Постанова

від 17.05.2023 по справі 759/18044/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2023 року місто Київ

справа № 759/18044/21

провадження№22-ц/824/4791/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Державне підприємство «Антонов»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державного підприємства «Антонов»

на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 27 червня 2022 року, ухвалене у складі судді Миколаєць І.Ю.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Антонов», третя особа: Незалежна профспілка авіапрацівників Державного підприємства «Антонов» про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив визнати неправомірним та скасувати наказ директора з управління персоналом ДП «Антонов» від 19 липня 2021 року № 4364/ку «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити позивача на посаді начальника відділу планування та керування польотами ДП «Антонов»; стягнути з ДП «Антонов» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 липня 2021 року і до ухвалення рішення по даній справі; стягнути з ДП «Антонов» на користь позивача моральну шкоду завдану незаконним звільненням у сумі 100000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивач з 22 березня 2004 року працював у ДП «Антонов».

1 листопада 2019 року позивача переведено на посаду начальника відділу планування та керування польотами ДП «Антонов».

24 червня 2021 року на розгляд незалежної профспілки авіапрацівників ДП «Антонов» надійшло подання директора з управління персоналом, начальника відділу кадрів, директора з правових питань щодо звільнення згідно з п.1 ст.40 КЗпП України (скорочення чисельності та штату працівників) начальника відділу планування та керування польотами ОСОБА_1 , який є членом НПА ДП «Антонов».

7 липня 2021 року Рада НПА ДП «Антонов» розглянула зазначене подання та зважаючи на те, що з боку уповноваженого органу роботодавця ДП «Антонов» мало місце порушення вимог п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 42, ст. 49-2, ч. 2 ст.49-4 КЗпП України, ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», відповідно до ст. 43 Конституції України, керуючись повноваженнями передбаченими п. 10 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про профспілки та гарантії їх діяльності», Рада НПА ДП «Антонов» прийняла рішення відмовити в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України з ОСОБА_1

19 липня 2021 року директором управління персоналом ДП «Антонов» видано наказ № 4364ку про звільнення ОСОБА_1 за скороченням чисельності та штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України.

З оригіналом наказу про звільнення позивач ознайомився 2 серпня 2021 року.

Наказ від 19 липня 2021 року позивач вважає незаконним, оскільки відповідач не провів консультацій з профспілками перед прийняттям рішень, які стали передумовою скорочення посади, на який позивач працював, відповідач мав можливість, але не здійснив переведення позивача на іншу роботу на тому ж підприємстві, та не врахував наявність у нього переважного права залишення на роботі, здійснив звільнення без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації. Підписання наказу про звільнення позивача директором з управління персоналом не відповідає п. 11 Посадової інструкції начальника відділу планування та керування польотами, відповідно до якого призначення на посаду і звільнення з посади здійснюється наказом президента ДП «Антонов».

Крім цього, позивач вважає, що його звільнення носило штучний характер, адже підстав для скорочення його посади не було. Ніякої реальної реорганізації в відділі планування та керування польотами не відбувалося, мало місце лише приєднання до нього відділу наземного забезпечення, обсяг та завдання відділу залишилися без змін.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 червня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Визнано неправомірним та скасовано наказ Директора з управління персоналом ДП «Антонов» від 19 липня 2021 року № 4364/ку «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу планування та керування польотами ДП «Антонов». Стягнуто з ДП «Антонов» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 223606,01 грн. Стягнуто з ДП «Антонов» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25000 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в який просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 815661,59 грн. Вказує, що в оскаржуваній частині рішення суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права до обставин справи та помилково дійшов висновку, що середньоденна заробітна плата позивача складає 935,59 грн., взявши до уваги довідку від 22 жовтня 2021 року за № 2523, яка складена з порушенням постанови Кабінету Міністрів України № 100.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ДП «Антонов» подало апеляційну скаргу, в який просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити. В апеляційній скарзі посилається на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права.

Вказує, що ДП «Антонов» не було досягнуто граничних показників масовості вивільнення працівників, а відтак у ДП «Антонов» відсутній обов`язок щодо повідомлення профспілкового органу та проведення із ним будь-яких консультацій щодо заходів із запобігання масового звільнення, зведення його до мінімуму та пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення для працівників. За таких умов положення ст.49-4 КЗпП України не може застосовуватись під час розгляду та вирішення даної справи судом.

Твердження третьої особи, щодо порушення відповідачем порядку вивільнення позивача є таким що не відповідає нормам права та обставинам справи. Відповідачем 17 травня 2021 року були запропоновані всі, на той момент наявні вакантні посади на ДП «Антонов», а також надсилались на адресу позивача листи від 5 липня 2021 року та від 9 липня 2021 року, в яких було запропоновано позивачу прибути до відділу кадрів відповідача для ознайомлення з вакантними посадами. Крім того зазначає, що профспілковим органом була надана неаргументована відмова у наданні згоди на звільнення позивача.

Підписання наказу про звільнення позивача директором з управління персоналом ДП «Антонов» є правомірним, оскільки такі повноваження останньому надані наказом, підписаним в.о. генерального директора, який в свою чергу призначений наказом ДК «Укроборонпром».

Оскільки звільнення позивача відповідач вважає законним та обґрунтованим, що підтверджується обставинами справи та належними і допустимими доказами, - правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу ДП «Антонов» позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін в частині визнання наказу про його звільнення незаконним і його скасування, поновлення його на роботі та стягнення моральної шкоди на його користь, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає про безпідставність посилань відповідача на відсутність підстав застосування частини 2 статті 49-4 КЗпП України, так як відповідач вказану норму закону зазначає в новій редакції, викладеній на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав працівників» від 12 травня 2022 року, який набрав чинності 27 травня 2022 року, тобто після його звільнення. Під час його звільнення діяла інша редакція вказаної статті. Отже наведений відповідачем аналіз питання наявності чи відсутності ознак масовості під час його звільнення, на увагу не заслуговує. Вказує про правомірність висновків суду першої інстанції щодо неналежного виконання роботодавцем свого обов`язку щодо пропонування йому вакантних посад, відсутність згоди профспілки на його звільнення та підписання наказу про його звільнення неповноважною особою.

Третя особа - Незалежна профспілка авіапрацівників ДП «Антонов» у відзиві на апеляційну скаргу ДП «Антонов» притримується позиції позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ДП «Антонов» просить суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, задовольнивши при цьому апеляційну скаргу відповідача.

В судове засідання представник Незалежної профспілки авіапрацівників ДП «Антонов» не з`явився, про місце, день та час засідання суду Департамент повідомлений шляхом направлення повідомлення на електронну адресу, причини своєї неявки суду не повідомив, у зв`язку з чим суд вважав за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_3 підтримали подані ними апеляційні скарги і просили їх задовольнити, а в задоволенні апеляційної скарги іншої сторони відмовити.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в межах доводів апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до наступного.

Судом установлено, що 22 березня 2004 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до ДП «Антонов», а з 1 листопада 2019 року переведено на посаду начальника відділу планування та керування польотами ДП «Антонов».

21 грудня 2021 року ДП "АНТОНОВ" отримано лист ДК "УКРОБОРОНПРОМ" №UOP 6.2-12641, який має для відповідача обов`язковий характер, з вказівками про необхідність у тримісячний термін забезпечити приведення штатного розпису ДП "АНТОНОВ" у відповідність до вимог, викладених у Порядку погодження організаційних структур, штатних розписів (змін до них) підприємств-учасників ДК "УКРОБОРОНПРОМ", затвердженому наказом концерну від 29 січня 2020 року № 24, зокрема в частині, що стосується скорочення рівнів управління, оптимальної норми керованості для керівників та скасування інституту заступників у підрозділах (а.с. 109-110).

24 грудня 2021 року ДП`АНТОНОВ" видано наказ № 6610к про оптимізацію штатного розпису та структури підприємства згідно з п. 1 якого зазначено про необхідність розробити пропозиції щодо приведення штатних розписів підпорядкованих підрозділів та структурної схеми підприємства в частині підпорядкованих підрозділів у відповідність до вимог Порядку погодження організаційних структур, штатних розписів підприємств - учасників "УКРОБОРОНПРОМ" (а.с. 111).

22 березня2021 року наказом ДП "АНТОНОВ" № 2463к прийнято рішення про peорганізацію з 01.06.2021 відділу планування та керування польотами (В-255), шляхом приєднання відділу наземного забезпечення та перетворення у відділ організації наземного забезпечення (п. 3 Наказу № 2463к) (а.с. 112-113).

30 березня 2021 року на виконання п. 3 та п. 6 наказу ДП "АНТОНОВ" № 2463к прийнято наказ про внесення змін до штатного розпису підприємства № 2681к, згідно з яким виведено посаду начальника відділу планування та керування польотами, а також додатково виведено ще 36 посад (а.с. 114-116).

17 травня2021 року наказом ДП "АНТОНОВ" № 2882к від 05 квітня 2021 року ОСОБА_1 попереджено про виключення із штатного розпису його посади. Одночасно з попередженням про скорочення посади ОСОБА_1 запропоновано для ознайомлення інші вакантні посади ДП «АНТОНОВ», які станом на 05 квітня 2021 року налічували 595 одиниць, що доведено до його відома наказом від №2882к від 05 квітня 2021 року та підтверджено особистим підписом позивача (а.с.118). Також позивача було проінформовано, що в разі його відмови від запропонованої роботи, з ним буде розірвано трудовий договір на підставі п. 1 ст. 1 ст. 40 КЗпП України.

17 травня 2021 року відповідачем ДП "АНТОНОВ" складено акт, про те, що 17 травня 2021 року ОСОБА_1 ознайомлений з наказом та переліком вакансій станом на 17 травня 2021 р., (а.с. 119).

Матеріали справи не містять відповіді ОСОБА_1 на листи ДП "АНТОНОВ" від 05 липня 2021 р., 09 липня 2021 р., якими ОСОБА_1 викликали для ознайомлення зі списком вакантних посад.

ОСОБА_1 відмова від запропонованих вакансій не надавалась, як і не подавалось погодження на будь-яку з них.

Листом № 01-07/2021 від 07 липня 2021 року Незалежна профспілка авіапрацівників Державного підприємства «АНТОНОВ» повідомила ДП «АНТОНОВ» про відмову у звільненні ОСОБА_1 (а.с. 65-66)

19 липня 2021 року директором управління персоналом ДП «Антонов» видано наказ № 4364ку про звільнення ОСОБА_1 за скороченням чисельності та штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не виконані вимоги статті 49-4 КЗпП України, а саме - не надано жодних доказів здійснення дій, передбачених наведеною нормою закону (консультації з профспілками), що по своїй суті є порушенням порядку звільнення працівників при реорганізації підприємства, що в свою чергу само по собі є окремою підставою для визнання неправомірним наказу про звільнення на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Рішення профспілки про відмову у наданні згоди на звільнення позивача є обґрунтованим, у протоколі засідання Ради НПА ДП «Антонов» від 6 липня 2021 року, який є невід`ємною частиною листа від 7 липня 2021 року, детально роз`яснено суть порушень здійснених ДП «Антонов» та причини відмови у звільненні працівника.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наказ від 25 травня 2021 року, яким надано право директору з управління персоналом Маєвському В.Є. підписувати накази про звільнення з роботи, підписано в.о. генерального директора, повноваження якого судом оцінено критично, оскільки матеріали справи не містять доказів наявності таких повноважень та за юридичною логікою лише сам президент ДП «Антонов» мав право надати такі повноваження. За таких обставин суд погодився з доводами позивача, що наказ про його звільнення підписано не уповноваженою особою.

Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України однією з підстав розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення строку його чинності є зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 641/5330/16-ц Верховний Суд зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення».

Відповідно до частини 3 статті 64 Господарського кодексу України підприємство, установа, організація має право самостійно визначати організаційну структуру, а також встановлювати чисельність працівників і штатний розпис.

2 березня 2021 року наказом ДП "АНТОНОВ" № 2463к «Про зміни в структурній схемі та в штатному розписі підприємства» прийнято рішення про peорганізацію з 01 червня 2021року відділу планування та керування польотами (В-255), у якому посаду начальника займав позивач, шляхом приєднання відділу наземного забезпечення та перетворення у відділ організації наземного забезпечення (п. 3 Наказу № 2463к).

Підставою видачі відповідачем зазначеного наказу був лист ДК "УКРОБОРОНПРОМ" № UOP 6.2-12641, який має для відповідача обов`язковий характер, з вказівками про необхідність у тримісячний термін забезпечити приведення штатного розпису ДП "АНТОНОВ" у відповідність до вимог, викладених у Порядку погодження організаційних структур, штатних розписів (змін до них) підприємств-учасників ДК "УКРОБОРОНПРОМ", затвердженому наказом концерну від 29 січня 2020 року № 24, зокрема в частині, що стосується скорочення рівнів управління, оптимальної норми керованості для керівників та скасування інституту заступників у підрозділах.

Отже, встановлено, що у відповідача відбулися зміни в організації виробництва і праці, в зв`язку з чим посада, яку займав позивач виведена із штатного розпису наказом № 2681к від 30 березня 2021 року «Про внесення змін до штатного розпису підприємства». При цьому зазначеним наказом виведено ще 36 посад.

Наведене спростовує твердження позивача про штучний характер скорочення його посади.

У постанові від 07 серпня 2019 року № 367/3870/16 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні трудового спору щодо поновлення на роботі працівника, звільненого у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників, суд зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення та дотримання відповідачем порядку вивільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу. Суд не вирішує питання щодо доцільності змін в організації виробництва і праці та наступного скорочення штату працівників, так як вирішення вказаних питань належить до виключної компетенції роботодавця (власника або уповноваженого ним органу).

Зважаючи на право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис, колегія суддів приходить до висновку про правомірність відповідача щодо скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку із зміни в організації виробництва і праці на підприємстві.

На одну із підстав незаконності його звільнення, позивач посилався на недотримання позивачем вимог частини 2 статті 49-4 КЗпП України, з чим погодився і суд першої інстанції.

Водночас суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у рішенні ним було наведено вказану норму закону в редакції викладеній на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав працівників» від 12 травня 2022 року, який набрав чинності 27.05.2022, тобто після звільнення позивача.

Так, відповідно до частини 2 статті 49-4 КЗпП України, в редакції, яка діяла на час звільнення позивача, ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

Аналіз указаної норми статті свідчить про те, що власник не має права здійснювати ліквідацію, реорганізацію, зміну форми власності або часткове зупинення виробництва, якщо це тягне скорочення штату або чисельності працівників і погіршення умов праці, не подавши завчасно інформацію про це первинним професійним організаціям, які діють на підприємстві. Таке ж правило міститься в частині третій ст. 22 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Разом з тим, перелік заходів, що тягнуть скорочення чисельності або штату працівників, даний у частині другій ст. 49-4 КЗпП, поширювальному тлумаченню не підлягає. Зокрема, власник не зобов`язаний інформувати профспілки про перепрофілювання підприємства, що тягне скорочення чисельності чи штату працівників, про інші зміни в організації виробництва і праці, що тягнуть зазначені наслідки.

Згідно з частинами 1, 5 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Зважаючи на те, що ДП «Антонов» ліквідацію, реорганізацію, зміну форми власності або часткове зупинення виробництва, підприємства не здійснював, а лише здійснив зміни в організації виробництва і праці, то у нього був відсутній обов`язок інформувати профспілку про такі зміни.

Наведене свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції при задоволенні позову позивача про недотримання відповідачем порядку вивільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, наведеного у частині 2 статті 49-4 КЗпП України.

Частиною другою статті 40 цього ж Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Умовою припинення трудових відносин з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, є, зокрема, ліквідація підприємства, установи, організації або їхня реорганізація, що поєднана зі скороченням штату/чисельності працівників та/або змінами в організації роботи (праці), унаслідок яких працівник надалі об`єктивно не може виконувати посадових обов`язків за посадою, яку обіймав до запровадження змін в організації праці, а щодо переведення на іншу посаду він або заперечує або для цього об`єктивно немає можливості.

Нормативне тлумачення частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України дає підстави для висновку, що роботодавець одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати, відповідно до своєї кваліфікації.

Ураховуючи, що обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника або уповноважений ним орган із дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які були на день звільнення.

З матеріалів справи вбачається, що 17 травня 2021 року наказом ДП "АНТОНОВ" №2882к від 05 квітня 2021 року ОСОБА_1 попереджено про виключення із штатного розпису його посади. Одночасно з попередженням про скорочення посади ОСОБА_1 запропоновано для ознайомлення інші вакантні посади ДП «АНТОНОВ», які станом на 05 квітня 2021 року налічували 595 одиниць, що доведено до його відома наказом від № 2882к від 05 квітня 2021 року та підтверджено особистим підписом позивача (а.с.118). Також позивача було проінформовано, що в разі його відмови від запропонованої роботи, з ним буде розірвано трудовий договір на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

В подальшому відповідач листами від 05 липня 2021 року № 255/7728-21, від 09 липня 2021 року № 263/8002-21 просив з`явитись позивача до відділу кадрів підприємства для ознайомлення з вакантними посадами на підприємстві, які позивачем були отримані, що підтверджується відповідними доказами.

Згоду на будь-яку запропоновану посаду позивачем не надавалось та до відділу кадрів підприємства позивач на запрошення не з`явився, тобто скористався наданим йому правом обрати вакантну посаду на підприємстві, на власний розсуд, і таке право позивача відповідачем не обмежувалось, про що свідчить його власний підпис у наказі № 2883к від 5 квітня 2021 року та відсутність його зауважень щодо недостатності часу на ознайомлення з переліком вакантних посад.

Наведене свідчить про те, що роботодавцем виконано обов`язок щодо працевлаштування позивача, оскільки йому були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві із дня попередження про вивільнення позивача до дня розірвання трудового договору.

Доводи позивача про те, що відповідачем при його звільненні не було дотримано переважного права на залишення на роботі також на увагу не заслуговують, оскільки як зазначив Верховний Суд у постановах № 334/4326/17 від 19 серпня 2020 року, № 646/2661/20 від 09 грудня 2021 року цим правом наділені працівники, які займають однакові посади.

Тобто, переважне право на залишення на роботі не є абсолютним та має розглядатися роботодавцем якщо на посаді, яка скорочується та видаляється зі штатного розпису перебуває двоє чи більше працівників.

Посада ж позивача була єдиною.

Згідно з вимогами статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Верховний суд у своїй постанові від 18 вересня 2021 у справі № 174/557/16-ц вказав, що розглядаючи трудовий спір, суд повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення. В аспекті положень частини сьомої статті 43 КЗпП України, частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права. Обґрунтованість рішення профспілкового органу повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України). Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав. Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей.

Наведене свідчить про те, що рішення профспілкового органу про відмову у наданні згоди на звільнення працівника не є абсолютним та не є обов`язковим як для суду так і для власника або уповноваженого ним органу.

Листом № 01-07/2021 від 07 липня 2021 року Незалежна профспілка авіапрацівників Державного підприємства «АНТОНОВ» повідомила ДП «АНТОНОВ» про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посиланням на те, що з боку відповідача має місце порушення вимог п.п. 1, 2 , 3 ч. 2 ст. 42, 49-2, ч. 4 49-4 КЗпП України, ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Колегія суддів оцінивши висновок профспілки про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника вважає, що вказане рішення суперечить нормам трудового законодавства та не відповідає обставинам справи, з вищенаведених судом апеляційної інстанції підстав, унаслідок чого роботодавець мав право на звільнення працівника не взявши до уваги відмову профспілкової організації.

Щодо висновку суду першої інстанції про те, що наказ про звільнення позивача підписаний не уповноваженою на це особою, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до нової редакції Статуту ДП «Антонов», затвердженої наказом Державного концерну «Укроборонпром» № 446 від 04 листопада 2020 року , найменування посади керівника підприємства була змінене з «президент» на «генеральний директор».

Наказом Державного концерну «Укроборонпром» № 126-к від 04 листопада 2020 року, керівником ДП «Антонов» у якості виконуючого обов`язки генерального директора був призначений ОСОБА_5 , який уповноважений делегувати свої повноваження іншим особам.

Наказом № 4390к від 25 травня 2021 року директору з управління персоналом надано право підписувати накази «Про прийом на роботу», накази «Про звільнення з роботи», накази «Про переведення (переміщення) на іншу роботу», накази «Про внесення змін до наказу про звільнення», у тому числі, що стосуються керівників підрозділів та керівників вищого рівня.

Указаний наказ ніким не ос порений та не скасований, а отже є дійсним, унаслідок чого підписання наказу про звільнення позивача директором з управління персоналом ДП «АНТОНОВ» є правомірним.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає встановленим той факт, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності і штату працівників, позивача було попереджено про наступне вивільнення а два місяці та запропоновано вакантні на підприємстві посади з можливістю переведення на іншу роботу на цьому підприємстві, від яких він фактично відмовився, а відмова профспілки не містить належного правового обґрунтування незаконності звільнення ОСОБА_1 або неврахування відповідачем фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ДП «Антонов» та відсутність підстав задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , наслідком якого є скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , з розподіленням судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України шляхом стягнення з позивача на користь відповідача судового збору в частині оскарження рішення щодо вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 1362 грн.

Зважаючи на те, що відповідачем за подання апеляційної скарги щодо оскарження рішення в частині решти вимог сплачено судовий збір в сумі 17271,15 грн., за подачу яких позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до норм Закону України «Про судовий збір», компенсування цих витрат підлягає здійсненню за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Антонов» задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 27 червня 2022 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Антонов», третя особа: Незалежна профспілка авіапрацівників Державного підприємства «Антонов» про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Антонов» судовий збір за подання апеляційної скарги в частині оскарження вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 1362 грн.

Сплачений Державним підприємством «Антонов» судовий збір в сумі 17271,15 грн. за подання апеляційної скарги компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 30 травня 2023 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус