40 КЗпП України, поновивши його на посаді прибиральника території та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.06.2022 року по дату винесення рішення.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено: поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом; визнано незаконним та скасовано наказ КП «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради» від 06.06.2022 року № 37-к «Про звільнення з роботи ОСОБА_4 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді прибиральника територій КП «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради»; стягнуто з КП «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 68004,00 грн, без утримання податку на доходи фізичних осіб і інших обов`язкових платежів; стягнуто з КП «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у сумі 2977,20 грн.; допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за місяць.

Судове рішення мотивоване тим, що для звільнення працівника на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність таких умов, як протиправність дій або бездіяльність працівника, його вина та систематичність порушень. При відсутності хоча б однієї з наведених підстав звільнення працівника буде незаконним. Разом з тим, в чому саме виразилось «не проявляння трудової діяльності» ОСОБА_1 адміністратор центру в доповідній записці не зазначила, акцентувавши увагу лише на наявність у позивача догани та необхідності його звільнення. При цьому, в акті службового розслідування зазначено про невиконання службових обов`язків позивачем, однак, пункт 4.7 посадової інструкції викладено некоректно, оскільки з нього не ясно, як саме повинен відбуватися цей нагляд і чи зобов`язаний позивач прибирати біологічні відходи тварин. Щодо прибирання іншими працівниками центру сміття, вказані доводи не підтверджені належними доказами, як і відсутність поливу клумб та газонів і періодичного викошування трави, з огляду на те, що всі вказані у акті обставини мали місце до 14-00 години 28 квітня 2022 року. Стосовно порушення пункту 4.12 посадової інструкції суд зазначив, що цей пункт не був зазначений в тексті доповідної записки адміністратора центру від 28 квітня 2022 року, а в наданих доказах наявна лише доповідна записка менеджера з адміністративної діяльності щодо некоректної телефонної розмови з нею ОСОБА_1 , що не може бути підставою для порушення позивачем вимог пункту 4.12 посадової інструкції.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, КП «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради» посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга мотивована тим, що доповідна записка адміністратора центру ОСОБА_5 від 28.04.2022 року не є підставою для звільнення ОСОБА_1 , а стало причиною проведення повторного службового розслідування. Факт повторного неналежного та систематичного невиконання покладених обов`язків встановлено комісією з службового розслідування, призначеною відповідно до наказу директора КП «Центр поводження з тваринами» ОСОБА_2 «Про проведення службового розслідування у зв`язку з систематичним не виконанням робочих обов`язків ОСОБА_1 » № 34/1 від 02.05.2022 року. Відповідно до пункту 1.4.2. посадової інструкції «Прибиральника території» позивач підпорядковується адміністратору центру, яка надає йому в разі необхідності робочі завдання в межах посадової інструкції, тому «не проявляв трудової діяльності» вказує на те, що від початку робочого дня о 7.45 до 14.00 ОСОБА_1 не приступив до виконання жодних робочих обов`язків, хоча знаходився на підприємстві та отримав за цей день заробітну плату відповідно до штатного розпису. На думку відповідача, суд першої інстанції, надавши оцінку пунктам посадової інструкції, вийшов за межі позовних вимог, оскільки предметом даного спору не є оскарження посадової інструкції. Позивач при працевлаштуванні був ознайомлений з посадовою інструкцією «Прибиральник території» та ознайомлений з виконуваною роботою, до керівництва з приводу оскарження та додаткового роз`яснення пунктів посадової інструкції не звертався. Також, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимоги щодо розгляду письмових пояснень ОСОБА_1 від 18.04.2022 року, які були надані ним при проведенні службового розслідування, яке не є предметом спору. Дисциплінарне стягнення у вигляді догани, накладене на позивача згідно з наказом № 31 від 20.04.2022 року не є предметом спору та останнім не оспорювалось ані у керівництва підприємства, ані в судовому порядку. Щодо посилання суду першої інстанції на те, що пункт 4.12 посадової інструкції не був зазначений у тексті доповідної записки адміністратора центру від 28.04.2022 року, вказує, що доповідна записка складається в довільній формі та направляється на ім`я керівника. В доповідній записці, яку надала адміністратор центру ОСОБА_5 , вказано ім`я порушника, в чому полягає порушення та шляхи вирішення даної проблеми, нормами закону не встановлено обов`язок чітко вказувати пункти посадової інструкції, які були порушені, а фразу «не проявляв трудової діяльності» можна віднести до порушення всіх пунктів посадової інструкції, які стосуються виконання покладених обов`язків. Крім того, доповідна записка від 03.06.2022 року на ім`я в.о. директора Бойко М. від менеджеру з адміністративної діяльності ОСОБА_6 вказує на те, що позивач може собі дозволити порушення норм етичного спілкування в колективі, підвищувати голос, дозволяє собі неетичні вислови, які принижують честь і гідність особи та погрози особистою розправою. Також, судом першої інстанції не обґрунтовано на підставі яких доказів він вважав обставу про наявність конфлікту між позивачем та керівництвом КП «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради встановленим.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити.

Представники КП «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради» в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Наказом № 54-к від 17 липня 2019 року ОСОБА_1 прийнятий на постійну роботу на посаду прибиральника територій КП «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради з 18.07.2019 року з окладом згідно штатного розпису.

Наказом директора КП «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради від 06 червня 2022 року № 37-к «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 », звільнено ОСОБА_1 з посади прибиральника території КП «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради 06 червня 2022 року у зв`язку з неналежним виконанням трудових обов`язків за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Підставою видання наказу про звільнення ОСОБА_1 стало оголошення йому догани наказом від 20 квітня 2022 року № 31, акт службового розслідування № 2 від 03.06.2022.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга КП «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради задоволенню не підлягає.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Суд першої інстанції виходив з того, що для звільнення працівника на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність таких умов, як протиправність дій або бездіяльність працівника, його вина та систематичність порушень. При відсутності хоча б однієї з наведених підстав звільнення працівника буде незаконним. Разом з тим, в чому саме виразилось «не проявляння трудової діяльності» ОСОБА_1 адміністратор центру в доповідній записці не зазначила, акцентувавши увагу лише на наявність у позивача догани та необхідності його звільнення. При цьому, в акті службового розслідування зазначено про невиконання службових обов`язків позивачем, однак, пункт 4.7 посадової інструкції викладено некоректно, оскільки з нього не ясно, як саме повинен відбуватися цей нагляд і чи зобов`язаний позивач прибирати біологічні відходи тварин. Щодо прибирання іншими працівниками центру сміття, вказані доводи не підтверджені належними доказами, як і відсутність поливу клумб та газонів і періодичного викошування трави, з огляду на те, що всі вказані у акті обставини мали місце до 14-00 години 28 квітня 2022 року. стосовно порушення пункту 4.12 посадової інструкції суд зазначив, що цей пункт не був зазначений в тексті доповідної записки адміністратора центру від 28 квітня 2022 року, а в наданих доказах наявна лише доповідна записка менеджера з адміністративної діяльності щодо некоректної телефонної розмови з нею ОСОБА_1 , що не може бути підставою для порушення позивачем вимог пункту 4.12 посадової інструкції.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, є правильним та ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (стаття 147 КЗпП України).

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

За змістом частини третьої статті 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Отже, для припинення трудових правовідносин з кожної конкретної підстави існує спеціальний порядок, якого роботодавець зобов`язаний дотримуватись для того, щоб звільнення було законним.

З цієї підстави працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, потрібно з`ясувати, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України та чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність у сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним. При визначенні систематичності як ознаки порушення враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.

У постанові Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі № 520/3689/16-ц (провадження № 61-17179св18) Верховний Суд зазначив, що «звільнення за систематичне невиконання трудових обов`язків передбачає здійснення працівником щонайменше двох дисциплінарних проступків, за наслідками вчинення яких виносяться наказ про оголошення догани та наказ про звільнення внаслідок систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку».

Так, зі змісту наказу № 37-к від 06.06.2022 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_4 » позивача у справі звільнено з посади прибиральника території КП «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради 06 червня 2022 року в зв`язку з неналежним виконанням трудових обов`язків за пунктом 3 статті 40 КЗпП України. Підставою звільнення зазначено Акт службового розслідування № 2 від 03.06.2022 року.

Згідно з Актом службового розслідування №2 від 03.06.2022 року на ім`я директора від адміністратора центру надійшла доповідна записка, в якій вона повідомила, що прибиральник території ОСОБА_1 протягом робочого дня 28.04.2022 року не виконував покладених на нього трудові обов`язки. В зв`язку з цим на підставі наказу № 34/1 від 02.05.2022 року «Про проведення службового розслідування у зв`язку з систематичним невиконанням робочих обов`язків ОСОБА_1 » комісією було розпочато службове розслідування. З метою всебічного з`ясування обставин справи члени комісії звернулись до інших працівників закладу для отримання інформації щодо роботи ОСОБА_1 , так як щодо нього 20.04.2022 року вже було проведено службове розслідування та винесена догана. Було отримано роз`яснення від співробітників про нехтування ОСОБА_1 трудовими обов`язками, недотримання трудової субординації. Тому, дослідивши посадову інструкцію «Прибиральника території», з якою ОСОБА_1 був повторно ознайомлений 21.04.2022 року, було встановлено наступне невиконання посадових обов`язків, визначених в пункті 4 посадової інструкції, а саме: пункт 4.3 періодично очищати урни від сміття та 4.4. збирати сміття на закріпленій території і відносити його в контейнери для сміття (нехтував даними обов`язками, сміття прибирав неякісно, залишалося багато неприбраного сміття, урни часто доводилось прибирати іншим працівникам центру); пункт 4.6. доглядати зелені насадження на території підприємства, поливати клумби та газони, періодично викошувати траву на території підприємства (поливом клумб не займався зовсім, так як вважав, що це не його робота і він не зобов`язаний це робити); пункт 4.7. вести нагляд за санітарним станом обслуговування території (даний пункт не виконував, з його слів може прибирати біологічні відходи тварин лише за окрему доплату. Комісія робила зауваження, що специфіка роботи підприємства пов`язана з відловом бездоглядних тварин, які можуть пересуватися по території Центру, одним із видів відходів є результати життєдіяльності тварин, тобто екскременти, які необхідно вивозити); пункт 4.9. тримати довірену техніку в чистоті і працездатному стані (робочий інструмент зберігається в неналежному стані, секатор, виданий для роботи не був повернутий, зі слів ОСОБА_1 він його забрав додому та не може знайти); пункт 4.12. виконувати всі інші вказівки безпосереднього керівника та керівництва підприємства, що стосується його роботи (спілкується з безпосереднім керівником, адміністратором центру ОСОБА_7 без дотримання норм етичного спілкування, підвищує голос, дозволяє собі неетичні вислови, які принижують честь і гідність особи).

Беручи до уваги наявність не знятого дисциплінарного стягнення та за порушення Кодексу законів про працю, правил внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкції «Прибиральника території» внаслідок виконання робочих обов`язків не в повному обсязі, комісією з службового розслідування рекомендовано притягнути прибиральника території ОСОБА_1 до відповідальності у вигляді дисциплінарного стягнення звільнення на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до пунктів 4.3., 4.4., 4.6., 4.7., 4.9., 4.12. Посадової інструкції «Прибиральник територій», затвердженої наказом директора КП «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради від 22 травня 2020 року № 64, в посадові обов`язки прибиральника територій входять: періодично очищати урни від сміття; збирати сміття на закріпленій території і відносити його в контейнер для сміття; доглядати зелені насадження на території підприємства, поливати клумби та газони, періодично викошувати траву на території підприємства; вести нагляд за санітарним станом обслуговуваної території; тримати довірену техніку в чистоті і працездатному стані. Суворо дотримуватися правил безпеки при провадженні робіт, правил експлуатації устаткування; виконувати всі інші вказівки безпосереднього керівника та керівництва підприємства, що стосуються його роботи.

Аналізуючи підстави для звільнення ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з того, що в даній справі саме відповідач, як роботодавець, повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю. При цьому, для дотримання порядку звільнення роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного працівником невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього попереднього стягнення та коли.

Так, підставою службового розслідування відповідно до наказу № 34/1 від 02.05.2022 року стало звернення адміністратора центру ОСОБА_8 із доповідною запискою про невиконання протягом робочого дня 28.04.2022 року покладених на позивача трудових обов`язків. З тексту доповідної записки випливає, що станом на 14.00 годин 28.04.2022 року та протягом робочого дня ОСОБА_1 не проявляв трудової діяльності на території підприємства. Враховуючи те, що даний працівник вже має службову догану, просить прийняти міри та звільнити його із займаної посади у зв`язку з невиконанням службових обов`язків.

При цьому, в чому саме виразилось не проявляння трудової діяльності ОСОБА_1 , адміністратор центру в доповідній записці не зазначила, акцентувавши увагу лише на наявності у позивача догани та необхідності його звільнення, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.

Тобто, вищезазначена доповідна записка складена узагальнено і без конкретизування робіт, які мав виконувати позивач впродовж дня 28 квітня 2022 року. Таким самим за своїм змістом є й Акт службового розслідування № 2, що став підставою для звільнення позивача. Зокрема, в акті перелічені пункти посадової інструкції, які нібито були порушені позивачем. Проте, відсутня інформація щодо конкретних фактів невиконання позивачем його обов`язків з зазначенням часу та місця. Зокрема, в пунктах 4.3. та 4.6. посадової інструкції «Прибиральник території» зазначено про періодичність виконання певних робіт, проте, комісією з службових розслідувань не було враховано та зазначено в акті, чи мав ОСОБА_1 виконувати такі роботи саме 28 квітня 2022 року, поза увагою комісії також залишився стан території, за якою мав вести нагляд, а також не зазначено, які саме вказівки безпосереднього керівника щодо виконання тих чи інших робіт, позивачем не були виконані.

Без вищезазначеної інформації встановити систематичність невиконання працівником його трудових обов`язків неможливо.

Крім того, в Акті службового розслідування № 2 не роз`яснено як спілкування з безпосереднім керівником без дотримання норм етичного спілкування пов`язане з порушенням пункту 4.12. посадової інструкції.

Отже, колегія суддів вважає, що Акт службового розслідування № 2 від 03.06.2022 року, який став підставою для звільнення позивача за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, за своїм змістом є формальним, неповним та таким, що не відображає в повній мірі невиконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків та те, що це має систематичний характер.

Згідно з частиною третьою статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).

Відповідно до частин другої, третьої статті 252 КЗпП України зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є. Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

При розгляді справи, суд першої інстанції не витребував від профспілкової організації згоду на звільнення ОСОБА_1 , тому Апеляційний суд, ухвалою від 17 травня 2023 року, звернувся до Профспілкового комітету первинної профспілкової організації КП «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради з запитом на розгляд питання про надання згоди або відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади прибиральника території КП «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, в порядку, визначеному трудовим законодавством.

На виконання вищезазначеної ухвали від профспілкового комітету КП «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради до апеляційного суду надійшов протокол засідання профспілкового комітету № 48 від 25 травня 2023 року, згідно з яким профспілковий комітет підприємства надав згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади прибиральника території КП «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Разом з тим, надання Первинною профспілковою організацією відповідача згоди на звільнення ОСОБА_1 не впливає на правильність висновків суду першої інстанції по суті позовних вимог.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для поновлення позивача на роботі.

Також вірними є висновки суду першої інстанції про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з вимогами ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 2 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року зі змінами, якою був затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Відповідно до п. 8 Постанови нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні, а у випадках, передбачених чинним законодавством,- на число календарних днів за цей період.

Суд правильно розрахував розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вірно встановивши середньоденний заробіток позивача та період за який підлягає стягненню середній заробіток, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги, про вихід суду за межі позовних вимог при аналізі посадової інструкції та дослідженні письмових пояснень ОСОБА_1 , оскільки, згідно з вимогами частини 1 статі 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Вимогами статті 89 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу. В даному випадку суд надав належну правову оцінку всім доказам по справі, що не є виходом за межи позовних вимог.

Також необґрунтованими є доводи апеляційної скарги, про порушення судом норм процесуального права, зокрема про не виклик свідків за клопотанням відповідача та недотримання процесуальних строків розгляду справи.

Як вбачається із матеріалів справи, клопотання відповідача про виклик свідків було судом першої інстанції розглянуто, в його задоволенні було відмовлено.

Відповідно до частини 2 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1)справу розглянутонеповноважним складомсуду; 2)в ухваленнісудового рішеннябрав участьсуддя,якому булозаявлено відвід,і підставийого відводувизнано судомапеляційної інстанціїобґрунтованими,якщо апеляційнускаргу обґрунтованотакою підставою; 3)справу (питання)розглянуто судомза відсутностібудь-якогоучасника справи,не повідомленогоналежним чиномпро дату,час імісце засіданнясуду (уразі якщотаке повідомленняє обов`язковим),якщо такийучасник справиобґрунтовує своюапеляційну скаргутакою підставою; 4)суд прийнявсудове рішенняпро права,свободи,інтереси та(або)обов`язки осіб,що небули залученідо участіу справі; 5)судове рішенняне підписанобудь-киміз суддівабо підписаноне тимисуддями,які зазначеніу рішенні; 6)судове рішенняухвалено суддями,які невходили доскладу колегії,що розглядаласправу; 7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Процесуальні порушення, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі не призвели до неправильного вирішення справи.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення судупершої інстанціїухвалене здодержанням нормматеріального іпроцесуального права,підстави дляскасування судовогорішення вмежах доводівта вимогапеляційної скаргивідсутні,а томуапеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Центр поводження з тваринами» Криворізької міської ради залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: О.А. Мірута

Я.В. Хейло

Повне судове рішення складено 31травня2023 року.

Головуючий О.О. Тимченко