Ухвала

від 25.05.2023 по справі 295/5014/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/5014/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу представника захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 27.04.2023 про накладення арешту на майно,

в с т а н о в и в:

Зазначеною ухвалою задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на належне підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.2 ст. 366 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майно, а саме належні йому на праві приватної власності: 1) квартиру загальною площею 52,81 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2275011918220); 2) земельну ділянку загальною площею 0,0033 га кадастровий номер 1822055600:03:002:0077 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1746847418220)2); 3) автомобіль марки «ВАЗ 21043», 2002 р.в., білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 ; 4) автомобіль марки «Ford Tourneo Connect», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , та тимчасово позбавити власника і третіх осіб права їх відчуження.

В своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати вище зазначену ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна. При цьому, зазначає, що відповідно до посадової інструкції ОСОБА_8 , як начальник газової служби, в межах своїх повноважень відповідає за експлуатацію, обслуговування газових мереж та обладнання. Звертає увагу, що до договору виконання робіт «Капітальний ремонт приміщень першого поверху будівлі №1/5 (казарма) ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_2 , військове містечко АДРЕСА_3 між ФОП ОСОБА_9 та КЕВ м.Житомира, ОСОБА_8 не має будь-якого відношення у межах своєї посадової інструкції, цим договором не передбачається виконання будь-яких робіт, які мав перевіряти ОСОБА_8 . Крім того, ОСОБА_8 не уповноважений підписувати акти виконаних робіт та приймати будівельні роботи. Наголошує, що із матеріалів справи не вбачається в чому роль ОСОБА_8 у вчиненні злочину, як відсутні докази, які підтверджують роль Звінеревського у вчиненні злочину та які дії вчинив останній, що спричинили наслідки правового характеру. Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази заподіяння ОСОБА_8 майнової шкоди, збиток у кримінальному провадженні не встановлений, цивільний позов не пред`являвся. Звертає увагу і на те, що вартість арештованого майна перевищує розмір шкоди, а відтак залишення його в арешті, є неспіврозмірним обмеженням права власності завданням кримінального провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката та підозрюваного на підтримку поданої апеляційної скарги, заперечення прокурора проти апеляційний доводів захисника, перевіривши матеріали судового провадження відповідно до вимог ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.94, ст.132, ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Як вважає апеляційний суд, слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст.132 КПК України, надав достатні і належні докази тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст.94 КПК України, належним чином оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно із п.4 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Відповідно до ч.6 зазначеної статті, в цьому випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна і можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.

Крім того, згідно з нормами Глав 10 та 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

З матеріалів провадження убачається, що ці вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею дотримано.

Доводи апеляційної скарги щодо істотних порушень слідчим та слідчим суддею норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження, а зазначені в апеляційній скарзі обставини є необґрунтованими.

Як зазначено в клопотанні про накладення арешту на майно (а.п.1-4), в провадженні четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м.Вінниця) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, перебуває кримінальне провадження №42022060000000074 від 08.12.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366, ч.4 ст.426, ч.ч.1, 3, 4 ст.358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , відповідно до наказу начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир (по стройовій частині) №1 від 03.01.2017 переведено з посади начальника котельні № 109/107 на посаду начальника газового господарства квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир (далі - КЕВ м. Житомир).

Установлено, що начальник Квартирно - експлуатаційного відділу м. Житомир ОСОБА_10 , залучивши в якості пособників начальника служби Квартирно - експлуатаційного відділу м. Житомир ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_9 , зловживаючи своїм службовим становищем, 25.11.2022 підписав договір про виконання робіт по об`єкту будівництва «Капітальний ремонт приміщень першого поверху будівлі №1/5 (казарма), ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , військове містечко № НОМЕР_3 (шифр НОМЕР_4 ) (коригування)» з ФОП ОСОБА_9 .

Надалі, продовжуючи реалізацію свого спільного злочинного умислу, 25.11.2022, тобто в день укладання Договору № 709, підрядником ФОП ОСОБА_9 , складено Акт №1 та Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2022 року по об`єкту: «Капітальний ремонт приміщень першого поверху будівлі №1/5 (казарма), ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , військове містечко № НОМЕР_3 (шифр НОМЕР_4 ) (коригування)» в яких були внесені завідомо неправдиві відомості щодо виконання 117 пунктів робіт, які по факту виконані ФОП ОСОБА_9 не були та не могли бути виконані через короткий строк для їх виконання (1 день).

Продовжуючи реалізацію злочинного плану, розробленого ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_9 передав Акт №1 та Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2022 року від 25.11.2022 до КЕВ м. Житомир, для його затвердження та підпису посадовими особами КЕВ м.Житомир, з метою подальшого привласнення грошових коштів.

Продовжуючи реалізацію злочинного плану, розробленого ОСОБА_10 , начальник служби (газової) КЕВ м. Житомир, ОСОБА_8 за невстановлених обставин, у невстановлений досудовим розслідуванням час (але не в період з 25.11.2022 по 27.11.2022 включно, так як в цей період він перебував у відпустці та за кордоном), достеменно розуміючи, що зазначені ФОП ОСОБА_9 роботи в Акті №1 та Акті №2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2022 року від 25.11.2022 останнім не виконані, фактично не перевіряючи виконання вказаних будівельних робіт, вніс до вказаних Актів завідомо неправдиві відомості, а саме текст: «Об`єм виконаних робіт підтверджую. Вартість матеріалів не перевіряв», після чого підписав вказані Акти та передав його начальнику КЕВ м. Житомир ОСОБА_10 .

ОСОБА_10 , продовжуючи реалізацію розробленого ним злочинного плану, достеменно знаючи, що перелік робіт із 117 пунктів, зазначених в Акті №1 та Акті №2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2022 року від 25.11.2022 ФОП ОСОБА_9 не виконаний, достеменно розуміючи, що частина з вказаних робіт була виконана попереднім підрядником в 2020-2021 роках, усвідомлюючи, що перелік робіт згідно Договору №709 передбачає технологію їх виконання поетапно та неможливість виконання відповідного обсягу робіт упродовж однієї доби, перевищуючи свої службові повноваження, достеменно розуміючи, що діє в період воєнного стану, в період часу з 25.11.2022 по 28.11.2022 наклав свій підпис на вказаний офіційний документ та надав вказівку головному бухгалтеру КЕВ м. Житомир ОСОБА_11 на проведення оплати за Договором № 709.

ОСОБА_11 , не будучи обізнаною із злочинними планами ОСОБА_10 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , розглядаючи Акт №1 та Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2022 року від 25.11.2022, як законно складені документи, що відповідав даним, зазначених у них, дала відповідні вказівки бухгалтеру КЕВ м.Житомир ОСОБА_12 , після чого остання сформувала платіжні доручення та здійснила введення відповідних документів до вказаної системи, наклала електронні підписи головного бухгалтера КЕВ м. Житомир ОСОБА_11 , начальника КЕВ м. Житомира ОСОБА_10 , та відправила вказані документи до системи дистанційного обслуговування «Клієнт Казначейства - Казначейство» внаслідок чого, 29.11.2022, Державною казначейською службою України з рахунків платника - КЕВ м. Житомира на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_9 було перераховано грошові кошти в сумі 963 430 грн.

При цьому, згідно висновку експерта підтверджена сума збитків бюджету склала 922790,19 грн.

05.04.2023 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.

В даному випадку, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді, що зазначене в клопотанні майно, підпадає під ознаки майна, на яке слід накласти арешт, відповідно до повідомленої ОСОБА_8 підозри у вказаному кримінальному проваджені і ці обставини доведено слідчим доданими до клопотання доказами, а відтак існували реальні підстави для накладення арешту на це майно, з метою можливої конфіскації майна, що передбачено інкримінованою санкцією ч.5 ст.191 КК України.

За результатами апеляційного розгляду провадження, судом апеляційної інстанції встановлено, що в даному випадку ОСОБА_8 міг мати певне відношення до можливої неправомірної діяльності. Жодних переконливих доказів на спростування цього стороною захисту не надано. З урахуванням наведеного, апеляційні твердження про відсутність будь-якого відношення ОСОБА_8 до обставин, які є предметом досудового розслідування кримінального провадження №42022060000000074 від 08.12.2022, є необґрунтованими.

В свою чергу, слідчий суддя, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає вимогам ч.2 ст.170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні слідчого.

Крім того, слідчим суддею ретельно перевірено майно, на яке слідчий просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, та зроблено правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення клопотання органу досудового розслідування та накладення арешту на вказане майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати щодо наявності існування ризиків, передбачених ч.11 ст.170 КПК України.

З огляду на зазначене, як вважає апеляційний суд, висновки слідчого судді про арешт майна викладені в оскаржуваному рішенні, цілком доведені матеріалами кримінального провадження та долученими до клопотання про накладення арешту документами на підтвердження того, що обмеження прав власника співвідносяться із обставинами кримінального провадження, а тому є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для їх арешту.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав, відповідає вимогам КПК України. Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, правильності кваліфікації, дійсність спричиненої шкоди, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси, як власника майна ОСОБА_8 , так і інших осіб.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Отже, оскаржувана ухвала є обґрунтованою та законною, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 27.04.2023, якою задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на майно, яке на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_8 , без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :