Ухвала

від 25.05.2023 по справі 546/262/16-ц

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 546/262/16-ц

номер провадження 8/546/1/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2023 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у м. Решетилівка у залі суду цивільну справу № 546/262/16-ц за заявами ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 07.11.2019 та рішення від 07.11.2019 Решетилівського районного суду Полтавської області,

в с т а н о в и в :

11.11.2021 на електронну пошту суду надійшли заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 07.11.2019 та ухвали Решетилівського районного суду Полтавської області від 07.11.2019 у справі 546/262/16-ц за нововиявленими обставинами.

Свої заяви обґрунтовує тим, що ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 07.11.2019 закрито провадження у справі № 546/262/16-ц за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів в частині позовних вимог про стягнення основної суми боргу по Договору №26/01-1 в розмірі 7272480,00 грн. та основної суми боргу по Договору №01/06-2 в розмірі 886200,00 грн. При постановленні даної ухвали суд, пославшись на п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України, вказав те, що є таке, що набрало законної сили рішення суду, постановлене між тими ж сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, а саме рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17.05.2018 у справі № 640/13376/15-ц, яке набрало законної сили 20.12.2018, відмовлено у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 07.11.2019 у справі № 546/262/16-ц, яке постановою Полтавського апеляційного суду від 27.01.2020 залишено без змін, у задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором поставки відмовлено за необґрунтованістю. Суд у рішенні вказав, що належним способом захисту порушеного права має бути позов позивача до первісного кредитора ТОВ «ЛБЛ» про відшкодування збитків.

Верховний Суд постановою від 29 вересня 2021 у справі № 640/13376/15-ц скасував постанову Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2018 у цій справі, а справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Предметом позовних вимог у справах № 640/13376/15-ц та № 546/262/16-ц є одні і ті ж договори поставки № 26/01-1 від 26 січня 2012 та № 01/06-2 від 01 червня 2012.

Зазначає, що Верховний Суд у вищезазначеній постанові встановив, що для позивача належним відповідачем за договорами поставки № 26/01-1 від 26 січня 2012 та № 01/06-2 від 01 червня 2012 є 1-й Відповідач.

Також, через скасування Верховним Судом постанови Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2018 у справі № 640/13376/15-ц, рішення Київського районного суду м. Харкова від 17.05.2018 у справі № 640/13376/15-ц не набрало законної сили. Відповідно, відпала підстава винесення ухвали Решетилівського районного суду Полтавської області від 07.11.2019 про закриття провадження у справі № 546/262/16-ц про стягнення грошових коштів в частині позовних вимог про стягнення основної суми боргу по Договору № 26/01-1 в розмірі 7272480 (сім мільйонів двісті сімдесят дві тисячі чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок та основної суми боргу по Договору 01/06-2 в розмірі 886200 (вісімсот вісімдесят шість тисяч двісті) гривень 00 копійок.

Вважає, що вищевказана постанова Верховного Суду є нововиявленою обставиною у справі № 546/262/16-ц.

Ухвалою суду від 01.12.2021 заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 07.11.2019 у справі 546/262/16-ц за нововиявленими обставинами прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 01.12.2021 заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Решетилівського районного суду Полтавської області від 07.11.2019 у справі 546/262/16-ц за нововиявленими обставинами прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Решетилівського районного суду Полтавської області від 07.11.2019 у справі 546/262/16-ц за нововиявленими обставинами (справа 546/262/16-ц, провадження 8/546/2/21) та справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 07.11.2019 у справі 546/262/16-ц за нововиявленими обставинами (справа 546/262/16-ц, провадження 8/546/1/21) об`єднано в одне провадження. Об`єднаній справі присвоєно № 546/262/16-ц, провадження 8/546/1/21.

14.02.2022 представником відповідача ФОП ОСОБА_2 адвокатом Марусенком Є.О. на електронну пошту суду подано письмові пояснення по суті справи.

У своїх пояснення представник відповідача зазначає, що постановою Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду від 29.09.2021 справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому нововиявлених обставин, що набрали б законної сили не існує, з тих підстав, що рішення Київського районного суду м.Харкова не набрало законної сили, а його перегляд триває в Харківському апеляційному суді.

Також вказує, що під час розгляду справи ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 28 січня 2018 року клопотання представника позивача про заміну позивача по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів задоволено та замінено позивача у справі за позовом ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів на його правонаступника ОСОБА_1 .

Окрім цього зазначає, що ухвалою Полтавського апеляційного суду від 13 січня 2020 року заяву ОСОБА_1 про заміну позивача на його правонаступника, ОСОБА_5 у зв`язку з укладанням між ним та ОСОБА_5 19 грудня 2019 року договір про відступлення права вимоги за договорами поставки № 26/01-1 та№ 01/06-2 задоволено.

Одночасно з цим, 17 липня 2020 року ТОВ «ЛБЛ» відступило право вимагати з ФОП ОСОБА_2 грошових коштів за договором 26/01-1 від 26.01.2012 року.

Таким чином зазначає, що заявником ОСОБА_1 приховано від суду факт наявності договору про відступлення права вимоги від 19.12.2019 ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , а також передання права вимоги 17.07.2020 від ТОВ «ЛБЛ» до ОСОБА_6 .

Також зазначає, що господарськими судами під час розгляду позовних вимог ФОП ОСОБА_2 до ТОВ «ЛБЛ» про визнання недійсними договорів поставки, встановлено, що договори поставки № 26/01-1 від 26.01.2012 та № 01/06-2 від 01.06.2012, зобов`язання за якими були предметом спору у Решетилівському районному суді Полтавської області, та документи, які могли б підтвердити їх виконання складалися без участі позивача, поза його волею, такі договори не схвалювалися та не виконувалися сторонами, а отже оспорювані договори не відповідають вимогам законодавства та підлягають визнанню недійсними.

Ухвалою суду від 24.06.2022 заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Пістряка М.С.про участь в судовому засіданні на 30.06.2022 в режимі відеоконференції задоволено.

29.06.2022 на електронну пошту суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, у якій він просить вжити заходів по забезпеченню позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 та до ОСОБА_3 в зв`язку з невиконанням зобов`язань по договору поставки№ 26/01-1 від 26.01.2012 та договору поставки № 01/06-2 від 01.06.2012, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛБЛ», шляхом накладення арешту на майно, належне ОСОБА_2 , в розмірі 23756940,44 грн., а саме: накласти арешт на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 2 та приміщення 2-го поверху № 19-31 в літері «Г-2» загальною площею 319, 6 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та на належні фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 : нежитлову будівлю, СТО з мийкою, шиномонтаж літ. «В» та адміністративну будівлю з вбудованим приміщенням кафе літ. «Т» загальною площею 107,5 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 29.06.2022 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову у цивільній справі № 546/262/16-ц в рамках поданої заяви про перегляд за новоявленими обставинами рішення та ухвали Решетилівського районного суду Полтавської області від 07.11.2019 по цивільній справі № 546/262/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 та до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

30.06.2022 на електронну пошту суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 про витребування доказів.

Ухвалою суду від 19.09.2022 задоволено клопотання представника заявника ОСОБА_1 адвоката Пістряка М.С.про участь у судовому засіданні на 21 вересня 2022 року та всіх подальших судових засідань в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 21.09.2022 відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів в рамках розгляду заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.

Ухвалами суду від 25.05.2023 задоволено клопотання відповідача ФОП ОСОБА_2 та його представника адвоката Марусенка Є.О. про проведення судового засідання, призначеного на 25.05.2023, за їх участю в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

25.05.2023 на електронну пошту суду надійшла заява представника відповідача ФОП ОСОБА_2 адвоката Марусенка Є.О. у якій він просить закрити провадження у справі у зв`язку із набраннями законної сили рішення суду. У своїй заяві представник відповідача зазначає, що постановою Полтавського апеляційного суду від 24.01.2023 по справі №640/13376/15-ц задоволено скаргу позивача ОСОБА_1 , рішення Київського районного суду м.Харкові від 17.05.2018 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_7 задоволено та стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 основну суму боргу за договором №26/01-1 та №01/06-2, інфляційні витрати, 3% річних, пеню. Ухвалою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 02.03.2023 відкрито касаційне провадження у справі №640/13376/15-ц. Представник відповідача вважає, що обставинами у справах підтверджується тотожність даних вимог між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих підстав.

Судовий розгляд заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами неодноразово відкладався за клопотаннями, як сторони позивача, так і сторонами відповідача.

У судове засідання, призначене на 25.05.2023 учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Особам, які виявили бажання брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, було роз`яснено, що ризики технічної неможливості участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який надав відповідну заяву.

У судове засідання, призначене на 25.05.2023 учасники справи, які виявили бажання брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції на відеозв`язок не вийшли, в телефонному режимі повідомили працівників апарату суду, що не можуть вийти на відеоконференцзв`язок із-за технічних причин.

Враховуючи те, що учасники справи надали свої пояснення та висловили свої позиції у письмовому вигляді, судові засідання неодноразово відкладалися із різних причин, зокрема на підставі подання стороною позивача та відповідача клопотань про перенесення розгляду справи на іншу дату, з метою уникнення затягування розгляду справи, суд вирішує питання про доцільність перегляду ухвали та рішення суду за нововиявленими обставинами за відсутності учасників справи на підставі письмових доказів, наявних у матеріалах справи.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Решетилівського районного суду Полтавської області від 07.11.2019 та рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 07.11.2019 за нововиявленими обставинами, надавши їм оцінку та оцінку доводам сторони відповідача ФОП ОСОБА_2 , а також дослідивши матеріали справи у межах, необхідних для розгляду заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 30.03.2016 позивач ОСОБА_4 звернувся до Решетилівського районного суду Полтавської області із позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором поставки, у якому просив суд стягнути солідарно із ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь грошові кошти в сумі 1000 грн, а також стягнути із ФОП ОСОБА_2 на його користь 7 272 480 грн основного боргу по Договору поставки №26/01-1, інфляційні втрати 5 858 199,17 грн за період з 03.08.2012 по 14.03.2016, 3% річних 788 417 грн за період 03.08.2012 по 14.03.2016, пеню 7 258 134,29 грн за період 03.08.2012 по 14.03.2016; 886 200 грн основного боргу по Договору поставки №01/06-2, інфляційні втрати 713 860,49 грн за період 05.08.2012 по 14.03.2016, 3% річних 95 928 грн за період 05.08.2012 по 14.03.2016, пеню 883 723,49 грн за період 05.08.2012 по 14.03.2016, а всього 23 756 940,44 грн.

В обґрунтуванняпозовупославсяна те,що26 січня 2012 року між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛБЛ» (далі - ТОВ «ЛБЛ») було укладено договір поставки № 26/01-1 (далі - договір № 26/01-1), згідно з пунктом 1.1 якого ФОП ОСОБА_2 зобов`язався виготовити та поставити корм для тварин (свиней), а ТОВ «ЛБЛ» зобов`язався оплатити та прийняти цей корм. Пунктом 3.2. цього договору узгоджено ціну однієї тони корму в розмірі 6540,00 грн. (з врахуванням ПДВ) та пунктом 3.1. загальну суму договору № 26/01-1 в розмірі 7 272 480,00 грн. Згідно пункту 2.1. умови поставки корму узгоджуються додатково в Специфікації до Договору № 26/01 -1. У відповідності зі Специфікацією № 1 від 26.01.2012, яка є невід`ємною частиною договору № 26/01-1, ФОП ОСОБА_2 зобов`язався поставити ТОВ «ЛБЛ» 1112 тон корму на умовах 100% передплати (п.3.4 договору 26/01-1). Згідно пункту 2.4. обов`язок ТОВ «ЛБЛ» по оплаті за товар вважається виконаним з моменту підписання ФОП ОСОБА_2 акту про отримання передплати в повному обсязі, складеному на підставі виданих квитанцій про оплату ТОВ «ЛБЛ». ТОВ «ЛБЛ» за умовами договору № 26/01-1 та виданим ФОП ОСОБА_2 рахунком-фактурою № 1 від 26.01.2012, виконало в повному обсязі свої зобов`язання, сплативши відповідачу 100% передплати 7 272 480,00 грн. Згідно пункту 4.4. договору № 26/01-1, відвантаження корму виконується шляхом самовивозу зі складу ФОП ОСОБА_2 на протязі 10 календарних днів після 100% передплати за корм. Однак, на протязі 10 календарних днів, а саме-з 19.07.2012 по 28.07.2012 включно, ФОП ОСОБА_2 не відвантажив корм ТОВ «ЛБЛ». Згідно пункту 4.4. договору № 26/01-1, у випадку не поставки корму на протязі 10 календарних днів після 100% передплати за корм, ФОП ОСОБА_2 зобов`язаний повернути всю отриману передплату на рахунок ТОВ «ЛБЛ» на протязі 5 календарних днів, тобто, в період з 29.07.2012 по 02.08.2012 включно, але ФОП ОСОБА_2 передплату ТОВ «ЛБЛ» не повернув. Отже, з 03.08.2012 ФОП ОСОБА_2 прострочив виконання грошового зобов`язання щодо повернення ТОВ «ЛБЛ» грошових коштів в розмірі 7 272 480,00 грн.

01 червня 2012 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ЛБЛ» укладено договір поставки №01/06-2 (далі - договір № 01/06-2), згідно з пунктом 1.1. якого ФОП ОСОБА_2 зобов`язався виготовити та поставити корм для тварин (собак), а ТОВ «ЛБЛ» зобов`язався оплатити та прийняти цей корм. Сторонами договору № 01/06-2 пунктом 3.2. було узгоджено ціну однієї тони корму в розмірі 4200,00 грн. (з врахуванням ПДВ) та пунктом 3.1. цього договору було узгоджено загальну суму 886 200,00 грн. Згідно пункту 2.1. умови поставки корму узгоджуються додатково в Специфікації до договору № 01/06-2. У відповідності зі Специфікацією № 1 від 01.06.2012, яка є невід`ємною частиною договору № 01/06-2, ФОП ОСОБА_2 зобов`язався поставити ТОВ «ЛБЛ» 211 тон корму на умовах 100% передплати (п. 3.4. цього договору). Згідно пункту 2.4. договору № 01/06-2, обов`язок ТОВ «ЛБЛ» по оплаті за товар вважається виконаним з моменту підписання ФОП ОСОБА_2 акту про отримання передплати в повному обсязі, складеному на підставі виданих квитанцій про оплату ТОВ «ЛБЛ». ТОВ «ЛБЛ», у відповідності з умовами договору № 01/06-2 та виданим ФОП ОСОБА_2 рахунком-фактурою № 1 від 01.06.2012 на суму 886 200,00 грн, виконало в повному обсязі свої зобов`язання, сплативши 20.07.2012 ФОП ОСОБА_2 кошти в сумі 886 200,00 грн. Згідно пункту 4.4. договору № 01/06-2, відвантаження корму виконується шляхом самовивозу зі складу ФОП ОСОБА_2 на протязі 10 календарних днів після 100% передплати за корм. Однак, на протязі 10 календарних днів, а саме-з 21.07.2012 по 30.07.2012 включно, ФОП ОСОБА_2 не відвантажив корм ТОВ «ЛБЛ». Згідно пункту 4.4. у випадку не поставки корму на протязі 10 календарних днів після 100% передплати за корм, ФОП ОСОБА_2 зобов`язаний повернути всю отриману передплату на рахунок ТОВ «ЛБЛ» на протязі 5 календарних днів, тобто, в період з 31.07.2012 по 04.08.2012 включно, але ФОП ОСОБА_2 у вказаний період передплату ТОВ «ЛБЛ» не повернув. Отже, з 05.08.2012 ФОП ОСОБА_2 є таким, який прострочив виконання грошового зобов`язання щодо повернення ТОВ «ЛБЛ» грошових коштів в розмірі 886 200,00 грн.

20 липня 2012 року між ТОВ «ЛБЛ» та громадянином ОСОБА_4 на підставі ст. 512 ЦК України укладено договір про відступлення права вимоги, згідно умов якого ТОВ «ЛБЛ» відступило ОСОБА_4 свої права кредитора по договору №26/01-1 та по договору №01/06-2 в обсязі та на умовах, що існують на час укладення цього договору. Отже, з 20 липня 2012 року ОСОБА_4 став новим кредитором ФОП ОСОБА_2 щодо договору № 26/01-1 та договору №01/06-2.

Підставою позову у справі № 546/262/16-ц позивач зазначав порушення ФОП ОСОБА_2 зобов`язання за договорами поставки №01/06-2 та № 26/01-1.

Також, позивач у позові послався на те, що 20 липня 2012 року ОСОБА_3 та ТОВ «ЛБЛ» уклали договір поруки, згідно якого ОСОБА_8 є поручителем щодо належного виконання ФОП ОСОБА_2 умов договору №26/01-1 та умов договору 01/06-2. Розмір відповідальності поручителя згідно пунктів 2, 4 договору поруки становить 1000 грн. Враховуючи, що ОСОБА_8 не задовольнив вимогу кредитора, направлену листами від 26.02.2016 та від 14.03.2016, то на підставі п. 2 договору поруки та ст. 554 ЦК України ОСОБА_8 несе солідарний обов`язок із боржником в межах розміру, встановленого договором поруки, 1000 грн.

29.04.2016 ФОП ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу на ухвалу про відкриття провадження, за результатами розгляду якої 18.07.2016 ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 07.04.2016 залишено без змін.

27.09.2016 позивачем ОСОБА_4 подано заяву про відмову від позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 , яка до її розгляду судом 22.01.2018 відкликана позивачем ОСОБА_4 (т.1 а.с.150, т.2 а.с.185).

20.03.2017 зупинено провадження у справі до вирішення Господарським судом Харківської області справи № 922/307/17 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ТОВ «ЛБЛ» про визнання договорів поставки недійсними.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.03.2017 у справі №922/307/17 за позовом ОСОБА_2 до ТВО «ЛБЛ» визнано недійсним договори поставки № 26/01-1 від 26.01.2012 та № 01/06-2 від 01.06.2012, укладені між ТОВ "ЛБЛ" та ФОП ОСОБА_2 (т.2 а.с.126-138, 235-247).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 рішення Господарського суду Харківської області від 29.03.2017 у справі № 922/307/17 залишено без змін (т.2 а.с.139-151, 248-260).

Вищий Господарський суд України своєю постановою від 31.10.2017 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 у справі №922/307/17 та рішення Господарського суду Харківської області від 29.03.2017 залишив без змін (т.2 а.с.261- 270).

26.09.2017 провадження у справі № 546/262/16-2 поновлено (т.2 а.с.153).

22.01.2018 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача і замінено позивача - ОСОБА_4 , його правонаступником на підставі договору про відступлення права вимоги від 28.08.2017 ОСОБА_1 .

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17.05.2018 у справі № 640/13376/15-2 за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договорами поставки № 26/01-1 від 26.01.2012 та № 01/06-2 від 01.06.2012 відмовлено у повному обсязі (т.3 а.с.113-115).

Постановою Харківського апеляційного суду від 20.12.2018 рішення Київського районного суду м. Харкова від 17.05.2018 у справі № 640/13376/15-ц залишено без змін (т.3 а.с.117-119).

В ході судового розгляду ухвалою суду від 07.11.2019 закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення основної суми боргу по договору № 26/01-1 в розмірі 7 272 480 грн та основної суми боргу по договору № 01/06-2 в розмірі 886 200 грн., оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення Київського районного суду м. Харкова від 17.05.2018, ухвалене у цивільній справі №640/13376/15-ц, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Продовжено судовий розгляд у цій справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів солідарно у розмірі 1000 грн., ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення по договору поставки №26/01-1 інфляційних втрат 5 858 199,17 грн, 3% річних 788 417 грн, пені 7 258 134,29 грн; по договору поставки №01/06-2 інфляційних втрат 713 860,49 грн, 3% річних 95 928 грн, пені 883 723,49 грн.

07.11.2019 рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області у задоволенні позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором поставки відмовлено за необґрунтованістю (т.3 а.с.132-139).

22.11.2019 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на ухвалу Решетилівського районного суду від 07.11.2019 про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів в частині позовних вимог про стягнення основної суми боргу по Договору №26/01-1 в розмірі 7272480 ( сім мільйонів двісті сімдесят дві тисячі чотириста вісімдесят гривень 00 копійок) та основної суми боргу по Договору №01/06-2 в розмірі 886200 (вісімсот вісімдесят шість тисяч двісті гривень 00 копійок).

02.12.2019 ухвалою Полтавського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

20.12.2019 ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на рішення Решетилівського районного суду від 07.11.2019 про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором поставки.

10.01.2020 ОСОБА_5 подано клопотання про залучення його в якості правонаступника позивача ОСОБА_1 , клопотання про зупинення провадження у справі на час перебування ОСОБА_5 у складі сил і засобів об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях.

13.01.2020 ухвалою Полтавського апеляційного суду задоволено клопотання ОСОБА_5 про залучення його в якості правоноступника позивача ОСОБА_1 , відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

27.01.2020 постановою Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу та рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 07.11.2019 залишено без змін (т.4 а.с.11-16).

Постановою Верхового Суду від 29.09.2021 у справі № 640/13376/15-ц, скасовано постанову Харківського апеляційного суду від 20.12.2018, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 24.01.2023 у справі № 640/13376/15-ц рішення Київського районного суду м. Харкова від 17.05.2018 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 задоволено на підставі статті 1212 ЦК України.

Ухвалою Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 640/13376/15-ц відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 24.01.2023, витребувано справу, зупинено виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 24.01.2023 до закінчення касаційного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами дляперегляду судовогорішення занововиявленими обставинамиє: 1)істотні длясправи обставини,що небули встановленісудом тане булиі немогли бутивідомі особі,яка звертаєтьсяіз заявою,на часрозгляду справи; 2)встановлений вирокомабо ухвалоюпро закриттякримінального провадженнята звільненняособи відкримінальної відповідальності,що набрализаконної сили,факт наданнязавідомо неправильноговисновку експерта,завідомо неправдивихпоказань свідка,завідомо неправильногоперекладу,фальшивості письмових,речових чиелектронних доказів,що призвелидо ухваленнянезаконного рішенняу данійсправі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (ч.2 ст.423 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи.

Нововиявленою обставиною є не факт ухвалення судового рішення, не самe це рішення як юридичний факт, а обставина, яку у ньому встановив суд.

Специфіка перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не передбачає переоцінки всіх доказів у справі, повторного дослідження всіх обставин справи, а також здійснення перевірки обґрунтованості всіх висновків, викладених у судовому рішенні, про перегляд якого подана заява. Суд має переглянути судове рішення лише в межах виявлених обставин, перевіривши наявність чи відсутність підстав для висновку про те, що ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Тобто, врахування таких обставин мало б вирішальне значення у розв`язанні спору та наслідком скасування судового рішення за нововиявленими обставинами було б інше за змістом вирішення спору.

Близькі за змістом правові позиції у подібних правовідносинах неодноразово висловлювалися касаційною інстанцією, зокрема, ВП ВС у постановах від: 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18, 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17, інш.; ВС у постановах від: 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18, 08 жовтня 2021 року у справі№ 916/1839/16, 30 червня 2022 року у справі №910/13908/17, інш.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові ВС від 20 лютого 2020 року у справі № 815/6834/15 перегляд рішення, яке набуло законної сили, без наявності достатніх підстав, зокрема, у силу помилкового віднесення обставин до нововиявлених, суперечить принципу правової визначеності. Безумовно інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами вже по своїй природі передбачає конфлікт між принципом «правової визначеності» та «правом на справедливий суд», але останній (з урахуванням того ж принципу «правової визначеності», в аспекті чіткості судового процесу та винятковості переліку і вимог до обставин, що можуть виступати як нововиявлені) має пріоритет.

Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати, як вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так і положенням законодавства України, та мають бути збалансовані з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій з метою реалізації принципу верховенства права, складовою частиною якого є принцип юридичної визначеності.

Суд враховує, що принцип правової (юридичної) визначеності визнається одним із елементів належної судової процедури у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав важливість забезпечення принципу юридичної визначеності як елементу верховенства права, який, окрім іншого, вимагає, щоб ухвалене судами остаточне рішення не могло бути скасованим. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру, тобто допустимі лише за наявності виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» від 28 листопада 1999 року, заява № 28342/95; пункти 51-52 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти Росії» від 24 липня 2003 року, заява №52854/99; ухвала Європейського суду з прав людини щодо прийнятності заяви № 62608/00 «Агротехсервіс проти України»; пункти 42-44 рішення Європейського суду з прав людини від 9 червня 2011 року, заява № 4994/04 у справі «Желтяков проти України»; пункт 40 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року, заява № 3236/03 у справі «Пономарьов проти України»).

При постановленні ухвали від 07.11.2019 (а.с. 121-123 т. 3) у цій справі Решетилівський районний суд Полтавської області виходив з того, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17.05.2018 у справі № 640/13376/15-ц частково вирішено позовні вимоги ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , тому закрив провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення основної суми боргу по договору № 26/01-1 в розмірі 7 272 480 грн та основної суми боргу по договору № 01/06-2 в розмірі 886 200 грн. та продовжив судовий розгляд в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів солідарно у розмірі 1000 грн., ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення по договору поставки №26/01-1 інфляційних втрат 5 858 199,17 грн, 3% річних 788 417 грн, пені 7 258 134,29 грн; по договору поставки №01/06-2 інфляційних втрат 713 860,49 грн, 3% річних 95 928 грн, пені 883 723,49 грн.

При ухваленні рішення від 07.11.2019 (а.с.132-139 т. 3) у цій справі Решетилівський районний суд Полтавської області із посиланням на норми ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, прийшов до висновку про відмову за необґрунтованістю у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів за договорами поставки № 26/01-1 від 26.01.2012 та № 01/06-2 від 01.06.2012, оскільки рішенням Господарського суду Харківської області від 29.03.2017 у справі № 922/307/17 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ТОВ «ЛБЛ» про визнання договорів поставки недійсними, яке набрало законної сили та має преюдиційне значення, договори поставок № 26/01-1 від 26.01.2012 та № 01/06-2 від 01.06.2012 визнано недійсними, тобто не лише встановлено фактичні обставини щодо укладення договорів поставок, а й спростовано презумпцію правомірності цих правочинів шляхом визнання їх недійсними.

Таким чином Решетилівський районний суд Полтавської області виснував, що визнані рішенням Господарського суду Харківської області від 29.03.2017 у справі № 922/307/17 договори поставок № 26/01-1 та № 01/06-2 не створюють юридичних наслідків, а тому вимоги про стягнення коштів у зв`язку з їх невиконанням не ґрунтуються на законі.

Окремо суд зазначив, що застосування наслідків недійсності правочинів в межах підстав та предмету спору у цій справі є безпідставним, оскільки позивачем не заявлено про зміну підстав позову на застосування наслідків недійсності правочинів.

Таким чином, під час розгляду заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, судом встановлено, що предметом позовних вимог у справах № 640/13376/15-ц (а.с. 113-119 т. 3), № 922/307/17 (а.с. 126-151 т. 2, 42-55 т. 3) та № 546/262/16-ц (а.с. 2-17, 17-18, 30-31 т.1) є одні і ті ж договори поставки № 26/01-1 від 26.01.2012 та № 01/06-2 від 01.06.2012.

Також судом встановлено, що рішення Господарського суду Харківської області від 29.03.2017 у справі № 922/307/17, як на момент розгляду справи Решетилівським районним судом Полтавської області 07.11.2019, так і на момент подання та розгляду заяви про перегляд судових рішень Решетилівського районного суду Полтавської області, є чинним.

Окрім того, із рішення Київського районного суду м. Харкова від 17.05.2018 у справі № 640/13376/15-ц, яке постановою Харківського апеляційного суду від 20.12.2018 залишено без змін (а.с. 113-119 т. 3) вбачається, що Київський районний суд м. Харкова в основу прийняття цього рішення послався на наявність обставин, встановлених рішенням Господарського суду Харківської області від 29.03.2017 у справі № 922/307/17, яке набрало законної сили та яким договори поставок № 26/01-1 від 26.01.2012 та № 01/06-2 від 01.06.2012 визнано недійсними.

Під час касаційного перегляду судових рішень у справі № 640/13376/15-ц, Верховний Суд у постанові від 29.09.2021 (на яку посилається позивач в обґрунтування наявності нововиявлених обставин) дійшов переконання, що суд апеляційної інстанції встановивши, щодоговір поставки № 26/01-1 від 26 січня 2012 року укладений між ТОВ «ЛБЛ» та ФОП ОСОБА_2 та договір поставки № 01/06-2 від 01 червня 2012 року, укладений між ТОВ «ЛБЛ» та ФОП ОСОБА_2 визнано недійсними, зробив передчасний висновок про недоведеність заявлених вимог.

Суд зауважує, що Верховний Суд у своїй постанові від 29.09.2021 у справі № 640/13376/15-ц посилався на рішення Господарського суду Харківської області від 29.03.2017 у справі № 922/307/17, як на таке, що набрало законної сили та в силу норм статті 82 ЦПК України має преюдиційне значення, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, щодо дійсності договорів поставок № 26/01-1 від 26.01.2012 та № 01/06-2 від 01.06.2012, які визнані недійсними рішенням суду у справі у справі № 922/307/17, Верховний Суд у постанові від 29.09.2021 у справі № 640/13376/15-ц, взагалі не встановив будь-яких нових обставин, а із посиланням на ст. 82 ЦПК України зазначив, що ці обставини не підлягають додатковому доказуванню.

Таким чином, встановлені обставини рішенням Господарського суду Харківської області від 29.03.2017 у справі № 922/307/17, є чинними та не спростовані Верховним Судом під час перегляду справи № 640/13376/15-ц, що могло б віднести встановлені Верховним Судом обставини до нововиявлених.

Скасовуючи постанову Харківського апеляційного суду від 20.12.2018, Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій виходили з того, що між сторонами виникли договірні зобов`язання, що унеможливлює задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави відповідно до вимогстатті 1212 ЦК України. Разом з цим, Верховний Суд виснував, що суд апеляційної інстанції, встановивши, до договори поставок № 26/01-1 від 26.01.2012 та № 01/06-2 від 01.06.2012 визнано недійсними, зробив передчасний висновок про недоведеність заявлених вимог, оскільки якщо сторона, яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушала договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України (а.с. 41-47 т. 4).

Таким чином, той факт, що договори поставок № 26/01-1 від 26.01.2012 та № 01/06-2 від 01.06.2012, порушення зобов`язань за якими були предметом розгляду у цій справі № 546/262/16-ц, є недійсними не спростовано Верховним Судом при перегляді справи № 640/13376/15-ц, а скасування постанови Харківського апеляційного суду від 20.12.2018 відбулося із підстав передчасного висновку апеляційного суду про неможливість застосування норм ст. 1212 ЦК України, що фактично вказує на необхідність обрання судом певного належного способу захисту порушених прав.

Окрім того, суд зауважує, що пред`явлення вимог з підстав застосування норм ст. 1212 ЦК України, не є тотожним із підставами заявлених позовних вимог у справі № 546/262/16-ц, які були предметом розгляду в Решетилівському районному суді Полтавської області. Так само не вказувались підставами позовних вимог застосування наслідків недійсних правочинів.

Дослідження обставин і перевірка доказів наявності нововиявлених обставин у розумінні положень процесуального законодавства не може мати наслідком нову правову оцінку обставин, які вже були предметом дослідження суду при вирішенні спору по суті.

Суд звертає увагу, що в цій справі Решетилівським районним судом Полтавської області при ухваленні рішення надавалася оцінка встановленим рішенням Господарського суду Харківської області від 29.03.2017 у справі № 922/307/17 обставинам щодо визнання договорів поставок недійсними.

Таким чином, саме встановлені у справі № 922/307/17 обставини щодо недійсності договорів поставок мають значення для справи № 546/262-16-ц, оскільки предметом та підставами спору у цій справі є порушення норм зобов`язального права саме щодо неналежного виконання договорів поставок.

Вказані обставини, встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 29.03.2017 у справі № 922/307/17, по своїй суті є самостійною підставою для відмови в позові, з огляду на його предмет та підстави незалежно від обставини, на яку заявник посилається як на нововиявлену.

Підсумовуючи вищезазначене, суд прийшов до переконання, що ухвалене Верховним Судом судове рішення у справі № 640/13376/15-ц в жодному разі не вказує на те, що Верховний Суд встановив істотні обставини, які б давали підстави для скасування судових рішень у цій справи за нововиявленими обставинами, оскільки обставини щодо недійсності договорів поставок № 26/01-1 від 26.01.2012 та № 01/06-2 від 01.06.2012, порушення зобов`язань за якими були предметом розгляду у цій справі № 546/262/16-ц, не змінилися та скасування за нововиявленими обставинами судових рішень, ухвалених у даній справі 07.11.2019, не призвело б до іншого вирішення спору.

Окрім того, суд вважає за необхідне зауважити, що на стадії апеляційного перегляду судових рішень у цій справі, апеляційним судом 13.01.2020 (а.с.244-245 т. 3) було здійснено заміну позивача ОСОБА_1 на його правонаступника ОСОБА_5 відповідно до договору про відступлення права вимоги від 19.12.2019, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

З огляду на зазначене, суд приходить до переконання про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Решетилівського районного суду Полтавської області від 07.11.2019 та рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 07.11.2019 у цивільній справі №546/262/16-ц.

Разом з цим, суд зазначає, що оцінка клопотання представника відповідача ФОП ОСОБА_2 адвоката Марусенка Є.О. про закриття провадження у справі можлива у випадку, якщо суд прийшов би до висновку про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами. На стадії розгляду заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами судом надається оцінка лише щодо наявності чи відсутності підстав, які слід вважати нововиявленими. Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, то зазначене клопотання не підлягає розгляду із наданням оцінки, викладеним у ньому доводам.

Керуючисьст. ст. 260, 261, 353, 423, 429 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Решетилівського районного суду Полтавської області від 07.11.2019 у цивільній справі №546/262/16-ц відмовити.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 07.11.2019 у цивільній справі №546/262/16-ц відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на апеляційне оскарження.

Повний текст ухвали суду складено 30 травня 2023 року.

Суддя О.О. Романенко