Постанова

від 31.05.2023 по справі 953/15538/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 р.Справа № 953/15538/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Токар А.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Віницького В.О.,

представника відповідача - Тупікової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 13.10.2022, головуючий суддя І інстанції: Губська Я.В., вул. Блюхера, 7б, м. Харків, Харківська, 61168, по справі № 953/15538/21

за позовом ОСОБА_1

до Харківської митниці Державної митної служби України

про скасування постанови про порушення митних правил та закриття провадження у справі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суд м. Харкова з позовом до Харківської митниці Держмитслужби України, в якому просив скасувати постанову про порушення митних правил №0372/80700/21 від 05.08.2021, якою його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, зобов`язати повернути транспортний засіб на митний термінал, а також стягнути судові витрати.

Рішенням Київського районного суд м. Харкова від 13.10.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позивач та його представник в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач ОСОБА_1 є керівником ТОВ «Меркурій Девелопмент» код ЄДРПОУ 41596484.

05.07.2021 року до митного поста «Харків-Товарний» Слобожанської митниці Держмитслужби керівником ТОВ «Меркурій Девелопмент» ОСОБА_2 для митного контролю та митного оформлення була проведена електронна митна декларація в режимі «ІМ40АА» №UA807170/2021/042755 на товар: «Легковий автомобіль Toyota модель Camry 2.2 GL, що використовувався, модельний рік випуску 1998, календарний рік випуску 1997, дата першої реєстрації 09.11.2005, призначений для перевезення пасажирів, колісна формула -4Х2, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна-тільки поршневий двигун внутрішнього згорання з іскровим запалюванням та зворотно поступальним рухом поршню (бензин), номер двигуна немає даних, потужність 96 кВТ, та частоти обертання 5600 хв кВт, робочий об`єм циліндрів двигуна -2164 см3, тип кузова седан, колір зелений, кількість місць включаючи водія -5, країна виробник-США», що надійшов на адресу гр. Грузії ОСОБА_3 та був заявлений у пільговий режим митного оформлення.

За даними бази обліку транспортних засобів системи ЄАІС Державної митної служби України, автомобіль Toyota Camry, VIN -4 НОМЕР_2 реєстраційний знак IQI НОМЕР_3 (країна реєстрації Грузія) було ввезено на митну територію України 07.05.2021 року ОСОБА_3 в зоні діяльності Харківської митниці, суміжна сторона Російська Федерація.

Відповідно до квитанції ПН №136 від 05.07.2021 року ОСОБА_4 було сплачено на користь Харківської митниці Держмитслужби 31 167,00 грн. в якості передплати за митне оформлення.

З метою перевірки законності застосування пільгового режиму митним постом «Харків Товарний» 05.07.2021 року було направлено запит до відділу митно-тарифного регулювання Харківської митниці. Зазначеним підрозділом митниці використання пільгового режиму не підтверджено у зв`язку з порушенням вимог ЗУ від 15.04.2021 року №1402-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо справляння податків і зборів, інших обов`язкових платежів, об`єктом оподаткування яких є транспортні засоби», зокрема в частині не поширення пільгового режиму на транспортні засоби, що ввозяться з території держави-окупанта.

05.07.2021 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил №0372/80700/21.

Постановою в.о. начальника Харківської митниці Мороз Р.С. №0372/80700/21 від 05.08.2021 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, що передбачено ст. 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 % несплаченої суми митних платежів на суму 123871 грн. 83 коп.

Не погодившись із винесеною постановою, позивач звернувся до суду із позовом про скасуванням постанови.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст. 266 МК України ОСОБА_1 , як особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів від імені декларанта, несе таку саму відповідальність, що й декларант, оскаржувана постанова у справі про порушення митних правил №0372/80700/21 від 05.08.2021 винесена відповідачем обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, які мали значення для її прийняття, на підставі та у спосіб, що передбачені МК України, а тому відповідачем дотримано процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 4 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі -МК) декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.

Стаття 71 МК України передбачає, що декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом. Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.

Відповідно до частини восьмої статті 264 МК з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Згідно з частиною четвертою статті 266 МК у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

Пунктом 4 частини 1 статті 266 МК визначено, що декларант зобов`язаний, зокрема, у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 458 МК порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Частиною першою статті 466 МК встановлено, що адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України.

За змістом статті 10 Кодексу про адміністративне правопорушення України адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до статті 485 МК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Отже, диспозиція наведеної норми встановлює склад порушення митних правил, об`єктивна сторона якого полягає, в тому числі, у використанні товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

При цьому аналіз цієї статті свідчить, що наведені варіанти дій, які являють собою об`єктивну сторону даного правопорушення, можуть бути вчинені як умисно (в тому числі з непрямим умислом), так і у зв`язку з необережністю (недбалістю).

Особа, відповідальна за передбачені цією статтею дії, може прямо і не бажати настання відповідної мети, однак повинна усвідомлювати можливість настання наслідків своїх дій у вигляді неналежної сплати митних платежів.

Такий висновок суду апеляційної інстанції в частині аналізу диспозиції ст.485 МК України узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.10.2018 по справі № 760/20661/15-а.

Верховний Суд у постанові від 13.12.2018 (справа № 759/360/17) виклав висновок проте, що склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено ст. 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05.07.2021 року до митного поста «Харків-Товарний» Слобожанської митниці Держмитслужби для митного контролю та митного оформлення була проведена електронна митна декларація в режимі «ІМ40АА» №UA807170/2021/042755, вбачається, що особою, яка безпосередньо здійснювала декларування товару є керівник ТОВ «Меркурій Девелопмент» ОСОБА_2 .

За даними бази обліку транспортних засобів системи ЄАІС Державної митної служби України, автомобіль Toyota Camry, VIN -4 НОМЕР_2 реєстраційний знак IQI НОМЕР_3 (країна реєстрації Грузія) було ввезено на митну територію України 07.05.2021 року Размадзе Теа в зоні діяльності Харківської митниці, суміжна сторона Російська Федерація.

Колегія суддів відмічає, що в ході апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, сторонами по справі було звернуто увагу колегії суддів та встановлено, що ввезення на митну територію України автомобіль Toyota Camry, VIN -4 НОМЕР_2 реєстраційний знак IQI НОМЕР_3 (країна реєстрації Грузія) було здійснено - 07.05.2011, а не як зазначено - 07.05.2021 судом першої інстанції в рішенні.

Отже, судовою колегією встановлено, з урахуванням доказів наданих відповідачем з даних бази обліку транспортних засобів системи ЄАІС Державної митної служби України, автомобіль Toyota Camry, VIN -4 НОМЕР_2 реєстраційний знак IQI НОМЕР_3 (країна реєстрації Грузія) було ввезено на митну територію України 07.05.2011 року ОСОБА_3 в зоні діяльності Харківської митниці, суміжна сторона Російська Федерація.

Відповідно до квитанції ПН №136 від 05.07.2021 року ОСОБА_4 було сплачено на користь Харківської митниці Держмитслужби 31 167,00 грн. в якості передплати за митне оформлення.

З метою перевірки законності застосування пільгового режиму митним постом «Харків Товарний» 05.07.2021 було направлено запит до відділу митно-тарифного регулювання Харківської митниці. Зазначеним підрозділом митниці використання пільгового режиму не підтверджено у зв`язку з порушенням вимог ЗУ від 15.04.2021 року №1402-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо справляння податків і зборів, інших обов`язкових платежів, об`єктом оподаткування яких є транспортні засоби», зокрема в частині не поширення пільгового режиму на транспортні засоби, що ввозяться з території держави-окупанта.

05.07.2021 відносно ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил №0372/80700/21 за ознаками порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, котрий отримано позивачем під підпис 05.07.2021.

Згідно ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Статтею 491 МК України передбачено, що підставою для порушення справи про порушення митних правил є, серед іншого, офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що проводять заходи офіційного контролю.

Відповідач, отримавши зазначену вище інформацію та склавши 05.07.2021 протокол №0372/80700/21 про порушення митних правил, відповідно до якого відповідачем встановлено наявність у діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, діяв відповідно до ст. 491 МК України.

Головним державним інспектором ОВ УБК та ПМП Валерієм Кариповим 06.07.2021 на ім`я Начальника УБК та ПМП Харківської митниці складена доповідна записка, з якої вбачається встановлення факту заниження податкового зобов`язання на загальну суму 41290,61 грн.

Згідно ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Як вбачається з копії матеріалів адміністративної справи №0372/80700/21, долученої відповідачем, зафіксовані у постанові №0372/80700/21 від 05.08.2021 обставини позивач не спростовує, пояснення останнім не надавались, лише вказав, що з постановою не згоден.

Згідно ст. 530 МК України законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а постанови центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - судом у зв`язку з поданням адміністративного позову, внесенням подання прокурора або в порядку контролю. Перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил встановлені ст.531 МК України є: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

Відповідно до ч. ч. 4,5 ст. 266 МК України, у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант, а особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Згідно із ч. 8 ст. 264 МК України, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Так, у відповідності до Закону України № 1403-ІХ розділ XXI Митного кодексу України доповнений п. 97 наступного змісту: установити, що тимчасово, протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України", митне оформлення транспортних засобів особистого користування, що були у використанні та з року випуску яких минуло більше п`яти років, які класифікуються за товарними позиціями 8703 (крім транспортних засобів, що класифікуються за товарними підпозиціями 8703 10, 8703 40), 8704 (загальною масою до 3,5 тонни) згідно з УКТ ЗЕД та станом на 31 грудня 2020 року перебували у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію, за умови сплати належних митних платежів з дотриманням особливостей, встановлених пунктом 77 підрозділу 2 та пунктом 36 підрозділу 5 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Відповідно до Закону України № 1402-ІХ розділ XX «Перехідні положення» Податкового кодексу підрозділ 5 доповнено пунктом 36 Тимчасово, в якому зазначено, що протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо справляння податків і зборів, інших обов`язкових платежів, об`єктом оподаткування якими є транспортні засоби", сума акцизного податку визначається платником податку, на якого поширюється дія цього пункту, за ставкою, що розраховується за такою формулою: Ставка = Ставка базова + Ve + Fe.

Законом № 1402-ІХ визначено, що дія даного Закону не поширюється на транспортні засоби, якщо вони не відповідають екологічним нормам «Євро-2» і вище та/або мають походження з країни, визнаної державою-окупантом згідно із законом України або визнаної державою-агресором по відношенню до України згідно із законодавством, та/або ввозяться з території такої держави-окупанта (агресорі) та/або з тимчасово окупованої території України, визначеної такою згідно із законом України.

Постановою Верховної Ради України 27.01.2015 № 129-УШ «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї ОБСЄ. Парламентської Асамблеї ГУДУЇ національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою - агресором» Російську Федерацію визнано державою - агресором.

З матеріалів справи вбачається, що за даними бази обліку транспортних засобів системи ЄАІС Державної митної служби України, автомобіль Toyota Camry, VIN -4 НОМЕР_2 реєстраційний знак IQI НОМЕР_3 (країна реєстрації Грузія) було ввезено на митну територію України 07.05.2021 (з урахуванням встановленої в ході апеляційного перегляду вірної дати, а саме 07.05.2011) року ОСОБА_3 в зоні діяльності Харківської митниці, суміжна сторона Російська Федерація.

Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 є особою, уповноваженою на роботу з митницею, що покладає на нього обов`язок знати вимоги законодавства та митної справи.

Відповідно до п. 39 ч. 1 ст. 4 МК України, платник податків - особа, на яку відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладено обов`язок зі сплати митних платежів.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції) , що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (п.15.1. ст. 15 ПК України).

Згідно п/п "в" п.185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Відповідно до п. 8 ч. 1ст. 4 МК України, декларантом є особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.

З урахуванням зазначеного вище, саме на декларанта покладено обов`язок зі сплати митних платежів у випадку ввезення товарів на митну територію України. Аналогічне правило закріплено у п. 4 ч. 1 ст. 266 МК України.

Суд першої інстанції надав належну оцінку доказам по справі та встановив, що транспортний засіб Toyota модель Camry 2.2 GL, модельний рік випуску 1998, номер кузова НОМЕР_1 , було ввезено на митну територію України 07.05.2011 року гр. Грузії ОСОБА_3 в зоні діяльності Харківської митниці, суміжна сторона Російська Федерація, у пільговому режимі, без сплати всіх митних платежів.

Верховний Суд в складі колегії суддів касаційного адміністративного суду в своїй постанові від 10.12.2020 справа № 569/16120/15-а зазначив: «Аналізуючи зміст наведених вище норм права є підстави погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про те, що склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.

Враховуючи, що керівником ТОВ «Меркурій Девелопмент» ОСОБА_2 05.07.2021 року до митного поста «Харків-Товарний» Слобожанської митниці Держмитслужби для митного контролю та митного оформлення була проведена електронна митна декларація в режимі «ІМ40АА» №UA807170/2021/042755, транспортний засіб Toyota модель Camry 2.2 GL, модельний рік випуску 1998, номер кузова НОМЕР_1 , було ввезено на митну територію України 07.05.2011 року гр. Грузії ОСОБА_3 в зоні діяльності Харківської митниці, суміжна сторона Російська Федерація, у пільговому режимі, без сплати всіх митних платежів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач умисно вчинив всі дії які призвели до ухилення ним сплати до держбюджету платежів на суму на суму 41 290,61 грн., у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування постанови в.о. начальника Харківської митниці Мороз Р.С. від 05.08.2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, що передбачено ст. 485 МК України.

Твердження апелянта стосовно того, що Toyota Camry, VIN НОМЕР_1 реєстраційний знак IQI -023 був ввезений у 2006 році та після 2011 року не вивозився за межі кордону України з посиланням на відповідь на запит від 12.08.2021 № 03/006 щодо не реєстрування його переміщення в зоні діяльності Бєлгородської митниці, судова колегія відхиляє, оскільки не спростовує доказів наданих відповідачем за даними бази обліку транспортних засобів системи ЄАІС Державної митної служби України, автомобіль Toyota Camry, VIN -4 НОМЕР_2 реєстраційний знак IQI НОМЕР_3 (країна реєстрації Грузія) було ввезено на митну територію України 07.05.2011 року Размадзе Теа в зоні діяльності Харківської митниці, суміжна сторона Російська Федерація.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Постановою Верховної Ради України 27.01.2015 №129-УШ «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї ОБСЄ. Парламентської Асамблеї ГУДУЇ національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою - агресором» Російську Федерацію визнано державою агресором, зазначена постанова на час виникнення спірних відносин чинності не втрачала та не скасована, а отже посилання позивача в апеляційній скарзі на незаконне її застосування судом першої інстанції є помилковим.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те що оскаржувана постанова у справі про порушення митних правил №0372/80700/21 від 05.08.2021 винесена відповідачем обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, які мали значення для її прийняття, на підставі та у спосіб, що передбачені МК України.

Щодо інших доводів апелянта, то вони спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 270, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 13.10.2022 по справі № 953/15538/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді Я.В. П`янова Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 31.05.2023 року