Справа № 752/346/18
Провадження № 2-др/752/75/23
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
(ДОДАТКОВЕ)
17 квітня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лебединської Надії Сергіївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіа Юкрейн»</a>, Компанія Хіа Глобал БВ, Компанія Хіа Юроп БВ, треті особи: Первинна профспілкова організація «Працівників Хіа Юкрейн», директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіа Юкрейн»</a> ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіа Юкрейн»</a>, треті особи: Первинна профспілкова організація «Працівників Хіа Юкрейн», директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіа Юкрейн»</a> ОСОБА_2 про визнання незаконним розпорядження № 15-к від 30.11.2017 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 з посади картографа 1 категорії,-
в с т а н о в и в:
у провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа з позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіа Юкрейн»</a>, Компанія Хіа Глобал БВ, Компанія Хіа Юроп БВ, треті особи: Первинна профспілкова організація «Працівників Хіа Юкрейн», директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіа Юкрейн»</a> ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіа Юкрейн»</a>, треті особи: Первинна профспілкова організація «Працівників Хіа Юкрейн», директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіа Юкрейн»</a> ОСОБА_2 про визнання незаконним розпорядження № 15-к від 30.11.2017 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 з посади картографа 1 категорії.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03.04.2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано незаконним розпорядження № 15-К від 30.11.2017 року, підписане директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіа Юкрейн»</a> ОСОБА_2, про припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_1 , картографа 1 категорії з ТОВ «Хіа Юкрейн» на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України (відмова від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці); стягнуто з Компанії Хіа Глобал БВ, Компанії Хіа Юроп БВ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в порядку ст. 235 КЗпП України за період з 30.11.2017 року по
03.04.2023 року в розмірі 3 853 836,04 грн., допущено негайне виконання в частині стягнення суми середнього заробітку за один місяць, а саме 61 149,59 грн., в решті позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання стягнення судового збору.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лебединська Н.С. звернувся до суду із заявою про ухвалення у справі додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за актом виконаних робіт від 16.05.2018 у розмірі 15 636,60 грн. та за актом від 07.04.2023 у розмірі 201 100,00 грн., оскільки вказане питання не було вирішено судом при ухваленні судового рішення.
Вивчивши зміст поданої до суду заяви про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати;
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Як роз`яснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 270 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.
Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (ч. 5 ст. 270 ЦПК України).
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 зазначеної норми права встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
В той же час, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Аналіз змісту ст. ст. 10-13 ЦПК України в узагальненому вигляді свідчить про те, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Це підтверджується і ст. 81, і ст. 137 ЦПК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов своє втілення також у положеннях ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
Зазначене відповідає правовому висновку, наведеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Позивачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявлено.
Згідно з положенням ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі ордеру про надання правової допомоги та договору про надання правової допомоги № ДП-16/05/18 від 16.05.2018 року та Договору про надання правової допомоги № ДП 20/11/2017 від 20.11.2017 року адвокат Лебединська Н.С. надавала правову допомогу ОСОБА_1 .
Відповідно до акту виконаних робіт від 16.05.2018 в сумі 15636,6 грн. (т. 3 а.с. 4, 5) та акту від 07.04.2023 на суму 201 100,00 грн. й розрахунку вартості правової допомоги адвокатом позивачу у справі № 752/346/18 щодо визнання розпорядження про звільнення незаконним та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, підтверджено, що адвокатом надано допомогу на загальну суму 216736,60 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 138 ЦПК України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як зауважив Верховний Суд у своїй постанові від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 запровадження законодавцем граничного розміру (верхньої межі) компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані з прибуттям до суду, покликане насамперед запобігти завищенню розміру цих витрат та попередженню зловживання таким правом.
Таке правове регулювання порядку здійснення цивільного судочинства не може обмежувати та/або заперечувати право сторони, на користь якої ухвалене судове рішення та яка понесла витрати, пов`язані з прибуттям до суду, й підтвердила їх документально, на компенсацію цих витрат.
Граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», згідно з додатком до якої витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.
Про намір подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем заявлено своєчасно.
Так, при подачі позову позивачем було заявлено про орієнтовний загальний розмір витрат на правничу допомогу, до закінчення судових дебатів позивач заявляв про стягнення витрат на правову допомогу, однак, при ухваленні рішення вказане питання вирішено не було.
Тому, стороною позивача направлена заява про ухвалення додаткового рішення у справі.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатом розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Натомість положеннями п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Касаційного Цивільного Суду від 12.02.2020 року, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, у постанові Касаційного господарського суду від 20.12.2019 року у справі № 903/125/19, у постанові Касаційного Адміністративного суду від 29.10.2020 року у справі № 686/5064/20, в якій зокрема, також зазначено, що питання щодо застосування процесуальних норм права, які регулюють порядок розподілу судових витрат за надану професійну правничу допомогу на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою було предметом дослідження судами різних юрисдикцій.
А оскільки у ЦПК, ГПК і КАС України вище зазначені процесуальні норми є однаковими за змістом, вищенаведена практика тлумачення судами різних юрисдикцій вказаних норм ЦПК, ГПК і КАС України є застосовною і до обставин цієї справи.
Аналогічний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 08.09.2020 року у справі № 640/10548/19.
Тому, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, представництво інтересів останньої, суд дійшов висновку про те, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 216 736,00 грн. є реальними, підтвердженими матеріалами справи, через що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів.
Проаналізувавши зазначені обставини у справі в їх сукупності, а також те, що питання щодо розподілу витрат, понесених відповідачем на оплату професійної правничої допомоги не вирішено, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення, якою заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лебединської Н.С. про ухвалення додаткового рішення задовольнити та стягнути з відповідачів в рівних частинах на її користь 216 736,60 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 137, 141, 263, 264, 270 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в:
заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лебединської Надії Сергіївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіа Юкрейн»</a>, Компанія Хіа Глобал БВ, Компанія Хіа Юроп БВ, треті особи: Первинна профспілкова організація «Працівників Хіа Юкрейн», директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіа Юкрейн»</a> ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіа Юкрейн»</a>, треті особи: Первинна профспілкова організація «Працівників Хіа Юкрейн», директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіа Юкрейн»</a> ОСОБА_2 про визнання незаконним розпорядження № 15-к від 30.11.2017 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 з посади картографа 1 категорії -задовольнити.
Стягнути з Компанії Хіа Глобал БВ, індекс Кеннедіплейн 222, 5611 ЗТ Ейндховен, Нідерланди, ідентифікатор підприємства № NL17070436, Компанії Хіа Юроп БВ, індекс Кеннедіплейн 222, 5611 ЗТ Ейндховен, Нідерланди, ідентифікатор підприємства NL17168515, на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 216 736,60 грн. (двісті шістнадцять тисяч сімсот тридцять шість гривень 60 копійок) в рівних частинах.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хіа Юкрейн»</a>, ЄДРПОУ 36425891, юридична адреса: м. Київ, 03040, вул. Васильківська, 14, офіс 417 (ліквідовано).
Відповідач: Компанія Хіа Глобал БВ, індекс Кеннедіплейн 222, 5611 ЗТ Ейндховен, Нідерланди, ідентифікатор підприємства № NL17070436.
Відповідач: Компанія Хіа Юроп БВ, індекс Кеннедіплейн 222, 5611 ЗТ Ейндховен, Нідерланди, ідентифікатор підприємства NL17168515.
Третя особа: Первинна профспілкова організація «Працівників Хіа Юкрейн» (ЄДРПОУ 41806951), юридична адреса: 04210, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, 14, кв. 78.
Третя особа: директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіа Юкрейн»</a> ОСОБА_2, адреса: м. Київ, 03040, вул. Васильківська, 14, офіс 417.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня проголошення додаткового рішення. Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручене у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому додаткового рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко
Суд | Голосіївський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 17.04.2023 |
Оприлюднено | 02.06.2023 |
Номер документу | 111223622 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Заява про ухвалення додаткового рішення |
Цивільне
Голосіївський районний суд міста Києва
Хоменко В. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні