Рішення

від 30.05.2023 по справі 320/1760/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2023 року м.Київ № 320/1760/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості про скасування наказу та зобов`язати вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Оболонської районної філії Київського міського центру зайнятості, у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати наказ Оболонського районного центру зайнятості Київського міського центру зайнятості №НТ220616 «Про припинення реєстрації безробітної» від 16.06.2022 у частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Оболонський районний центр зайнятості Київського міського центру зайнятості поновити реєстрацію ОСОБА_1 як безробітної з дати припинення реєстрації - 16.06.2022.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що у період з 07.08.2020 до 16.06.2022 вона була зареєстрована як безробітна в Оболонській районній філії Київського міського центру зайнятості. Позивачка має проблеми зі здоров`ям, про що постійно повідомляла відповідача. 15.02.2022 Центральна ЛКК прийняла висновок № 32, відповідно до якого позивачці рекомендовано виключити роботу, пов`язану з підняттям ваги більше ніж 7 кг, з тривалим вимушеним положенням, на протягах та з тривалим знаходженням на ногах (терміном на 6 місяців). Даний висновок Центральної ЛКК було подано позивачкою відповідачеві. Проте, 16.06.2022 відповідач надав позивачці два направлення на роботу: № 02782206130003015, запропоноване місце роботи у ТОВ «Вікторія-Фемелі» на посаду мийник посуду та № 02782206060001021, запропоноване місце роботи у ДП «Завод «Генератор» на посаду прибиральник виробничих приміщень. Від вказаних направлень позивачка відмовилася у зв`язку зі станом здоров`я, посилаючись на висновок ЦЛКК та встановлені обмеження по роботі. Однак, відповідач наказом від 16.06.2022 №НТ220616 припинив реєстрацію позивачки як безробітної. Вважаючи свої права порушеними, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 08.02.2023 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 , подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що Законом України № 2220-ІХ від 21.04.2022 «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану» внесено зміни до Закону № 5067-УІ. Так, абз. 17 п. 5-2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5067-УІ встановлено, що під час дії воєнного стану підходящою для безробітного та особи, яка шукає роботу, вважається робота, яка: 1) відповідає його (її) освіті, професії/професіям (спеціальності/ спеціальностям), кваліфікації, а також набутому особою за період своєї трудової діяльності досвіду роботи, - протягом зо календарних днів з дня надання статусу зареєстрованого безробітного; не потребує кваліфікації (спеціальності), професійної підготовки, або робота, що потребує первинної професійної підготовки, зокрема безпосередньо на робочому місці, - для осіб, які перебувають у статусі зареєстрованого безробітного понад 30 календарних днів, та для осіб, які не мають професії (спеціальності) і вперше шукають роботу. 16.06.2022 під час особистого прийому в Оболонській філії позивачці підібрано вакансії на робочі місця: «мийник посуду» у ТОВ «ВІКТОРІЯ-ФЕМЕЛІ», направлення № 02782206130003015 від 16.06.2022; «прибиральник виробничих приміщень» у ДП «ЗАВОД «ГЕНЕРАТОР» направлення № 02782206060001021 від 16.06.2022. Від запропонованої роботи позивачка відмовилась, про що міститься відповідний напис на обох направленнях. У зв`язку з відмовою від двох пропозицій підходящої роботи наказом Оболонської філії від 16.06.2022 позивачці припинено реєстрацію безробітної на підставі абз. 21 п.п. 1 п. 30 Порядку № 792. Таким чином, за твердженням відповідача, під час дії воєнного стану Законом № 5067-УІ, з урахуванням змін, внесених Законом № 2220-ІХ, не встановлено обмежень щодо стану здоров`я безробітного при підборі йому підходящої роботи. Тому, особиста відмова позивачки від працевлаштування за виданим направленням вважається відмовою від підходящої роботи та є підставою для зняття з обліку.

Не погоджуючись з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву, позивачка надала відповідь на відзив, у якій зазначила про те, що дійсно, згідно абзацу 17 пункту 5-2 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про зайнятість населення» наведене визначення підходящої роботи. В той же час, дія ст. 46 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не зупинена на період дії воєнного часу. Згідно ч. 3 ст. 46 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що підходящою роботою є в тому числі і та робота, яка підходить безробітному за станом здоров`я. Також зазначений пункт Прикінцевих та перехідних положень не зупиняє дію частини 8 ст. 46 Закону України «Про зайнятість населення», де визначено яка робота є непідходящою роботою. Тобто, на думку позивачки, навіть в умовах воєнного стану сам факт запровадження воєнного стану не може спричиняти знищення здоров`я людини шляхом виконання нею роботи, яка заборонена їй за станом здоров`я.

Також, у відповіді на відзив, позивачка заявила клопотання про здійснення розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Розглянувши клопотання позивачки, суд зазначає таке.

Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу та якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Водночас, зміст клопотання позивачки про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не дає підстав стверджувати, що повне та всебічне з`ясування усіх обставин у справі потребує проведення судового засідання чи заслуховування пояснень сторін.

Більш того, позивачка у клопотанні не зазначила, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.

Дослідивши клопотання позивачки, матеріали справи, беручи до уваги предмет та підстави позову, обставини, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги та заперечення, характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та приходить до висновку, що в задоволенні клопотання має бути відмовлено.

Також, відповідач надіслав заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначив про те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану» № 2220-ІХ від 21 квітня 2022 року внесено зміни до законодавства про зайнятість та встановлено, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України визначає особливості реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, а також особливості призначення, відкладення, скорочення, тривалості, припинення виплати допомоги по безробіттю, відмінні від встановленого Порядку. Абзацом 17 п. 5-2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5067-УІ та абзацом 8 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою КМУ від 19.09.2018 року № 792 (далі - Порядок № 792) встановлено перелік критерій для визначення підходящої роботи для безробітного та особи, яка шукає роботу під час воєнного стану. Обмежень щодо стану здоров`я безробітного при підборі йому підходящої роботи вказаний перелік не містить. Тому, на період дії воєнного стану відмова позивачки від працевлаштування за виданим направленням вважається відмовою від підходящої роботи та є підставою для зняття з обліку.

Ухвалою суду від 30.05.2023 здійснено заміну первісного неналежного відповідача на Київський міський центр зайнятості.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2 .

07.08.2020 позивачка звернулась до Оболонської філії Київського міського центру зайнятості з заявами про надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю.

Наказом Оболонської філії від 07.08.2020 позивачці надано статус безробітної та наказом від 09.03.2021 призначено виплату допомоги по безробіттю з 07.08.2020 по 03.05.2021.

Наказом Оболонської філії від 04.05.2021 позивачці припинено виплату допомоги по безробіттю на підставі п. 12, ч. 1, ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції на момент виникнення правовідносин) у зв`язку з закінченням строку виплати.

Як вбачається з персональної картки №027820080700007 від 07.08.2020 позивачка працювала «кур`єром».

Має вищу освіту, закінчила 25.06.1983 Київський технологічний інститут, за спеціальністю "Харчові технології та інженерія", бакалавр, кваліфікація 2149.2 (50) інженер-технолог.

Згідно з п.2 персональної картки позивачки, як додаткова інформація для пошуку роботи зазначено, що відповідно до ст.46 Закону України "Про зайнятість населення" підходящою для особи є робота із заробітною платою, що не менша 6500 грн. Також наявні відмітки про згоду позивачки на громадські роботи; згода на роботи тимчасового характеру.

Відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою КМУ від 19.09.2018 №792 між сторонами був складений Індивідуальний план працевлаштування безробітного №02782081100002 від 11.08.2020.

Під час перебування позивачки на обліку відповідача у якості безробітної відповідачем неодночасно запропоновувалися вакансії для її працевлаштування, що підтверджується додатком №1 до Індивідуального плану працевлаштування "Послуги, заходи та рекомендації щодо сприяння працевлаштуванню".

Позивачці видавались направлення на працевлаштування, за якими вона працювала на тимчасових роботах підсобним робітником, що підтверджується Трудовими договорами № 38 від 22,07.2021, № 45 від 30.07.2021, № 63 від 10.08.2021, № 69 від 20.08.2021.

18.01.2022 відповідач запропонував позивачці висновок про те, які види роботи протипоказані їй згідно стану здоров`я.

На звернення відповідача, позивачкою надано висновок Центральної ЛКК №32 від 15.02.2022, відповідно до якого їй рекомендовано виключити роботу, пов`язану з підняттям ваги більше ніж 7 кг, з тривалим вимушеним положенням, на протягах та з тривалим знаходженням на ногах (терміном на 6 місяців).

Даний висновок Центральної ЛКК було подано позивачкою відповідачеві, що останнім визнається.

Надалі, 16.06.2022 під час особистого прийому в Оболонській філії позивачці підібрано вакансії на робочі місця: 1)«мийник посуду» у ТОВ «ВІКТОРІЯ-ФЕМЕЛІ», направлення № 02782206130003015 від 16.06.2022; 2) «прибиральник виробничих приміщень» у ДП «ЗАВОД «ГЕНЕРАТОР» направлення № 02782206060001021 від 16.06.2022.

Від запропонованої роботи позивачка відмовилась за станом свого здоров`я, про що міститься відповідний напис на обох направленнях.

У зв`язку з відмовою від двох пропозицій підходящої роботи наказом Оболонської філії від 16.06.2022 позивачці припинено реєстрацію безробітної на підставі абз. 21 п.п. 1 п. 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою КМУ від 19.09.2018 №792.

Не погоджуючись з правомірністю наказу відповідача, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Спірним питанням у цій справі є правомірність припинення реєстрації позивачки як безробітної та винесення відповідачем відповідного наказу, у зв`язку із дворазовою відмовою позивачки від пропонування їй підходящої роботи, за умови наявності медичної довідки про рекомендацію щодо умов праці позивачки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 43 Конституції України Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначені Законом України від 5 липня 2012 року №5067-VI «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №5067-VI).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 22 Закону №5067-VI основними завданнями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів є сприяння громадянам у підборі підходящої роботи.

Згідно із частиною другою статті 43 Закону №5067-VI статус безробітного надається особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Правовідносини з питань процедури реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, регулюються, зокрема Законом України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року за № 5067-VI та Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою КМУ від 19.09.2018 року №792 (далі - Порядок № 792) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

За визначенням, наданим у пункті другому частини першої статті першої Закону України «Про зайнятість населення» безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно частини першої статті 4 наведеного Закону до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до приписів статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути: 1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; 2) особа з інвалідністю, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» та «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю»; 3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до статті 46 Закону України «Про зайнятість населення», зокрема, частиною 1 передбачено, що підходящою для безробітного вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. Заробітна плата повинна бути не нижче розміру заробітної плати такої особи за останнім місцем роботи з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітний.

Під час пропонування підходящої роботи враховується тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація, досвід, тривалість безробіття, а також потреба ринку праці.

Частиною 4 передбачено, що для громадян, які не працювали за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) понад 12 місяців, підходящою вважається робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за здобутими раніше професіями (спеціальностями) може вважатися підходящою за умови попереднього підвищення кваліфікації з урахуванням потреби ринку праці.

Відповідно до частини 5, у разі зміни безробітним професії за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, підходящою вважається робота за новою та за попередньою професією (спеціальністю).

Відповідно до частини 8, підходящою для безробітного не може вважатися робота, якщо:

- місце роботи розташовано за межами доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради;

- умови праці не відповідають правилам і нормам, встановленим законодавством про працю та охорону праці (в тому числі якщо на запропонованому місці роботи порушуються встановлені законом строки виплати заробітної плати);

- умови праці на запропонованому місці роботи не відповідають стану здоров`я громадянина, підтвердженому медичною довідкою.

Частиною 9 передбачено, що без згоди громадянина йому не може пропонуватися робота, яка потребує зміни місця проживання.

Зареєстровані безробітні зобов`язані: 1) самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; 2) відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів (крім періоду дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб); 3) дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов`язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення; 4) інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону. (Частина 2 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення»).

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11 Постанови КМУ №792 від 19.08.2018 «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу» передбачено, що за результатами первинного профілювання кар`єрний радник разом з особою, яка шукає роботу, складають індивідуальний план надання послуг.

В індивідуальному плані надання послуг зазначається комплекс заходів, які мають вжити кар`єрний радник та особа, яка шукає роботу, строки та періодичність їх надання, зобов`язання сторін щодо виконання цього плану.

Індивідуальний план надання послуг особі, яка шукає роботу, складається у двох примірниках, підписується безпосередньо такою особою та кар`єрним радником.

Один примірник підписаного обома сторонами індивідуального плану надання послуг видається особі, яка шукає роботу.

За спільною згодою кар`єрного радника та особи, яка шукає роботу, строк надання послуг згідно з індивідуальним планом надання послуг може бути змінено.

У разі зміни центру зайнятості індивідуальний план надання послуг розробляється та підписується з урахуванням раніше складеного плану за попереднім місцем обліку особи, яка шукає роботу.

Примірна форма індивідуального плану надання послуг, порядок та умови його складення, виконання затверджуються Мінекономіки.

Пунктом 12 Порядку № 792 передбачено, що у разі наявності пропозиції щодо роботи кар`єрний радник повідомляє про це особі, яка шукає роботу, та видає направлення на працевлаштування. Форма направлення на працевлаштування затверджується Мінекономіки.

Під час формування направлення на працевлаштування кар`єрний радник зобов`язаний перевірити актуальність пропозиції щодо роботи та попередньо узгодити з роботодавцем умови проведення співбесіди з особою, яка шукає роботу.

У відповідності до пункту 14 Порядку № 792 статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України «Про зайнятість населення».

Згідно вимог пункту 17 Порядку № 792 для надання статусу безробітного особа, яка шукає роботу, подає заяву про надання статусу безробітного, пред`являє документи, зазначені в підпункті 1 пункту 4 цього Порядку, а також: трудову книжку (цивільно-правовий договір чи документ, який підтверджує припинення останнього виду зайнятості). Особа, яка втратила трудову книжку, пред`являє дублікат трудової книжки чи довідку архівної установи про прийняття та звільнення з роботи; документ про освіту; військово-обліковий документ для осіб, які звільнилися із строкової військової служби.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 792 особа, яка шукає роботу і подала заяву про надання статусу безробітного, зобов`язана подати кар`єрному раднику не пізніше сьомого календарного дня з дня отримання направлення на працевлаштування письмову відповідь роботодавця про працевлаштування або відмову у працевлаштуванні. Під час формування направлення на працевлаштування кар`єрний радник зобов`язаний перевірити актуальність пропозиції підходящої роботи та попередньо узгодити з роботодавцем умови проведення співбесіди з особою, яка шукає роботу і подала заяву про надання статусу безробітного. Якщо в зазначений строк така особа подає кар`єрному раднику письмову відповідь роботодавця про відмову у працевлаштуванні або відстрочення вирішення питання щодо працевлаштування у зв`язку з необхідністю проходження медичного та наркологічного огляду, призначення дати конкурсного відбору, такій особі надається статус безробітного з дня подання відповідної заяви. У разі відсутності підходящої роботи особі, яка шукає роботу, може бути надано статус безробітного з першого дня взяття на облік у центрі зайнятості. Підбір підходящої роботи для зареєстрованого безробітного здійснюється відповідно до статті 46 Закону України «Про зайнятість населення».

З аналізу вищенаведеного слідує, що функції уповноважених органів (центрів зайнятості) полягають саме у сприянні безробітним в пошуку роботи, а не у перебиранні обов`язків з професійного самовизначення, професійної орієнтації з безробітного на державний орган. При цьому обов`язку центру зайнятості у сприянні особі у пошуку підходящої особи кореспондує і обов`язок безробітного у відповідності статті 44 Закону №5067-VI самостійно здійснювати пошук підходящої для себе роботи, а також бути готовим приступити до роботи за професією або підходящої роботи.

Слід зауважити, що законом передбачено, що у випадку неможливості надання безробітному роботи за професією, йому пропонується підходяща робота з урахуванням його здібностей, стану здоров`я і професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці. Таким чином, обов`язок органу зайнятості населення щодо пропозиції безробітному як роботи за професією, так і підходящої роботи залежить від наявності відповідних вакансій.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Додатку №1 до Індивідуального плану працевлаштування позивачки, вбачається про проведену роботу спеціалістів Київського міського центру зайнятості щодо працевлаштування позивачки.

Усі записи, які були занесені до вищезазначеного Додатку №1 до Індивідуального плану працевлаштування були занесені працівником Київського міського центру зайнятості про що свідчить підпис зазначеної особи, окрім цього під час ознайомлення з вищезазначеними записами позивачкою був проставлений особистий підпис.

Суд звертає увагу на те, що висновком Центральної ЛКК №32 від 15.02.2022 рекомендовано виключити роботу, пов`язану з підняттям ваги більше ніж 7 кг, з тривалим вимушеним положенням, на протягах та з тривалим знаходженням на ногах (термітом на 6 місяців), тобто до 15.08.2022.

Відповідач як на підставу припинення реєстрації позивачки як безробітної посилається повторну на відмову позивачки від підходящої роботи та на дію Закону України від 21 квітня 2022 року № 2220-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану".

Суд зазначає, що Законом України від 21 квітня 2022 року № 2220-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану" внесено зміни до розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про зайнятість населення" та доповнено його пунктом 5-2 наступного змісту.

Кабінет Міністрів України визначає перелік видів забезпечення, соціальних послуг, компенсацій та допомоги у сферах зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, а також особливості їх надання.

Кабінет Міністрів України визначає особливості реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, а також особливості призначення, відкладення, скорочення, тривалості, припинення виплати допомоги по безробіттю, відмінні від встановленого порядку.

Кабінет Міністрів України затверджує бюджет Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та приймає інші рішення, передбачені цим Законом та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", без погодження (схвалення) правлінням Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття:

видача та продовження дії дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства здійснюються за рішенням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за заявою роботодавця, поданою будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними, разом з документами, визначеними цим Законом;

видача та продовження дії дозволу на застосування праці громадян Російської Федерації, Республіки Білорусь (за необхідності - громадян інших держав) здійснюються за погодженням із регіональними органами Служби безпеки України; строки, визначені частиною першою статті 42-6 цього Закону, продовжуються до отримання погодження або відмови у такому погодженні; територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, відмовляє у видачі або продовженні дозволу на застосування праці громадян Російської Федерації, Республіки Білорусь (за необхідності - громадян інших держав) у разі відмови регіональних органів Служби безпеки України у погодженні видачі або продовження такого дозволу;

статус безробітного надається особі з першого дня її реєстрації у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за особистою заявою без вимоги щодо наявності підходящої роботи;

особа, яка перебуває на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії, може звернутися до будь-якого територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, будь-якими доступними їй засобами комунікації, у тому числі електронними, із заявою про надання статусу безробітного;

надання статусу безробітного внутрішньо переміщеним особам, а також особам, які перебувають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії, які не мають документів, необхідних для реєстрації їх як безробітних, та/або про періоди страхового стажу, трудової діяльності, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), здійснюється на підставі відомостей, наявних у:

Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

Єдиній державній електронній базі з питань освіти;

Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування;

інформаційній системі Державної міграційної служби України та Міністерства внутрішніх справ України;

Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб;

податковій звітності за останній звітний період чи за IV квартал 2021 року або річній звітності за 2021 рік;

для отримання статусу безробітного внутрішньо переміщені особи, а також особи, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії, у яких не розірвані трудові договори з роботодавцем, подають до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, заяву на ім`я роботодавця про припинення трудового договору за формою, визначеною центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про що повідомляються роботодавець (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними), територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та територіальний орган Пенсійного фонду України;

підходящою для безробітного та особи, яка шукає роботу, вважається робота, яка:

1) відповідає його (її) освіті, професії/професіям (спеціальності/спеціальностям), кваліфікації, а також набутому особою за період своєї трудової діяльності досвіду роботи, - протягом 30 календарних днів з дня надання статусу зареєстрованого безробітного;

не потребує кваліфікації (спеціальності), професійної підготовки, або робота, що потребує первинної професійної підготовки, зокрема безпосередньо на робочому місці, - для осіб, які перебувають у статусі зареєстрованого безробітного понад 30 календарних днів, та для осіб, які не мають професії (спеціальності) і вперше шукають роботу;

2) відповідає рівню заробітної плати залежно від тривалості безробіття. При підборі підходящої роботи враховується заробітна плата у розмірі:

не нижче розміру заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) за останнім місцем роботи (служби) - для осіб, які перебувають у статусі зареєстрованого безробітного протягом 30 календарних днів з дня надання такого статусу;

не нижче розміру мінімальної заробітної плати для роботи на умовах повного робочого часу (дня) для осіб, які:

перебувають у статусі зареєстрованого безробітного понад 30 календарних днів;

здійснюють пошук роботи вперше;

підбір підходящої роботи здійснюється за місцем звернення особи до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та не обмежується межами адміністративно-територіальної одиниці, в якій особа зареєстрована як безробітний чи звернулася для пошуку роботи; без згоди особи їй не може пропонуватися робота, яка потребує зміни місця проживання або місця перебування;

дія пунктів 7 і 7-1 частини першої статті 45 цього Закону не поширюється на осіб, які зареєстровані у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на тимчасово окупованих територіях або на територіях, на яких ведуться бойові дії, за умови відвідування ними такого територіального органу (підтвердження наміру перебування у статусі безробітного будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними) протягом 30 календарних днів після припинення або скасування воєнного стану;

реєстрація безробітного у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється з підстав, визначених частиною першою статті 45 цього Закону, а також у разі перебування безробітного за кордоном понад 30 календарних днів;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, надає роботодавцю, який працевлаштовує безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб, компенсацію витрат на оплату праці таким працівникам у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Однак, суд звертає увагу на те, що Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо деяких питань функціонування сфер зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в період воєнного стану розроблено з метою врегулювання особливостей надання статусу безробітного, виплати допомоги по безробіттю, сприяння організації підприємницької діяльності та створення нових робочих місць на час дії воєнного стану.

У пояснювальній записці до вказаного закону зазначено, що його проект розроблено на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні.

У зв`язку з проведенням активних бойових дій, руйнуванням будівель (у тому числі житлових) в окремих містах і районах громадяни України були змушені виїжджати в більш безпечні регіони.

За даними Пенсійного фонду, близько 6,5 млн. осіб втратили робочі місця. 30 відсотків економіки не працює. Тому очікується значне зростання кількості безробітних осіб.

Крім того, в умовах воєнного часу характерною є втрата документів, неможливість підтвердження відомостей, необхідних для отримання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю.

З метою забезпечення соціального захисту безробітних осіб, які не мають документів та щодо яких відсутні відомості про періоди страхового стажу, трудової діяльності (у тому числі щодо розірвання трудових відносин), заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) необхідно визначити особливості надання статусу безробітного та призначення їм допомоги по безробіттю. Разом з тим потрібні додаткові економічні механізми стимулювання підприємств щодо збереження робочих місць, працевлаштування безробітних, внутрішньо переміщених осіб та активізації зайнятості.

Пропонується на час дії воєнного стану та протягом 180 календарних днів після його припинення або скасування: надавати статус зареєстрованого безробітного без вимог, що застосовуються за звичайної процедури, внутрішньо переміщеній особі у якої відсутні документи;

врегулювати питання надання статусу безробітного внутрішньо переміщеним особам, у яких не розірвані трудові відносини з роботодавцем; встановити максимальний розмір допомоги по безробіттю не більше 1,5 мінімальної заробітної плати; виплачувати допомогу по безробіттю без особистого відвідування безробітними центрів зайнятості (за умови підтвердження наміру перебування у статусі безробітного будь-якими засобами комунікації); визначати розмір допомоги по безробіттю для внутрішньо переміщених осіб, які не мають необхідних документів, відповідно до наявної інформації в реєстрах та базах даних органів виконавчої влади; не позбавляти статусу безробітного та здійснювати виплату допомоги по безробіттю особам, які перебувають на тимчасово окупованих територіях або на яких проводяться бойові дії, та які не мають можливості відвідувати центри зайнятості або спілкуватися з працівниками таких центрів; упорядкувати механізм видачі та продовження дії дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в умовах воєнного часу; розширити можливості програми надання центрами зайнятості застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю у разі втрати ними частини заробітної плати (доходу) у зв`язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції (робіт, послуг); дозволити Уряду запроваджувати додаткові види державної підтримки внутрішньо переміщених осіб, безробітних та роботодавців, зокрема: надавати роботодавцю, який працевлаштовує безробітних внутрішньо переміщених осіб, компенсацію витрат на оплату праці таким працівникам; надавати фінансову допомогу для організації підприємницької діяльності безробітним особам, які виявили таке бажання.

Зокрема, для осіб, які шукають роботу, або зареєстровані як безробітні запропоновано спрощення порядку отримання статусу безробітного та виплати допомоги по безробіттю (з першого дня, без вимог до наявності підходящої роботи, без відвідування центрів зайнятості).

Надання статусу безробітного внутрішньо переміщеним особам, які втратили документи, або у яких не розірвано трудові відносини з підприємством, яке знаходиться на території, де ведуться активні бойові дії. Надання фінансової допомоги для започаткування підприємницької діяльності сприятиме підприємницьким ініціативам зареєстрованих безробітних.

Між тим, Законом №2220-IX не припинено дію Закону України "Про зайнятість населення", а лише відкориговано формулювання поняття "підходящої роботи" задля працевлаштування більшого числа безробітних.

Водночас, Законом №2220-IX не скасовано вимоги та не визначено нового значення поняття щодо того, яка робота не може бути підходящою, зокрема, у частині невідповідності умов праці на запропонованому місці роботи стану здоров`я громадянина, підтвердженому медичною довідкою.

Крім того, суд наголошує, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Наголошено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти як таку, що починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи Факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб`єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп).

Поряд з цим, у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультрактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). Варто зауважити, що визначення процедури такого переходу повинно бути безпосередньо застережене у тому нормативно-правовому акті, який запроваджує нову форму регулювання суспільних відносин. У разі ж відсутності прямої вказівки у нормативно-правовому акті про надання його нормам зворотної дії в часі, презюмується, що останні мають загальний порядок, тобто пряму дію норм в часі, які повинні застосовуватись виключно до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Однак, у цій справі спірні правовідносини розпочалися із поданням позивачкою на вимогу відповідача висновку Центральної ЛКК від 15.02.2022 №32 щодо рекомендації по умовам праці позивачки строком на шість місяців (до 15.08.2022).

За таких обставин, враховуючи положення чинного законодавства, зокрема Конституції України, рішення Конституційного Суду України, відповідач мав врахувати вимоги ч. 8 ст. 46 Закону про зайнятість населення, а саме, відповідність умов праці на запропонованому місці роботи стану здоров`я позивачки, підтвердженому медичною довідкою.

Також, суд звертає увагу на те, що згідно Національного класифікатору України «Класифікатор професій ДК 003:2010», затвердженого Наказом Держспоживстандарту України 28.07.2010 № 327, у підкласі КП 9132 «Підсобні робітники та прибиральники в конторах, готелях та інших установах» також вміщені базові професійні назви робіт з кодом 9132: кухонний робітник, мийник посуду.

Завдання кухонного робітника та мийника посуду визначені Випуском 65 «Торгівля та громадське харчування» ДКХП. До них відносяться: миття столового та кухонного посуду; приготування мийних розчинів; доставка чистого посуду, приборів до столів; прибирання приміщення мийки та утримання його у належному санітарному стані; очищення посуду від залишків їжі.

Щодо прибиральника виробничих приміщень, то Національним класифікатором передбачено професійну назву роботи Прибиральник службових приміщень (код за КП 9132). До посадових обов`язків прибиральника приміщень відносяться: доставка засобів прибирання та пристосувань до місця роботи на початку зміни і в установлене для їх зберігання місце в кінці зміни; підмітання або миття підлоги; зволоження підлоги при необхідності перед підмітанням; зміна миючого розчину або води при необхідності при митті підлоги або вологому підмітанні; доставка сміття в установлене місце; протирання підвіконня, труб опалення, дошок для об`яв, плакатів і т.п., чистка кранів і раковин, що є у виробничих приміщеннях; прийняття і здача зміни.

Таким чином, робота мийником посуду, прибиральником виробничих приміщень передбачає постійне перебування на ногах у вимушеному положенні, що не підходить позивачці за станом здоров`я.

Відтак, відповідач дійшов хибного висновку про те, що позивачка відмовилась від двох пропозицій підходящої роботи, в тому числі за набутою професією за направленням центру зайнятості, оскільки згідно з висновком ЦЛКК наявні рекомендації щодо виключення роботи, пов`язану з підняттям ваги більше 7 кг, з тривалим вимушеним положенням, на протягах та з тривалим знаходженням на ногах (терміном на 6 місяців), тобто у строк до 15.08.2022.

Решта доводів сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

З урахуванням наведеного, судом зазначає, що спірний наказ слід визнати протиправним та скасувати.

При цьому, належним способом захисту прав позивачки є зобов`язання відповідача поновити реєстрацію ОСОБА_1 як безробітної з дати припинення реєстрації - 16.06.2022.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору, судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати наказ Оболонської районної філії Київського міського центру зайнятості №НТ220616 «Про припинення реєстрації безробітної» від 16.06.2022 у частині, що стосується ОСОБА_1 .

Зобов`язати Київським міський центр зайнятості (код ЄДРПОУ - 03491091, вул.Жилянська, 47-Б, м.Київ) поновити реєстрацію ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) як безробітної з дати припинення реєстрації - 16.06.2022.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.