Постанова

від 31.05.2023 по справі 760/5030/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/8317/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2023 року місто Київ

справа №760/5030/23

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 10 березня 2023 року про передачу справи на розгляд до іншого суду, постановлену під головуванням судді Калініченко О.Б., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023року позивач ОСОБА_2 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив визнати за ним та за ОСОБА_1 по 1/2 частині за кожним на наступне майно:

квартиру №155 по АДРЕСА_1 в місті Києві, загальною площею 66,1 кв.м;

машиномісце №23 по АДРЕСА_1 , в місті Києві, загальною площею 17,9 кв.м;

квартиру АДРЕСА_2 в місті Києві, загальною площею 47,1 кв.м;

земельну ділянку площею 1,4316 га, кадастровий номер 0721885000:04:000:0097, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

земельну ділянку площею 0,2386 га, кадастровий номер 3221886401:35:058:0348, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

майнових прав на квартиру з будівельним номером 2, загальною проектною площею 36,40 кв.м на 2 поверсі житлового будинку по АДРЕСА_11 ;

майнових прав на квартиру з будівельним номером 70, загальною проектною площею 48,5 кв.м на 8 поверсі житлового будинку по АДРЕСА_11 ;

майнових прав на квартиру (апартаменти), загальною площею 43,66 кв.м в житловому будинку по АДРЕСА_5 , будівельний номер квартири 37, поверх 7 у місті Києві ;

автомобіля«TOYOTA PRADO»,2006 рокувипуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 10 березня 2023 року позов ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя передано на розгляд Печерському районному суду міста Києва.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просиласкасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Солом`янського районного суду міста Києва.

В обґрунтування вимог посилалася на те, щосуд першої інстанції не взяв до уваги те, що в Солом`янському районі міста Києва знаходиться два об`єкта нерухомого майна, тобто більше ніж в інших районах міста Києва та площа квартири по АДРЕСА_1 , більше ніж площа квартири по АДРЕСА_7 .

Вказувала, що суд першої інстанції вважав, що вартість квартири по проспекту Перемоги, 42 в місті Києві більше ніж вартість квартири АДРЕСА_8 , виходячи з ціни продажу квартири, зазначеної в договорах купівлі-продажу. Однак, квартира по АДРЕСА_9 була придбана в 2014 році, коли ціни на нерухомість впали, а квартира по проспекту Перемоги, 42 в місті Києві в 2019 році, коли ціни на нерухомість були значно вище ніжз 2014 році.

Зазначала, що направляючи справу в Печерський районний суд міста Києва, суд зазначив, що загальна вартість майнових прав на квартири в Печерському районі становить 4 821 437,68 грн.

Апелянт вважає, що у сторони (покупця) за попереднім договором не виникають майнові права на об`єкт нерухомості, а тому суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку про врахування, сплачених за попередніми договорами коштів, в якості вартості нерухомого майна сторін.

Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Передаючи дану справу на розгляд до Печерськогорайонного суду міста Києва, суд першої інстанції виходив з того, згідно наданих договорів та квитанцій про сплату за ними загальна вартість майнових прав на квартири: з будівельним номером 2, загальною проектною площею 36,40 кв.м на 2 поверсі житлового будинку по АДРЕСА_11 ; з будівельним номером 70 , загальною проектною площею 48,5 кв.м на 8 поверсі житлового будинку по АДРЕСА_11 ; загальною площею 43,66 кв.м в житловому будинку по АДРЕСА_5 , будівельний номер квартири 37, поверх 7 у місті Києві складає 4 821 437,68 грн. (1 655 035,89 грн. + 2 159 040,78грн. + 1 007 361 грн.), а тому заявлені позовні вимоги мають розглядатись судом за правилами виключної підсудності, а саме за місцезнаходженням основної частини нерухомого майна, яка знаходиться в Печерському районі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що суд буде вважатися встановленим законом лише за умови, що він утворений безпосередньо на підставі закону, діє в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції й у законному складі суду.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно з роз`ясненнями, які викладені у пунктах 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Виключну підсудність встановлено для позовів, які виникають щодо нерухомого майна (ч.1 ст.30 ЦПК України). Згідно з положеннями ст.181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язкуз нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №910/6644/18, від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18, від 26 травня 2021 року у справі №506/33/19, від 02 лютого 2022 року у справі №185/8191/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі №910/10647/18 дійшлатаких висновків:

нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення;

майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав;

виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном;

оскільки спір у справі виник з приводу об`єкта нерухомого майна, то спір щодо майнових прав на вказане майно мав би розглядатись судом за місцезнаходженням майна.

Відповідно доп.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до Солом`янського районного суду міста Києва з даним позовом, в обґрунтування обраної підсудності представник позивача вказував на те, що основна частина майна розташована в Солом`янському районі містаКиєва (АДРЕСА_1).

При цьому, як вбачається з документів, які були надані до позовної заяви на підтвердження позовних вимог стороною позивача:

загальна вартість квартири АДРЕСА_8 становить 649 758,40 грн. (акт прийому-передачі квартири покупцю від 14 лютого 2017 року), а загальна вартість машиномісця АДРЕСА_1 становить 185 130 грн. (акт прийому-передачі машино-місця інвестору від 27грудня 2016 року). Вартість двох об`єктівнерухомого майна, які знаходяться на території, підсудній Солом`янському районному суду міста Києва, складає разом 834 888,40 грн.;

загальна вартість квартири АДРЕСА_2 в місті Києві, загальною площею 47,1 кв.м, яка територіально відноситься до Шевченківського району міста Києвазгідно договорукупівлі-продажу квартири від 26 грудня 2019 року складає 1 681 690, 98 грн.;

вартість земельної ділянки, площею 1,4316 га, кадастровий номер 0721885000:04:000:0097, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Озерцівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області відповідно до договору купівлі-продажувід 15 жовтня 2020 року становить 88 785 грн.;

вартість земельної ділянки площею 0,2386 га, кадастровий номер 3221886401:35:058:0348, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_12 становить 622 560 грн.;

згідно наданих договорів та квитанцій про сплату за ними загальна вартість майнових прав на квартири, які знаходяться у Печерському районі міста Києва: з будівельним номером 2, загальною проектною площею 36,40 кв.м на 2 поверсі житлового будинку по АДРЕСА_11 ; з будівельним номером 70 , загальною проектною площею 48,5 кв.м на 8 поверсі житлового будинку по АДРЕСА_11 ;загальною площею 43,66 кв.м в житловому будинку по АДРЕСА_5 , будівельний номер квартири 37, поверх 7 у місті Києві складає 4 821 437,68 (1 655 035,89 + 2 159 040,78+1 007 361) грн.

Враховуючи вартість майна та його місцезнаходження, суд першої інстанції дійшов вірноговисновку про те, що справа підлягає розгляду за місцезнаходженням об`єктів (майнових прав на квартири), сукупна вартість яких є найвищою та дійшов правильного висновку про передачу даної справи на розгляд до Печерського районного суду міста Києва.

Доводи апеляційної скарги про те, що у сторони (покупця) за попереднім договором не виникають майнові права на об`єкт нерухомості, а тому суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку про врахування, сплачених за попередніми договорами коштів, в якості вартості нерухомого майна сторін, колегія суддів відхиляє, оскільки майнове право, що є предметом договору купівлі-продажу, - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли виконані певні правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права. Таким чином, майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об'єкта цивільних прав, отже підсудність щодо таких об`єктів слід визначати за положенням ч.1 ст.30 ЦПК України, яка судом першої інстанції застосована правильно.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційнускаргувідповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 10 березня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: